У дисертації досліджено економічний зміст інтелектуального капіталу та розроблено концепцію його відтворення в умовах транзитивного стану економіки. Досліджено загальноцивілізаційні тенденції відтворення інтелектуального капіталу в постіндустріальній економіці та їх особливості в умовах транзитивності. Визначено оптимальне співвідношення ринкових і державних методів регулювання інтелектуального капіталу. Обґрунтовано вибір джерел фінансування інтелектуального капіталу в українській економіці з урахуванням фаз його відтворення та ризиків інтелектуальної діяльності. В результаті дослідження сформульовані теоретичні та практичні рекомендації, які спрямовані на відтворення інтелектуального капіталу, впровадження нових знань, інноваційних технологій, створення об’єктів інтелектуальної власності, розвиток людського капіталу. Побудовано методику інтегральної оцінки стану інтелектуального капіталу мікросистеми.
The dissertation is devoted to the investigation of the economic aspect of intellectual capital, analysis of the main approaches to the problem of its forming in transitive conditions. Common civilizations of post-industrial economy formation and peculiar national elements that influence intellectual capital of reproduction of macrosystem are distinguished and analyzed. Optimum correlation of market and public key factors of regulating intellectual capital is defined. The choice of Ukrainian economy intellectual capital financing sources with the phases of its reproduction and intellectual activity risk are accounted for.
The research resulted in development of the theoretical conclusions and practical recommendations directed to provide an extended reproduction of intellectual capital, introduction of new knowledge, innovative technologies, objects of intellectual property, development of human capital. The method of integral evaluation of microsistem intellectual capital state is build.
У сучасний період відбувається перехід до нового технологічного способу виробництва, що викликає значні соціально-економічні трансформації, пов’язані зі збільшенням інтенсивності процесів інтелектуалізації продуктивних сил суспільства. Структура національного багатства визначається не стільки виробничими та природними ресурсами, скільки інтелектуальним капіталом. Так, питома вага інтелектуального капіталу у національному багатстві постіндустріальних країн перевищує 75%. Забезпечення сталого економічного розвитку української економіки є можливим тільки на основі відтворення пріоритетного ресурсного компоненту нового технологічного способу виробництва – інтелектуального капіталу. Інвестиції в інтелектуальний капітал є умовою його відтворення та визначають не тільки рівень розвитку в майбутньому, але і безпосередній вплив на «генотип» виробничого потенціалу й на структуру сукупного попиту. Не зважаючи на всебічну інтелектуалізацію суспільства, проблема визначення економічної сутності інтелектуального капіталу та механізмів його відтворення ще недостатньо вивчена, що обумовлює актуальність даного дослідження.
Методологічною основою дослідження економічного змісту інтелектуального капіталу є теоретичні концепції Г. Беккера, М. Кастельса, Т. Сакайї, Т. Стюарта, М. Мелоуна, О. Тоффлера, Л. Туроу, Т. Шульца, Л. Едвінсона та ін. Відтворення інтелектуального капіталу досліджується на базі синтезу таких концептуальних підходів, як теорія постіндустріального суспільства (Д. Белл), теорія конкурентних переваг (М. Портер), теорія трансакційних витрат (О. Уїльямсон) та ін. Разом з тим, наведені теоретичні підходи вимагають критичного узагальнення, дослідження можливостей та умов їхнього застосування в транзитивній економіці України. Проблеми формування і розвитку інтелектуального капіталу та інші аспекти постіндустріальної трансформації розглянуто в роботах українських вчених С. Вовканича, В. Геєця, Л. Дмитриченко, О. Головінова, Г. Задорожного, Є. Марчука, Г. Тарасенко, А. Чухна. Серед російських науковців слід визначити роботи Л. Абалкіна, С. Дятлова, В. Іноземцева, М. Критського. Однак проблеми відтворення інтелектуального капіталу досліджено недостатньо повно. Оскільки сучасні трансформаційні процеси в Україні обумовлено постіндустріальними тенденціями, то виникає необхідність дослідження впливу загальноцивілізаційних закономірностей економічного розвитку на відтворення національного інтелектуального капіталу. Не знайшли достатнього обґрунтування заходи державного регулювання відтворення інтелектуального капіталу. Відзначені прогалини й обумовили цільову спрямованість дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є визначення економічної сутності інтелектуального капіталу та розробка концептуальної моделі його відтворення в економіці України. Для досягнення мети поставлено і вирішено наступні завдання:
- на основі критичного аналізу існуючих теоретичних концепцій визначено сутність інтелектуального капіталу та його структурні елементи;
- визначено загальноцивілізаційні тенденції відтворення інтелектуального капіталу і виявлено протиріччя цього процесу в умовах транзитивного стану;
- розроблено концепцію відтворення інтелектуального капіталу;
- проаналізовано джерела фінансування інтелектуального капіталу в українській економіці;
- виявлено вплив екзогенних та ендогенних чинників на процес нагромадження інтелектуального капіталу мікро- і макросистем;
- визначено ефективне співвідношення ринкових і державних методів регулювання відтворення інтелектуального капіталу;
- досліджено інституціональні «пастки» в сфері інтелектуального капіталу;
- розроблено методику інтегральної оцінки інтелектуального капіталу мікросистеми.
Об’єктом дослідження є процеси відтворення інтелектуального капіталу з урахуванням загальноцивілізаційних тенденцій та специфіки національної економіки.
Предметом дослідження є економічний зміст інтелектуального капіталу і механізми його відтворення на мікро- і макрорівнях в економіці України.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання формування концептуальних основ відтворення інтелектуального капіталу, що знайшло своє відображення в наступних нових наукових результатах:
вперше:
- запропоновано концепцію відтворення інтелектуального капіталу, яка ґрунтується на принципах системного підходу до визначення структурних взаємозв’язків, джерел та механізмів його нагромадження, що дозволяє конкретизувати стратегію інноваційної політики держави;
- розроблено авторську модель функціонального кругообігу інтелектуального капіталу, на основі якої визначено протиріччя відтворення інтелектуального капіталу в українській економіці та запропоновано напрямки подолання інституціональних «пасток»;
одержали подальшого розвитку:
- методологія категоріального аналізу інтелектуального капіталу на основі розмежування понять «інтелектуальний ресурс», «інтелектуальний потенціал» та «інтелектуальний капітал». Визначено, що під інтелектуальним капіталом слід розуміти продуктивну силу інформаційного технологічного способу виробництва, яка виникає в результаті раціонального пізнання та формування нового знання, що забезпечує приріст первісного авансованого капіталу та зростання граничного продукту;
- дослідження впливу екзогенних та ендогенних чинників на процес формування та розвитку інтелектуального капіталу, засноване на компаративному аналізі, що надає змогу визначити загальноцівілізаційні закономірності відтворення інтелектуального капіталу та дозволяє виявити особливості цього процесу в українській економіці;
удосконалено:
- методику інтегральної оцінки інтелектуального капіталу мікросистеми, яка ґрунтується на узагальнені теоретичних підходів до вимірювання нематеріальних активів, що дозволяє визначити ринкову вартість підприємства.