Анотація
У дисертації досліджуються проблеми та перспективи розвитку інституційних інвесторів в економічній системі України. Проаналізовано основні підходи до тлумачення поняття „інституційні інвестори” та запропоновано власне визначення цього терміну. Виокремлено низку класифікаційних ознак для поділу інституційних інвесторів на групи. Розглянуто основні механізми та інструменти системи інституційних інвесторів і світовий досвід їх діяльності.
Проаналізовано основні чинники та етапи формування макроекономічного середовища діяльності інституційних інвесторів в економіці України. Виявлено тісний зв’язок між динамікою активів інституційних інвесторів та ВВП, а також значні регіональні диспропорції у розміщенні активів інституційних інвесторів. Обґрунтовано доцільність віднесення міжнародних фінансових організацій до інституційних інвесторів. З’ясовано головні слабини розвитку вітчизняних інституційних інвесторів та окреслено можливі напрямки підвищення ефективності їх діяльності.
Annotation
In dissertation problems and prospects of development of institutional investors are explored in the economic system of Ukraine. Institutional investors are jars, insurance companies, funds of pensions and investments, unions of credits, financial companies, leasings and factorings companies and others like that – execute important functions, transforming free facilities of firms and economy of households in an investment.
Basic approaches are analyzed to interpretation of concept „ institutional investors” and own determination of this term, after which institutional investors are participants of financial market, which act leading part in the process of transformation of economies in an investment, is offered, accumulating facilities of individual investors (as a rule, by the issue of own securities or on confiding basis) which are used for investing in financial and tangible assets (more frequent in all in securities), diversifying the investments of investments, diminishing thus risks and get an investment profit.
The analysis of different approaches to classification of financial mediators and institutional investors allowed a candidate for a degree to select the row of signs of classifications for dividing of institutional investors by groups. At research of this problem candidate for a degree grounds expedience of the use of concept „system of institutional investors” – aggregate of interdependent institutes which occupy a leading role in the process of transformation of economies in an investment, using similar mechanisms and instruments here. Also to consider basic mechanisms and instruments of the system of institutional investors and world experience of activity of institutional investors and possibility of his use in a domestic economy.
In research basic factors and stages of forming of macroeconomic environment of activity of institutional investors are discovered in the economy of Ukraine. On the basis of the conducted analysis found out close connection between growth of assets of institutional investors and growth of GDP, and also considerable regional disproportions in allocation of assets of institutional investors. Certainly, that in a domestic economy the particle of institutional investors of bank type prevails the particle of nonbank institutional investors considerably, although the dynamics of development nonbank financial a sector passes ahead bank considerably. Leading nonbank institutional investors in the economy of Ukraine are insurance companies and institutes of the common investing.
A candidate for a degree is grounds expedience of taking of international financial organizations to the institutional investors. In fact the mechanism of their activity is very similar to the mechanism of activity of national institutional investors. As individual investors come forward the states-participants which inlays the payments in the budget of organization through the issue of own securities and placing of them in the world fund market. This process accompanies the extension of credits of investments in the method of the project financing or opening of lines of credits for countries or legal individuals. That is why such international financial institutions as the World bank, International monetary fund, European bank of reconstruction and development, European investment bank and other, can be examined as institutional investors.
On the basis of the conducted complex analysis of activity found out domestic institutional investors main defects of their development and directions of increase of efficiency of their activity are outlined possible.
Актуальність теми дослідження
Однією з головних особливостей сучасної ринкової економіки є важлива роль монетарної системи, яка впливає на економічний розвиток країн та їх галузеву структуру. Одним із чільних складників монетарної економіки є інституційні інвестори, які, трансформують вільні кошти фірм і заощадження домогосподарств в інвестиції.
Активність інституційних інвесторів на ринках розвинених країн пов’язана із значним зростанням і структурними змінами ринків капіталу. Країни з перехідною економікою пішли шляхом підвищення інституціоналізації заощаджень. У більшості з них обсяги активів в управлінні інституційних інвесторів швидко зростають, що пов’язано передусім із реформуванням системи пенсійного забезпечення і зростанням популярності інвестиційних фондів. Не залишилась осторонь цього процесу й економіка України.
Додаткової актуальності цій проблемі надає й те, що саме кошти інституційних інвесторів в умовах трансформаційної економіки виступають вагомим джерелом інвестицій для реального та фінансового сектору.
Проблемам діяльності інституційних інвесторів присвячені праці багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, серед зарубіжних варто відзначити О.Ахундова, З.Боді, Р.Габарда, Л.Гитмана, М.Джонка, А.Кейна, Р.Куна, Л.Лебедеву, А.Манела, А.Маркуса, А.Трифа, Н.Федорова, Ф.Фабоцці, У.Шарпа, О.Хмиза, та ін.
З-поміж вітчизняних учених, праці яких присвячені діяльності інституційних інвесторів, зокрема інвестиційній ролі банків, аналізу інвестиційної складової страхової сфери, дослідженню інвестиційного потенціалу недержавного пенсійного забезпечення, розвитку інститутів спільного інвестування та небанківських фінансових інститутів, необхідно виділити: А.Арістову, Л.Борщ, З.Варналія, З.Ватаманюка, О.Вовчак, А.Вожжова, М.Денисенка, О.Єгорову, К.Ковалка, Ю.Коваленка, В.Ковтюха, В.Корнєєва, А.Криклія, А.Кузнєцову, Б.Луціва, Д.Леонова, І.Матвієнка, О.Морозову, Д.Навроцького, В.Осецького, Л.Позднякову, Т.Прейгер, С.Реверчука, О.Ромащенка, Р.Тиркала, Н.Ткаченко, А.Федоренка, Н.Шелудька та ін.
Однак у вітчизняній економічній літературі практично відсутнє комплексне дослідження інституту інституційних інвесторів. Зокрема, їх розглядають або відокремлено (наприклад, страхові компанії як інститути страхового ринку, недержавні пенсійні фонди як елементи пенсійної реформи і лише останнім часом як джерело довгострокових інвестицій, інститути спільного інвестування як професійні учасники ринку цінних паперів), або в сукупності при дослідженні таких понять, як ринкова інфраструктура чи кредитна система. Багато авторів послуговується терміном „інституційні інвестори”, а водночас ще немає достатньої чіткості як стосовно визначення цього поняття, так і щодо єдиної класифікації інституційних інвесторів.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційного дослідження є аналіз процесів становлення, формування та функціонування інституційних інвесторів, визначення їх ролі в господарській системі України та обґрунтування практичних рекомендацій щодо подальшого розвитку системи інституційних інвесторів в економіці України.
Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:
- з’ясувати сутність категорії „інституційні інвестори”, чітко виділити їх види та функції у сучасній ринковій економіці;
- дослідити специфіку механізмів та інструментарію діяльності інституційних інвесторів в економіці;
- узагальнити світовий досвід функціонування інституційних інвесторів та можливості його використання в економіці України;
- з’ясувати основні етапи, тенденції, чинники та особливості процесу формування макроекономічного середовища функціонування інституційних інвесторів в Україні;
- визначити роль інституційних інвесторів банківського типу в зростанні економіки України;
- оцінити місце інституційних інвесторів небанківського типу в Україні та ступінь їхнього розвитку;
- розробити конкретні заходи, які б забезпечували дієві механізми підвищення ефективності інституційно-інвестиційної складової економіки України.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дисертаційного дослідження є інституційні інвестори в економіці України.
Предметом дослідження є особливості процесу становлення і закономірності формування системи інституційних інвесторів, чинники, що визначають їх розвиток та напрями підвищення ефективності їхньої діяльності у вітчизняній економіці.
Наукова новизна результатів дослідження
До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта, належать такі:
Вперше:
- на основі аналізу проблем функціонування інституційних інвесторів з обґрунтуванням їх важливості в економічній системі України запропоновано поняття „система інституційних інвесторів” як економічної категорії, що відображає сукупність взаємопов’язаних інститутів, які займають провідну роль у процесі трансформації заощаджень в інвестиції, використовуючи при цьому аналогічні механізми та інструменти; для оцінки рівня розвитку системи інституційних інвесторів запропоновано показник рівня активів інституційних інвесторів, що відображає частку активів інституційних інвесторів у ВВП країни;
- за допомогою кореляційного аналізу виявлено, що найтісніший прямий зв’язок між капітальними вкладеннями та ВВП простежується, коли лаг запізнення дорівнює 9–15 місяців. Водночас для зв’язку між приростом активів інституційних інвесторів банківського типу та ВВП лаг запізнення є дещо меншим і становить усього 6–9 місяців. Це дає підстави для висновку, що вітчизняна економіка швидше освоює інвестиції банківського сектору, ніж капітальні вкладення загалом.
Уточнено:
- визначення поняття „інституційні інвестори”, якими запропоновано вважати учасників фінансового ринку, котрі відіграють провідну роль у процесі трансформації заощаджень в інвестиції, акумулюючи кошти індивідуальних інвесторів (як правило, шляхом випуску власних цінних паперів або на довірчій основі), що використовуються для інвестування у фінансові та матеріальні активи (найчастіше в цінні папери), диверсифікуючи інвестиційні вкладення, зменшуючи, отже, ризики та отримують інвестиційний дохід;
- формулювання функцій інституційних інвесторів у трансформаційній економіці, зокрема: перетворення заощаджень в інвестиції акумулюванням коштів індивідуальних заощадників; сприяння зниженню вартості операцій з цінними паперами за одночасного зростання їх кількості (ефект масштабу); зниження трансакційних витрат; пом’якшення проблеми асиметричної інформації; диверсифікація інвестиційних ризиків; трансформація строку погашення первинних цінних паперів, в які інвестовано кошти, у різні терміни погашення посередницьких зобов’язань (розподіл ресурсів у часі); професійне управління інвестиційним портфелем; консультування учасників інвестиційного процесу;
- класифікацію інструментів інституційних інвесторів, у складі яких виокремлено: інструменти акумулювання коштів, до яких віднесено інвестиційні сертифікати, іпотечні цінні папери, страхові поліси, інші цінні папери емітовані фінансовими посередниками для акумулювання інвестиційних ресурсів, та власне інвестиційні інструменти – цінні папери, нерухоме майно, реальні активи тощо.
Набули подальшого розвитку:
- підходи до класифікації інституційних інвесторів, зокрема виокремлено низку класифікаційних ознак, за: 1) загальними характеристиками (інституційні інвестори банківського типу, інституційні інвестори небанківського типу, міжнародні інституційні інвестори); 2) функціями, які виконують інституційні інвестори в економіці (соціально-орієнтовані інституційні інвестори, кредитно-ощадні інституційні інвестори, ризикові інституційні інвестори); 3) способами акумуляції заощаджень (заощаджувальні інституційні інвестори, довірчі інституційні інвестори, інституційні інституційні інвестори; 4) напрямами інвестування (ті, що інвестують переважно у цінні папери, кредитні інституційні інвестори та інші інституційні інвестори;
- аналіз етапів формування макроекономічного середовища функціонування інституційних інвесторів в економічній системі України: 1) 1991-1996 рр. – етап зародження інституційних інвесторів; 2) 1996-2001 рр. – етап законодавчого становлення системи інституційних інвесторів; 3) з 2001 року – етап швидкого зростання інституційних інвесторів небанківського типу.
