Дисертацію присвячено дослідженню інституційних форм розвитку конкурентних відносин в економіці України. З’ясовано необхідність застосування інституційного підходу до вивчення конкуренції. Розроблено модель „інституційне середовище – конкурентне середовище – конкурентні відносини”.
Вивчено монополії радянського типу та інституційні відмінності переходу України до конкурентного ринку. Виділено п’ять блоків проблем інституційного середовища. Досліджено стан конкурентного середовища та окреслено основні інституційні перепони, що заважають вільному руху капіталу на міжгалузевому та внутрішньогалузевому рівнях.
Окреслено шляхи подолання інституційних обмежень конкуренції з урахуванням траєкторії попереднього розвитку, існуючих мультигенерацій, реалізації інтересів груп інституційних новаторів, реформи системи галузевої, регіональної та горизонтальної державної допомоги галузям промисловості.
Dissertation is devoted to research of institutional forms and competitive relations development in economy of Ukraine. The necessity of the institutional approach to studying of economic competition is determined. The model «institutional environment – competitive environment – competitive relations» is proposed.
Soviet type monopolies and institutional features of Ukraines transition to the competitive market are analyzed. Five blocks of institutional environments problems are allocated. The mechanism of interbranch and intrabranch competition is examined. The mail institutional obstacles which prevent free transfusion of the capital are outlined.
The ways of competition restrictions overcoming are designated. The main points are: perfection of competitive relations in view of path-dependence, realization of involved groups interests, reforms of the branch, regional and horizontal state aid system.
З набуттям незалежності і переходом від планово-адміністративної до ринкової економічної системи особливої актуальності набула проблема розвитку конкурентних відносин у транзитивній економіці України. Адже конкуренція, та закладений у ній „механізм природного відбору” в економіці, дозволяє виявити найбільш перспективні ля розвитку підприємства і галузі економіки. За її допомогою відбувається ефективне функціонування національного господарства шляхом оптимального розподілу ресурсів і максимального задоволення попиту споживачів.
Проте, з перших кроків ринкових перетворень стало зрозуміло, що конкурентні відносини, які складаються у транзитивних економіках, потребують відповідного інституційного оформлення, оскільки поза таких інститутів вони замість конструктивної сили перетворюються на деструктивну. Тому, одним з визначальних моментів розвитку конкурентних відносин в Україні стало формування інститутів конкуренції.
Це, у свою чергу, наголосило на необхідності залучення в науковий арсенал українських вчених сучасної методології та аналітичного інструментарію інституціоналізму, адже саме він здатний суттєво збагатити і поглибити теоретичну розробку проблем транзитивної економіки, зокрема проблем формування конкурентних відносин.
Дійсно, інституційний підхід на противагу „ринковому фундаменталізму” дозволяє більш повно врахувати у стратегії транзитивних змін взаємозв’язок економічних, соціальних, політичних, правових та інших складових системних перетворень без чого неможливо досягти бажаної збалансованості економічних реформ. Сьогодні, коли більшість українських підприємств вже відчувають конкурентний тиск, ще існують значні інституційні обмеження конкуренції, які виникають через недосконалість ринкових інститутів. Такий стан речей негативно впливає на міжгалузеву і внутрішньогалузеву конкуренцію, що заважає досягненню комплексної ефективності економіки і вільному руху капіталів.
Вагомий внесок у дослідження з питань конкуренції як економічної категорії внесли такі відомі економісти, як: Л. Вальрас, К. Маркс, А. Маршалл, В. Ойкен, В. Парето, М. Портер, Д. Рікардо, Дж. Робінсон, А. Сміт, Ф. фон Хайєк, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер. Дослідженням питань міжгалузевого і внутрішньогалузевого руху капіталів приділяли увагу такі радянські вчені, як: Аганбегян А.Г., Вигодський С.Л., Котов В.Н., Нікітін С.М., Рудакова І.Є., Сєдов В.І., та зарубіжні вчені, що працювали у межах теорії організації галузевих структур – Дж. Бейн, Р. Епштейн, Р. Кілпатрік, Р. Ланциллотті, Г. Мінз, Е. Мейсон, Д. Росс, Дж. Стіглер, Ф. Шерер. Проблеми формування і розвитку конкурентного середовища в умовах перехідної економіки розглянуті у роботах С. Авдашевої, І. Акімової, З. Борисенко, Б. Буркинського, В.Гейця, Л. Доленка, М. Звєрякова, Б. Кваснюка, Н. Розанової, С. Соколенка, С. Цухло, О.Яременка.
Пріоритет у розвитку ідей інституціоналізму тривалий час традиційно належав США в особі таких вчених, як: Т. Еггертссон, К. Ерроу, Р. Коуз, Д. Норт, М. Олсон, Г. Саймон, О. Вільямсон. Утім, з кінця 80-х років до їх розробки підключилися західноєвропейські вчені Болтянські Л., Тевено Л., Фаворо О., а з кінця 90-х років справжній, так би мовити „інституційний”, бум перекинувся на країни колишнього СРСР, зокрема Росію, Україну, Білорусь. Серед вагомих представників російського інституціоналізму варто відзначити Вольчика В.В., Капелюшнікова Р.І., Московського А.І., Нурєєва Р.М., Олійника А.Н., Радаєва В.Л., Шастітко А.Є.
Сьогодні інституційні дослідження зустрічаємо у роботах багатьох вітчизняних економістів, таких як: Архієреєв С.І., Гриценко А.А., Дементьєв В.В., Доленко Л.Х., Звєряков М.І., Корнєєв В.В, Малий І.Й., Мандибура В.О., Меркулова Т.В, Степаненко С.В., Тарасевич В.Н., Чаусовський О.М., Яременко О.Л. Тут інститути застосовуються задля пошуку шляхів вирішення проблем перехідної економіки.
Поряд з цим існує декілька праць прикладного характеру, присвячених аналізу взаємозв’язку стану конкурентного середовища і інститутів ринку. Застосування інституційного підходу до вивчення проблем економічної конкуренції у транзитивних економіках знаходимо у роботах Костусєва О.O., Лозової Г.M., Черненка С.O., Вольчика В.B., Доповіді Світового Банку за 2002 рік. В цих роботах проаналізовано окремі аспекти впливу інституційних факторів на конкурентне середовище, розглянуто інституційні чинники неефективності товарних ринків, виділено два типи монополізму – інституційний і підприємницький. Однак фундаментальні дослідження зв’язку між конкуренцією і ринковими інститутами в умовах перехідної економіки України носять фрагментарний характер, хоча вони є необхідними для розширення меж розуміння даної теоретичної проблеми і обґрунтування дієвої державної політики.
Метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз інституційних форм розвитку конкурентних відносин у транзитивній економіці України, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення інституційного оформлення конкурентних відносин з метою забезпечення сталого розвитку вітчизняної економіки.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні наукові завдання:
- точнення сучасного поняття конкуренції як економічної категорії і визначення взаємозалежності між ступенем розвитку конкурентного середовища і конкурентних відносин;
- з’ясування необхідності застосування інституційного підходу до вивчення конкуренції;
- дослідження еволюції, сутності, місця, функцій, класифікації інститутів, у тому числі інститутів конкуренції, та їх ролі у формуванні конкурентних відносин;
- виявлення взаємозв’язку між ступенем розвитку інституційного середовища, конкурентного середовища і конкурентних відносин;
- аналіз монополій радянського типу і інституційних відмінностей переходу України до конкурентного ринку;
- дослідження стану конкурентного середовища на сучасному етапі розвитку економіки України на прикладі механізмів міжгалузевої і внутрішньогалузевої конкуренції;
- визначення основних чинників, що заважають вільному руху капіталу на міжгалузевому і внутрішньогалузевому рівнях;
- окреслення шляхів і напрямків подолання інституційних обмежень конкуренції в трансформаційній економіці України з урахуванням світового досвіду вдосконалення конкурентних відносин.
Об’єктом дослідження є процес становлення і розвитку конкурентних відносин у трансформаційній економіці України.
Предметом дослідження є система інституційних форм, що створюється у процесі становлення і розвитку конкурентних відносин в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні нових методологічних і теоретичних положень у дослідженні інституційних форм розвитку конкурентних відносин і розробці шляхів їх удосконалення. При цьому,
вперше:
- запропоновано комплексний підхід, який інтегрує класичну, неокласичну і інституційну концепції до вивчення економічної конкуренції, що розширює межі дослідження і надає нові потенційні можливості для розробки ефективної конкурентної політики;
- розроблено теоретичну модель взаємозв’язку ринкових інститутів і конкуренції, що має два важливі аспекти: з одного боку, завдяки конкуренції відбувається відбір ефективних інституційних обмежень, а з іншого боку – сама інституційна структура суспільства спроможна змінювати ступінь конкуренції на ринку;
- виділено п’ять блоків проблем інституційного середовища в Україні: надмірна нестабільність формальних правил, викривлення системи неформальних правил у бік корупції, недосконалість судової системи як системи санкцій за невиконання правил, проблеми політичних організацій, що виявляються у створенні адміністративних інституційних бар’єрів на шляху розвитку конкуренції, нерозвиненість соціально-економічних організацій таких, як об’єднання підприємців і покупців, що не захищають права учасників ринку від свавілля неформальних правил і впливу політичних організацій;
- на основі аналізу стану міжгалузевої та внутрішньогалузевої конкуренції в національній економіці окреслено основні інституційні чинники, що перешкоджають вільному руху капіталу на міжгалузевому і внутрішньогалузевому рівнях;
удосконалено:
- cистематизацію існуючих підходів до вивчення конкуренції як економічної категорії. Визначено економічну конкуренцію як комплексну категорію, що відображає спосіб функціонування і руху капіталу у ринковому середовищі. Такий рух може відбуватися на міжгалузевому та внутрішньогалузевому рівні. Доповнено визначення понять конкурентні відносини і конкурентне середовище. Середовище, в якому відбувається рух капіталу, позначено конкурентним середовищем, а систему відносин, що опосередковує цей рух – конкурентними відносинами;
- застосування інституційного підходу до вивчення проблем економічної конкуренції в трансформаційних економіках: визначено умови становлення інститутів конкуренції в транзитивній економіці України та їх відмінності від традиційних умов;
- класифікацію інститутів конкуренції; виділено два типи інститутів: обмежувальні, що безпосередньо обмежують дію монополістичних об’єднань в економіці, та сприяючі, що сприяють створенню конкурентного середовища опосередковано;
набули подальшого розвитку:
- модель „інституційне середовище – конкурентне середовище –конкурентні відносини”, що враховує фактор інституційного середовища і характер взаємозв’язку між конкурентними відносинами і конкурентним середовищем;
- рекомендації відносно подолання інституційних обмежень конкуренції в трансформаційній економіці України з урахуванням траєкторії попереднього розвитку інституційного середовища, існуючих мультигенерацій та реалізації інтересів груп інституційних новаторів.
- шляхи впорядкування процедури надання і використання державної допомоги суб’єктам господарювання у відповідності з вимогами ринку та з метою розвитку конкурентних відносин в національній економіці.