Анотація
Здійснено дослідження умов та інституціональних чинників формування інноваційної економіки з використанням методології шкіл економічної теорії інституціонально-еволюційного напряму. Обґрунтовано використання цілісного підходу до аналізу інноваційної економіки як сукупності підсистем економіки та суспільства, а саме: факторної, інституціональної, відтворювальної, суб’єктної, науки та освіти, законодавчої, культурної. Розкрито основні напрями ефективної інноваційної політики розвинених країн та способи її впровадження в національні специфічні умови.
Доведено необхідність переходу України до інноваційного розвитку як форми функціонування економіки постіндустріального типу. Надано рекомендації щодо формування інноваційної економіки як економічної системи із зрілою інституціональною структурою та новим технологічним базисом. Визначено першорядні завдання інститутів влади на основі постановки стратегічних цілей та ідентифікації ефективних економічних та законодавчих інструментів формування інноваційної економіки України.
Annotation
The research of terms and institutional factors of forming of innovative economy is carried out with the use of methodology of economic theories of institutional-evolutional direction. The using of integral approach to the analysis of innovative economy as aggregate of subsystems of economy and society is substantiated, namely factor, institutional, reproductive, subject, science and education, legislative, cultural ones.
The mechanism of functioning of basic socio-economic, institutional and cultural factors of forming of innovative economy is explored through the prism of institutes of innovative development, namely regulative, motivational and informative systems. The regulative system is represented by economic power and innovative economic policy. The motivational system is formed by social institutes, actually by civil society and mature social capital and middle class as by the institutes of civil society that formed principles and reasons to innovative activity and partner relations between the state and subjects (state-private partnership, social partnership, and social responsibility of business).
The informative system provides functionality of institute of education and science, which supplies the market with innovative ideas and staff. It is marked, that all subsystems of economy and society are favorable in forming of human and intellectual capital, which is the basic institute of innovative economy and innovative society. Therefore one of basic tasks of the functional systems of economy and society is the refusal of stagnant investments in a human capital for providing of its effective reproduction and accumulation on a high-quality new basis. It will allow providing the monetary intellectual constituent of innovative development of the state.
Basic directions of effective innovative policy of the developed countries and directions of its development are selected in national specific terms. The using of international experience in constructing of innovative economy and in producing effective innovative policy is substantiated. It is proved, that an innovative economy becomes the model of global adaptation of national economies to the calls of economic globalization.
Simultaneously with favorable internal and external terms and factors of social-economic, institutional and cultural-ideological character such factors as the degree of maturity of institutional structures, completion of processes of system transformation of society and strengthening of socialization of national economies, integration processes in social-economic, financial and cultural spheres influence innovative development of the economic systems of countries. An innovative policy, which is based on the experience of the developed countries, ought to be grounded on combination of the system of motivations and stimuli, on supporting of intercommunication of science, education and business at mediation of the state through the partner relations.
The necessity of transition of Ukraine to innovative development as a form of functioning of economy of postindustrial type in a posttransition period is argued. Recommendations are given in relation to overcoming of dysfunction of institutes of innovative initiative, selection of national innovative priorities and forming of conception of the national innovative system through becoming the effective institutional structure of economy. Nevertheless the institutional structure of Ukraine contains macrodisfunction that is it does not provide effective work of socio-economic institutes. The process of creation of institutes of innovative initiative is not monetary provided, that can’t structurally affect their functioning. As a result new institutes do not function. Ukraine must inculcate the model of effective institutional expansion at institutional modifications with the monetary providing with floating efficiency.
Floating efficiency of institutes, for example science institute, is to be provided by the use of means of the special reserves or international credit resources in times of the forced narrowing of monetary range. The use of mechanism of the systems of reserve funds or anti-crisis crediting of institutes in part of cost volume is to be equivalent to the limit of uninflationary increase of money supply. While forming the innovative economy an expansion monetary policy is to be used, that is able to provide financing of institutes of innovative initiative within the limits of normative monetary range. Under a «normative monetary range» the author understands the normal middle volume of the monetary providing of institute in the given society that generates the functional return of institute and doesn’t admit its dysfunction, and creates stimuli and reasons to innovative activity.
The idea of dualistic economy is fixed in the basis of research for argumentation of stage-by-stage transition to the model of innovative development, namely forming of innovative sector of national economy and forming of innovative economy of the country through integration of innovative sectors, with acquisition of a new integrative quality of the national innovative system. Thus, a separate innovative sector, that is system-forming, will favor in forming of innovative economy at national level through diffusion of the produced principles and experience of innovative activity in other spheres of national production, scientific and educational spheres and others like those.
Suggestions are given in relation to the main tasks of institutes of power on the basis of raising of strategic aims and selection of effective economic and legislative instruments of forming of innovative economy of Ukraine as aggregate of institutional forms of development, namely regulatory, motivational and informative systems. In legal institutional direction in Ukraine it is necessary to create a legislative base which can provide the legal field of functioning of institutes of innovative development, forming of mature institutional environment, intercommunication of regulatory and subject subsystems of economy, efficiency of motivational and informative functional systems. The legislation is to regulate the constitutional function of economic power in relation to providing of the competitiveness of Ukrainian economy in the difficult terms of global innovative call.
Актуальність теми дослідження
Сучасний етап соціально-економічного розвитку країн світу ініціював пошук шляхів сталого економічного розвитку в умовах невизначеності вирішення глобальних проблем. Тому актуальним завданням сучасного суспільства є розроблення і впровадження нової моделі економічного розвитку, яка забезпечувала б поступальне економічне зростання з високою економічною ефективністю у відповідності до вимог гуманізації, соціалізації, екологічності та економії природних ресурсів. Такою моделлю є інноваційна економіка як форма функціонування економіки постіндустріального типу.
Визначення основних статичних і динамічних умов, чинників соціально-економічного та інституціонального характеру, що здійснюють вплив на інституціональне середовище інноваційного розвитку, а також ефективних інститутів, що є основою формування інноваційних економік посттрансформаційних країн і виконують функції підтримки інновацій у межах соціально-економічних процесів, залишається невирішеним науковим завданням, яке лягло в основу даного наукового дослідження.
Посилення актуальності питання формування інноваційної економіки в Україні доповнюється циклічністю розвитку світової економіки, що проявляється в дестабілізуючому впливові світових фінансових криз на економічний розвиток країн світу й погіршенні умов міжнародної конкуренції в економічній, політичній і соціальній сферах. Особливо глобальним викликам підвладні економічні системи індустріального типу, що відкидає їх на периферію світового економічного розвитку. Власне інноваційний шлях розвитку національних економік є єдиним ефективним способом розвитку країн в світовій економіці на сучасному етапі.
Активним науковим обґрунтуванням моделі інноваційної економіки займаються переважно зарубіжні вчені. Базові концептуальні положення теорії інновацій, розвитку інноваційних процесів, інституціональних основ діяльності інноваційних систем окремих країн сформовані такими вченими, як Д. Белл, Дж. Гелбрейт, П. Друкер, В. Іноземцев, М. Кастельс, Д. Кларк, М. Кондратьєв, Г. Менш, Р. Нельсон, Д. Норт, А. Тоффлер, С. Уінтер, Й. Шумпетер та ін. Філософсько-психологічними проблемами інноваційної економіки займаються дослідники Б.Санто та Ф. Фукуяма. Окремі соціально-економічні та інституціональні позиції у вироблені інноваційної економічної політики держав розвинули російські вчені А.М.Олейник, О.С.Сухарев, А.Є.Шастітко, С.Ю. Глазьєв, Д.С. Львов, Ю.В. Яковець.
Теоретичними і практичними аспектами аналізу моделі інноваційної економіки, проблемами і передумовами становлення національної інноваційної системи займаються такі вітчизняні вчені, як Л.Л. Антонюк, С.І. Архіреєв, О.О. Бєляєв, О.І. Волков, А.С Гальчинський, В.М Геєць, А.А. Гриценко, О.Д. Данілов, Я.А. Жаліло, Ю.К. Зайцев, Е.М. Лібанова, П.П. Мазурок, І.Й. Малий, В.Є.Новицький, Б.М. Одягайло, В.В. Онікієнко, І.А. Павленко, А.М. Поручник, В.С. Савчук, Л.І. Федулова, А.І. Сухоруков, А.А. Чухно, В.Д. Якубенко та ін. Загалом питання, які ставляться українськими науковцями, стосуються аспектів управління інноваціями, інноваційного розвитку економіки України, розробки інноваційної стратегії українських реформ.
Водночас, вітчизняна економічна наука сьогодні не виробила комплексних рекомендацій побудови інноваційної економіки в країні. Використаний у дослідженні цілісний підхід до формування інноваційної економіки дозволить виділити основні системоутворюючі інституціональні чинники інноваційного розвитку, що стимулюють виникнення синергетичного ефекту інституціональної структури. Саме це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, постановку мети, завдань, а також логіку подання матеріалу.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування інституціональних чинників та основних системоутворюючих умов формування інноваційної економіки і визначення на цій основі стратегічних цілей, інструментів і напрямів ведення ефективної інноваційної економічної політики.
Для досягнення мети в дисертації поставлено такі завдання:
- дослідити теоретичні і практичні підходи до становлення інноваційної економіки та обґрунтувати доцільність переходу країн до інноваційної моделі розвитку в умовах світової економічної глобалізації;
- ідентифікувати принципи, умови та інституціональні чинники інноваційного розвитку в посттрансформаційних економіках;
- визначити роль інституціональної структури та інституціонального середовища як умов стимулювання інноваційного розвитку економіки;
- уточнити визначення «інноваційна економіка» та вид моделі економічного зростання неоекономічних систем;
- розглянути досвід становлення та розвитку інноваційних економік у країнах світу та визначити напрямки його застосування в Україні;
- визначити основні першорядні завдання, національні інтереси, стратегічні цілі та інструменти інноваційної політики в Україні та розробити
пропозиції щодо шляхів формування інноваційної економіки на основі інституціонального підходу.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є процес становлення та розвитку інноваційної економіки як форми функціонування економіки постіндустріального типу.
Предметом дослідження є інституціональні чинники формування інноваційної економіки та механізм її функціонування.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному:
вперше:
- теоретично обґрунтовано специфічні особливості процесу формування інноваційної економіки України, які полягають у наявності двох стадій, а саме: стадії зародження інноваційної економіки як сектора національної економіки, з формуванням інституціональних основ та інституціонального середовища; та стадії зрілості, на якій інноваційна економіка виступає як економічна система з новим технологічним базисом та зрілою інституціональною структурою. Умовою формування такої економічної системи є дифузія досвіду, принципів інноваційного підприємництва із інноваційного сектора в інші сектори з отриманням синергетичного ефекту інноваційної системи;
- структуровано та субординовано систему інституціональних чинників формування інноваційної економіки в межах систем: регулятивної системи, що представлена економічною владою й інноваційною політикою; мотиваційної системи, яка формується соціальними інститутами, власне громадянським суспільством, соціальним капіталом, середнім класом, що продукують принципи і мотиви інноваційної діяльності та партнерські відносини між державою та економічними суб’єктами; інформаційної системи, яка забезпечує функціональність сучасної ринкової системи на інноваційних принципах.
удосконалено:
- визначення поняття «інноваційна економіка», яке базується на інтелектуальній складовій інноваційного суспільства, мотивацій його розвитку і включення в суспільно-економічний процес. Визначено, що інноваційна економіка є формою існування економічної системи постіндустріального типу, в основі якої лежить базовий ресурс – знання, який забезпечує економічне зростання країни й надбання нею конкурентної національної технологічної переваги на світовому ринку; характеризується підвищеною інтелектуальною активністю суспільства, державною підтримкою науки й підприємницького інноваційного сектору; налагоджена національна інноваційна програма, яка значно підвищує використання інноваційного потенціалу суспільства;
- підходи до системного використання міжнародного досвіду в розробленні ефективної інноваційної політики, вдосконалення інституціональної структури та нормативно-правового забезпечення формування економічних систем інноваційного типу. Доведено, що інноваційна політика має ґрунтуватися на комбінації системи мотивацій і стимулів, підтримці взаємозв’язку науки, освіти та бізнесу за посередництвом держави через партнерські відносини. У правовому інституціональному напрямі пропонується створення законодавчої бази (зокрема прийняття Інноваційного кодексу України, Закону України «Про співпрацю науки, освіти і бізнесу»), яка може забезпечити правове поле функціонування інститутів інноваційного розвитку та формування зрілого інституціонального середовища;
- механізм імплементації інститутів розвинених країн у національні специфічні умови. Показано, що країна при формуванні інноваційної економіки повинна впроваджувати модель інституціональних модифікацій із монетарним забезпеченням з плаваючою ефективністю інститутів в умовах вимушеного звуження монетарного діапазону, шляхом використання механізму резервних фондів, антикризового кредитування інститутів, додаткової грошової емісії. При формуванні інноваційної економіки має використовуватись експансіоністська монетарна політика, що породжуватиме монетарні стимули до інноваційної діяльності.
одержало подальший розвиток:
- дослідження інноваційної політики, її складових в аспекті вироблення дієвих інструментів на шляху подолання макроекономічної дисфункціональності економічної системи та надбання нею адаптивних якостей до викликів глобалізації світової економіки. Визначено, що ефективна інноваційна політика має інтегрувати в собі фіскальну, монетарну, промислову, зовнішньоекономічну, соціальну та регіональну політики;
- концепція функціонального впливу культури на формування та реалізацію економічної політики. Водночас, поглиблено сутність та роль використання принципу відповідальності з боку суб’єктів економічної діяльності в процесі реалізації стратегічних цілей інноваційного розвитку. Обґрунтовано, що довіра до влади соціальних інститутів, таких, як громадянське суспільство, середній клас, малий та середній бізнес, виникає на базі відповідальності держави, яка має виконувати функцію гаранта конкурентоспроможності національної економіки на основі інновацій;
- інституціональний підхід до вибору моделі економічного зростання інноваційної економіки. Обґрунтовано його пріоритетність на основі таких переваг, як відповідність інтенсивному економічному зростанню в Україні, врахування діяльності інститутів, аналіз інноваційно-інвестиційних пасток та фази піднесення економічного циклу з позиції подолання дисфункції інститутів на базі інновацій. Доведено обмеженість використання факторних неокласичних моделей економічного зростання, наприклад, моделі Р. Солоу, для пояснення процесів економічного зростання в посттрансформаційних економіках.
