Анотація
Досліджується механізм впливу інституційного середовища на стимулювання економічного розвитку. Розглянуто процес детермінації інститутами економічного розвитку за допомогою функціонування інституціонально-стимульного механізму, що діє на мікро- і макрорівнях. Показано, що в основі впливу інститутів на економічний розвиток лежать стимули та мотивації як основні двигуни людської діяльності. Розкрито вплив держави та різних типів рентних систем на результати економічного розвитку, проаналізовані особливості функціонування основних фінансових інститутів в умовах інформаційної асиметрії, а також проведено порівняльний аналіз ефективності різних типів фінансових інститутів для фінансування інвестиційно-інноваційного напряму економічного розвитку.
Annotation
The thesis is dedicated to researching the mechanism by which institutions influence economic development.
We argue that institutions influence economic development due to their capability of producing incentives that guide human behaviour (at a microlevel). The individual incentives merge into institutional incentives that determine the aggregate economic activity and the flow of financial resources (on a macrolevel).
The author shows the role of the state and of different rent systems in stimulating economic development, the peculiarities of different financial institutions’ performance in the information-asymmetric environment, and compares the capabilities of different financial institutions for financing innovation-based economic growth.
Актуальність теми дослідження
Стимулювання динамічного і стабільного соціально-економічного розвитку – це завдання, якому завжди приділяється підвищена увага в будь-якій державі. Ефективність вирішення цього завдання значною мірою залежить від інститутів, що існують у суспільстві та створюються у процесі реалізації державної політики. У зв’язку із цим вивчення механізму впливу інститутів на економічний розвиток стає актуальним. В основі цього механізму, як ми покажемо, лежать вироблені інститутами стимули. Найбільший ефект для стимулювання економічного розвитку на сучасному етапі дає адекватне фінансове забезпечення інвестиційно-інноваційного напряму. Однак для здійснення цього необхідно, щоб інституціональне середовище створювало відповідні стимули. У реальності ефективність фінансового забезпечення економічного розвитку (ФЗЕР) залежить від інституціонального устрою фінансової системи та суспільства в цілому.
Сьогодні Україна проходить етап структурної трансформації, у ході якого формуються інституціональні основи функціонування економіки, що стануть фундаментом її майбутнього розвитку. Інститути, створювані зараз, будуть визначати напрями і темпи розвитку країни в майбутньому, зокрема, через визначення напрямів вкладення економічними суб’єктами фінансових ресурсів. Тому актуальним є виявлення інституціональних механізмів функціонування фінансових ринків, фінансових посередників, особливостей та ефективності забезпечення ними процесу економічного розвитку, ролі в цьому процесі держави та різних інституціональних систем суспільства. У цьому аспекті виникає необхідність дослідження стимулів, які виробляються різними інститутами та інституціональними системами та впливають на поведінку економічних суб’єктів, особливо суб’єктів фінансових ринків, оскільки такі стимули можуть мати як сприятливі, так і несприятливі наслідки для економічного розвитку.
Мета і завдання дослідження
Метою дослідження є виявлення і структурування інституціональних основ і форм, які створюють стимули, що впливають на напрям та ефективність процесів економічного розвитку.
Досягнення даної мети передбачало вирішення наступних завдань:
- уточнення сутності та критеріїв економічного розвитку; виявлення інститутів та пов’язаних з ними явищ, які створюють стимули економічного розвитку;
- розкриття інституціонально-стимульного механізму, за допомогою якого інститути впливають на економічний розвиток і пояснення його процесів через категорію «стимул»;
- розкриття проблеми інформаційної асиметрії, що впливає на побудову і функціонування фінансового ринку та його інститутів;
- обґрунтування особливостей функціонування і ролі фінансових інститутів у ФЗЕР в умовах асиметрії інформації та викривлення стимулів;
- пояснення, за допомогою інституціонально-стимульного підходу, причин неоднакової ефективності втручання держави в процес стимулювання економічного розвитку;
- з’ясування стимулюючої ролі різних видів ренти в забезпеченні ефективності економічного розвитку;
- виявлення відносної ефективності різних інститутів для ФЗЕР інвестиційно-інноваційного типу.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є система інститутів і створюваних ними стимулів, що впливають на результативність економічного розвитку.
Предметом дослідження є процес створення інститутами стимулів, які впливають на людську поведінку в економічній сфері, насамперед, у сфері розпорядження фінансовими ресурсами.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна отриманих результатів дисертації полягає в розкритті механізму детермінуючого впливу інститутів (за допомогою вироблених ними стимулів і мотивацій людської діяльності) на економічний розвиток.
Вперше:
1. Розкрито основні елементи інституціонально-стимульного механізму, за допомогою якого інститути впливають на економічний розвиток (с. 49-70):
1) інституціонально-стимульне поле як форма існування соціальної матерії, що характеризує інституціональний простір певним напрямом і силою впливу діючих у ньому інститутів, які виконують стимулюючу роль;
2) індивід, що має суб’єктивний «образ світу»; індивідуальні потреби, бажання, інтереси, цінності, ідеали, установки; власний «пучок мотивів», який містить безліч індивідуальних мотивів-побудників і мотивів-гальм;
3) способи формування інститутами стимулів і поведінки людини.
2. Обґрунтовано класифікацію стимулів людської діяльності, з наступним їх розподілом:
1) за направленістю впливу на дію суб’єкта: стимули-побудники (матеріальні вигоди, нематеріальні вигоди, задоволення, уникнення альтернативних матеріальних витрат, уникнення альтернативних нематеріальних витрат, уникнення санкцій і покарань), що спонукають до здійснення певної дії, і стимули-гальма (матеріальні витрати, нематеріальні витрати, невдоволення, неодержані альтернативні матеріальні вигоди, неодержані альтернативні нематеріальні вигоди, санкції та покарання), що спонукають утриматися від здійснення певної дії. Один стимул може бути віднесений одночасно до декількох категорій (с. 52-59);
2) за результатом впливу на економічний розвиток: продуктивні стимули (позитивно спрямовані), які викликають діяльність із високою соціальною віддачею, що підвищує добробут суспільства в цілому і сприяє соціально-економічному розвитку, і непродуктивні стимули (негативно спрямовані), які викликають діяльність, що веде до зниження загального добробуту і перешкоджає соціально-економічному розвитку. Інститути можуть створювати різноманітні стимули як продуктивного, так і непродуктивного типів (с.24-25).
3. Дано визначення інституціонального стимулу як такого, що на постійній і стійкій основі породжується інститутами, які існують у даній суспільно-економічній системі, і визначає поведінку значних мас людей (с.25-27; 67-68).
Удосконалено:
4. Визначення інституту як суспільних правил і норм, які або виступають у своєму власному вигляді, або втілюються в організаціях та інших суспільних явищах, що мають тривалий, стійкий чи повторюваний характер. Проведено класифікацію інститутів за трьома групами (організації та суб’єкти, норми та правила, стійкі суспільні явища та структури) з виділенням стимулоутворюючої функції кожного з них (с.18-20).
5. Тлумачення ролі ренти в інституціонально-стимульному механізмі економічного розвитку, яка проявляється в існуванні продуктивних і непродуктивних типів рент та спричиняє відповідний вплив на напрямок фінансових потоків у державі. Показано взаємозв’язок двох умов, що лежать в основі утворення ренти: по-перше, обмеженості, малодоступності, рідкості, ексклюзивності деякого ресурсу або права; по-друге, його суспільної корисності, що виражається в платоспроможному попиті на нього. За допомогою інституціонально-стимульного підходу проведене порівняння ефективності різних видів ренти на основі їхнього впливу на економічний розвиток. Виділено види ренти, які при певних інституціональних умовах є продуктивними (с. 128-145).
Дістали подальший розвиток:
6. Трактування регулюючої функції інститутів через виділення стимулоутворюючої підфункції, яка полягає в створенні інститутами таких інституціональних стимулів, що, відповідаючи мотивації кожного індивіда, направляють його діяльність у суспільно-ефективне русло. Сформульовано умову ефективності інституціональної системи з точки зору економічного розвитку, яка полягає в створенні інституціональних стимулів продуктивного типу (с.23-24; 26).
7. Розкриття процесу впливу асиметрії інформації (і пов’язаних з нею проблем несприятливого вибору, морального ризику, принципала-агента, колективної дії) на ФЗЕР, напрями руху фінансових ресурсів, структуру фінансового ринку та ефективність функціонування фінансових інститутів. Цей вплив реалізується через інституціонально-стимульний механізм: асиметрія інформації викривляє стимули, створювані у фінансовій системі, що приводить до викривлення ФЗЕР. Показано роль інститутів фінансового посередництва, дилінга, андеррайтинга, рейтингування, державного регулювання, розкриття інформації, стандартизації звітності, довіри, репутації, соціального капіталу та ін. у подоланні асиметрії інформації на фінансовому ринку і підвищенні ефективності його функціонування (с. 41-42; 145-168).
8. Обґрунтування доцільності застосування індексу конкурентоспроможності країни у якості критерію економічного розвитку в умовах глобалізації, оскільки цей індекс розраховується на основі більш 200 показників, серед яких – економічні (в т.ч. ВВП на душу населення, темп економічного зростання тощо), соціальні, інфраструктурні та інституціональні, завдяки чому він комплексно відображає соціально-економічний результат і потенціал розвитку окремої країни. Підвищення індексу конкурентоспроможності країни є індикатором ефективності стимулювання її економічного розвитку (с.72-73).
