Анотація
Дисертацію присвячено комплексному політекономічному дослідженню сутності, місця та ролі інтелектуального капіталу в постіндустріальній економіці, та особливостям його формування і розвитку в Україні. В роботі узагальнено та систематизовано підходи, що використовуються науковими школами для розкриття сутності інтелектуального капіталу як економічної категорії, та досліджуються його складові елементи. Значна увага приділяється розкриттю особливостей інтелектуального капіталу як ключового фактору виробництва у постіндустріальній економіці. У дисертації досліджуються чинники, об’єктивні передумови та проблеми формування й розвитку інтелектуального капіталу України в умовах ринкової трансформації економіки, запропоновано напрями стимулювання його розвитку і шляхи відтворення в трансформаційній економіці України . Визначено особливості національної інтелектуально-інноваційної моделі розвитку України.
Annotation
The dissertation is devoted to a complex politeconomic research of the essential features, place and role of intellectual capital in the postindustrial economy and particular qualities of the processes of its forming and development in Ukraine.
Different scientific points of view how to clarify the intellectual capital are examined systemized in the dissertation. On our opinion the intellectual capital as an economic category is a system of economic and social relations in society concerned with the processes of forming, augmenting and using of intellectual faculties of individuals which are realizing in creative and innovation work and implement the goal attainments of separate businesses and national economy as a whole. Great attention is given to the particular qualities of the intellectual capital. It is argued that the intellectual capital is the dominant factor of production in the postindustrial economy. Among its most typical features one can mark out: the processes of forming of intellectual capital is concerned with heavy expenses; it can de accumulated as knowledge, skills and experience, its profitability increases to the specified time and then falls sharply; investments in intellectual capital are to assure considerable result for its owner; it is not the circulating asset: only its services or separate elements can be bought or sold; the originality of individual intellectual abilities reduces to the monopoly on one’s intellectual capital; the realization of one’s intellectual capital is often gamble and can have an indefinite result.
A worker undividedly owns the ability to generate ideas, or the unique experience. Being the owner of this or that type of capital, undoubtedly, provides the receipt of appointed part of profit on it, however one must compete for this part of profit. The owners of financial types of capital exist in the conditions of sharp contest. Accordingly, the owner of intellectual capital also will not be able to escape this. The task of economists on the modern stage of development is the studuing of mechanisms of intellectual capital functioning, and development of methods of adequate economic return on his participation as new factor of production in a production process. Introduction of the rent relations is for this purpose between managing subjects wholly justified not only in area of intellectual production, science, services and developments, but also in the fields of financial production, which make production with the high particle of intellectual constituent.
One of main tendencies in a modern economy which related to appearance and realization of intellectual capital, is strengthening of role and value of the state in an economy. Mediated presence of the state practically in all spheres of modern economy is the guarantee of its further effective development. In the postindustrial economy large responsibility is given to the state for development and realization of national socio-economic and scientific and technical policy, forming and development of institutional structure, which engulfs not only legal but also moral people relations in modern society.
Ukraine takes into account the world tendencies of re-orientation on new line of development, related to the enormous role of intellectual capital in development of any country. The terms of intellectual capital forming in Ukraine are difficult. A lot of tasks are unsolved, among them forming of atmosphere of the general personal interest in work of intellectual persons, transition of the educational system on the new level of work which provides realization of individual queries and desires, development of personality, increase of people welfare, development of national projects in area of introduction of administrative technologies and social innovations, intensive development of perspective domestic fields of science, providing effective connections between science and economy.
The author offers the model of intellectually-innovative development of Ukraine. It foresees the complex providing of intellectually-innovative development by human intellectual and financial resources, providing innovative processes in national economy. The first step of the model implementation is to be the creation of honest, transparent and stable economy. Today the change of values in Ukrainian society is observed, this is the consequence of corruption at all levels of power, mistrust to the imperious structures and existence of shadow economy. Therefore the implantation of intellectually-innovative model of Ukraine economy development requires efforts of members of government, researches workers and ordinary citizens for providing in our state the nation intellectual revival.
Актуальність теми дослідження
Трансформаційні процеси в економіці, пов’язані з глобалізацією світового господарства, роблять особливо актуальним вивчення тенденцій розвитку світового суспільства в новому столітті і визначення перспектив економіки України щодо її інтеграції у світову економічну систему на засадах рівноцінного партнерства. Все це зобов’язує економістів якомога об’єктивніше досліджувати умови, фактори, особливості розвитку держав з постіндустріальною економікою та досягнуті ними успіхи.
Безперечно, кожна країна, як свідчить практика другої половини ХХ століття, мала свої особливості як у досягненні економічних успіхів, так і в непередбачених провалах. В той же час для групи постіндустріальних країн властиві загальні закономірності в соціально-економічному прогресі.
За оцінкою спеціалістів експертної корпорації «Всесвітній економічний форум» вже у 1992 році конкурентні переваги країн з розвинутою економікою лише на 15% залежали від традиційних («жорстких») показників, таких як обсяг ВВП, рівень інфляції, стан торгового балансу. На 85% міжнародне становище країни залежить від «м’яких» факторів конкурентоспоможності. До їх числа відносяться мотивація праці, ступінь освіти і кваліфікації кадрів, вироблення системи цінностей на виробництві та у державі в цілому.
Перетворення в розвинутих країнах можна звести до головного – росту ролі якісних зрушень у розвитку виробництва та суспільства. Сутнісним проявом цих змін є висунення людини в центр відтворювального процесу, у послідовному перетворенні освіти та науки на загальновизнані основні сфери національної економіки. Всі сучасні тенденції можна звести фактично до одного – розуміння того, що інтелектуальний капітал став домінуючим фактором економічного розвитку.
Сьогодні інтелектуальний капітал визначає темп і рівень розвитку як окремої фірми, так і національної економіки.
Однією з найскладніших проблем ринкової трансформації економіки України є ефективне використання та подальший розвиток інтелектуального капіталу суспільства. Як відомо, перехід від командно-адміністративної до ринкової системи супроводжувався скороченням обсягів фінансування установ освіти і науки, видатків на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, зменшенням частки продуктів інтелектуальної праці у структурі національного виробництва, відпливом наукових-технічних працівників за межі держави. Все це різко актуалізує дослідження процесів формування та розвитку інтелектуального капіталу країни, причин і наслідків спаду у сфері інтелектуальної діяльності, а також шляхів подолання цього спаду в умовах трансформаційної економіки України.
До наукових досліджень, присвячених розробці загальних проблем інтелектуального капіталу, відносяться чимало праць вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, Л. Едвінссон, Л. Прусак, І. Роос, П. Саліван, Т. Стюарт, Т. Форт’юн, І. Хіроякі підкреслюють взаємозв’язок нагромаджених фірмою знань та її майбутніх можливостей, втілюваних у ринковій вартості. Велика увага визначенню та дослідженню сутності категорії інтелектуальний капитал приділяється у розробках Е.Брукінга, Т. Бьюзена, В.Л. Іноземцева, С.А. Ленської, Б.Б.Леонтьєва, Г.Мінса, Д. Моррісона, Річарда Р. Нельсона, А. Слівотскі, В.А.Супрун, Сіднея Дж. Уінтера, Л.С.Шаховської, Д.Шнайдера.
Безумовно такими, що заслуговують на увагу, є дослідження, в яких інтелектуальний ресурс – капітал розглядається як основа формування соціально-класових спільнот у різних суспільствах (Дж. К. Гелбрейт, Дж. Конрад, П. Ньюберт, І. Селені, О. Тоффлер, А. Турен).
Слід відзначити внесок у розробку загальних проблем, пов’язаних з інтелектуальним капіталом, таких вітчизняних вчених як В.Д. Базилевич, В.К.Врублевський, Н.Л.Гавкалова, В.М. Геєць, А.А. Гриценко, Ю.К.Зайцев, А.М. Колот, Е.М Лібанова, В.О. Мандибура, Ю.М.Пахомов, В.С.Савчук, Л.І.Федулова, А.А.Чухно, О.В.Шкурупій, В.Д.Якубенко та ін.
На сучасному етапі ринкової трансформації економіки України існує потреба подальшого комплексного дослідження інтелектуального капіталу суспільства. На перший план при цьому виходять проблеми удосконалення інституційної бази формування, розвитку та відтворення інтелектуального капіталу, розроблення пропозицій та рекомендацій щодо напрямів стимулювання його розвитку та ефективного використання у трансформаційній економіці України.
У вітчизняній економічній науці проблеми ефективного використання та розвитку інтелектуального капіталу в національній економіці та комплексний їх аналіз досліджені, на наш погляд, ще недостатньо. Дослідники здебільшого приділяють увагу окремим його складовим, таким як наука, освіта, проблеми відтворення робочої сили, об’єкти інтелектуальної власності тощо. Водночас, сама структура інтелектуального капіталу на макрорівні не є чітко визначеною, залишаються недостатньо вивченими чинники формування та розвитку інтелектуального капіталу, а також заходи з його відтворення.
Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обгрунтування його мети, цілей, завдань, а також логіку викладення матеріалу.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційної роботи є дослідження місця та ролі інтелектуального капіталу в національній економіці, а також розробка інтелектуально-інноваційної
моделі розвитку економіки України на основі комплексного аналізу умов формування та розвитку інтелектуального капіталу.
Для досягнення цієї мети визначено такі завдання дослідження:
- дослідити економічні умови появи інтелектуального капіталу як економічної категорії;
- узагальнити та систематизувати підходи до визначення інтелектуального капіталу як категорії постіндустріальної економіки, виявити особливості інтелектуального капіталу як якісно нового фактору виробництва;
- дослідити структуру інтелектуального капіталу на рівні національної економіки та особливості процесу його відтворення;
- з’ясувати роль державної науково-технічної та інноваційної політики як основи примноження інтелектуального капіталу країни;
- визначити особливості та умови формування і розвитку інтелектуального капіталу України;
- розробити практичні пропозиції щодо примноження та ефективного використання інтелектуального капіталу в економіці України.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є інтелектуальний капітал та особливості його функціонування на макрорівні.
Предметом дослідження є особливості і закономірності формування та розвитку інтелектуального капіталу в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному:
Вперше:
- запропоновано інтелектуально-інноваційну модель розвитку України, для побудови якої особливу увагу приділено забезпеченню на державному рівні умов активізації населення України у продукуванні інтелектуального капіталу, використанню вітчизняного та світового науково-технічного та освітнього потенціалу, а також механізму трансформування наукових знань в інноваційні розробки, придатні до практичного використання.
Отримали подальший розвиток:
- визначення класифікаційних ознак інтелектуального капіталу, зокрема, окрім звичного структурного поділу на відмінні щодо особливостей відтворення складові – інтелектуальний людський та інтелектуальний структурний капітал, запропоновано поділяти його на постійний і змінний відносно участі у виробництві, а з позицій виявлення закономірностей виробництва сукупного суспільного продукту – на індивідуальний та суспільний інтелектуальний капітал;
- дослідження відмінностей та співвідношення інтелектуального та людського капіталу на мікро- та макрорівнях, зокрема, доведено, що людський капітал представляє собою трудові ресурси, до яких висуваються певні вимоги у кваліфікації, тоді як інтелектуальний капітал пов’язаний лише з унікальними здібностями людини;
- дослідження особливостей інтелектуального капіталу як якісно нового фактору виробництва, зокрема показано, що використання інтелектуального капіталу завжди контролюється самим індивідом незалежно від джерела інвестицій на його розвиток, до того ж реалізація інтелектуального капіталу людини носить в певній мірі ризиковий характер і пов’язана з невизначеністю отримання ефекту.
Удосконалено:
- поглиблено розуміння категорій «носій» і «власник» інтелектуального капіталу, виявлено, що, ці категорії, будучи взаємопов’язані в одній людині, мають різний зміст, разом з тим, одна і та сама людина, що володіє певними професійними якостями, у виробничому процесі на різних його етапах може проявлятися і як як власник інтелектуального капіталу, і як найманий робітник;
- поглиблено розкриття механізму отримання доходів від використання інтелектуального капіталу. У сфері функціонування інтелектуального капіталу дохід є результатом реалізації інтелектуального продукту людини, а отже неминучим є існування монопольного доходу – ренти, що може бути представлена як абсолютна і диференційна.
