Анотація
Дисертація присвячена проблемам державної власності в процесі трансформації економічної системи. Досліджено еволюцію поглядів щодо поняття “власність”, її місце і роль в трансформаційній економіці та тенденції розвитку. Здійснено теоретико-методологічне обґрунтування ролі державної власності і державного сектору в ринковій економіці, виявлено його структурні елементи та чинники підвищення ефективності функціонування. Обґрунтовано тенденції та закономірності розвитку державної власності в умовах ринкової трансформації економіки. Розроблено рекомендації щодо шляхів та напрямів удосконалення механізму управління державним сектором у трансформаційній економіці, розкрито значення економічних методів у підвищенні його функціонування. Проаналізовано концесійні форми управління державною власністю в трансформаційній економіці, розроблено пропозиції щодо формування дієвого механізму реалізації концесії на базі об’єктів державної та
комунальної власності.
Annotation
The dissertation deals with the problems of public ownership under transformational economy. Evolution of different points of views on the concept of ownership, its place, role and developing trends in transformational economy have been studied. Theoretical and methodological grounds for the role of public ownership and public sector in market economy are presented. Structural elements and factors promoting the eggiciency of market operation are determined. Directions and regularities in the development of public ownership under market transformations are outlined. Recommendations as to the ways of updating the mechanism of managing public sector under transformational economy are proposed. The importance of economic methods applied to improve its operation is proved. Concessional forms of managing public ownership are described. Proposals aimed to support the effective mechanism of concession formation based on entities of public and municipal ownership are developed.
Актуальність теми дослідження
Реальний процес формування ринкової системи господарювання в постсоціалістичних країнах виявився складним і суперечливим, породив низку теоретичних і практичних проблем, що потребують розв’язання. Однією з таких проблем є трансформація інституту власності, зокрема, визначення місця та ролі державної власності в пострадянській економіці. За роки ринкового реформування в Україні спостерігалося дві основні тенденції: спочатку цілком закономірно акцент було зроблено на звуженні державного сектора економіки шляхом роздержавлення і приватизації. Це створило умови для формування основ ринкових відносин, у результаті чого виникли й почали розвиватися великі, середні й малі підприємства, а також підприємницька діяльність домогосподарств.
Однак, за відсутності адекватної інституційно-правової бази виникли специфічні проблеми, пов’язані з розподілом прав власності та боротьбою за контроль над підприємствами, що призвело не лише до трансформаційного спаду, а й до його поглиблення. Надалі були зроблені спроби налагодити державний механізм управління народним господарством, які, щоправда, виявилися несистемними і мали відносно невисоку ефективність.
Тим часом, розвинений світ своїм економічним і соціальним прогресом завдячує значною мірою посиленням активної ролі держави в регулюванні ринку та інших сфер фінансово-економічної діяльності, здійсненням антимонопольної та антикризової політики.
З розбудовою постіндустріального суспільства з кінця 90-х років XX сторіччя на другий план відійшли неокласичні тенденції мінімізації державного впливу та дерегулювання. Постало завдання посилення економічних функцій держави, їх ефективності. Це призвело до перетворення держави у колективного підприємця, одного із важливих суб’єктів економічної діяльності і ринкових відносин. У різних країнах на державну власність припадає від 1/3 до 2/3 створюваного у них ВНП.
Як і приватні фірми, державні підприємства виробляють товари і послуги, здійснюють їхнє просування по каналах руху й реалізують споживачам. Вони купують ресурси й продають продукцію за ринковими цінами. Таким чином, державні підприємства є потенційними учасниками ринку, які своєю діяльністю сприяють зростанню добробуту населення.
У пострадянських країнах, в тому числі й в Україні, домінує стереотип мислення, пов’язаний з тим, що держава має виконувати роль “нічного вартового”. Важливо його змінити і сформувати нову позитивну думку про державну економічну політику. Особливим питанням також є визначення належного місця підприємств, заснованих на державній формі власності, в системі ринкової економіки. Існують сфери соціально-економічного життя, насамперед інфраструктурні галузі, армія, державна безпека, атомна індустрія, освоєння космосу тощо, в яких державна форма власності є найоптимальнішою за будь-якого суспільно-політичного устрою. Це підтверджується як соціально-економічним розвитком країн Заходу, так і господарською практикою нашої країни, особливо в перехідний період.
Необхідність теоретичного обґрунтування місця й ролі державної власності в реформуванні економіки, визначення найбільш ефективних напрямів її використання в господарській діяльності різних сфер і галузей, а також сутності й складових політики держави щодо управління власністю в трансформаційній економіці, обумовили актуальність дисертаційної роботи та її структуру.
Мета і завдання дослідження
Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних основ функціонування державної власності в структурі відносин власності, визначенні тенденцій та закономірностей розвитку державного підприємництва у визначальних сферах і галузях, а також напрямів підвищення його ефективності в трансформаційній економіці.
Для досягнення поставленої мети були сформульовані й вирішені наступні завдання:
- дослідити генезис сучасного значення поняття „власність”, її місце і роль в трансформаційній економіці та тенденції розвитку;
- здійснити теоретико-методологічне обґрунтування ролі і місця державної власності та державного сектора в ринковій економіці, конкретизувати його структурні елементи та чинники підвищення ефективності функціонування;
- проаналізувати соціально-економічні та інституційно-правові основи перебудови відносин власності в Україні;
- обґрунтувати особливості приватизації та відтворення державного сектора в транзитивних економіках і в Україні;
- розробити рекомендації щодо напрямів та шляхів удосконалення механізму управління державним сектором в трансформаційній економіці, розкрити значення економічних методів стосовно забезпечення його функціонування;
- розкрити концесійні форми управління державною власністю в трансформаційній економіці, розробити пропозиції щодо формування ефективного механізму реалізації концесії на базі об’єктів державної та комунальної власності.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є сукупність економічних відносин, що виникають у взаємодії держави з іншими суб’єктами господарської діяльності в трансформаційному суспільному виробництві.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні, соціально-економічні та практичні аспекти становлення і розвитку державного сектора в умовах трансформаційної економіки.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна основних положень і одержаних автором результатів дослідження, що виноситься на захист, полягає у наступному:
вперше:
- обґрунтовано, що державна власність є важливою складовою саме трансформаційної моделі господарювання. Як суб’єкт власності держава використовує об’єкти, що знаходяться в її володінні і розпорядженні для виробництва, обміну, розподілу і споживання суспільних благ. Це дозволяє більш повно реалізувати потреби всіх і кожного в суспільстві, а, тому, сприятиме формуванню соціально-орієнтованої моделі економіки і громадянського суспільства;
- доведено, що участь держави в різних сферах і галузях господарювання, підприємства яких через економічні, соціальні, політичні, стратегічні чинники мають знаходитися цілком або частково в державній власності, відтворює змішану економічну модель діяльності державного і приватного секторів. Подібна конвергенція в умовах ринку сприяє більш повному вирішенню соціально-економічних завдань суспільства, що потребує набуття державним сектором господарювання вагомих конкурентних переваг;
удосконалено:
- обґрунтування сфер і галузей, в яких необхідно і доцільно використовувати державну власність у підприємницькій діяльності, зокрема, державна власність поширюватиметься не лише на такі засоби виробництва, як нерухомість, природні копалини у вигляді руд, енергоносіїв, будівельних матеріалів тощо, а й на повітряний і водний простір, теле- і радіотрансляцію, ексклюзивну економічну інформацію, а також на інфраструктурні галузі, що забезпечують розвиток соціальної сфери, науково-технічний потенціал держави та її безпеку;
- визначення основних умов зростання ролі державної власності в транзитивних економіках, серед яких: 1) відтворення ринкових інститутів, таких як гарантія прав власності, підтримка досконалої конкуренції; 2) забезпечення фінансування інноваційного розвитку економіки; 3) соціалізація економіки; 4) збільшення інвестицій у людський капітал; 5) екологізація економіки; 6) захист і підтримка національного товаровиробника в умовах глобалізації та відкритості економіки і мобільності капіталу у децентралізованих системах;
- моделювання державної власності на основі врахування сильних і слабких її позицій в економіці, тобто пропорцій участі державного і недержавного секторів у виробництві економічних благ: модель виробництва приватного інтересу (слабкі позиції державної власності в економіці) і модель виробництва суспільного інтересу (сильні позиції державної власності в економіці);
набули подальший розвиток:
- теоретико-методологічні засади вибору моделі приватизації для України, які визначаються в основному такими факторами як: цілі уряду; соціально-економічні показники; рівень розвитку конкурентного середовища; рівень розвитку ринкових відносин; організаційно-інституціональне середовище функціонування відносин власності. Причому основними елементами механізму приватизації в Україні, виходячи з системозмінюючих цілей уряду, слід вважати її темпи, обсяги і методи;
- обґрунтування необхідності впровадження концесійних форм управління державною власністю та критеріїв, за якими необхідно відбирати суб’єктів концесії в трансформаційній економіці;
- наукове визначення інституційно-правових заходів щодо формування ефективної національної моделі державного управління, а саме: прийняття законодавчого акту щодо природокористування, введення двох видів платежів за природні ресурси: за їхні витрати (споживання) і за право користування природними об’єктами в межах визначеної території.
