Анотація
Дисертацію присвячено економіко-теоретичному дослідженню змісту, місця та ролі фінансових інститутів у суспільному відтворенні, особливостей їх інституціоналізації в умовах трансформаційної економіки. У роботі узагальнено і систематизовано методологічні підходи, що використовується політекономією, теорією фінансів, інституціональною теорією для пояснення змісту фінансових інститутів. Досліджена функціональна роль фінансових інститутів у специфікації прав власності та опосередкуванні відтворювальних процесів. Визначений регламентуючий вплив інституту фінансової влади на процеси суспільного відтворення. Здійснено аналіз процесу інституціоналізації фінансових інституцій в умовах трансформаційної економіки та у глобальному вимірі.
Annotation
The dessertation is devoted to a complex economic-theoretic conext, place and role of financial institutes in social reproduction and peculiarities of their institutionalization in transformational economy.
In this work sumarized and systemized methodological ways of defining the conext of financial institutes. Have been studied a functional role of financial institutes in specification of property rights. Have been examined mechanizm of financial mediation of reproductive process and place of financial institutes in the structure of financial system. Have been defined regulative affection of the institute of financial power for the mood of social reproduction. Have been made an analizis of the process of institutionalization of financial institutes at the background of transformational economy and globalizational layer.
Актуальність теми дослідження
Трансформаційні процеси у фінансовій сфері на макро- та мегарівнях в останні десятиріччя набули особливої інтенсивності. Насамперед, це стосується руху національної економіки до фінансово-економічних моделей суспільного відтворення, для яких характерними рисами стає відрив та домінування фінансового сектору над реальним, поглиблення процесів розмивання та специфікації прав власності і на цій основі позиціонування на фінансовому ринку принципово нових фінансових інструментів та організацій, інституціоналізація фінансової влади у суспільстві тощо. У цьому відношенні теоретичні та прикладні питання визначення змісту, ролі та місця фінансових інститутів у суспільному відтворенні об’єктивно висуваються на перший план.
Необхідне інституційне забезпечення фінансового опосередкування відтворювальних процесів передбачає постійні інноваційні зрушення у функціонуванні фінансових інститутів, тобто правил фінансової діяльності. В умовах трансформаційної економіки реструктуризація фінансової системи у вихідному пункті має власне реструктуризацію фінансових інститутів.
Як свідчить практика інституційних перетворень в Україні, новизна та складності цих процесів накладаються на їх невизначеність з точки зору фінансової глобалізації. З цього боку дослідження механізмів дії та використання фінансових інститутів не може розглядатися просто як опис певного фрагменту фінансового простору. Структурно-функціональний підхід дозволяє виділити проблему фінансових інститутів в окремий науковий напрямок в економічній теорії фінансів.
До наукових досліджень, присвячених спеціально розробці загальної проблематики фінансових інститутів, відносяться праці вітчизняних вчених — Л. Алексеєнка, З. Атаманюка, В. Базилевича, Я. Белінської, О. Василика, А. Гальчинського, А.Задої, В. Зимовця, О. Іваницької, В. Корнєєва, В. Лагутіна, П. Леоненка, З. Луцишин, Ф. Мишкіна, В. Опаріна, Ю. Петруні І. Радіонової, В. Савчука, В. Суторміної, В. Федосова, К. Швабій, а також зарубіжних вчених І. Бернар, Ш. Бланкарта, З. Боді, Р. Брейлі, О. Вільямсона, Г. Габбарда, Р. Гільфердинга, Л. Гітмана, Д. Доуна, Д. Кейнса, Р. Коуза, К. Маркса, Е. Нихбахта, Ф. Нітті, Д. Норта, Ю. Осіпова, С. Росса, А. Пігу, Д. Сороса, Л. Харриса, Д. Хікса та інш.
Разом з тим, у контексті реалій процесу інституційних перетворень в Україні ряд питань становлення фінансових інститутів ще залишаються недостатньо дослідженими. Мова йде про методологію пізнання фінансових інститутів з позицій загальної економічної теорії, формування фінансового ринку, інституціональних принципів та підходів до оцінки ефективності фінансової системи, визначення правових чинників та економічних стимулів її розвитку в Україні. Саме ці обставини обумовлюють актуальність обраної теми роботи, визначили мету, завдання, логіку та структуру дослідження.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційної роботи є дослідження змісту, місця та функціональної ролі фінансових інститутів у суспільному відтворенні, особливостей інституціонального забезпечення відтворювальних процесів в умовах трансформаційної економіки.
Для досягнення цієї мети в роботі вирішувались такі завдання:
- узагальнити і систематизувати підходи, що використовуються політекономією, теорією фінансів, інституціональною теорією для пояснення змісту фінансових інститутів;
- дослідити функціональну роль фінансових інститутів у специфікації прав власності та опосередкуванні відтворювальних процесів;
- визначити регламентуючий вплив інституту фінансової влади на процеси суспільного відтворення;
- здійснити аналіз процесу інституціоналізації фінансових інституцій на макро, мета та мегарівні.
Вирішення цих завдань, на наш погляд, сприятиме більш глибокому усвідомленню сутності проблем і суперечностей трансформаційної економіки України, а також дозволить провести необхідні уточнення в стратегії і тактиці інституціональних перетворень у фінансовій сфері.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є сучасні процеси фінансового опосередкування суспільного відтворення.
Предметом дослідження є фінансові інститути та їх вплив на відтворювальні процеси в трансформаційних умовах України.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному:
вперше:
- доведені розбіжності методологічних підходів та висвітлена внутрішня логіка визначення змісту фінансових інститутів, під якими розуміються формальні та неформальні правила поведінки суб’єктів фінансової системи, за якими здійснюється з одного боку, специфікація прав власності, а з іншого — мобілізація, формування та розміщення фінансових ресурсів з метою забезпечення відтворювальних процесів на макро- та мікрорівнях.
- обґрунтована необхідність розмежування та можливості суміщення змісту категорій «фінансові інститути» та «фінансові інституції». З позицій діалектики одиничного, особливого, загального та у контексті інституціональної теорії фінансові інститути (як одиничне) можуть бути зведеними до правил фінансової поведінки, а фінансові інституції (як особливе) – до фінансових організацій. У широкому розумінні (як загальне, що «зберігає у собі» одиничне та особливе) фінансові інститути — це організовані фінансовими правилами фінансові інституції.
- визначено політекономічний зміст фінансової влади як базисного економічного інституту та об’єктивної основи інституціоналізації фінансово-промислових груп у трансформаційній економіці. Фінансова влада є інститутом, оскільки визначає правила фінансової поведінки та обмежувальні рамки суб’єктів фінансової діяльності. Вона є економічним інститутом, оскільки формує поле фінансового впливу, межі якого фіксуються правами власності та правоспроможностями, які закріплюються за певними фінансовими інституціями. Вона є базисним економічним (ширшим за обсягом, ніж фінансовим) інститутом, оскільки дає підстави носіям фінансової влади отримувати специфіковані «вмененні» доходи й перш за все — владної фінансової ренти та проценту в різних їх розмірах, формах, ступенях тінізації тощо.
Удосконалено:
- обґрунтування розбіжностей між інститутами кредитування та інвестування, що полягають у ступені розриву титулу власності та форм її реалізації;
- розуміння ролі державних фінансів та державного бюджету у інституціональному забезпеченні розширеного відтворення. Якщо державні фінанси є домінуючим елементом фінансової системи, то державний бюджет може розглядатися і як самостійний фінансовий інститут, і як засіб фінансового забезпечення суспільного відтворення.
- трактування місця та ролі фінансово-промислових груп у трансформаційній економіці та у глобальному вимірі. На національному рівні ФПГ розглядаються як мета інституції (проміжні між фінансовими організаціями та фінансовим ринком). На мегарівні процеси інституціоналізації ФПГ є складовими більш загальних процесів транснаціоналізації світової економіки.
Дістали подальшого розвитку:
- узагальнення, що стосуються двох типів фінансової влади, які знаходять свій прояв у кредитному та інвестиційному контролі, тим самим формуючи єдине поле фінансової влади на принципах ефекту взаємодоповнення;
- положення щодо суперечливого характеру взаємозв’язку відносин власності, фінансової влади та фінансового менеджменту та їх ролі в інституційному забезпеченні відтворювальних процесів.
