Анотація
Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації. Обгрунтовано сутність й особливості інвестиційно-інноваційних процесів і концептуальні засади державної інвестиційно-інноваційної політики, визначені перспективні напрями та методи її реалізації.
Визначено, що інноваційна домінанта посилює ефект інвестиційної політики, є чинником зростання інвестиційної активності, інструментом економічної, технологічної й соціальної спрямованості.
Обгрунтовано, що інвестиції та інновації як складові розширеного відтворення знаходяться у глибокому внутрішньому взаємозв’язку і взаємодії, розкрито механізми регулювання інвестиційно-інноваційних процесів, розроблена лізингова й венчурна модель інвестування інноваційного розвитку, побудована економіко-математична модель інвестиційно-інноваційного зростання економіки України.
Annotation
The dissertation work is devoted to the complex research of the investment-innovation model of development of the economy of Ukraine under conditions of market transformation. The essence and features of investment-innovation processes and conceptual bases of the state investment-innovation policy are substantiated, the perspective directions and methods of its realization are determined.
It is determined that the innovation dominant strengthens the effect of investment policy, it is a factor of increase of investment activity, an instrument of economic, technological and social orientation.
It is substantiated that investments and innovations as components of the extended reproduction are in deep internal interrelation and interaction, the mechanisms of regulation of investment-innovation processes are presented, a leasing and a venture models of investment development are worked out, an economic-mathematical model of investment-innovation increase of the economy of Ukraine is constructed.
Ключові слова
Актуальність теми дослідження
Забезпечення економічного зростання в Україні зумовлює високу актуальність проблеми досягнення його сталості та темпів. Досвід економічно розвинутих країн переконливо свідчить, що в сучасних умовах зазначені економічні параметри вирішальним чином залежать від масштабів та якісного рівня інвестиційної діяльності, структурно-технологічних змін на основі інновацій. Можна стверджувати, що саме рівень розвитку і динамізм інвестиційно-інноваційних процесів формують в сучасних умовах стратегічну основу сталого економічного зростання.
Сучасна економіка України характеризується високим рівнем зносу основних фондів, значна їх частина є фізично та морально застарілою. Тому виходом із такого становища є модернізація економіки на основі технологічного інноваційного оновлення. Інноваційний рівень є важливим чинником, що визначає обсяг інвестицій. Нові товари та передові технології стимулюють інвестиції, викликають необхідний підйом, або “хвилю” інвестиційних витрат.
Таким чином, є всі підстави розглядати інвестиції та інновації як ключові категорії в системі сучасного розширеного відтворення, як взаємопов’язані процеси: без інвестицій неможливі інновації, а інновації є критерієм ефективності інвестицій; інновації, забезпечуючи підвищення ефективності економіки, розширюють джерела інвестицій. Реальна економічна практика, сучасні умови досягнення основних економічних цілей суспільства вказують на нову якість взаємозв’язків інвестицій та інновацій, дослідити яку повинна сучасна економічна наука. Проте в економічній літературі та практиці господарської діяльності ці категорії розглядаються і використовуються відокремлено. І більше того, є певний розрив їх у часі та просторі. Для подолання такого розриву необхідно повніше, глибше розкрити внутрішні залежності між інвестиціями й інноваціями, показати специфіку їх взаємо-зв’язків у певних економічних умовах, зокрема в трансформаційній економіці.
Найбільш важливий висновок цього напряму полягає в тому, що ефект зростання досягається за умови, коли інвестиції та інновації взаємопов’язані не лише як категорії, а й як корінні структурно-функціональні фактори, якість співвідношення яких забезпечить структурні технологічні зміни та формування технологічних укладів. Якщо структура інвестицій відповідає технологічній структурі виробництва, то тим самим забезпечується розширене відтворення, але в межах існуючої структури виробництва. Для того, щоб здійснити структурні технологічні зміни та забезпечити розвиток внутрішнього ринку високих технологій, необхідно, щоб інвестиції, забезпечуючи удосконалення усіх видів виробництва, пріоритетно зосереджувались на тих виробництвах і в тих галузях, які визначають прогресивний розвиток економіки, тобто поліпшення її структури на новій інноваційній основі. І навпаки, якщо інвестиції спрямовуються переважно у непріоритетні галузеві напрямки, то її структура може погіршуватися. Різні види залежностей між структурою інвестицій і структурою виробництва та технологічними укладами дають можливість моделювати ці процеси, встановлювати найбільш раціональні і ефективні співвідношення між ними.
Невирішеність цієї проблеми позначається на господарській практиці. Так, у промисловості України домінуючим є третій, далеко не передовий технологічний уклад. На його частку припадає 58% загального випуску продукції, але в системі інвестицій його питома вага досягає 75% загального обсягу інвестицій.
На четвертий, вищий за своїм рівнем, технологічний уклад припадає 38% випуску продукції, але його питома вага у загальному обсязі інвестицій становить лише 20%. Недостатнє інвестування четвертого і надмірне інвестування третього технологічного укладу, зрозуміло, не забезпечує необхідних структурних змін в українській економіці.
Невідповідність структури інвестицій потребам структурних зрушень в економіці стає дедалі вражаючою, якщо виділити в загальному обсязі капіталовкладень ту частину, яка безпосередньо йде на удосконалення техніки й технологій. На частку того ж третього технологічного укладу припадає 83% цієї частини капіталовкладень, а четвертого – лише 10%. Частка п’ятого технологічного укладу (4% випуску продукції) в обсязі інвестицій дорівнює тільки 4,5%. Отже, інноваційний розвиток можна забезпечити, зосереджуючи інвестиції на вищих технологічних укладах. Важливо задіяти механізми інвестування в ті галузі, де забезпечують радикальні нововведення. Стратегія і тактика розвитку останніх має стати складовою інвестиційно-інноваційної моделі.
Глибока внутрішня залежність між інвестиціями та інноваціями полягає і в тому, що вони мають спільне джерело свого зростання – прибуток, частина якого через інвестиційний механізм забезпечує підвищення інноваційного потенціалу підприємств.
Усе це свідчить, що пошук моделі, яка стимулюватиме взаємозв’язок і взаємодію інвестицій та інновацій, є виключно актуальною. По суті йдеться про розробку і побудову моделі, яка має бути одночасно інвестиційною та інноваційною за своїм змістом. Вона покликана забезпечити відповідність між структурою інвестицій і потребами структурних зрушень в економіці, а її реалізація дасть змогу забезпечувати необхідну адекватність і взаємозалежність між інвестиційними процесами та інноваційним розвитком, ефективно регулювати ці процеси, формувати таку інвестиційну та структурно-інноваційну політику, яка забезпечить структурну перебудову економіки та підвищення ефективності як основи розв’язання складних економічних і соціальних проблем суспільства.
Мета і завдання дослідження
Головною метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад інвестиційно-інноваційної політики, визначення її місця та ролі в соціально-економічній стратегії держави, а також побудова на цій основі інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, яка б адекватно відбивала поточні й перспективні можливості та цілі економічної системи України. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення таких наукових задач:
- розкрити обмеженість екстенсивних чинників економічного зростання і обгрунтувати необхідність переходу до інтенсивного технічного та інноваційного типу розвитку;
- розкрити економічну сутність категорій інвестиція та інновація, їхній зміст і структуру, форми прояву та гносеологічну специфіку, місце і роль в системі економічних категорій та в економічній системі в цілому;
- дослідити взаємозв’язок і взаємодію інвестицій та інновацій на основі критичного аналізу підходів, що мають місце в економічній літературі, їх спорідненості та реального взаємовпливу на практиці; виявити перспективні напрями фінансування інвестицій інноваційного спрямування;
- теоретично обгрунтувати сутність та основні риси інвестиційно-інноваційної моделі розвитку України, її роль в забезпеченні сталого зростання;
- побудувати економетричну мультифакторну інвестиційно-інноваційну модель економічного зростання; оцінити поточну ситуацію в інвестиційно-інноваційній сфері України шляхом аналізу основних парамет-рів моделі та визначити тенденції і пріоритети у розвитку на коротко- та середньострокову перспективу шляхом оптимізації змінних інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання;
- визначити роль і функції власних інвестиційних джерел підприємств та механізми їх використання, розглянути інвестиційні пріоритети розвитку технологічного потенціалу підприємств;
- розкрити механізм трансформації заощаджених ресурсів в інвестиції і визначити інноваційні пріоритети активізації фінансових інститутів щодо підвищення ефективності заощаджень;
- розвинути наукові підходи щодо формування моделі венчурного інвестування інноваційного розвитку в Україні;
- визначити конкретні напрями удосконалення лізингової моделі розвитку інвестицій та підприємництва, здатних забезпечити якісні зміни щодо розвитку технологічного базису виробничого процесу;
- розробити фінансово-інвестиційні механізми структурно-інноваційної перебудови економіки та її зростання, на підставі аналізу стану і тенденцій інвестиційного та інноваційного потенціалів національної економіки з’ясувати напрями і методи державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дисертаційного дослідження є система інвестиційно-інноваційних відносин, що формується в умовах ринкової трансформації економіки України.
Предметом дослідження є взаємозв’язок і взаємодія інвестиційних та інноваційних процесів у сучасній економіці України.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному, системному дослідженні інвестиційно-інноваційних процесів, розкритті економічної сутності та взаємодії цих процесів, побудові інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання та визначенні її ролі у структурній перебудові економіки України, підвищенні її ефективності. Доведено, що лише цілеспрямовані інвестиції у науково-технологічні інновації здатні забезпечити структурні технологічні зміни як ключового фактора формування вищих технологічних укладів, що має стати індикатором процесу модернізації економіки України.
Виходу на важливі узагальнення сприяло розв’язання цілого ряду складових цієї важливої проблеми:
- теоретично обгрунтовано, що для досягнення необхідних структурних технологічних змін в економіці України потрібний на порядок вищий рівень інвестиційної та інноваційної активності. Глибокі структурні та відтворювальні диспропорції економіки є найхарактернішим виявом критичного обмеження потенціалу екстенсивних факторів економічного зростання, які диктують необхідність переходу на інтенсивний, інноваційний тип розвитку. Зроблено висновки, що при визначенні стратегічного розвитку економіки країни використання таких факторів як інвестиції та інновації забезпечить стале економічне зростання в органічному поєднанні з інституціональним середовищем інвестування, формуванням ринкових джерел фінансування інновацій, адекватним розподілом функцій різних суб’єктів інвестиційного процесу та використанням відповідних принципів прийняття інноваційних рішень;
- поглиблено уявлення про економічну сутність і зміст інвестицій як форми залучення нагромадженого капіталу (заощаджень), ресурсу підприємницької діяльності, фінансового інструменту, джерело розширеного відтворення, досягнення ефекту – економічного, соціального. Використання інвестицій як субстанції економічних відносин надає їм особливості в процесі перетворення грошового капіталу в реальний, діючий капітал у різних формах, що забезпечує прибуток власнику та користувачеві. Вони розрізняються за формами власності та прояву, джерелами формування, територіальним принципом, ступенем ризику, об’єктами інвестування, а також класифікуються за інституціональними ознаками;
- розкрито економічну природу і структуру інновацій, як форми матеріалізації ідей у виробництві нових товарів та послуг, впровадженні та удосконаленні науково-технічних розробок. Як складна категорія, інновації охоплюють різні сфери суспільно-економічного життя: від продукування наукових, технічних та економічних нововведень до широкої інтелектуалізації праці. Якісні відмінності інновацій вимірюються системою технологічних укладів. Разом з тим теорія інновацій в її економічному контексті виходить за межі дослідження основних закономірностей еволюції науково-технічного прогресу. Інтеграція фундаментальних теоретичних передумов, передусім теорій економічного розвитку, концепцій інформаційної економіки, елементів інституціональних підходів у контексті особливостей сучасних процесів економічного освоєння нових технологій дозволяє говорити про формування нової, інноваційної парадигми в економічній науці;
- вперше системно визначено взаємозв’язки і взаємодію між інвестиціями та інноваціями. Інвестиції – необхідна умова інновацій; в той же час інновації є головним чинником зростання ефективності економіки, що, як наслідок, збільшує інвестиційні ресурси. Інноваційність є важливим критерієм доцільності та ефективності інвестицій. Структура інвестицій нерозривно пов’язана з технологічною структурою виробництва. Якщо структура інвестицій відповідає технологічній структурі економіки, то тим самим забезпечується відтворення, але в межах існуючої структури виробництва. В тому випадку, коли структура інвестицій сприяє відтворенню порівняно відсталих технологічних укладів і недостатньо забезпечує розвиток вищих укладів, структура економіки погіршується, а її ефективність знижується. Для здійснення структурних зрушень та піднесення науково-технічного рівня виробництва необхідно, щоб інвестиції забезпечували відтворення доміную-чого технологічного укладу і пріоритетно концентрувалися на забезпеченні зростання тих виробництв і галузей, які визначають технологічне майбутнє економіки країни; обгрунтовано, що рух інвестицій та інновацій, як важливих складових нагромадження капіталу, в першу чергу визначається динамізмом руху прибутку й масштабами його капіталізації;
- визначено сутність та основні риси інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки України, її роль і значення у переході від екстенсивного до інтенсивного типу розвитку, формуванні структури інвестицій, яка забезпечує пріоритетний розвиток високотехнологічних галузей економіки з високою ефективністю та конкурентоспроможністю. Для цього необхідно забезпечувати в динаміці оптимальне поєднання високих технологій індустріального типу з широким використанням інформаційно-телекомуні-каційних технологій. Причому, останні пов’язані не лише з новим виробни-цтвом, але можуть і повинні широко використовуватись для модернізації та піднесення рівня традиційних виробництв. Розроблена модель поєднує нове виробництво з глибокою модернізацією і технічним переозброєнням процесів, властивих індустріальній епосі. Вона враховує і те, що Україна має розвинуту фундаментальну науку, а це можливість реалізації масштабних інноваційних проектів з охопленням усіх стадій науково-виробничого циклу. Для цього важливо створити сприятливе інноваційне середовище поширення нововведень, відповідну інноваційну інфраструктуру. Створення інноваційної економіки є стратегічним напрямком розвитку української економіки, вона органічно поєднує професійну інвестиційну діяльність з впровадженням високих технологій, найбільш повно реалізує закономірності розвитку економіки на сучасному етапі;
- вперше в теоретичному обгрунтуванні інвестиційно-інноваційної моделі здійснено розрахунок параметрів економетричними методами та проведено мультифакторний аналіз параметрів цієї моделі, що дає змогу якісно оцінити джерела надходження, характер і напрями інвестицій в економіку України та свідчать про високу ефективність інвестиційної діяльності професійних учасників фінансового ринку, орієнтованих на інноваційний сектор економіки; узагальнення статистичних даних з 1996 по 2002 рік при розрахунку параметрів моделі дозволило виявити та системати-зувати функціональні зв’язки між інвестиційною активністю суб’єктів економіки та інноваційним економічним розвитком країни; методами кореля-ційного аналізу визначено період запізнення, проміжок часу, необхідний для освоєння інвестицій, для економіки України становить 6-9 місяців;
- доведено, що суттєвий потенціал активізації інноваційної діяльності має венчурне капіталовкладення. Венчурне фінансування може забезпечити прискорення науково-технологічного удосконалення виробництва, швидке освоєння виробництва нових товарів і послуг, посилити динамічність розвитку економіки, краще задоволення потреб споживачів. Венчурне підприємництво нерозривно пов’язане з освоєнням нової техніки і технології, його результатом може бути отримання надприбутків. Премія за ризик розглядається як своєрідна рента, бо вона утворюється шляхом економічної реалізації монополії на нові знання, на ризиковане використання нових досягнень науки і техніки. Для поширення цього способу інноваційної діяльності в Україні необхідний подальший розвиток ринкових відносин, утвердження ринку науково-технічних розробок, розвиток інвестиційної інфраструктури;
- обгрунтовано доцільність активізації використання лізингової моделі виробничого інвестування, що здатне пожвавити процес технічного і технологічного оновлення виробництва й інтенсифікувати відповідні процеси на рівні малого та середнього інноваційного підприємництва, а також доведено, що в умовах фінансової нестабільності застосування лізингових механізмів інвестування створює умови ефективнішого використання банківського капіталу в інноваційних процесах;
- розроблено цілісну концепцію державного регулювання інвести-ційно-інноваційних процесів, яка включає визначення пріоритетних джерел фінансування інвестицій, удосконалення способів та інструментів залучення вільних грошових ресурсів, механізму трансформації заощаджень в інвестиції та їх ефективне використання через систему фінансово-кредитних інститутів для підтримки інноваційного підприємництва, створення системи прогнозування науково-технічного розвитку, опрацювання і реалізацію науково-технічних цільових програм, використання державного замовлення в науково-технологічній сфері, удосконалення системи стимулювання науково-технічного прогресу за допомогою диференційованого оподаткування залежно від реалізації інновацій і визначення величини прибутку, що залишається виробникові, в процесі освоєння нововведень, запровадження обгрунтованої системи прискореної амортизації основних фондів, орієнтації системи податкових пільг на кінцевий результат. Поряд із стимулами система державного управління інвестиційними й інноваційними процесами має включати і певні санкції, а саме штрафи за порушення умов виконання науково-технічних програм та посилення податкового навантаження при використанні недосконалих технологій.