Анотація
У дисертаційній роботі здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження сутності та характеру інноваційно-інвестиційної діяльності, виявлено фактори впливу на інновації та інвестиції. Порівнюючи їх, встановлено різний характер впливу чинників щодо мотивації до інвестицій та інновацій. Визначено необхідність синхронізації інноваційної та інвестиційної діяльності за рахунок поєднання ринкового і державного регулювання.
Запропоновано класифікацію інновацій за критеріями мотивації до інноваційної діяльності на основі виділення матеріально-мотиваційних та загальноекономічних цільових спрямувань у структурі підприємницького інтересу. Доведено, що регулюючий вплив держави в інноваційно-інвестиційній сфері повинен спрямовуватись, з одного боку, на мотивацію економічних суб’єктів, а з іншого – на усунення перешкод, які виникають на шляху здійснення інноваційних інвестицій.
Розроблено багатофакторну модель прогнозування поведінки підприємницького сектора під час проведення інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах ризику та невизначеності, яка встановлює зв’язок інноваційно-інвестиційної активності з факторами, які, з одного боку, мотивують а, з іншого, перешкоджають інноваційному інвестуванню.
Annotation
In dissertational work complex theoretical and methodological research of essence and character of is innovative-investment activity is carried out, factors of influence on innovations and investments are revealed. At their comparison discrepancy and on occasions and different orientation actions of factors concerning motivation to investments and innovations is revealed. Necessity of synchronization of innovative and investment activity due to association market and state regulation is certain.
Classification of innovations by criterion of motivation to innovative activity on the basis of allocation is material-motivational and economical target directions in structure of enterprise interest are offered. It is proved, that regulating influence of the state in is innovative-investment sphere it should be aimed, on the one hand, at motivation of economic subjects, and from another – on removal of obstacles which arise on a way of realization of innovative investments.
The multifactorial model of forecasting of behaviors of enterprise sector is developed at realization of is innovative-investment activity in conditions of risk and uncertainty which establishes communication of is innovative-investment activity with factors which, on the one hand, motivate and, with another, interfere with innovative investment.
Актуальність теми дослідження
На сучасному етапі розвитку економічних систем виникає необхідність досягнення високих і стабільних темпів економічного зростання, яке досягається за рахунок переважно інноваційних факторів. Поступове вичерпання запасів традиційних ресурсів і збільшення їх цін, розгортання жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках факторів виробництва при постійному зростанні та ускладненні кінцевих та проміжних потреб суспільства унеможливлює економічний розвиток за рахунок застосування екстенсивних факторів. Тільки та економіка, яка здатна до прискореного оновлення основних фондів, технологій, продукції, до ефективного підвищення швидкості дифузії новітніх досягнень науки і техніки досягає сьогодні перспективної конкурентоспроможності.
Реалії розвитку вітчизняної економіки свідчать про низьку інноваційно-інвестиційну активність господарюючих суб’єктів. Зростання інвестицій, яке відбувається в Україні не викликає збільшення інновацій. У вітчизняній економіці тільки 14-16% від загального обсягу інвестицій спрямовується на інновації. І це відбувається в той час, коли у розвинутих країнах світу інноваційне інвестування стійко тримається на рівні 50-60%. Економічне зростання в українській економіці відбувається переважно на екстенсивній основі, про що свідчить технологічна частина тих інвестицій, які вкладаються в основний капітал, де переважає третій технологічний уклад (83%), а четвертий складає лише 10%. Внаслідок існування відповідних тенденцій Україна обіймає на ринку високих технологій всього 0,1%, у той час як Німеччина – 16%, Японія – 30%, США – 40%.
Отже, на сучасному етапі розвиток інноваційної сфери в Україні можна охарактеризувати як такий, що не відповідає світовим тенденціям. Саме тому останнім часом серед українських науковців активізувались дослідження, пов’язані з інноваційно-інвестиційними процесами. Численні роботи таких вітчизняних економістів як О. Амоша, В. Антонюк, Ю. Бажал, О. Волков, Л. Гаман, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гречан, М. Денисенко, А. Землякін, М. Крупка, П. Микитюк, І. Лукінов, В. Осецький, А. Пересада, В. Семіноженко, В. Федоренко, А. Чухно та багатьох інших свідчать про актуальність даної проблематики.
Питанням теорії і практики функціонування інноваційно-інвестиційної сфери присвячено дослідження таких видатних зарубіжних вчених як П. Агіон, П. Друкер, Дж. Кейнс, С. Кузнець, Г. Менш, Р. Нельсон, М. Портер, П. Ромер, Б. Санто, Б. Твісс, С. Уінтер, А. Шпітгоф, Й. Шумпетер, Е Хансен, Р. Хоуітт та ін. Вагомий внесок у теорію інновацій здійснили російські дослідники: С. Глазьєв, Б. Кузик, Н. Кричигіна, М. Кондратьєв, Н. Іванова, Ю. Яковець, К. Янковський та ін.
Не заперечуючи значні досягнення у царині дослідження інноваційно-інвестиційних процесів, варто зазначити, що ряд проблем інноваційного розвитку все ще залишаються невирішеними. Перш за все, це стосується необхідності пізнання причинно-наслідкових залежностей поведінки економічних суб’єктів у сфері інновацій. Реальні інвестиції здійснюються суб’єктами у процесі прийняття відповідних рішень, які формуються під впливом цілої групи факторів.
Інноваційні інвестиції є особливою формою реалізації інвестицій. Саме тому обґрунтування ефективної економічної політики у національній економіці потребує дослідження комплексу взаємопов’язаних факторів, які впливають на реалізацію інтересів саме тих суб’єктів, у розпорядженні яких перебувають інвестиційні ресурси. Таким чином, без пізнання мотиваційного механізму здійснення інвестицій, без з’ясування закономірностей їх трансформації у інновації неможливо побудувати національну модель інноваційного розвитку.
Однак, для розв’язання цього завдання необхідний подальший розвиток теорії інновацій. Недостатній ступінь розробки ряду теоретико-методологічних аспектів дослідження інноваційно-інвестиційної діяльності (відсутність у сучасній науці одностайності у визначенні основних категорій інноваційно-інвестиційної сфери, широке трактування понять, пов’язаних із цією сферою), невирішеність питання про характер поєднання ринкових механізмів з державними методами регулювання інноваційної діяльності, форм участі держави і бізнесу у фінансовому й інвестиційному забезпеченні інноваційного процесу, неоднозначність, а іноді і суперечливість підходів до обґрунтування методів регулювання інноваційної діяльності ускладнює можливість побудови ефективної національної інноваційної моделі.
Мета і завдання дослідження
Метою дослідження є узагальнення і розвиток науково-методологічних основ визначення сутності та характеру інноваційно-інвестиційної діяльності, виявлення факторів впливу на здійснення інноваційних інвестицій, розробка практичних рекомендацій щодо створення напрямів державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.
Відповідно до мети дослідження у процесі виконання роботи було визначено та вирішено наступні завдання:
- розкрито сутність та характер інноваційно-інвестиційної діяльності, уточнено зміст елементів понятійного і наукового інструментарію, за допомогою якого розкрито теоретико-методологічні аспекти формування механізму інноваційно-інвестиційної діяльності;
- виокремлено фактори мотивації економічних суб’єктів до інвестування та здійснення інновацій та визначено перешкоди, які виникають під час інноваційного інвестування;
- визначено основні форми взаємодії ринкового саморегулювання та державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на підставі аналізу особливостей існуючих теоретичних моделей регулювання інноваційно-інвестиційної сфери;
- виділено на основі аналізу світової практики напрями державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, визначено можливості їх адаптації в економіці України та розроблено науково-обґрунтовану економіко-математичну модель управління інноваційно-інвестиційною активністю в умовах вітчизняної економіки;
- розроблено комплекс заходів щодо підвищення ефективності механізму державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є система економічних відносин, що виникає в сфері використання суб’єктами господарювання інвестиційних ресурсів на інноваційні цілі та механізми регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.
Предметом дослідження є теоретичні, практичні та методичні аспекти інноваційно-інвестиційної діяльності та її регулювання.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нових теоретико-методологічних підходів до вдосконалення регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні. Основні результати, отримані в процесі дослідження, які становлять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:
вперше:
- на основі експертного аналізу встановлено різний характер впливу факторів (ставки відсотка, очікуваної прибутковості капіталу, ризику, терміна окупності, граничної продуктивності капіталу, граничної ефективності капіталу, суб’єктивно-психологічних факторів і національного доходу) на мотивацію до здійснення інвестицій та інновацій. Обґрунтовано відсутність повної автоматичної трансформації інвестицій у інновації, що вимагає застосування державою різних інструментів впливу на інноваційну та інвестиційну складову підприємницької діяльності з метою їхньої синхронізації.
удосконалено:
- класифікацію інновацій через виділення у їх структурі внутрішньостимульованих (виникають у межах окремої підприємницької організації) та зовнішньостимульованих (виникають під впливом дії екзогенних факторів оточення фірми) видів інновацій, на основі існування матеріально-мотиваційних та загальноекономічних цільових спрямувань здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності;
- визначення інноваційно-інвестиційної діяльності, яке на відміну від існуючих підходів вказує на тісний зв’язок між інноваційною та інвестиційною діяльністю, виявляє її суб’єкти, які є ініціаторами відповідних дій, відображає сферу здійснення цих дій у плані проходження стадій від моменту виникнення до практичної реалізації нововведень, визначає її сутність через процес безпосереднього впровадження у практичну діяльність наукових винаходів і виділяє цілеспрямований результат інноваційної діяльності;
- концепцію державного регулювання інноваційної діяльності України, яка на відміну від існуючої, передбачає встановлення зв’язку між інноваційно-інвестиційною активністю та найбільш впливовими перешкодами до здійснення інновацій у вітчизняному економічному середовищі, а саме: ризиками повної втрати капіталу, неповернення кредиту, неотримання очікуваного прибутку, знецінення вкладень, а також політичною та макроекономічною нестабільністю, які усуваються через таку діяльність держави: ініціювання інноваційного попиту і створення розвинутого конкурентного середовища; організаційну і законодавчу підтримку НДДКР фінансово-промислових груп; створення інноваційних центрів та спеціалізованих державних холдингових компаній; зосередженості бюджетних коштів на пріоритетних напрямах інноваційного розвитку; проведення заходів, які спрямовані на зниження ризиків та невизначеності; створення дієвої системи захисту авторських прав новаторів та охорони інтелектуальної власності.
отримали подальший розвиток:
- групування заходів державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності за ознакою впливу держави на перешкоди, які виникають на шляху здійснення господарюючими суб’єктами інноваційних інвестицій, в наслідок чого виділено напрями діяльності держави, а саме: створення інноваційної інфраструктури, формування правового середовища, управління ризиком і невизначеністю, створення інвестиційного та соціокультурного середовища інноваційної діяльності.
