Дисертацію присвячено теоретичній розробці методологічних положень і практичних рекомендацій з оцінки ефективності інноваційних проектів, вибору пріоритетних напрямків інвестування в інновації, удосконаленню законодавчого забезпечення й стимулюванню активізації інвестування в інновації. Узагальнено й розширено класифікаційні ознаки інновацій. Обґрунтовано методологічний підхід до визначення порівняльної оцінки (відносних пріоритетів) ефективності розроблених інноваційних проектів з метою оптимізації інвестиційної програми й раціональної послідовності їх фінансування.
Вперше обґрунтована ідея використання конкретних стимулів активізації інвестування по етапах і стадіях життєвого циклу інновацій. У дисертації виділено ряд недоліків та проблем інвестування в інновації, що дозволило розробити заходи щодо вдосконалення інвестування в інновації й вибрати ефективні напрямки інвестування. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення законодавчої бази інвестування в інновації в Україні.
The dissertation is devoted to a theoretical substantiation both development of methodological rules(situations) and practical recommendations according to efficiency innovation of the projects, choice of priority directions of investment in innovation, perfection of legislative maintenance and stimulation of activization of investment in innovation. Аre generalized and the classification attributes innovation are extended.
The methodological approach to definition of a comparative estimation (relative priorities) efficiency developed innovation of the projects is proved with the purpose of optimization of the investment program and rational sequence of their financing. Idea of use of concrete stimulus of activization of investment on stages and stages of life cycle innovation for the first time is proved. In the dissertation a number(line) of the contradictions of investment in innovation is allocated, that allows to develop measures on perfection of investment in innovation and to choose effective directions of investment. The offers on perfection of legislative base of investment in Ukraine are proved.
В умовах ринкової економіки функціонування і розвиток промислових підприємств багато в чому зумовлені ефективною роботою їх інноваційного механізму, результативністю реалізованих нововведень. Тим часом статистичні дані останніх років підтверджують той факт, що для промислових підприємств України характерна серйозна криза в інноваційній сфері, що настійно вимагає вживання активних заходів по її подоланню як з боку держави, так і з боку підприємств і організацій.
Інноваційна діяльність в Україні ще не одержала того теоретичного і практичного розвитку, що сприяло б подоланню наслідків економічної кризи 90-х років ХХ ст., нарощуванню темпів економічного зросту, підвищення ефективності виробництва. Характерно, що в промислово розвинених країнах на реалізацію продуктів інноваційної діяльності припадає понад 20% приросту національного доходу, що значно перевершує наші досягнення.
Дуже важливе розуміння того, що поза інноваційним шляхом ми не зможемо реалізувати жодної серйозної програми соціального й економічного розвитку. Проблеми розробки і використання інновацій знаходять своє відображення в численних наукових публікаціях. Це зв’язано зі зростанням ролі інноваційної діяльності як найважливішого фактора підвищення ефективності діяльності промислових підприємств і стратегією держави, спрямованою на інноваційний розвиток.
Фундаментальні дослідження, спрямовані на розгляд сутності інновацій і інноваційної діяльності, знайшли своє відображення в роботах закордонних вчених –П. Друкера, А. Клайнкнехта, Е. Менсфілда, К. Опенлендера, П. Пілдича, Б. Санто, Р. Уотермена, Й. Шумпетера, а також вітчизняних – В.Александрової, Л. Антонюка, О. Амоші, С. Галузи, А. Гальчинського, Б. Данилішина, О. Лапко, А. Поручника, П. Перерви, Д. Стеченко, Д. Черваньова.
Окремі питання організації, управління, фінансування, оцінки економічної ефективності інноваційних проектів розглядаються в роботах українських вчених В. Бабича, І. Бланка, Є. Воробйова, Г. Задорожного, О. Марченко, Й. Петровича, Л. Української, В. Хобти і закордонних Л. Водачка, О. Водачкової, Ш. Тацуно, Б. Твісса, П. Уайта.
Не зважаючи на велику різноманітність досліджуваних наукових проблем, присвячених інноваційному прогресу, багато питань його активізації залишилися маловивченими і невирішеними навіть у теоретичному аспекті. Так, очевидна відсутність комплексних економічних розробок питань створення і продуктивного використання інновацій у виробництві.
Особливо гостро відчувається нестача методологічної і методичної літератури з проблеми розвитку інноваційної діяльності за рахунок активізації інвестиційного фактора. Зокрема, мають потребу в більш глибокій теоретичній розробці питання оцінки ефективності інвестицій, що витрачаються на створення, впровадження і розвиток інновацій, визначення пріоритетних напрямків інвестування в інновації, законодавчої підтримки інноваційно-інвестиційних процесів, економічного стимулювання активізації інвестування в інновації та ін. Усі ці обставини визначили вибір теми дисертаційного дослідження, його логіку і структуру.
Метою даної роботи є наукове обґрунтування і розробка теоретико-методологічних і методичних питань управління процесами інноваційного розвитку суб’єктів господарювання і підвищення ефективності інноваційної діяльності на основі активізації інвестиційних процесів.
Відповідно до зазначеної мети в дисертаційній роботі поставлені наступні задачі:
- встановити роль інвестицій як основного фактора забезпечення пріоритетного розвитку інновацій;
- уточнити понятійний апарат, використаний при вивченні проблем інноваційного розвитку й інвестиційної діяльності промислових підприємств;
- розробити класифікацію інновацій на основі розширення критеріальних ознак для комплексного розгляду напрямків, факторів, умов реалізації інновацій з метою обґрунтованого відбору найбільш ефективних проектів інноваційного розвитку й інвестування;
- вивчити закордонний досвід розвитку і впровадження інновацій, фінансового забезпечення інноваційних процесів;
- встановити стан інноваційної сфери промислових підприємств в умовах переходу до ринкової системи господарювання;
- обґрунтувати методологічні основи визначення пріоритетів державної науково-технічної політики, що дозволяє підвищити ефективність взаємодії інститутів національної інноваційної системи;
- визначити методологічні підходи до встановлення рейтингової оцінки ефективності інноваційних проектів по її факторах з урахуванням “ризиків недостовірності” розрахунків;
- розробити методологічні підходи і рекомендації з удосконалення законодавчої бази і стимулювання активізації засобів інвестування в інновації.
Об’єктом дослідження є економічні відносини, що складаються між суб’єктами господарювання в зв’язку з їх інноваційною діяльністю.
Предмет дослідження – методологічні основи підвищення ефективності інноваційних проектів у промисловості на основі активізації інвестиційної діяльності в умовах трансформації економіки.
Найбільш важливі результати дослідження, що містять елементи наукової новизни, полягають у наступному:
Вперше:
- запропоновано рейтингову оцінку ефективності інноваційних проектів з урахуванням ризиків недостовірності розрахункової величини її факторів, що впливають на кінцеві показники ефективності проектів;
- обґрунтовано методологічний підхід до визначення моделі мінімізації ризиків, що знижують ефективність інвестування в інновації, шляхом складання їх матриці залежності від макро- і мікросередовища підприємства з наступним впливом на негативні ризики.
Удосконалено:
- методологічне обґрунтування структуризації інноваційного циклу, що підрозділяється на два підцикли, які складаються з етапів і стадій: а) підцикл створення інновації (етапи фундаментальних НДР, НДДКР, експериментальні роботи); б) життєвий цикл інновації (етап комерціалізації інноваційного проекту, стадії початку підйому, уповільнення і спаду зростання економічного ефекту від реалізації проекту);
- систему стимулювання інвестування інновацій шляхом розподілу конкретних стимулюючих заходів по окремих стадіях життєвого циклу інновацій.
Дістали подальшого розвитку:
- класифікація інновацій на основі розширення їх критеріальних ознак шляхом включення до їх складу: здатності інновації до масштабного поширення на ринку, здатності ініціювання наступних інновацій;
- розкриття протиріч інвестування в інновації: між заощадженням і нагромадженням додаткового продукту, між інвестиційними процесами і оподаткуванням, між потребами в інноваціях (особливо високої вартості) і обмеженими ресурсами суб’єктів господарювання для їх розробки і впровадження;
- пропозиції з удосконалення законодавчої бази інвестування в Україні шляхом відображення у відповідних нормативних актах положень з оподатковування і стимулювання як факторів інноваційного інвестування, з розширення джерел фінансування і встановлення пільгових норм амортизаційних відрахувань для суб’єктів господарювання, що розробляють інноваційні проекти.