Анотація
Дисертація присвячена дослідженню економічних аспектів модернізації вищої освіти в умовах становлення економіки знань. У роботі досліджена діалектика знань та освіти в сучасних умовах, проаналізовані сутність і особливості економіки знань, обґрунтована необхідність їх урахування в процесі модернізації вищої освіти. Висвітлені основні особливості, суперечності та тенденції розвитку вищої освіти, проаналізовані шляхи реалізації та узгодження економічних інтересів суб’єктів модернізації вищої освіти в процесі їх взаємодії та партнерстві. Показана роль диверсифікації освітніх послуг у забезпеченні переходу до економіки знань, доведена необхідність застосування інтегральної моделі фінансування вітчизняної вищої освіти.
Annotation
Thesis is devoted to problem of research of economic aspects of modernization of higher education in conditions of becoming of economy of knowledge. Dialectics of knowledge in modern terms is researched; necessity of account of its features at development of modernization of higher education is grounded. Basic contradictions and progress of higher education trends are lighted up, ways of realization and concordance of economic interests of subjects of modernization of higher education in process of their partnership are analyzed. Role of diversification of educational services in providing of passing to economy of knowledge is shown, the necessity of application of integral model of financing of national domestic higher education is proved.
Актуальність теми дослідження
Головною сферою розвитку знань і здібностей людини вважають освіту, яка нині в розвинутих країнах є індустрією освіти, – галуззю, в якій відбувається рух значних за обсягом капіталів, здійснюються інвестиції, що, безумовно, приносять прибуток. Освітні системи більшості країн світу відчувають на собі нові виклики часу, пов’язані зі зміною соціально-економічного контексту розвитку, а саме: всебічною глобалізацією різних сфер суспільного життя; включенням суб’єктів господарювання в процеси міжнародної конкуренції; стрімким науково-технічним прогресом; перетворенням постіндустріального суспільства в суспільство, де знання та інформація є домінувальними чинниками розвитку, прискорювачами змін в економіці та соціальній сфері.
Оскільки знання виступають ключовим ресурсом економіки, основним рушієм розвитку, а також важливим критерієм успішної адаптації людини в соціумі, то в суспільстві зростає роль освіти як сфери виробництва, обміну, споживання знань, а також як осередку матеріальної і духовної культури. Усе це вимагає від освіти загалом і від вищої зокрема пріоритетного розвитку нових знань, наукових досліджень, упровадження їх результатів, а також задоволення соціально-економічних потреб у висококваліфікованих кадрах. У зв’язку із цим актуалізується необхідність модернізації системи вищої освіти, тобто її зміни відповідно до вимог сучасності.
Методологічну основу аналізу змісту соціально-економічних відносин у сфері вищої освіти, напрямів їх розвитку формує система поглядів західних учених-суспільствознавців Д. Белла, Дж. Гелбрейта, П.Ф. Дракера, У. Ростоу, О. Тофлера та інших. Суттєвий внесок у розробку питань місця і ролі сфери освіти в суспільному виробництві зробили Г. Беккер, Е. Дениссон, Т. Шульц. Саме ці дослідники науково обґрунтували висновок про вплив знань на продуктивність праці та економічний прогрес, всебічно проаналізувавши економічну ефективність інвестицій у людський капітал.
Найбільш повно проблеми становлення економіки знань, механізми та соціально-економічні наслідки її функціонування розглядали в своїх роботах І. Масуда, Ф. Махлуп, М. Порат, Дж. Стігліц, Т. Стоуньєр, Т. Умесато, Ф. Фукуяма. Низку аспектів економіки знань висвітлили російські дослідники А. Бузгалін, В. Іноземцев, Д. Львов, В. Макаров, Ю. Осипов, А. Пороховський, В. Сабуров, Ю. Яковець та інші. Проблеми становлення економіки знань та роль освіти в суспільному розвитку активно аналізують вітчизняні вчені. Різні аспекти в тому чи тому контексті вивчали Д. Богиня, В. Геєць, О. Грішнова, П. Єщенко, Г. Задорожний, М. Згуровський, Ю. Іванов, І. Каленюк, А. Колот, В. Кремінь, Ю. Пахомов, В. Семиноженко, Л. Федулова, А. Чухно, Л. Яковенко та інші.
Однак аналіз літератури засвідчує, що концептуальні основи економіки знань ще не створені, практично відсутні теоретико-методологічні роботи з проблем, пов’язаних із процесом модернізації вищої освіти, його вивченням як складного соціально-економічного, соціокультурного і соціально-педагогічного проекту, який характеризується опорою на міждисциплінарні знання, інтегративністю і динамізмом. Потребує подальших досліджень вплив освіти на економічний розвиток, який набуває особливих рис, змінюється порівняно з індустріальним періодом. Водночас проблема вищої освіти не зводиться до суто економічних параметрів, а включає соціальні, гуманітарні, культурні, духовні складові.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційної роботи є визначення економічного змісту, основних характеристик і ролі модернізації вищої освіти у процесі становлення економіки знань.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені і вирішені такі завдання:
- проаналізувати сутність і особливості економіки знань як сучасної форми соціально-економічного розвитку;
- виявити основні особливості, суперечності та тенденції розвитку вищої освіти в процесі становлення економіки знань;
- розкрити сутність та визначити основні шляхи реалізації економічних засад модернізації вищої освіти;
- обґрунтувати необхідність врахування особливостей економіки знань у процесі модернізації вищої освіти;
- проаналізувати особливості реалізації та узгодження економічних інтересів суб’єктів модернізації системи вищої освіти в процесі їх взаємодії та партнерства;
- визначити роль диверсифікації освітніх послуг як складової модернізації вищої освіти;
- дослідити фінансові чинники модернізації вищої освіти.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження виступають соціально-економічні відносини, які виникають у сфері вищої освіти в умовах становлення економіки, заснованої на знаннях.
Предметом дослідження є соціально-економічні процеси модернізації вищої освіти.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, отриманих особисто автором, полягає у такому:
уперше:
- визначено, що економіка знань як системний процес формує таку взаємодію суб’єктів ринкових відносин, за якої споживач знань бере участь у їх створенні, що вимагає модернізації вищої освіти як сфери виробництва, обміну та споживання знань;
- обґрунтовано, що основними пріоритетами модернізації вищої освіти має стати комплекс заходів: у сфері власності – чітка специфікація прав власності вищих навчальних закладів, зокрема на матеріальні та нематеріальні об’єкти, а також самостійне планування бюджету і витрат із нього; у сфері конкуренції – диверсифікація вищої освіти як основа пропозиції різноманітних послуг, форм та методів становлення індивідуального комплексу знань, спрямованого на створення особистих конкурентних переваг фахівця на ринку праці; у сфері управління і регулювання вищої освіти – розробка, удосконалення гнучких стандартів вищої освіти, спрямованих на єдність освітнього процесу, вироблення цілісного знання і забезпечення сумісно-роздільного користування знаннями;
удосконалено:
- характеристику продукту духовного виробництва – освітніх послуг – через доповнення їх традиційних ознак новою ознакою – індивідуальність освітньої послуги, в якій сутнісно реалізується сумісно-розділений характер відтворення освітньої сфери через колективне засвоєння комплексу знань (аудиторні заняття) та особисту індивідуальну стратегію проектування навчання, саморозвитку і самореалізації особистості (індивідуально-самостійна робота), що створює основу для формування індивідуального комплексу знань, який із погляду споживача освітніх послуг найкраще відповідає потребам ринку праці та сприяє особистому розвитку;
дістали подальшого розвитку:
- теоретичні підходи до диверсифікації вищої освіти як єдності двох складових: диверсифікація способів надання вищої освіти, що стає невід’ємною передумовою конкурентоспроможності вищих навчальних закладів і досягається на основі поєднання формального та неформального навчання, ґрунтується на найбільш повному врахуванні особистих інтересів і устремлінь споживача освітніх послуг та потреб ринку праці; диверсифікація способів отримання нових знань, що в умовах сучасного глобального господарського розвитку є основою формування особистого комплексу знань, здатності до диверсифікації способів мислення та до вироблення нових знань;
- визначення основних суперечностей сучасної вищої освіти: між масовістю вищої освіти та її індивідуалізацією; між тенденцією до модернізації вищої освіти та інерцією в процесі реалізації модернізаційного проекту; між необхідністю ранньої спеціалізації як засобу реалізації економічного інтересу споживача освітніх послуг і потребою змінювати професію впродовж трудового життя, що вимагає широкої фундаментальної підготовки; між диверсифікацією та стандартизацією вищої освіти. Розв’язання цих суперечностей перебуває у площині модернізації вищої освіти, де фундаментального значення набуває актуалізація ціннісної конкурентоспроможності людини через підвищення її духовності і моралі та їх реалізації в життєдіяльності суспільства;
- виявлення особливостей модернізації вищої освіти в Україні, яка в умовах сучасної економічної кризи, зниження платоспроможного попиту населення, зокрема на освітні послуги, зростання безробіття має узгоджуватися із завданнями антикризової політики держави. У зв’язку із цим доведено доцільність подовження строків здобуття вищої освіти з метою свідомого пом’якшення різких коливань рівня безробіття через збільшення державного замовлення на підготовку спеціалістів (сучасна світова тенденція), зокрема, для знаннєємних галузей виробництва, що сприятиме відтермінуванню виходу молоді на ринок праці та створить умови для її ефективної адаптації до різких змін у структурі суспільного відтворення.