Анотація
Дисертаційна робота присвячена системно-концептуальному дослідженню теоретико-методологічних і практичних основ соціалізації трансформаційної економіки, важливих для гарантування соціальної безпеки, з визначенням закономірностей, суперечностей та перспектив розвитку соціалізованої економіки, обґрунтуванням пропозицій щодо ролі органів державної влади, сфери бізнесу і громадянського суспільства у розв’язанні найважливіших соціальних завдань в умовах трансформації суспільних відносин в Україні.
Визначені методологічні основи дослідження процесів соціалізації трансформаційної економіки. Розкрито економічний зміст та історичні форми соціалізації економіки, виявлено загально-історичні та трансформаційні закономірності, розкрито причини виникнення, форми прояву, соціально-економічні наслідки та способи розв’язання суперечностей соціалізації економіки у трансформаційний період.
Annotation
The Dissertation work is devoted to the system-conceptual research of theoretical-methodological and practical bases of socialization of transformation economy that are important for guarantying of social safety, with determination of conformities to the law, contradictions and prospects of development of socializing economy, working out of suggestions in terms of the role of state, sphere of business and civil society authorities in the decision of major social tasks in the conditions of transformation of public relations in Ukraine.
Methodological bases of research of processes of socialization of transformation economy are determined. Economic concept and historical forms of socialization of economy have been studied. Historical and transformation conformities to the law, reasons of origin, forms of display, socio-economic consequences and methods of settling of contradictions of socialization of economy in a transformation period are shown.
Актуальність теми дослідження
У другій половині ХХ ст. соціалізація економіки в розвинених країнах стала однією з головних закономірностей соціально-економічного розвитку. Одночасно сформувалися різні моделі соціальної ринкової економіки, які розрізняються за: місцем соціальної політики держави в системі національних пріоритетів; масштабами державного сектора; механізмом розподілу соціальних функцій між державою, приватним сектором і громадянським суспільством; особливостями цілей і механізмів соціальної політики (континентальна, англосаксонська, скандинавська, південно-європейська). Вивченню цих моделей на початку 1990-х років приділялась велика увага науковцями у постсоціалістичних країнах, адже в той час необхідно було сформувати національні системи соціального захисту та визначити пріоритети подальшого розвитку.
Досвід ринкового реформування економіки постсоціалістичних країн показав, що соціальні перетворення дуже складні, неоднозначні, часто носять суперечливий характер. У ході ринкових трансформацій визначилися соціальні пріоритети державної політики, сформувалися національні моделі систем соціального захисту населення. Ринкова організаційна культура розвивається через становлення різноманітних форм власності, лібералізацію економічних відносин, демократизацію систем управління, підвищення соціальної відповідальності усіх суб’єктів господарювання. Під впливом науково-технічного прогресу змінюються зміст і характер праці, поліпшується якість людського капіталу, великого значення набуває інтелектуальна власність.
Громадяни все більше усвідомлюють, що соціальне становище й добробут кожного визначають знання, вміння, досвід, інтелектуальний потенціал, а соціальними цінностями стають поняття справедливості, соціальної відповідальності, колективної солідарності, соціальний капітал, економічна культура бізнесу. Але поряд із позитивними проявами соціалізації існують негативні тенденції розвитку соціальних процесів: вимушене безробіття, бідність, майнове розшарування, загрозлива диференціація доходів; обмеження для певних категорій населення у доступі до суспільних благ, прав володіння, користування й розпорядження об’єктами власності; корупція, тіньові економічні відносини; неефективна система соціального захисту тощо. Це створює загрози соціальній безпеці.
У ході ринкової трансформації економіки відбуваються кардинальні зміни у відносинах власності, принципово змінюється соціальна роль держави, формуються ринкові суспільно-економічні інститути, розширюються функції соціальної відповідальності бізнесу, зростає вплив громадянського суспільства на процеси соціалізації. Ці процеси мають закономірний характер, визначають шляхи й механізми розвитку соціально-економічних відносин та способи розв’язання соціальних проблем. Разом з тим, їх специфіка у кожній країні зумовлена об’єктивними та суб’єктивними чинниками національного характеру. З цим пов’язана неоднакова соціальна ефективність ринкового реформування економіки в різних країнах.
В трансформаційний період надзвичайно актуальним стає завдання пошуку національної моделі змішаної економіки з чітко визначеними, реальними й суспільно узгодженими соціальними пріоритетами. Воно пов’язується з об’єктивною необхідністю: наукового обґрунтування загальних закономірностей соціалізації та національних особливостей становлення й розвитку соціальної ринкової економіки; пояснення причин виникнення та способів розв’язання соціальних суперечностей; об’єктивної оцінки стану соціальної безпеки та можливостей її забезпечення й підтримання у довгостроковій перспективі; визначення шляхів розвитку соціалізованої економіки на основі врахування специфіки національних, історичних, культурних, моральних, правових та інших чинників.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційної роботи є системно-концептуальне дослідження теоретико-методологічних і практичних основ соціалізації трансформаційної економіки, необхідних для забезпечення соціальної спрямованості розвитку економіки й гарантування соціальної безпеки, а також визначення закономірностей і перспектив розвитку соціалізованої економіки, виявлення суперечностей соціалізації, обґрунтування пропозицій щодо ролі державної влади, сфери бізнесу та громадянського суспільства в розв’язанні найважливіших соціальних завдань в умовах трансформації соціально-економічних відносин в Україні.
Відповідно до поставленої мети було передбачено постановку та розв’язання таких завдань методологічного та практичного характеру:
- дослідити економічну сутність й історичні форми соціалізації економіки, розкрити її теоретико-методологічні засади;
- виявити загально-історичні закономірності та сучасні особливості процесів соціалізації економіки;
- розкрити сутність та специфічні риси соціалізації економіки у трансформаційному суспільстві;
- удосконалити науковий інструментарій щодо визначення економічного змісту соціалізації та впливу різних сфер соціальних відносин на процеси соціалізації та їхню національну специфіку;
- визначити закономірності соціалізації трансформаційної економіки – при переході від командно-адміністративної до ринково-регульованої змішаної економічної системи;
- встановити взаємозв’язок між закономірностями трансформаційної економіки та причинами виникнення соціальних суперечностей;
- здійснити класифікацію суперечностей соціалізації трансформаційної економіки, пояснити їх сутність, види, форми прояву, причини виникнення та шляхи розв’язання;
- проаналізувати стан системи соціальної безпеки як важливого показника соціалізації економіки;
- надати оцінку соціальним наслідкам ринкової трансформації економіки;
- провести аналіз показників соціалізації, визначити реальний стан соціальної безпеки, загроз та можливостей її підтримання;
- розробити рекомендації щодо розподілу функцій соціальної відповідальності між державою, сферою бізнесу і громадянським суспільством;
- дослідити роль економічної культури та соціального капіталу в розвитку соціалізованої економіки;
- обґрунтувати механізми розв’язання соціальних проблем та перспективи розвитку соціалізованої економіки України.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є система соціально-економічних відносин, які виникають між суб’єктами соціалізації в процесі ринкової трансформації економіки.
Предметом дослідження є загальні закономірності, особливості та суперечності процесів соціалізації трансформаційної економіки.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів та особистий внесок автора полягають у комплексному дослідженні розвитку теоретичних концепцій соціалізації економіки, розробці методологічних засад і методичних підходів до аналізу сутності та закономірностей соціалізації в умовах трансформаційної економіки, визначенні видів, форм прояву та причин виникнення суперечностей соціалізації.
Найбільш суттєві теоретичні і практичні результати, які характеризують наукову новизну дослідження й особистий внесок автора, полягають у наступному:
вперше:
- визначено соціалізацію трансформаційної економіки як надання соціальної спрямованості розвитку економічних процесів та формування й підтримання умов соціальної безпеки шляхом пристосування суспільства до ринкової організаційної культури на засадах: 1) демократизації відносин власності; 2) лібералізації економічних відносин і розвитку ринкової конкуренції; 3) впровадження відносин соціального партнерства між суб’єктами соціалізації; 4) активної участі громадян в соціально-економічних відносинах; 5) пошуку ефективних механізмів узгодження економічних інтересів і розв’язання соціальних суперечностей;
- встановлено, що інверсійний характер ринкової трансформації зумовлює специфічні закономірності соціалізації економіки постсоціалістичних країн: 1) відхід від одержавлених механізмів регулювання соціальних процесів до їх індивідуалізації та подальшого усуспільнення на основі приватної власності; 2) формування ринку праці та ринків соціальних благ і послуг, які раніше гарантувалися державою і вважалися безоплатними; 3) зміна принципів функціонування системи соціального страхування; 4) глибока диференціація населення за доходами та за розмірами нагромадженого багатства; 5) розвиток соціальної конкуренції; 6) поява нових об’єктів соціальних інтересів; 7) формування організаційної структури та ринкової культури суспільства, за яких держава, бізнесові структури, громадянське суспільство починають виконувати нові соціальні функції; 8) виникнення та поширення недобросовісної конкуренції, корупції, тіньового сектору економіки; 9) наростання інтернаціонального характеру соціалізаційних процесів;
- виділено основні види суперечностей соціалізації трансформаційної економіки, пов’язані з системними структурними змінами та інверсійним характером ринкових трансформацій, здійснено їх класифікацію на суперечності, зумовлені: 1) рівнем розвитку продуктивних сил і трансформаційним характером економічних відносин; 2) процесом глобалізації; 3) специфікою функціонування суспільно-політичних інститутів; 4) особливостями національного господарського менталітету суспільства; 5) формами та методами здійснення соціальної політики держави. Визначено причини виникнення, форми прояву та засоби розв’язання цих суперечностей;
- побудовано структурно-функціональну модель соціальної системи, яка дозволяє упорядкувати співвідношення її основних елементів та показати їх роль у функціонуванні й розвитку економічних систем. Автором обґрунтовано, що: специфіка економічної системи закладається комплексом базових цінностей, які домінують в суспільстві; організаційна структура суспільства формується через норми, правила суспільної поведінки, процедури й специфічні механізми їх реалізації; елементи організаційної структури втілюються у формуванні політичного, господарського і культурного порядку, тобто механізмах узгодження інтересів і дій різних суб’єктів;
удосконалено:
- систематизацію наукових підходів щодо встановлення змісту та напрямів соціалізації економіки з виділенням теорій утопічного соціалізму, добробуту, суспільного вибору, соціального ринкового господарства, філософії господарства, економічної соціодинаміки, соціального капіталу, метафізики економіки, які у процесі історичного розвитку економічних відносин заклали основи дослідження найважливіших соціальних проблем – від побудови моделей справедливого суспільства та вивчення джерел зростання добробуту до механізмів перерозподілу доходів і прийняття колективних рішень, визначення показників якості життя, формування національних моделей «держави добробуту», нагромадження людського та соціального капіталу;
- науково-методологічні засади оцінювання стану системи соціальної безпеки – на основі стратегічного аналізу досліджено вплив чинників зовнішнього середовища на систему соціальної безпеки (PEST-аналіз), визначено сильні й слабкі сторони, можливості та загрози соціальної безпеки (SWOT-аналіз). Обґрунтовано ефективність використання методів стратегічного аналізу для формування принципів соціальної політики держави;
- науковий інструментарій дослідження економічного змісту соціалізації шляхом застосування структурно-функціональної моделі соціальної системи та сферного підходу в дослідженні взаємозв’язку економічних, соціальних, культурних, правових та інших чинників, які впливають на процеси соціалізації, визначають їхню національну специфіку;
набули подальший розвиток:
- трактування змісту соціальної безпеки як системи економічних відносин, притаманних соціалізованій економіці, пов’язаних зі встановленням міри соціальної відповідальності держави, корпорацій, господарських суб’єктів і громадянського суспільства за створення умов для реалізації творчих здібностей людини, зростання добробуту, гарантування соціальної захищеності та соціальної стабільності в суспільстві. Її основна суть визначається гарантіями ефективної зайнятості й можливістю отримувати доходи, достатні для забезпечення матеріальних і духовних потреб та зростання добробуту; відповідністю мінімальних доходів мінімальним стандартам; надійністю системи соціального забезпечення та соціального страхування; стабільністю суспільного життя; захистом прав власності, цивільних і політичних прав; свободою вибору видів діяльності, можливостями самореалізації особистості; дотриманням принципів соціальної справедливості тощо;
- обґрунтування моделі системи соціальної безпеки, яка передбачає взаємозв’язок і взаємодію 6 підсистем (адаптаційної, інформаційної, цільової, функціональної, оцінки рівня соціальної безпеки та суб’єктної), кожна з яких включає свої специфічні елементи, що забезпечують відновлення та функціонування всієї системи. Соціальну безпеку представлено як відкриту систему, яка характеризується взаємозалежністю і підпорядкованістю структурних елементів і підсистем, їх здатністю пристосуватись до змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі;
- наукові підходи до оцінки стану соціальної безпеки через застосування системи якісних та кількісних індикаторів. Зокрема, до якісних характеристик соціальної безпеки віднесено дотримання принципів соціальної справедливості, солідарності, субсидіарності у формуванні, розподілі та перерозподілі доходів, зрілість соціального капіталу, відсутність соціальних ризиків, можливість відтворення соціальної безпеки у довгостроковому періоді; до кількісних – відповідність доходів визначеним соціальним стандартам, зростання реальних доходів, мінімізація кількості депривацій у самооцінці соціального становища, частка бідних, ступінь диференціації (нерівномірності) у розподілі доходів, показники добробуту, індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) та інші;
- методологічні основи обґрунтування етапів здійснення державою функції соціальної відповідальності: визначення ролі та механізмів впливу держави на процеси соціалізації економіки; оцінка стану соціальної безпеки; визначення засобів реалізації функції соціальної відповідальності держави; розробка та впровадження заходів, спрямованих на соціалізацію економіки та гарантування соціальної безпеки; оцінка ефективності засобів соціальної відповідальності держави;
- наукове визначення головних напрямів та форм прояву сучасної соціалізації економіки, трактування національних особливостей та внутрішніх механізмів розвитку соціалізації трансформаційної економіки, а також розвитку функцій соціальної відповідальності держави, бізнесу та громадянського суспільства.