Анотація
Дисертація присвячена теоретичному моделюванню процесу економічної модернізації в єдності фінансових і євроінтеграційних змін. З’ясовано, що критеріальною ознакою такої моделі є перехід до інституціональної спрямованості трансформаційних перетворень, поєднаних з елементами ефективного державного регулювання фінансової сфери, яке стосується її об’єктної (матеріальної) і операційної (інституціональної) основ. Обґрунтовано наявність інтеграційної складової в фінансовому механізмі економічної модернізації.
Доведено, що модернізаційні зміни в економіці емерджентного типу відбуваються в результаті взаємодії якісно різних механізмів, які з одного боку, забезпечують збереження цілісності і стійкості економічної системи, з іншого – стимулюють рухливість і змінюваність її елементів. Виявлені причинно-наслідкові зв’язки механізму процесу модернізації, які описані як взаємодія ключових компонентів зростання із інституціональними змінами макрофінансової організації.
Annotation
The thesis is devoted to a theoretical simulation of economic modernization processes in the unity of financial and Eurointegration changes. It is find out that the criterion of this model is the transition to institutional orientation of transformational changes, combined with elements of effective government regulation of the financial sector relating to its objective (material) and operational (institutional) basis. Presence of integration component in the financial mechanism of economic modernization is substantiated.
It is proved that the modernization changes in the emergent economics occurs in result of interaction of a qualitatively different mechanisms that, on the one hand, provide ensuring the integrity and stability of the economy, on the other – encourage mobility and changeability of its elements. The cause-effect relations of mechanism of modernization process, which described as the interaction of key components of growth of institutional changes in macro-financial organizations is exposed.
Актуальність теми дослідження
Характерними рисами та особливостями сучасного етапу розвитку світового господарства є посилення процесів транснаціоналізації виробництва і фінансів, глобалізація світової економіки, інтенсивний розвиток інтеграційних процесів. Глобалізаційні та інтеграційні тенденції виводять на передній план для країн з господарськими системами емерджентного типу проблему забезпечення економічної модернізації, запровадження адекватних механізмів її реалізації.
Особливостями економіки емерджентного типу є виникнення та нагромадження кількісних і якісних новацій в елементах системи, які породжують багатоваріантність розвитку господарської ситуації. Крім того, в емерджентній економіці спрямованість на прогресивні зміни та новації домінує над функціональними ознаками невизначеності. В цьому зв’язку набувають актуальності завдання наукового пошуку та практичного формування принципово нових джерел і вагомих чинників економічного зростання.
Забезпечення економічної модернізації вирішальною мірою залежить від інституціональної організації економіки. Як показує досвід, активне перетворення інституціональних структур країн–членів ЄС відповідно до світових і європейських інтеграційних процесів забезпечило умови для задіяння складних модернізаційних механізмів, серед яких чільне місце займають фінансові. Створені можливості для аналізу впливу фінансових механізмів на економічне зростання набувають особливого значення для України, економіка якої протягом тривалого часу практично не має сталої позитивної динаміки.
Україна як європейська держава, що стала на позиції демократії та ринкової економіки, не може існувати ізольовано від світових і європейських інтеграційних процесів. Політика європейської інтеграції, орієнтація на ЄС як на еталон успішного розвитку, необхідність наближення саме до європейських стандартів стали для України дороговказом якісних змін у різних аспектах суспільного життя. Це дає вагомі підстави для розробки і здійснення ґрунтовних програм, здатних істотно прискорити інституціональні зміни у ключових секторах національної економіки шляхом адаптації в Україні фінансових механізмів, які діють в ЄС.
В цьому напрямку відбуваються процеси модернізації вітчизняної фінансової системи, що знаходить свій прояв у капіталізації банківської системи України за рахунок розширення присутності іноземних банків, імплементації європейських норм фінансового законодавства та ведення фінансового бізнесу у господарську практику. Крім того, природа і механізм сучасної економічної та фінансової кризи показали, що домінуюча англосаксонська філософія розвитку глобалізованої економіки себе не виправдала, а пошук методів подолання кризи виявив тенденції до посилення національних і регіональних підходів. З огляду на це, дослідження проблематики модернізації економіки України з урахуванням об’єктивних процесів фінансової глобалізації та регіональної інтеграції є, на нашу думку, критично значущим.
Мета і завдання дослідження
Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей дії фінансових механізмів щодо забезпечення економічного зростання та визначенні напрямів їх модернізації в умовах євроінтеграційного розвитку національної економіки, а також у розробці на цій базі теоретико-методологічних засад адекватного фінансового компонента державного регулювання економіки емерджентного типу і пропозицій щодо вдосконалення інституціональних основ фінансового механізму економіки.
Досягнення вказаної мети передбачає постановку і послідовне розв’язання таких головних завдань:
- збагачення методології дослідження економічної модернізації (систематизація категоріального апарату, базових концепцій, принципів і методів дослідження; виокремлення фінансових та інтеграційних механізмів як відносно самостійної сфери і одночасно як чинника впливу на модернізацію економіки емерджентного типу);
- удосконалення наукового інструментарію; уточнення економічних категорій; формулювання авторського бачення фінансових та інтеграційних механізмів у політекономічному контексті;
- з’ясування причинно-наслідкових ланцюгів впливу глобалізації на розвиток господарських систем емерджентного типу;
- дослідження місця і ролі міжнародної економічної інтеграції в подоланні суперечливих наслідків глобалізації та в розвитку національних економік країн–членів;
- класифікація та систематизація ознак, параметрів і сфер реалізації динамічного ефекту конверсії систем фінансового регулювання;
- аналіз характеру відносин між господарюючими суб’єктами та регулюючими інститутами у сфері формування фінансових механізмів їх взаємодії, а також впливу цих механізмів на ефективність функціонування й розвитку мікро- і макроекономічної систем;
- виявлення організаційно-правових засад та ефективної європейської практики формування державної бюджетної політики у країнах–членах ЄС, з акцентуванням уваги на специфіці, пов’язаній з інтеграційним рухом та на його інституціональному забезпеченні;
- дослідження зростаючої ролі банківської системи України у процесі інтеграційного руху національної економіки в напрямку ЄС; виявлення пов’язаних із цим закономірностей і суперечностей;
- виявлення закономірностей впливу євроінтеграційних процесів на функціонування фондового ринку України;
- розробка пропозицій щодо державного регулювання інституціональних основ фінансового механізму економіки; визначення перспективних форм гармонізації регулюючих функцій у вітчизняній фінансовій сфері з країнами ЄС, які б ґрунтувалися на завданнях забезпечення постійного і динамічного економічного зростання.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є сукупність економічних відносин в процесі формування і дії фінансових механізмів, трансформації державного регулювання та інституціонального забезпечення економічної модернізації відповідно до євроінтеграційних орієнтирів України.
Предмет дослідження – методологічні та теоретико-прикладні аспекти процесу економічної модернізації господарської системи емерджентного типу в єдності фінансових і євроінтеграційних змін.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному узагальненні модельного інструментарію досліджень економічної динаміки; науковій систематизації оцінок впливу інтеграційних процесів на модернізацію економіки емерджентного типу; визначенні особливостей формування фінансових механізмів економічного зростання в умовах євроінтеграційних процесів; обґрунтуванні інституціональних основ удосконалення фінансового регулювання економічних змін.
Нові наукові результати, які одержані особисто автором і виносяться на захист, полягають у тому, що:
вперше:
- запропоновано теоретичну модель економічної модернізації господарської системи емерджентного типу, особливістю якої є відображення єдності фінансових і євроінтеграційних змін. Визначено, що критеріальною ознакою такої моделі є перехід до операційної (інституціональної) і об’єктної (матеріальної) спрямованості державного регулювання фінансової сфери. Доведено, що модернізаційні зміни відбуваються в результаті взаємодії якісно різних механізмів, які, з одного боку, забезпечують збереження цілісності та сталості економічної системи, а з іншого – стимулюють рухливість і змінюваність її елементів. Виявлено причинно-наслідкові зв’язки механізму модернізації, представлені як взаємодія ключових компонентів зростання з інституціональними змінами у макроекономічній організації;
- обґрунтовано наявність інтеграційної складової у фінансовому механізмі економічної модернізації, у зв’язку з чим розширено поняттєвий і гносеологічний потенціал економічної теорії шляхом: запровадження поняття «динамічні ефекти конверсії систем фінансового регулювання», яке характеризує розвинуте фінансове законодавство як «ресурс» для господарюючих суб’єктів, спроможний впливати на економічне зростання; уточнення змісту поняття «фінансові механізми економічної модернізації», як такого, що виявляє специфіку економічних змін, зумовлених інституціональними імпульсами від інтеграційного об’єднання; розробки методологічного підходу, який забезпечує дослідження еволюційних (фінансових) та адаптивних (інтеграційних) чинників впливу на зростання;
- виявлено і структуризовано рушійні сили економічної модернізації в господарській системі емерджентного типу. Сукупність чинників, які уможливлюють економічну модернізацію, формує «потенціал модернізації», здатний забезпечити оптимальний результат. Визначено ключове джерело забезпечення модернізації – конкурентоспроможність підприємницької діяльності; показано, що індикаторами потенціалу модернізації є коефіцієнт прибутковості підприємницької діяльності та коефіцієнт приросту капіталу; індикатором загроз реалізації потенціалу – відносна величина боргу, нагромадженого в економіці в процесі інвестиційної діяльності. В якості основних умов реалізації наявного потенціалу модернізації виділено державну економічну політику як сукупність стабільних правил діяльності, насамперед, у бюджетній та монетарній сферах;
удосконалено:
- систематизацію поняттєвих основ економічних змін, доведено, що зміни в економіці емерджентного типу є її невід’ємною системною ознакою. Обґрунтована субординація економічних категорій: «зміни», «перетворення», «трансформація», «еволюція», «революція», «розвиток», «зростання», «прогрес», «модернізація». В основу субординації покладено, по-перше, необхідність визначення їх суті та вдосконалення поняттєвого апарату, а також законів, закономірностей і тенденцій їх динамічної трансформації та диверсифікації, специфічних форм прояву, по-друге, взаємозв’язок еволюції їх змісту, функціональної ролі та взаємодії; по-третє, відношення до інтересів як основних детермінант їх розвитку, по-четверте, прийнятність для стратегії регулювання та ефективності державної економічної політики. Обґрунтовано, що макропроцеси розбудови передового сучасного суспільства найточніше характеризує категорія «модернізація» (на відміну від категорій «наздоганяючий розвиток» та «випереджальний розвиток»), яка відповідає такому процесу вдосконалення, що запозичує стандарти організації кращих економічних моделей шляхом свідомого впровадження найбільш впливових механізмів координації та уніфікації розвитку;
- визначення і трактування понять «фінансова сфера» та «фінансова система». Доведено, що в широкому розумінні терміном «фінансова сфера» узагальнюється сукупність фінансових відносин, яка охоплює суб’єктів фінансових відносин і механізми, що забезпечують формування та взаємопристосування наявних фінансових ресурсів і потреб у них господарюючих суб’єктів. До неї належать усі суб’єкти, що прямо і безпосередньо (на відміну від управлінських органів та інституцій) заінтересовані у забезпеченні раціонального і ефективного використання фінансових ресурсів, і процеси, що формують властивості цієї системи. У вузькому ж розумінні категорія «фінансова сфера» характеризує суто фінансові відносини спекулятивного характеру, метою яких не є опосередкування процесу реального відтворення й забезпечення його безперервності. Їх функціональна роль – реалізація інтересів виключно капіталу, здатність слугувати (або не заважати) його самозростанню. Фінансову систему визначено як відповідним чином організовану і керовану фінансову сферу (в широкому розумінні цього терміну);
- методологічні підходи до пояснення взаємозв’язку і взаємозалежності між розвитком інноваційної та фінансової сфер. Традиційний підхід доповнено обґрунтуванням зворотного впливу техніко-економічних зрушень на зміни в організації фінансової системи. З поширенням інновацій для суб’єктів фінансової сфери стає вигідною розробка принципово нових методик їх ринкового фінансування. В результаті ж поширення фінансових та інституціональних нововведень інвестиційні можливості новаторів кумулятивно розширюються, що створює в економіці умови для стрімкої комерціалізації інновацій і переходу до економічного піднесення;
набули подальший розвиток:
- уявлення про сучасні форми прояву суперечностей, закладені в основу формування політики економічного зростання в умовах господарської відкритості. По-перше, широке використання сучасних інформаційних технологій зумовлює модифікацію існуючої моделі зовнішньоекономічних відносин у напрямі інтерактивної взаємодії, що здатне прискорити економічне зростання, але одночасно підвищує імовірність виникнення «фінансових бульбашок» і викликаних ними кризових явищ. По-друге, в умовах глобалізації держави, з одного боку, обмежені як у цілепокладанні, так і в інструментарії, застосовуваному для проведення ефективної економічної політики, а з іншого – набувають вищої міри відповідальності за дії, що можуть спричинити кризові явища більшого масштабу порівняно із «закритою» економікою;
- доведення можливості конвергенції двох основних концептуальних напрямів економічної теорії – мейнстриму та інституціоналізму – як закономірного процесу, обумовленого тісним взаємозв’язком економічних механізмів як системи правил і стимулів, та економічних інститутів, які також структурують результати дій економічних суб’єктів, і реалізації основних теоретичних положень цих наукових шкіл шляхом використання моделі координації фінансових механізмів політики економічного зростання, що забезпечує гнучкість макроекономічного регулювання й виступає найважливішим фактором її ефективності в умовах відкритості господарських систем емерджентного типу, вимагаючи створення сильних інститутів у межах співробітництва України з ЄС;
- методологічні підходи до визначення соціально-економічної сутності фінансового механізму, які полягають у розгляді цієї проблеми з позиції спрямованості цільової функції фінансового механізму на досягнення самоорганізації системи на основі кооперативності процесів фінансової взаємодії та врахування зовнішніх впливів. Це передбачає надання пріоритетності фінансово-інституціональним параметрам. Фінансовий механізм держави є багатофункціональною і складноструктурною динамічною системою, що об’єднує в межах інституціональних взаємозв’язків специфічні грошові обороти. В результаті яких – з урахуванням цільових настанов суб’єктів фінансових відносин на підвищення платоспроможності на основі зростання доходності – проявляється суперечлива єдність процесів формування, розміщення й використання коштів, що в просторі взаємодії мікро- та макрорівнів економіки виступає необхідною передумовою для створення її динамічного потенціалу;
- теоретико-методологічні засади адекватної розбудови фінансового компонента державного регулювання національної економіки на підставі розробки рекомендацій щодо черговості реструктуризації фінансових механізмів. Запропоновано модель, яка дозволяє виявити послідовність реформування фінансових інститутів, що сприяє більш обґрунтованому визначенню напрямів модернізації.