Анотація
Здійснено дослідження онтології та гносеології поняття та категорії інтелектуального потенціалу суспільства з огляду обґрунтування його як важливого чинника розвитку економіки постіндустріального типу. Розкрито механізми дії інститутів духовно-інтелектуальної сфери економіки людиноцентричного типу як важливої частини базової моделі розвитку постіндустріального суспільства. Обґрунтовано місце інноваційного технологічного способу виробництва як сучасної стадії розвитку постіндустріального суспільства.
Узагальнено та систематизовано чинники трансформації і використання інтелектуального потенціалу України. Надано рекомендації щодо складу чинників стратегічного розвитку інтелектуального потенціалу України у формуванні економіки постіндустріального типу. Визначено завдання інститутів влади та інституціональний інструментарій метасоціальної системи як засобів розвитку в Україні інноваційної економіки.
Annotation
The dissertation focuses on the research of ontology and gnosiology of the category of intellectual potential of the society taking into consideration its grounds as an important factor of development of economy of postindustrial type. It develops the mechanism of action of the institute of spiritual and intellectual sphere of human-centered economy as the basic model of development of the postindustrial society. The research substantiates the place of innovative technological method of production, as the modern stage of development of postindustrial society.
The dissertation generalizes and systematizes the factors of transformation and use of intellectual potential of Ukraine. It gives recommendation as to the factor structure of strategic development of intellectual potential of Ukraine aimed at forming of economy of postindustrial type. It also determines the task for authorities and the institutional tool of the metasocial system as means to develop the innovative economy in Ukraine.
Актуальність теми дослідження
Розвиток економічної системи постіндустріального суспільства супроводжується докорінними змінами у будові і взаємодії елементів продуктивних сил новітнього – інноваційного технологічного способу виробництва. Погляди вчених від різних економічних шкіл збігаються в тому, що головними чинниками і ресурсами економічного розвитку стають суспільний інтелект, знання, інформація.
Відмінна риса новітнього технологічного способу виробництва полягає у тому, що він у першу чергу базується на виробництві інформації і знань, тобто на розвитку продукції суспільного інтелекту, людського розуму. Виробництво і використання знань залежать від інтелектуального потенціалу суспільства. У його формуванні визначальне місце належить інституту освіти, який забезпечує використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, що інтегруються з науковими дослідженнями, розвитком практики безперервного навчання, яке необхідне для вдосконалення знань кожної окремої особистості протягом життя.
Вдосконалення і розвиток економіки України має за мету інтеграцію України у європейський економічний і соціальний простір. Враховуючи це, звернення до досвіду Євросоюзу, який вирішує проблеми підвищення динамічності і конкурентоздатності економіки, пошук ефективних механізмів, що забезпечують відтворення і розвиток інтелектуального продукту, впровадження ефективної інноваційної політики є актуальним і має суттєве значення для розвитку України у напрямку побудови економіки постіндустріального типу.
Місце України на світовому ринку визначається новими умовами конкуренції, що передбачають безперервне формування і постійне вдосконалення науково-технологічного потенціалу і трудових ресурсів, які адекватні вимогам інноваційної економіки, тобто постійному перетворенню наукових знань в інноваційний продукт.
Це значною мірою актуалізує дослідження процесів формування та розвитку інтелектуального потенціалу суспільства, чинників і наслідків впливу інтелектуальної діяльності на економічний розвиток України з огляду на подолання системної кризи, що склалася в умовах трансформаційної економіки, а також з метою вдосконалення інституціональних чинників розвитку української економіки у напряму формування інтелектуальних та інноваційно-технологічних основ економіки постіндустріального типу.
Дослідженням інтелектуального потенціалу і споріднених категорій, що пов’язані з інтелектуальними (розумовими) ресурсами суспільства, присвячені праці українських вчених: В.Д. Базилевича, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, А.А. Гриценко Б.В. Губського, В.К. Врублевського, С.Й. Вовканича, Ю.К. Зайцева, І.С. Каленюк, А.М. Колота, В.Д. Лагутіна, Н.А. Липовської, В.О. Мандебура, С.В. Мочерного, В.Є. Новицького, Ю.М. Пахомова, В.І. Рижова, В.С. Савчука, В.П. Семиноженка, О.А. Устенко, О.В. Шкурупій, А.А. Чухна, В.Д. Якубенко та ін.
Науковим дослідженням розвитку інноваційної економіки займаються переважно західні вчені: Дж. Бенігер, Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Дж. Масуда, П. Дракер, Л. Едвінсон, М. Кастельс, Б. Лундвал, Р. Нельсон, Р. Коуз, Д. Норту, І. Роос, Т. Сакайя, Т. Стюарт, Л. Туроу, О. Тоффлер, Ф. Фукуяма, К. Фримен, Й. Шумпетер, Т. Шульц, Ф. Хайек.
Заслуговує на увагу внесок у розвиток теоретичних засад інтелектуальних ресурсів інтелектуального потенціалу, який зробили російські вчені: Н. Ващекін, К. Вальтух, В. Інозємцев, К. Колін, І. Мелюхін, А. Ракітов, І. Соколова, Ю. Сухарєв, Є. Пасхін, А. Урсул та ін.
Актуальність теоретичного і практичного значення проблеми щодо розвитку інтелектуального потенціалу, який адекватний економіці інтелектуального типу, необхідність вдосконалення інституціональних чинників освітньої, наукової та інноваційної політики України визначили вибір теми, зміст, мету і завдання дисертаційної роботи, а також логіку викладу матеріалу.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційної роботи є дослідження онтології і гносеології категорії інтелектуального потенціалу з огляду обґрунтування його як важливого чинника розвитку економіки постіндустріального типу, а також аналіз чинників трансформації інтелектуального потенціалу України та виявлення цілей і стратегічних напрямків його розвитку.
Для досягнення цієї мети визначено такі завдання дисертаційної роботи:
- дослідити онтологію розумової праці та зміни її впливу на економічний розвиток суспільства;
- виявити місце і значення виокремлення розумової праці у суспільному поділі праці;
- узагальнити та систематизувати підходи до визначення поняття інтелектуального потенціалу суспільства;
- розкрити специфіку умов реалізації інтелектуального продукту сфери інтелектуально-духовного виробництва у трирівневій людиноцентричній моделі економічного відтворення;
- обґрунтувати місце інноваційного технологічного способу виробництва як сучасної стадії розвитку постіндустріального суспільства;
- дослідити і обґрунтувати якісну визначеність категорії інтелектуального потенціалу суспільства;
- дослідити і обґрунтувати кількісну визначеність категорії інтелектуального потенціалу суспільства;
- дослідити інституціональні чинники розвитку інтелектуального потенціалу в умовах економіки інтелектуального типу;
- з’ясувати чинники трансформації і використання інтелектуального потенціалу України;
- розробити пропозиції щодо розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства у напрямку формування економіки постіндустріального типу.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є сфера економічних відносин з приводу розвитку інтелектуального потенціалу суспільства, особливостей його функціонування і впливу на макрорівні в постіндустріальних країнах та в Україні.
Предметом дослідження є інтелектуальний потенціал суспільства, механізми його формування та впливу на розвиток економіки постіндустріального типу.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному:
вперше:
- запропоновано розмежовувати інтелектуальний потенціал на номінальний і реальний. Номінальний інтелектуальний потенціал характеризується системою соціо-економічних характеристик суспільства, які визначають сукупність здібностей людей, їх знань, кваліфікацію, освіту тощо. Реальний інтелектуальний потенціал характеризується системою інтелектоспрямовуючих економічних відносин, інституціональних чинників, дія яких визначає механізм і ступінь використання інтелектуального ресурсу суспільства та створення інтелектуального продукту;
- виокремлено сутність і зміст інтелектуального потенціалу як поняття і як економічної категорії, сформульовано суперечливу двоїстість категорії інтелектуального потенціалу через його якісну і кількісну визначеність. Кількісний зміст категорії інтелектуального потенціалу має багато інтелектоутворюючих елементів, які визначають властивості і ступінь розвитку інтелекту людей, колективів, спільнот, суспільства. Якісні характеристики інтелектуального потенціалу визначаються дією інтелектоспрямовуючих елементів – інститутів, систем і підсистем суспільства.
удосконалено:
- методологію теоретичного дослідження економічної моделі суспільного економічного відтворення, де духовно-інтелектуальне виробництво виокремлено в самостійну сферу економічного відтворення, поглиблено теоретико-методологічні підходи щодо еволюційного та суспільно-економічного значення розвитку
розумової праці, аргументована позиція, згідно якої виокремлення розумової праці в самостійну галузь економічної діяльності є четвертим крупним суспільним поділом праці; - методологічний підхід до визначення місця інтелектуального потенціалу у складі чинників економічного розвитку суспільства, доведено, що вплив інститутів духовного виробництва утворює сукупність інтелектоспрямовуючих чинників у механізмі дії інтелектуального потенціалу.
отримало подальший розвиток:
- уявлення про кількісний зміст інтелектуального потенціалу суспільства з метою визначення межі інструментарію вимірювання інтелектуального потенціалу суспільства за допомогою інтегральних або системних показників. Доведена основна суперечність між якісною і кількісною визначеністю інтелектуального потенціалу суспільства, яка полягає у неможливості повною мірою оцінювати дійсну спроможність суспільства до соціально-економічного розвитку за допомогою усього спектра відомих інтелектоутворюючих явищ і якостей;
- класифікація складу чинників трансформації і використання інтелектуального потенціалу України, що знайшло відображення у розробці автором рекомендацій щодо вдосконалення інноваційної стратегії держави, яка потребує реалізації низки економічних, адміністративних, соціальних, та організаційно-інституціональних заходів.