У дисертації розглядаються проблеми формування теоретичної концепції функціонування суспільно-економічних систем, придатної для аналізу їх сучасних особливостей, створення типології сучасних суспільно-економічних систем, систематизації світового досвіду їх формування та функціонування. Дана концепція представлена у вигляді господарсько-політичного механізму сучасної ринкової економіки як абстрактного механізму взаємодії двох діалектично протилежних регуляторів суспільно-економічної системи: об’єктивних економічних законів та суб’єктивної господарської діяльності. На основі розробленої концепції дається аналіз сучасної економічної трансформації та економічної демократії і робиться висновок щодо можливостей формування ефективного господарсько-політичного механізму в Україні.
The dissertation work considers the problems of forming the theoretical concept of socio-economic systems` functioning suitable for analysing their present-day peculiarities; of creating the modern socio-economic systems typology; of systematizing the world experience of their formation and functioning. The given concept is presented as managing political mechanism of the modern market economy as an abstract mechanism for interaction of the two dialectically opposite regulators of socio-economic systems: objective economic laws and subjective economic activity. The developed concept is the basis for analysing the modern economy transformation and the economic democracy. The conclusion is made concerning the possibilities of forming the efficient managing political mechanism in Ukraine.
Стрімкий перехід сучасних світогосподарських інтеграційних процесів у фазу глобалізації посилює та ускладнює вплив зовнішнього середовища на національні економічні системи, вимагаючи адаптації та узгодженості їх основних елементів. Для постсоціалістичних країн історично безпрецедентним є поєднання даних завдань із необхідністю здійснення ринкової трансформації. Відтак механізм функціонування національної економіки та визначення особливостей його структурних елементів в умовах трансформаційних перетворень потребують більш детального дослідження та обґрунтування.
Сучасний рівень наукової розробки і економіко-теоретичного осмислення процесів еволюції, функціонування економічної системи та державного регулювання економіки, його місця і ролі в економічній динаміці та суспільній практиці не можна визнати адекватними невідкладним вимогам розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні, забезпечення сталого розвитку, пояснення причин виникнення суспільно-економічної трансформації. У зв’язку з цим в умовах посилення впливу на економічні процеси неекономічних чинників проблема теоретичного відображення та обґрунтування нової моделі механізму функціонування національної економіки, його сутнісних елементів та рушійних сил набуває все більшої актуальності.
Теоретичне відображення функціонуючої економічної системи, її основних внутрішніх елементів потребує глибокого концептуального обгрунтування, і історія економічної думки свідчить про те, що теоретична система кожної економічної школи в тій чи іншій мірі у своїх теоретичних поглядах і концепціях відтворювала суспільно-економічну дійсність. Як справедливо зазначав відомий дослідник історії економічних вчень М. Блауг, економічна думка розвивалась саме тому, що люди прагнули дати оцінку різноманітним економічним системам.
Проблемами концептуального системного відображення функціонуючої ринкової економіки, її внутрішньої будови, рушійних сил та соціально-економічних відносин займалися Барр Р., Булгаков С., Вебер М., Веблен Т., Гелбрейт Дж.К., Кене Ф., Коммонс Дж.Р., Ліст Ф., Маркс К., Ойкен В., Сміт А., Туган-Барановський М., Хайек Ф., Шумпетер. Й., сучасні науковці Ананьїн О., Артьомова Т., Архієреєв С., Базилевич В., Башнянин Г., Гаврилишин Б., Гайдар Є., Гальчинський А., Гриценко А., Гуревичев М., Вольчик В., Геєць В., Євстігнеєва Л., Євстігнеєв Р., Задоя А., Еклунд К., Іноземцев В., Кірдіна С., Малий І., Меньшиков С., Норт Д., Нуреєв Р., Осіпов Ю., Пахомов Ю., Пороховський А., Савчук В., Самуельсон П., Тарасевич В., Уільямсон О., Чухно А., Шнітцер М., Якубенко В.Д., Яременко О. та інші автори.
Ідею порівняння ринкової економіки з функціонуючим механізмом науково обгрунтував Дж.С. Міль, який вперше запропонував використовувати для системного дослідження функціонування ринкової економіки термінологічній апарат теоретичної механіки: поняття статики, динаміки, руху та рушійних сил, рівноваги та коливань, які отримали широке застосування у зарубіжній економічній науці переважно для позначення макроекономічних явищ. Дана ідея була підтримана і розвинута у працях вітчизняних науковців Богдана-Маліновського О., Кондратьєва М., Подолинського С., Ульянова В. Останній автор, зокрема, використовував аналогію народного господарства із годинниковим механізмом, що і послугувало виникненню та закріпленню поняття «господарський механізм» у вітчизняній економічній науці.
У 1960-1970 роки даний термін набув досить значного поширення. Зміст та організаційні форми господарського механізму стали предметом однієї із найгостріших дискусій у вітчизняній економічній літературі 1970-х років: науковцями пропонувалася велика кількість різноманітних та часом суперечливих його визначень.
Значний внесок у розробку даної категорії здійснили такі науковці як Абалкін Л., Бєляєв О., Буніч П., Ворона В., Гусаров О., Гумеров Ф., Євстігнеєв Р., Журавльов А., Ковальчук Т., Корнієнко В., Кронрод Я., Ліберман Е., Мєдведєв В., Мочерний С., Найдьонов В., Осіпов Ю., Пороховський О., Феріанц Я., Черняк В., Чухно А., Ястремський І. та інші автори. Свідченням складності та дискусійного характеру проблеми визначення сутності та змісту категорії «господарський механізм» стало те, що даний термін з’явився у політико-економічних словниках лише у 1981 році, але від цього дана проблема не втратила своєї полемічності і продовжувала активно розроблятися і у 1980-ті роки.
На початку 1990-х років на перший план політекономічних досліджень виходить проблема перехідного періоду функціонування економічної системи, значну увагу якій приділили Аукционек С., Бальцерович Л., Бузгалін А., Гелб А., Грей Ч., Єрохін С., Заблоцький Б., Клейн Л., Колганов А., Корнаї Я., Кузнецов В., Ланге О., Лукінов І., Маевський В., Мау В. Мочерний С., Павлов К., Покритан А., Радигін А., Рокоча В., Сакс Дж., Чаба Л., Чупик І., Чухно А. Але не дивлячись на таку зміну дослідницьких пріоритетів проблема з`ясування сутності та змісту категорії «господарський механізм» не втратила своєї значущості, оскільки вона тісно пов’язана із системним відображенням функціонуючої економічної системи.
У сучасній вітчизняній економічній науці дослідженням даної категорії подовжують займатися Бєляєв О., Зазимко А., Кривенко К., Ніколенко С., Олійник О., Паламарчук В., Полтавський Ю., Чухно А., Шкурупій О., Яковенко Л. Разом з цим, господарський механізм залишається найсуперечливішою категорією, оскільки його сутність ототожнюється в одних випадках із державним регулюванням, в інших випадках – із ринковим механізмом.
У той же час погляди на господарський механізм як на категорію, яка цілісно відображає функціонуючу економічну систему і реалізує потенціал, закладений у ній світовою економічною думкою за допомогою аналогії економічної системи із функціонуючим механізмом, практично відсутні. Це і зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження, його структуру та зміст.
Метою дослідження є концептуальна побудова інституціональної моделі господарсько-політичного механізму як теоретичного відображення процесу функціонування ринкової економіки в умовах трансформації сучасних суспільно-економічних систем на основі з`ясування внутрішніх інституціональних джерел їх розвитку.
Відповідно до означеної мети в дисертації поставлені і вирішувались такі завдання:
- провести історико-генетичний та системний аналіз існуючих поглядів на ринкову економіку як на функціонуючий механізм;
- розкрити сутність та зміст поняття «господарсько-політичний механізм (ГПМ) ринкової економіки»;
- висвітлити вихідні теоретико-методологічні положення побудови інституціональної моделі ГПМ національної економіки, розробити критерії вибору базових елементів цієї моделі та обґрунтувати їх вибір;
- застосувати концепцію ГПМ і його інституціональну модель до систематизації економічних функцій держави, систематизації регуляторів сучасної ринкової економіки та типології сучасних суспільно-економічних систем;
- застосувати інституціональну модель ГПМ до відображення змісту суспільно-економічної трансформації та аналізу її інституціональних особливостей в Україні.
Об’єктом дослідження є взаємодія соціально-економічних та соціально-політичних відносин суспільно-економічної системи в процесі її функціонування та розвитку.
Предметом дослідження є інституціональна модель механізму взаємодії базових соціально-економічних та соціально-політичних відносин національної економіки в умовах її трансформації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці концепції господарсько-політичного механізму як моделі функціонування національної економічної системи та визначенні особливостей і перспектив формування інституціональної моделі господарсько-політичного механізму в Україні.
На захист виносяться наукові результати, одержані особисто автором, які полягають у тому, що в дослідженні
вперше:
- обґрунтовано тезу про невідповідність переважаючого у сучасній вітчизняній економічній науці значення категорії «господарський механізм» (як частини функціонуючої економіки) її пояснюючому потенціалу, закладеному світовою економічною наукою через аналогію економіки з об’єктами теоретичної механіки (економіка як функціонуючий механізм), що сталося внаслідок тривалого переважання у вітчизняній економічній теорії формаційного та функціонального підходів до розкриття сутності даної категорії. Це дозволяє поглибити сучасне розуміння принципів функціонування економічних систем;
- введено у науковий обіг поняття «господарсько-політичний механізм» сучасної ринкової економіки, сутністю якого є взаємодія базових соціально-економічних і соціально-політичних відносин суспільно-політичної системи. Запропоноване поняття є теоретичним відображенням функціонуючої ринкової економіки, розвиває погляди на неї як на функціонуючий механізм та ґрунтується на принципах діалектичного, інституціонального та синергетичного підходів, що дає змогу удосконалити категоріальний апарат сучасної економічної теорії;
- розроблено інституціональну модель функціонування національної економіки, представлену у вигляді чотирьох базових елементів (інститутів): власності, конкуренції, економічної демократії та державного управління, яка дозволяє вивчити взаємозв’язки та дослідити внутрішні рушійні сили трансформаційних процесів у країнах з перехідною економікою й обґрунтувати шляхи їх подальшої інституціональної трансформації;
вдосконалено:
- систематизацію регуляторів господарської діяльності, яка, на відміну від існуючих окремих їх групувань, ґрунтується на концепції ГПМ і має вигляд структурованої і багатовимірної системи. Регулятори господарської діяльності класифіковані за природою (об’єктивні та суб’єктивні), характером дії (закономірності та заходи), сутнісним джерелом (приватні та суспільні), змістом (ринкові та державні), формою (матеріальна та нематеріальна) і ступенем зростання їх узагальнюючих властивостей (важелі, інструменти, регулятори). Це дозволяє з’ясувати логіку взаємозв’язку сутнісних основ функціонування суспільно-економічної системи з практичним рівнем реалізації господарської діяльності;
- систематизацію економічних функцій держави, яка, на відміну від чисельних варіантів переліку різної кількості таких функцій, ґрунтується на концепції ГПМ і має вигляд узагальнення економічних функцій держави у дві наступні групи за критерієм відображення ними сутнісного взаємозв’язку між ринком та державою: 1) функції організаціного забезпечення ринкового механізму, 2) функції модифікування ринкового механізму (в тому числі функції пом’якшення недоліків ринку та функції доповнення регулюючих властивостей ринку). Таке групування допомагає визначити логіку сутнісного взаємозв’язку між ринком та державою як основними і невід’ємними регуляторами сучасної ринкової економіки, а також розкриває їх взаємодоповнюючий характер;
- змістовне тлумачення поняття «економічна трансформація», запропоноване на основі розробленої інституціональної моделі, а саме: економічна трансформація – це зміна співвідношення діалектично протилежних сторін базових інститутів господарсько-політичного механізму сучасної ринкової економіки, пов’язана з виникненням великої кількості взаємообумовлюючих проблем та необхідністю здійснення глибоких господарських змін, сконцентрованих у просторі та часі. Для власності така зміна означає зміну співвідношення між державною та приватною власністю, для конкуренції – між монополією та вільною конкуренцією, для економічної демократії – між авторитаризмом та демократією, для державного управління – між лібералізмом та патерналізмом. Це дає можливість поглибити теоретичне обґрунтування і зміст програм трансформаційних перетворень;
набуло подальшого розвитку:
- визначення поняття «економічна демократія», яке, на відміну від існуючих її значень як мікро- або макроекономічної категорії, обмеженої сферою суспільного виробництва, представляє собою системний погляд на неї як на інститут, а саме: економічна демократія – це спосіб організації суспільного господарського життя та управління ним шляхом реалізації спільних економічних інтересів господарюючими суб’єктами різних рівнів через створення та функціонування різноманітних інституційних утворень і формальних організацій;
- характеристика на основі розробленої інституціональної моделі ГПМ сучасних особливостей та проблем економічної трансформації в Україні, яка показує, що однією з головних проблем перехідного періоду для вітчизняної економіки була відсутність узгодженості між реформуванням кожного з базових інститутів національної економіки. Згідно із розроблено моделлю основними пріоритетними для забезпечення успішності подальшої трансформації економіки України повинні стати наступні заходи за такими напрямками 1) щодо власності – забезпечення законності, прозорості, планомірності, обгрунтованості, контролю та спостереження за ефективністю приватизації; 2) щодо конкуренції – забезпечення зниження рівня монополізації окремих загальнодержавних та регіональних ринків, удосконалення державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, управління об’єктами державної власності; 3) щодо економічної демократії – забезпечення розробки механізмів ефективної співпраці неурядових організацій з органами державної влади різних рівнів; 4) щодо державного управління – забезпечення високої якості державного менеджменту, послідовної стратегії розвитку вітчизняної економіки та її реформувння, розробки порогових значень параметрів національної економічної безпеки, зокрема, стосовно процесів приватизації.