Дисертацію присвячено дослідженню економічного розвитку та шляхів його прискорення. У роботі розмежовано еволюційний і прискорений види розвитку та проаналізовано їх у структурній, інвестиційній та інноваційній площинах. Досліджуються погляди представників кейнсіанського, неокласичного та інституціонального напрямків на прискорений економічний розвиток. Обґрунтовується можливість прискореного розвитку та джерела його забезпечення в умовах нестачі національних нагромаджень.
У дисертації здійснено порівняльну оцінку двох світових стратегій прискорення розвитку: імпортозаміщення та експортоорієнтації, визначено їх сутність, механізм дії, наслідки застосування та обмеження. Дано характеристику економічного розвитку СРСР за моделлю імпортозаміщення.
На основі аналізу обсягів виробництва, розподілу основних засобів, зайнятості, напрямків внутрішніх та іноземних інвестицій, структури зовнішньої торгівлі та інших показників обґрунтовано, що на даний момент економіка України загалом перебуває на рівні ІІІ технологічного укладу. Встановлено факт низької ролі інновацій в економічному розвитку країни. Запропоновано систему заходів для прискорення модернізації національного господарства за рахунок переходу до стратегії експортоорієнтації.
The thesis is devoted to the research of economic development and ways of its acceleration. The evolutionary and accelerated kinds of development are differentiated and analyzed in structural, investment and innovative planes. The viewpoints of the representatives of Keynesian, neoclassic and institutional schools on the accelerated economic development are investigated. The opportunity of the accelerated development and sources of its maintenance in conditions of the shortage of national accumulation are proved.
In the dissertation the comparative estimation of two world strategies of acceleration of development is carried out. They are import substitution and export promotion. Their essence, action mechanism, results of application and restrictions are determined. The characteristic of economic development of the USSR on import substitution model is given.
On the basis of analysis of production volumes, distribution of a fixed capital, employment, directions of internal investments, structure of foreign trade and other parameters it is proved, that at present the economy of Ukraine as a whole is at the level of III technological stage. The fact of a low role of innovations in economic development of the country is established. The system of measures for acceleration of national facilities modernization is offered due to transition to export promotion strategy.
Наприкінці ХХ сторіччя Україна змінила напрямок свого соціально-економічного розвитку, стала на шлях радикальних соціально-економічних і політичних перетворень, перейшла до формування національної господарської системи. Ці процеси відбувалися в умовах тривалої кризи національного господарства і в період зміни технологічних епох. Внаслідок глибокого трансформаційного спаду значно збільшилось відставання України від провідних світових держав, і вона у все більшій мірі перетворюється на країну «Третього світу».
На сьогоднішній день важливими двигунами зростання національного господарства виступають зорієнтовані на зовнішні ринки сектори промисловості, пов’язані з переробкою первинної сировини, що свідчить про ранньоіндустріальний характер економіки України. Такий її стан не відповідає загальносвітовим тенденціям формування постіндустріального суспільства, що супроводжується перебудовою економічних відносин, розширенням сфер господарювання, використанням альтернативних ресурсів, змінами в характері праці, переходом до нових технологій, посиленням інтеграційних процесів.
Тому гостріше, ніж раніше, постає задача освоєння всього багатства економічної думки різноманітних шкіл та напрямків стосовно моделей прискорення економічного розвитку, які являють для нас не лише теоретичний, а й практичний інтерес.
Закономірності процесу економічного розвитку, його джерела та способи забезпечення здавна перебувають у центрі уваги науковців. Серед зарубіжних економістів необхідно в першу чергу відзначити праці Е. де Сото, Г. Зінгера, Х. Лейбенстайна, А. Льюїса, Г. Мюрдаля, Р. Нурксе, Р. Пребіша, Г. Раніса, У. Ростоу, Д. Фея, Х. Ченері, Т. Шульца, в яких з різних позицій досліджуються причини відсталості країн Третього світу та способи прискорення розвитку для ліквідації відсталості.
Шляхи переходу від індустріального до постіндустріального суспільства та майбутнє постсоціалістичних країн в глобальній економіці досліджували російські та українські науковці Л. Абалкін, Є. Гайдар, А. Гальчинський, С. Глазьєв, В. Геєць, Б. Данилишин, В. Інозємцев, Б. Кваснюк, К. Кривенко, В. Мау, С. Мочерний, В. Осецький, Ю. Павленко, Ю. Пахомов, В. Савчук, А. Філіпенко, В. Юрчишин та ін. У їх роботах широку розробку отримали концепції інвестиційного та інноваційного розвитку, досліджені деякі аспекти модернізації та наздоганяючого розвитку.
Водночас ряд проблем, що стосуються економічного розвитку в умовах трансформації економічної системи постсоціалістичних країн та повернення їх економіки на еволюційну траєкторію розвитку, недостатньо висвітлені в наукових роботах. Зокрема, фрагментарно проаналізовані особливості та потенціал розвитку таких країн, засоби та джерела прискорення їхнього розвитку. Недостатньо досліджені зв’язки еволюційного і прискореного розвитку, немає цілісної теорії прискореного розвитку, яка містила б їх теоретичне обґрунтування, механізм та досвід реалізації, позитивні і негативні сторони. Слабко проаналізовані можливості використання стратегії прискореного розвитку в Україні. Більш глибокої розробки і обґрунтування потребують цілі економічного розвитку, засоби його забезпечення та прискорення.
Світовий досвід підтверджує, що прискорений розвиток, націлений на досягнення рівня країн авангарду, можливий і успішно реалізовувався на певному етапі Мексикою, Індією, Бразилією, Аргентиною, колишнім СРСР в рамках моделі імпортозаміщення, Японією, Південною Кореєю, Тайванем, Малайзією, Сінгапуром в рамках експортоорієнтованої моделі. Застосувавши стратегію прискорення розвитку, ці країни спромоглися за відносно короткий проміжок часу в декілька разів збільшити загальний обсяг ВВП та ВВП на душу населення, реструктуризувати національне господарство та покращити соціальні показники.
Україна не може стояти осторонь від загальносвітових процесів. Сучасне українське суспільство все більше охоплює впевненість в необхідності поруч з виробленням курсу на формування соціально-орієнтованої ринкової економіки пошуку нових механізмів прискореного розвитку національного господарства, спрямованого на подолання відставання від країн-лідерів, усунення індустріальних перекосів, формування сучасних інноваційних основ розвитку та трансформації в постіндустріальному напрямку економіки України.
Актуальність, наукова та практична значимість дослідження прискореного економічного розвитку, його видів та стратегій реалізації обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.
Метою дисертаційної роботи є аналіз теорій і моделей прискореного розвитку і формування на цій основі оптимальної стратегії розвитку для України.
Для досягнення означеної мети дисертаційного дослідження були поставлені і виконані наступні завдання:
- розкрити теоретичні основи дослідження процесу економічного розвитку та виявити його особливості;
- визначити сутність та механізм еволюційного економічного розвитку з точки зору технологічного, інвестиційного та структурного підходів;
- дослідити сутність категорії прискореного розвитку та способи його забезпечення у різних економічних теоріях;
- здійснити порівняльний аналіз основних світових стратегій прискореного розвитку та досвіду їх практичного застосування;
- провести комплексний аналіз економічного розвитку України за довгостроковий період та виявити його загальні закономірності;
- обґрунтувати можливість застосування експортоорієнтованої стратегії для прискорення розвитку країни;
- сформулювати цілі та розробити комплекс заходів, що мають забезпечити реалізацію експортоорієнтованої моделі розвитку в Україні.
Об’єктом дослідження виступає економічний розвиток.
Предметом дослідження є особливості суспільних відносин, що сприяють прискоренню економічного розвитку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні стратегій прискореного економічного розвитку та можливостей їх використання в Україні. Основні результати, що отримані в результаті дослідження, становлять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:
Вперше:
- поєднано структурний, інноваційний та інвестиційний аспекти в єдину систему, яка обумовлює прискорення економічного розвитку шляхом зміни домінуючих технологій та технологічних укладів. Встановлено логіку цього процесу: внаслідок концентрації національних нагромаджень поступово формуються нові уклади економіки, засновані на інноваціях, які з часом стають домінуючими і забезпечують отримання більшої норми прибутку за рахунок технологічної квазіренти. Це викликає відтік ресурсів з традиційних укладів. Таким чином здійснюється структурна перебудова та оновлення основного капіталу національного господарства на новій технічній основі;
- на основі аналізу структури, потенціалу вітчизняної економіки, напрямків та обсягів інвестицій, інноваційного рівня виробництва, зовнішньоекономічних зв’язків обґрунтована можливість прискорення розвитку, спираючись на модель експортоорієнтації, як найбільш адекватну сучасному стану економіки України;
- запропоновано модель прискореного розвитку, ядром якої виступає розвиток споживчого машинобудування, орієнтованого на ємні зовнішні ринки. До моделі включено: а) механізм координації інтересів бізнесу та влади, що забезпечує об’єднання їх зусиль для підтримки розвитку нових укладів шляхом розподілу інвестиційних ризиків і витрат; б) низку першочергових заходів державної економічної політики (інвестиційної, структурної, приватизаційної, бюджетної, торговельної), що сприятимуть політичній підтримці експорту на початкових етапах виходу на нові ринки та прискоренню структурної перебудови економіки.
Отримало подальший розвиток:
- положення про фактори зростання величини інвестицій в умовах прискорення економічного розвитку за рахунок: а) підвищення частки нагромаджень у ВВП внаслідок збільшення ВВП на одну особу по мірі економічного розвитку; б) імпорту іноземного капіталу, умовою чого виступає зростання експорту національних товарів і послуг. Важливим фактором активізації економічного розвитку виступає також державна політика стимулювання структурної перебудови економіки, яка спрямована на створення умов для швидкого переливу ресурсів з традиційних секторів у нові, пов’язані з інноваційним розвитком, що має сприяти оновленню технічного базису всього національного господарства.
- поглиблено розуміння соціально-економічної природи моделей імпортозаміщення та експортоорієнтації, що дало змогу встановити їх межі, переваги та недоліки. Перевагами імпортозаміщення є концентрація ресурсів на прискореному розвитку, збільшення питомої ваги промисловості, підвищення доходів та зайнятості населення; недоліками – низька конкурентоспроможність продукції обробної промисловості, зростання ресурсоємності економіки; межею зростання в рамках цієї моделі є потенціал сировинного експорту. Перевагами моделі експортоорієнтації є інтеграція у світове господарство, структурна перебудова економіки за рахунок вивозу конкурентноздатної продукції, залучення іноземних інвестицій, стимулювання НТП; недоліки – залежність розвитку країни від кон`юнктури світових ринків; межі – можливості підтримки конкурентоспроможності експорту за рахунок заниженої оплати праці, обмеження також накладають загальні обсяги імпорту, за рахунок яких здійснюється оновлення технологічної бази виробництва.
Удосконалено:
- розуміння сутності та ознак еволюційного і прискореного економічного розвитку. Зокрема, еволюційний розвиток розглядається як послідовні, розтягнуті у часі, етапні зміни характеру і структури продуктивних сил суспільства, що ведуть до якісних змін економіки. Прискорений розвиток – швидке створення або удосконалення продуктивних сил за допомогою акумулювання наявних ресурсів, активної економічної політики держави, що створює можливості для будь-якої країни, що розвивається, подолати розрив у рівні розвитку з розвинутими країнами.