Дисертацію присвячено комплексному політекономічному дослідженню сутності, місця та ролі інтелектуальної власності в загальній структурі відносин власності, особливостей її інституціоналізації у трансформаційній економіці. В роботі узагальнено та систематизовано підходи, що використовуються соціологією, правом, політекономією і особливо інституціональною теорією для пояснення змісту інституту інтелектуальної власності. Досліджено еволюцію та особливості сучасної економіко-правової системи інтелектуальної власності, здійснено аналіз інституціональних засад розвитку інтелектуальної власності в Україні. Визначено особливості національної моделі державного регулювання інтелектуальної власності. Проаналізовано функціональність інституту інтелектуальної власності в умовах глобалізації.
The dissertation is devoted to the complex political research of the essential features, place and role of intellectual property in the general structure of relations of property, peculiarities of it’s institutionalization in transformational economy.
In this work are used generalizing and systemizing methods that are used in sociology, law, political economy and especially institutional theory for explaining the main point of institution of intellectual property.
Evolution and specialties of modern economy-law system of intellectual property were researched in this work. Analysis of institutional basics of development of intellectual property in Ukraine was implemented.
Were defined special features of national model of governmental control of intellectual property, was analyzed functionality of the institution of intellectual property in condition of globalization.
Питання про інтелектуальну власність в економічній науці не нове, а в більш конкретній постановці, як питання про структуру інтелектуальної діяльності, інновації, інтелектуальний капітал, інтелектуальне суспільство взагалі є традиційним у сучасній політекономії, соціології, праві, менеджменті. В умовах трансформаційної економіки основним джерелом соціально-економічного поступу стає сукупність знань, об’єктивованих у інтелектуальному капіталі, головною передумовою та результатом застосування якого є інтелектуальна власність. Саме вони забезпечують конкурентоздатність товарів та послуг і стають таким чином вирішальним фактором економічного розвитку в XXI столітті.
Протягом минулого століття в основному було вирішено питання про можливості та межі правової охорони та захисту інтелектуальної власності. Останніми десятиріччями спостерігається чітка тенденція переносу акцентів з питань правової охорони інтелектуальної власності на економічні, а останнім часом — на питання інституціоналізації інтелектуальної власності. Для України необхідність регуляторної політики в сфері інтелектуальної власності є вельми актуальною, оскільки, з одного боку, країна проголосила інноваційний шлях розвитку економіки, підґрунтям якого є інтелектуальна власність, а з іншого — висунення завдань до вступу до СОТ та ЄС, неминуче приведе до загострення конкуренції на ринку інтелектуальних товарів і послуг. Разом з тим проблеми інтелектуальної власності, далеко не співпадають з гаслами переходу національної економічної системи до ринку.
Під цим кутом зору проблеми трансформаційної економіки повинні сприйматися не тільки та й не стільки як проблеми становлення ринку інтелектуальної власності та державного регулювання цього процесу, а більш широко — з позицій постіндустріальних перспектив національної економічної системи. Сказане без сумніву актуалізує дослідження феномену інтелектуальної власності у економіко-теоретичному контексті. До наукових досліджень, присвячених спеціально розробці загальних проблем інтелектуальної власності, відносяться праці вітчизняних вчених Г. Андрощука, Л. Безчасного, О. Білоруса, С. Бондаренка, О. Бутнік-Сіверського, С. Вовканича, М. Гуревичова, В. Гейця, В. Дроб’язко, В. Жарова, В. Ємченка, Б. Кекуха, В. Мельника, Ю. Ратушина, О. Св’ятоцького, А. Чухна, Т. Щедріної, а також зарубіжних вчених М. Абелля, Г. Бромберга, В. Гойла, Г. Десмонда, А. Козирєва, Ю. Конова, О. Кукушкіна, Б. Леонтьєва, М. Линніка, Ф. Махлупа, А. Ніколаєва, О. Новосельцева, А. Саннікова, Н. Сеннікова, Л. Едвінссона.
Слід відзначити внесок у розробку теорії інтелектуальної власності в контексті співвідношення матеріального та духовного виробництва, впливу інтелектуального фактору на економічне зростання вітчизняних вчених О. Бопка, А. Гальчинського, В. Корнієнка, В. Коцюбинського, П. Кучерявенка, І. Лазні, І. Лукінова, О. Мамалуя, С. Мочерного, Ю. Пахомова, В. Положія, В. Рибалкіна, В. Стахівського, Л. Чижова та зарубіжних вчених Л. Абалкіна, Й. Барцеля, X. Демзеця, Р. Коуза, С. Пейовича, Р. Познера, В. Шкредова, В. Ягодкіна та ін.
Разом з тим, у контексті реалій ринкових перетворень в Україні ряд питань інтелектуально-інноваційного розвитку ще залишаються недостатньо дослідженими. Мова йде про методологію пізнання інтелектуальної власності в контексті загальної теорії власності, формування ринку об’єктів інтелектуальної власності, інституціональних принципів та підходів до оцінки об’єктів інтелектуальної власності, визначення правових чинників та економічних стимулів її розвитку, а також охорони інтелектуальної власності в Україні та в глобальному вимірі. Саме ці обставини обумовлюють актуальність обраної теми роботи, мету, завдання, логіку та структуру дослідження.
Метою дисертаційної роботи є дослідження місця та ролі інтелектуальної власності в загальній структурі відносин власності, особливостей її інституціоналізації в умовах транс-формаційної економіки.
Для досягнення цієї мети в роботі вирішувались такі завдання:
- узагальнити і систематизувати підходи, що використовуються соціологією, правом, політекономією і особливо інституціональною теорією для пояснення змісту інституту інтелектуальної власності;
- дослідити еволюцію та особливості сучасної економіко-правової системи інтелектуальної власності;
- здійснити аналіз інституціональних засад розвитку інтелектуальної власності в Україні;
- визначити особливості національної моделі державного регулювання інтелектуальної власності;
- виявити вплив глобалізаційних факторів на процеси інтелектуалізації національної економіки.
Вирішення цих завдань, на наш погляд, сприятиме більш глибокому усвідомленню сутності проблем і суперечностей в процесах трансформації економіки України, а також дозволить провести необхідні уточнення в стратегії і тактиці постіндустріальних перетворень.
Об’єктом дослідження є процеси становлення та розвитку сучасної системи інтелектуальної власності.
Предметом дослідження є відносини інтелектуальної власності та їх інституціоналізація у трансформаційній економіці.
Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному:
Вперше:
- доведені розбіжності методологічних підходів до визначення інтелектуальної власності у філософії, праві, загальній економічній теорії та її інституціональному напрямку, які пов’язані з різним трактуванням можливостей та меж захисту (відчуження) інтелектуального продукту, суб’єктно-об’єктною специфікою його привласнення та способів реалізації;
- обґрунтована логіка структуризації політекономічного дослідження феномену інтелектуальної власності, яка потребує лінії послідовності: інтелект — інтелектуальна діяльність — інтелектуальний продукт — інтелектуальна власність, та якій в розгорнутому вигляді відповідають такі чинники як інформація, знання, творчість, інтелектуальний капітал, інновації;
- виявлено, що інтелектуальний процес як цілісність може бути зведеним до трьох складових — інформації, знання та творчості, кожна з яких характеризує стан цієї цілісності (потік — запас — потік). В економіко-теоретичному розумінні відтворювального процесу це тріада: екзогенне нагромадження → ендогенне селективне заощадження → екзогенне (спрямоване на зовнішнє) споживання.
Отримали подальший розвиток:
- узагальнення, що стосуються пірамідального характера розподілу національного та світового інтелектуального потенціалу, згідно з яким кожному рівню піраміди притаманна своя модель інституціональної побудови інтелектуального процесу;
- положення щодо суперечливого характера взаємозв’язку та протидії системи охорони інтелектуальної власності та піратства на національному рівні та в глобальному вимірі.
Удосконалено:
- застосування терміну інтелектуальної власності в контексті інституціональної теорії. В рамках цього напрямку під інтелектуальною власністю в загальному тлумаченні слід розуміти поведінкові відносини між людьми, що виникають у зв’язку з існуванням інтелектуальної діяльності і стосуються її результатів;
- поглиблено розуміння структури державного регулювання процесу інституціоналізації інтелектуальної власності. При цьому визначено, що під процесом інституціоналізації інтелектуальної власності слід розуміти взаємообумовленість трьох векторів:
- у короткостроковому періоді —декларування на державному рівні писаних правил, норм, рамок економічної поведінки щодо об’єктів інтелектуальної власності;
- в довгостроковому періоді — їх легітимізація, суспільне визнання;
- закріплення цього визнання в «неписаних» правилах, нормах, рамках індивідуальної та суспільної поведінки, у тому числі і в глобальному вимірі.