Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретико-методологічних проблем формування високоефективного аграрного підприємництва в Україні на етапі переходу до ринкової економіки. Розвинуто поняттєво-категоріальний апарат дослідження аграрного підприємництва і виявлено механізм його розвитку. Простежено роль аграрного підприємництва у підтриманні продовольчої безпеки країни. Проаналізовано структуру сучасного аграрного підприємництва, виявлено найефективніші організаційно-виробничі форми. Запропоновано авторську концепцію стратегії утвердження інноваційної моделі розвитку аграрного підприємництва.
Виявлено зміни у формуванні аграрного ресурсного потенціалу в трансформаційному періоді, проаналізовано його кількісні та якісні показники і механізм оптимального використання. Досліджено соціальні аспекти розвитку аграрного підприємництва, визначено його вплив на сільський соціум. Обґрунтовано шляхи переходу до екологічно збалансованого аграрного підприємництва. Розкрито причини тінізації аграрної економіки, її сучасні форми. Розроблено заходи обмеження тіньових процесів. Запропоновано новий механізм макроекономічної координації аграрного підприємництва в умовах нестабільності перехідного періоду.
The thesis is devoted to the research of theoretical and methodological issues of the formation of highly effective agricultural enterprise in Ukraine in the stage of transition to the market economy. It develops the conceptual and categorical apparatus of researching agricultural enterprise and reveals the mechanism of its development. It substantiates the conclusion that the contemporary paradigm of the development of agricultural economy has to be based upon complex measures for stimulating enterprise, innovative creative motivation, market mechanisms of distribution, and adequate labour relationships. It investigates the role of agricultural enterprise in supporting the food safety of the country. It analyses the structure of the modern agricultural enterprise and reveals the most effective organisational production forms. It offers the author’s concept of the strategy of consolidating the innovative model of the development of agricultural enterprise.
The work shows the changes in forming agricultural resource potential in the stage of transformation period and analyses its quantitative and qualitative indicators, and the mechanism of the optimal utilisation. It researches social aspects of the development of agricultural enterprise and determines its influence on the rural community. It substantiates the ways of transition to ecologically balanced agricultural enterprise. It reveals the reasons behind the shadow agricultural economy and its contemporary forms. It develops the measures for influencing shadow processes.
The work investigates the state regulation process and offers a new mechanism of macroeconomic coordination of agricultural enterprise under the conditions of instability of a transition period.
Структурні зміни в аграрному секторі економіки України, їх орієнтація на економічну та соціальну ефективність відбуваються у складних і суперечливих умовах. Продовжується занепад сільського господарства та деградація сільських територій. Наявний аграрний потенціал реалізується не повністю і не відповідає потребам села. Загострюється суперечність аграрного розвитку між державою – ініціатором заходів ринкової трансформації аграрної економіки – та державою, яка гальмує розвиток ринкових відносин на селі.
За цих умов особливо гостро постає потреба переосмислення аграрної політики, визначення чіткої мети, завдань, механізмів і етапів її реалізації. Означена проблема набуває особливої актуальності у світлі процесів глобалізації і зумовлена необхідністю створення високоефективного, конкурентоспроможного аграрного підприємництва, здатного підтримувати продовольчу безпеку країни, розв’язувати соціальні проблеми села, зберегти селянство як носія генетичного коду нації, його культуру та духовність.
Основу сучасної парадигми розвитку аграрної економіки має становити закладений комплекс заходів для стимулювання підприємницької діяльності, що відповідно зумовлює необхідність глибокого дослідження всіх його складових у взаємозв’язку та взаємозалежності.
В аналізі аграрної економіки дуже важливим є вибір методології й інструментарію економічного дослідження. Незважаючи на те, що сучасні економісти помітно розширили інструментарій дослідження всіх стадій руху аграрного продукту, у вітчизняній економічній літературі переважають підходи та тлумачення основних понять і категорій, запропонованих представниками ліворадикальної політичній економії. Це виявляється, зокрема, у гострій полеміці про функціональний розподіл доходів у економіці. Необхідно дати чітку, однозначну й аргументовану відповідь на питання, які саме фактори виробництва беруть участь у створенні аграрного продукту: лише праця, як стверджують прихильники ліворадикальної версії, чи всі фактори – земля, праця і капітал. Особливо актуальне дослідження підприємницьких здібностей, фактора, здатного об’єднати інші фактори в єдиний процес виробництва.
Питання про пріоритетність різних форм власності в аграрній економіці давно вийшли за межі аудиторій, наукових дискусій і перетворилися на інструмент гострої політичної боротьби. Одні економісти і політики стали прихильниками дрібнотоварного виробництва, інші переконують у перевагах великого аграрного бізнесу. Дехто покладається на ринкову стихію, дехто вимагає посиленого державного регулювання. Відповіді на ці питання дуже важливі для подальшого розвитку аграрної економіки в Україні. Необхідний пошук найголовніших чинників, які впливають на вибір організаційної форми господарювання та забезпечують оптимальну структуру аграрного підприємництва.
Назріла потреба довести, що у сучасній аграрній економіці перехідного періоду, незважаючи на теперішній стан занепаду, має забезпечуватися поступальний інноваційний розвиток. Підприємництво виступає як фактор інноваційного розвитку. В світлі цього значущим аспектом постає дослідження чинників інноваційного розвитку: інтелектуально-кадрових, матеріально-технічних, маркетингово-інформаційних. З-поміж них вагомі, але водночас найменш досліджені у сучасній економічній літературі маркетингово-інформаційні чинники.
Ринковий механізм не здатний забезпечити повної зайнятості та природного рівня безробіття, тому покладатися на стихію ринку, зокрема у сільському господарстві, неможливо, і практика трансформаційного періоду це підтверджує. За таких умов дослідження механізму державного регулювання в АПК як важливого елементу макроекономічної координації набуває особливої актуальності.
Дослідження аграрного підприємництва неможливе без урахування його соціальних аспектів. За останні роки цим проблемам присвячено низку досліджень. Тривають дискусії навколо того, як впливають соціальні процеси на аграрну економіку і як аграрне підприємництво впливає на соціальний розвиток села. Проте досі ще не отримали логічного завершення дослідження таких соціальних проблем розвитку аграрного підприємництва, як екологічна, проблема тінізації аграрної економіки, що становлять вагому складову економічної безпеки держави.
Серед класиків економічної науки, котрі досліджували проблеми еволюції аграрного підприємництва і розвинули макроекономічний інструментарій його аналізу, варто виділити Ф. Кене, А. Сміта, Б. Ж. Сея, Д. Рікардо, Т. Мальтуса, К. Маркса, А. Маршала, М. Туган-Барановського, Дж. Кейнса, Й. Шумпетера, В. Тимошенка та ін.
Проблеми розвитку аграрного підприємництва відображені у працях вітчизняних учених-економістів: В. Андрійчука, А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Данилишин, М. Дем’яненка, М. Зубця, Ю. Лопатинського, І. Лукінова, І. Малого, І. Михасюка, О. Могильного, О. Онищенка, О. Олійника, Б. Пасхавера, М. Павлишенка, Ж. Поплавської, П. Саблука, В. Синчака, Р. Слав’юка, Р. Тринька, С. Трубича, А. Чухна, В. Юрчишина та ін.
У процесі роботи над дисертацією автор вивчив, проаналізував і взяв до уваги узагальнення монографічних та інших наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, присвячених проблемам розвитку аграрного підприємництва у різних господарських системах, а головно – у трансформаційній економіці. Аналіз економічних явищ і процесів, що відбуваються в аграрній економіці перехідного періоду, засвідчив актуальність проведеного дослідження.
Мета дисертації – комплексний макроекономічний аналіз аграрного підприємництва, передовсім його економічних, структурних, організаційних, інноваційних, соціальних та інституційних складових і формування сучасної парадигми розвитку аграрної економіки, в основі якої закладено заходи стимулювання підприємницької діяльності, інноваційно-творчої підприємницької мотивації, ринкових механізмів розподілу й адекватних трудових відносин.
Для досягнення цієї мети висунуто такі завдання:
- проаналізувати особливості та механізм розвитку аграрного підприємництва в трансформаційній економіці;
- виявити, розвинути і систематизувати основні макроекономічні інструменти та поняттєво-категоріальний апарат дослідження аграрного підприємництва;
- з’ясувати роль аграрного підприємництва у підтриманні продовольчої безпеки країни;
- вивчити структуру сучасного аграрного підприємництва, виявити найефективніші організаційно-виробничі форми господарювання;
- дослідити аграрний ресурсний потенціал вітчизняної економіки, проаналізувати його кількісні та якісні показники і механізм оптимального використання;
- запропонувати стратегію утвердження інноваційної моделі розвитку аграрного підприємництва у вітчизняній економіці;
- визначити вплив аграрного підприємництва на сільський соціум;
- обґрунтувати шляхи переходу до екологічно-збалансованого аграрного підприємництва у транзитивних економіках;
- проаналізувати причини тінізації аграрного підприємництва, її сучасні форми і запропонувати заходи, що обмежують тіньові процеси;
- дослідити процес формування нового механізму макроекономічного регулювання та координації аграрного підприємництва у неусталеній господарській системі;
- визначити найефективніші напрями державної фінансової підтримки аграрного підприємництва.
Об’єкт дослідження – аграрне підприємництво як певний вид діяльності, що здійснюється у межах національної економіки.
Предметом дослідження є закономірності й особливості становлення аграрного підприємництва в умовах ринкової трансформації економіки.
До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта, належать такі:
вперше:
- зроблено комплексний аналіз еволюції форм аграрного підприємництва у різних економічних системах з використанням макро- і мікроекономічного інструментарію, що дало змогу виявити зміни основних структурних елементів і спроектувати їх на формування ефективної національної аграрної економіки, а саме – підприємництво дослідити в дуалістичній єдності як фактор виробництва і процес організації та ведення аграрного бізнесу через логічний ланцюжок: історія поняття – сучасне розуміння поняття, ознаки й особливості – тенденції розвитку;
- обґрунтовано, що сучасна парадигма розвитку аграрної економіки, на макро- і мікрорівнях має ґрунтуватися на інноваційній трансформації структури АПК, а економічним інструментарієм її здійснення є сукупність технологічних, організаційних та управлінських ідей, які реалізуються в інноваційному ресурсі;
- обґрунтовано необхідність переходу аграрного підприємництва України до соціально-відповідального бізнесу, що здійснюється через механізм інтеграції економічних, соціальних, екологічних аспектів діяльності аграрних підприємців із зацікавленими сторонами на добровільній основі;
- проаналізовано причини виникнення тіньових відносин в аграрній економіці перехідного періоду, що дало змогу виявити найзагрозливіші для економічної безпеки держави форми (залучення до тінізації бюджетної сфери і формування тіньового ринку землі) та запропонувати комплексний підхід до детінізації аграрного середовища через механізм адміністративних і економічних важелів, досягнення правового консенсусу між учасниками аграрного ринку, а також аграрним бізнесом і владою;
- введено в науковий обіг й обґрунтовано поняття “аграрний ресурсний потенціал”, що трактується як сукупність економічних здатностей аграрного сектора, котрі можна використати для задоволення потреб суспільства у продуктах і сировині, підтримання продовольчої безпеки країни та зростання обсягів її національного багатства, спроможного забезпечити постіндустріальну стадію цивілізаційного розвитку.
Отримали подальший розвиток:
- теоретико-методологічні підходи до обґрунтування категорії “продовольча безпека країни” із використанням інструментарію економічної теорії та застосуванням показників: сумарна калорійність, енергетична цінність, продовольча доступність тощо;
- теорії аграрних циклів та особливостей їх впливу на ділову активність у аграрній сфері трансформаційної економіки;
- визначення, обґрунтування ролі держави у формуванні нового механізму макроекономічного регулювання та координації аграрного підприємництва для забезпечення його стабільності й ефективності у неусталених господарських системах;
- систематизація процесів накопиченого основного й оборотного капіталу аграрного виробництва з урахуванням впливу структурних змін, дії інвестиційного та інноваційного чинників.
Удосконалено:
- методику аналізу маркетингової моделі інноваційного розвитку аграрного підприємництва як процесу проходження певними етапами – від виникнення ідеї до її реалізації, тобто створення продукту вищої споживчої якості. Запропоновано авторську концепцію інноваційного продукту аграрного виробництва. Доведено, що аграрний маркетинг за своєю суттю є інноваційним, оскільки передбачає постійний рух від традиційного до нового на кожному з етапів продуктового ланцюга;
- методологічні засади формування екологічно збалансованого аграрного підприємництва в неусталеній господарській системі;
- розгорнутий аналіз організаційно-виробничої структури аграрного підприємництва за технічними, економічними, соціально-структурними елементами. Виявлено найголовніші чинники, які забезпечують її оптимальну структуру, – стан інституційного середовища та інститут приватної власності, а також визначено пріоритетні напрями формування високоефективної організаційної структури аграрного виробництва.