У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження нового соціально-економічного феномену – інтелектуального підприємництва, його ролі в умовах становлення економіки знань.
Визначено роль знань у структурі людської діяльності і зміст економіки знань, доведено необхідність широкого використання принципів постнекласичної науки при дослідженнях сучасної економіки.
Обгрунтовано й розкрито зміст інтелектуального підприємництва і показано властивості його продукта. Описано роль інтелектуального капіталу як інтерспецифічного ресурсу розвитку інтелектуального підприємництва. Доказано, що внутріфірмове управління знаннями зараз стає основою розвитку інтелектуальних підприємницьких структур. Запропоновані практичні рекомендації щодо підготовки інтелектуальних підприємців і розвитку такого виду підприємництва в умовах становлення економіки знань.
Complex analysis of a new social-economic phenomenon – intellectual business undertakings is carried out. Its role in the conditions of the formation of accomplishments in economics is defined.
The role of the accomplishments in the structure of peoples activity and the context of the accomplishments in economics are determined.
The necessity of the wide usage of principles of postneclassical science in the researches of the modern economy is proved scientifically. The context of intellectual business undertakings is substantiated and revealed. The peculiarities of its product are shown. The role of the intellectual capital as an interspecific resource of the development of the intellectual business undertakings is depicted.
It is proved that internal management of the accomplishments in the firm is the basis of the development of intellectual business undertakings structures. Practical recommendations on the training of intellectual businessmen and the development of such kind of business undertakings in the conditions of the formation of accomplishments in economics have been proposed.
В економічному науковому дискурсі в останнє десятиліття з’явилися нові поняття, що більш глибоко й всебічно відображають кардинальні зміни в економічному житті. Найбільш загальними поняттями стали економіка знань й освітнє суспільство. Але поки що мало звертають уваги на те, що їхній появі передували трохи інші процеси, які готовили ґрунт для економіки знань, котра перебуває лише в стадії становлення в різних країнах. Мова йде про підприємницьку економіку (entrepreneurial economy) і підприємницьке суспільство (entrepreneurial society). Тим часом перехід до економіки знань можна пояснювати й на підставі тих змін, які відбуваються у підприємницькому секторі.
Розуміння ролі знання і уміння виробляти нове знання, здатність застосовувати його для блага людства зараз стає одним з найбільш актуальних завдань для дослідження сучасною суспільствознавчою наукою, насамперед економічною теорією. Без цього неможливо подолання глобальних криз, породжених техногенною цивілізацією. Актуальність дослідження також обумовлена тим, що в період швидких соціокультурних і економічних змін людина найчастіше має справу не з готовими системними знаннями, а з інформацією, з якої нове знання потрібно ще зуміти правильно виділити та знайти оптимальні шляхи його використання.
Творчо працюючий фахівець є не стільки споживачем готової інформації, скільки генератором, інтерпретатором і розповсюджувачем знання. Ще в більшій мірі це стосується так званих інтелектуальних підприємців, які стають практичним рушієм процесу формування економіки знань. Сам феномен підприємництва недостатньо розглядати тільки як предметно-матеріальну сферу інновацій. В умовах зростання ролі знання мова повинна йти й про другу сторону цього феномену – ідеально-творчі засади, що вже не дозволяє характеризувати підприємництво лише як суто економічне явище. Причини його розвитку усе більше лежать у духовній сфері, у сфері цінностей, мотивацій, пізнання, освіти.
Дисертаційна робота має за мету визначення змісту, основних характеристик і ролі інтелектуального підприємництва у процесі формування економіки знань і обґрунтування практичних рекомендацій щодо підготовки підприємців-інтелектуалів і їх місця в задоволенні найбільш розвинутих потреб населення України.
У рамках поставленої мети вирішуються наступні завдання:
- критично проаналізувати наявні теорії формування економіки знань, визначити роль у них теоретичного й практичного знання з погляду посилення соціальної складової як вихідної вимоги постнекласичної науки;
- виявити зміст й особливості економіки знань як сучасної форми вираження інтегральних процесів у структурі сучасного соціально-економічного розвитку суспільства;
- уточнити зміст й основні характеристики поняття «інтелектуальне підприємництво» й обґрунтувати шляхи його розвитку в сучасному українському суспільстві;
- обґрунтувати необхідність спеціального внутріфірмового управління знаннями як передумови інноваційного розвитку інтелектуальних підприємницьких структур при переході до економіки знань;
- уточнити роль інтелектуального капіталу як основного інтерспецифічного ресурсу інтелектуального підприємництва в умовах глобальної економіки.
Об’єктом дисертаційного дослідження стала система виробничих відносин в умовах становлення економіки, заснованої на знаннях, що перетворюються у визначальний ресурс її розвитку.
Предметом дисертаційного дослідження є відносини інтелектуального підприємництва як однієї з фундаментально-практичних основ сучасного соціально-економічного розвитку людського суспільства.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в авторському визначенні нового соціально-економічного феномену – інтелектуального підприємництва як однієї з основних форм становлення економіки знань. Особисто здобувачем виявлено і обгрунтовано наступні положення наукової новизни:
вперше:
- Інтелектуальне підприємництво визначене як особливий тип діяльності підприємців-інтелектуалів щодо створення сприятливих умов для задоволення складних потреб людини, що спрямовані на її розвиток та формування майбутнього, заснований на постійно-відновлюваному особистісному знанні інтелектуалів, їх здатності до абстрактного мислення як передумови попередження соціальних ризиків у соціокультурному просторі, що ускладнюється.
- Охарактеризовані основні властивості продуктів інтелектуального підприємництва: значні можливості диверсифікації, інноваційна спрямованість на кожну окрему людину в конкретному місці й у конкретний час, результат прикладання знання як реалізація «творчої деструкції» (проходження виробничого шляху від творчого порушення наявної рівноваги до відновлення локальної ринкової рівноваги через створення інноваційного продукту).
- Доведена необхідність дворівневого аналізу феномену знання в сфері інтелектуального підприємництва. На першому – особистісному рівні знання є внутрішнім чинником свідомості людини, джерелом її постійного прагнення до створення єдиного цілісного знання про світ («universum»), що може реалізовуватися лише у ціннісноорієнтованому середовищі, а тому в умовах глобалізації стає постійною «проблемною» сферою формування способів і форм реалізації технічної сторони підприємницько-господарського життя. На другому – мікроекономічному рівні знання виступає як фундаментальна основа інтелектуального капіталу підприємницької фірми й функціонує в трьох основних формах: «живе» знання (творчі здібності й інноваційно-якісні характеристики працівника), оречевлене знання (техніка, технології, організаційно-управлінські системи) і знаннємістка інформація (патенти, ліцензії, торгівельні марки, методичні рекомендації, наукові повідомлення й т.і.). Лише «живе» знання має здатність до самозростання як рефлективне, найбільш гнучке, відкрите й самонакопичувальне з точки зору конкурентних переваг підприємницької фірми. Теоретичне знання одночасно є джерелом трьох вказаних форм знання і формування соціального зовнішнього середовища фірми.
Дістали подальшого розвитку:
- Доведення, що суто економічний підхід до дослідження сучасних суспільних явищ породжує одностороннє, неповне знання, недостатнє як для реалізації імперативу виживання людства в умовах глобалізації, так і для вирішення актуальних господарських проблем на рівні окремої людини, фірми та суспільства. Подальший розвиток економічної теорії передбачає перехід на принципи постнекласичної науки, що дозволяють розглядати економіку як цілісний людинорозмірний комплекс і досліджувати його на основі використання міждисциплінарних запозичень.
- Положення, що зростання значення знання призводить до сутнісних змін у соціально-економічній сфері суспільства, де наростає протиріччя між індивідуалізацією, розділеністю і необхідністю зростання значущості сумісності у вирішенні загальних завдань. Воно проявляється у новій соціальній стратифікації, критерієм якої стає володіння/неволодіння знаннями, і різкому зростанні нерівності доходів. Розв’язання протиріччя потребує відходу від методів управління, що властиві економіко-індустріальній епосі. Суспільство й уряд повинні прикладати максимум зусиль і ресурсів для забезпечення кожному члену суспільства доступу до освіти і знань незалежно від його матеріального стану. Управління знаннями про знання повинно стати основою управління стратегічним розвитком суспільства і підприємства.
- Докази тенденції наростання протиріччя між ідеально задуманим економічним проектом і реальним результатом діяльності щодо його практичного втілення, котре є наслідком внутрішньої суперечності сучасного світосприйняття і науки. Стрімке зростання функціональної ролі наукових досліджень, що спрямовані на швидке одержання прибутку і суто кон’юнктурні цілі, наносить опосередковану шкоду фундаментальній науці, котра озброює людину знанням загальних закономірностей і фундаментальними смислами життєдіяльності. Прикладна наука грає «на пониження», суспільні витрати якого стали надзвичайно високими: омертвлення природи, втрата цілісності світосприйняття через безкінечне подрібнення знання, зниження потенціалу фундаментальних ідей та медіаційних пошуків. Плюралістичність знання зводиться не до заперечення інтегрального характеру самої науки, що вивчає єдиний об’єкт, але у різних іпостасях, а до різних, у більшості конкуруючих, можливостей і шляхів діяльності. Виявити їх й визначити соціальні наслідки практичної реалізації – завдання наукового, в т. ч. і економіко-теоретичного знання.
- Доведення необхідності широкої світоглядної та наукової підготовки майбутніх підприємців-інтелектуалів, головною професійною якістю яких є не просто вміння засвоїти наявні знання, а розвиток абстрактного мислення, творчості, необхідності спиратися на етичні принципи господарства при прийнятті управлінських рішень. Запропоновано увести до державних стандартів підготовки економістів-магістрів обов’язкові навчальні курси “Філософія господарства”, “Господарська етика”, Духовна антропологія”, “Філософія сучасного природознавства”, а для аспірантів-гуманітаріїв – кандидатський іспит з предмету “Історія і філософія науки”.