Анотація
Дисертація присвячена дослідженню теорії і практики функціонування кооперації в роки НЕПу з позицій інституціональної економічної теорії та системно-синергетичної парадигми. Виявлено вплив економічних інститутів, що існували в межах економічної системи періоду НЕПу на становище і розвиток всіх форм кооперативних організацій в Україні.
Розглянуто історичні передумови виникнення кооперативних організацій у світі та в Україні, проаналізовано досвід розвитку теорії і практики вітчизняного кооперативного руху в 20-ті роки ХХ ст.
Зазначається необхідність врахування позитивного та негативного досвіду діяльності кооперативних організацій в умовах еволюції інституціонального середовища в період НЕПу для обґрунтування шляхів формування національної кооперативної системи як важливої складової ринкової системи економіки в Україні на сучасному етапі.
Annotation
The thesis is dedicated to researching the theory and practice of cooperation functioning in the period of NEP from the point of view of institutional economic theory and systematic-synergetic paradigm.
It was found out the influence of economic institutions existed in the terms of economic system in the NEP period on the position and development of all the forms of cooperative movement in the 1920 s.
It is pointed out the necessity of accounting into consideration the positive and negative experience of the cooperative organizations activity in conditions of institutional environment evolution in the NEP period for explanation the ways of creation of national cooperative system as an important part of market system in Ukraine nowadays.
Актуальність теми дослідження
В основі сучасної ринкової трансформації економіки України лежать складні перетворення економічних відносин та всієї системи їх інституціонального забезпечення. Серед них особливе місце займає утвердження кооперативної форми власності та формування на її основі відповідних економічних організацій. В структурі трансформації соціально-економічної системи нашої країни вони займають ще досить незначне місце, але їх роль поступово зростає. Тому особливого значення набуває усвідомлення особливостей кооперації як соціально-економічної форми та визначення місця і ролі різних видів кооперативних економічних організацій в галузевій та інституційній структурах економічної системи України.
Все більш широке застосування в економічних дослідженнях принципів системно-синергетичного підходу відкриває нові можливості переосмислення теорії та практики функціонування кооперації, тенденцій її розвитку і перспектив використання в побудові соціально-орієнтованої ринкової моделі національної економіки. Україна має значні традиції у розвитку кооперативного руху в різних економічних сферах, які знайшли своє відображення в численних наукових історико-економічних джерелах. В них сконцентровано національний досвід розбудови системи кооперативних економічних організацій та відображені особливості впливу на цей процес природних, ментальних та інших цивілізаційних факторів. Важливим є вивчення накопиченого вітчизняного досвіду, переосмислення його з позицій сучасного цивілізаційного підходу та визначення перспективних набутків цього досвіду для врахування їх в практичній діяльності.
Аналіз проблеми базується на методологічних засадах сучасної інституціональної теорії, що тільки починають використовуватися в історико економічних дослідженнях, і дозволяють розширити межі традиційного вивчення питань розвитку кооперації передусім на основі міждисциплінарного підходу. Ключовим тут є розгляд кооперації як особливої форми соціально-економічної організації ринкової системи господарства. Феномен кооперації як самоорганізованої та самодостатньої форми господарювання в сучасному його аспекті, найбільш повно може бути розкритим в рамках сучасної теорії економічних організацій.
Особливості застосування ключових положень даної теорії до кооперативної сфери допомагає визначити специфіку кооперативних економічних організацій в системі сучасних економічних відносин в Україні та передбачити перспективи їх використання й розвитку.
Особливість нинішнього етапу розвитку економіки України, передусім проблеми, пов’язані з необхідністю створення нових робочих місць, дефіцитом коштів для масштабних інвестицій, недосконалістю законодавчої бази тощо, обумовлюють невідкладність більш активного використання різноманітних форм кооперативних економічних організацій. Аналіз умов, що забезпечують всебічне поширення кооперативного руху, розробка пропозицій щодо інституціонального його забезпечення та підвищення ефективності сприятимуть удосконаленню господарської системи України.
Тільки глибокий аналіз теорії та практики кооперативної діяльності на різних історичних етапах і в різних конкретних суспільних умовах буде сприяти адекватному відображенню цієї важливої проблеми в науковій та навчальній сферах, розвитку практики кооперативної господарської діяльності.
Питання становлення кооперації, розвитку кооперативних організацій, різних видів і форм, їх місця і ролі в економічній системі суспільства завжди викликали значний інтерес економістів. Витоки ідей кооперації як засобу досягнення соціальної справедливості при розв’язанні економічних проблем просліджуються ще у працях Р.Оуена, А.Сен-Сімона, Ш.Фур’є, а також Л.Блана, Ф.Лассаля, Ш.Жіда і інших ідеологів «кооперативного соціалізму». З розвитком кооперативних організацій різних форм удосконалювалися і розвивалися й теоретичні концепції. Визначний внесок у становлення кооперативної теорії, практичного вирішення за допомогою кооперації ряду соціальних та економічних проблем внесли Ф.Райффайзен, Г.Шульце–Деліч та інші. Проблемами історії й теорії та практики кооперації, розвитком різних форм кооперативних організацій в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. займалися і українські вчені П.Височанський, С.Зарудний, П.Пожарський, М.Левицький, С.Бородаєвський та ін.
Особливо перспективними та плідними для сучасних дослідників є висновки і методологічні підходи до аналізу кооперації М.Туган-Барановського та О.Чаянова, які зробили значний внесок у розвиток кооперативної теорії в Україні та Росії.
У сучасних зарубіжних наукових публікаціях основоположні питання теоретичного і практичного характеру щодо кооперативних організацій досліджені такими вченими як Д.Бартелемі, М.Бенуа, Л.Вердожа, П.Куломб, Р.Пуарель, П.Ріо, З.Солер, Д.Фіш. В Росії проблемами кооперації займаються І.Буздалов, К.Вахітов, О.Козлова, О.Макаренко, О.Сєрова, Л.Тєплова, Н.Фігуровська та ін.
Вітчизняні економісти радянського періоду зосередилися головним чином на дослідженні проблеми розвитку кооперативно-колгоспної власності та її історичному аспекті. Лише в кінці 80-х років ХХ ст. проблеми історії та історії різних форм кооперації знову привернули до себе увагу вчених та практиків. На сучасному етапі окремі аспекти розвитку конкретних видів кооперативних організацій в Україні, теоретичні положення і концептуальні підходи до їх висвітлення, містяться в наукових працях вітчизняних дослідників – М.Алімана, В.Апопія, С.Бабенка, Г.Башнянина, Я.Гончарука, В.Гончаренка, Ф.Горбоноса, Л.Горкіної, В.Зіновчука, О.Крисильного, М.Маліка, В.Марочка, Н.Тимочко та ін. Можна вважати, що проблеми кооперації досить широко відображені в економічної літературі України. Разом з тим, залишається чимало дискусійних питань теоретичного та практичного характеру, пов’язаних з методологією дослідження кооперації, відносин кооперативної власності, ідентифікацією кооперативних організацій тощо, які потребують розширення і поглиблення наукового пошуку.
До цього часу відсутній системний аналіз економічних умов, що сприяють розвитку всіх форм кооперації, мало вивчені відмінні риси кооперативних організацій від інших типів економічних організацій, питання державного впливу на розвиток кооперації, створення необхідної законодавчої бази, специфіка реалізації економічних основ кооперації на рівні регіону. Динамічні перетворення в економіці України постійно висувають нові проблеми, відчувається необхідність теоретичного узагальнення накопичених фактів, аналізу закономірностей формування і підвищення ефективності кооперативних організацій, забезпечення відповідного інституційного середовища. Тому питання розвитку та вдосконалення теоретичних і практичних засад кооперації в їх історичному аспекті, в конкретно-історичних умовах суспільної еволюції, аналіз можливостей використання набутого досвіду в сучасних умовах набуває досить актуального значення.
Об’єм однієї дисертації не дозволяє глибоко проаналізувати проблеми діяльності кооперативних організацій на різних етапах її розвитку. Тому в даній роботі для дослідження обрано один з найважливіших етапів в історії кооперації – 20-ті роки ХХ ст. На нього припадає процес відродження кооперації після років політики «воєнного комунізму», що зруйнувала самі її засади, її розвитку в умовах відновлення ринкових відносин в економічній системі непу з урахуванням попереднього генезису кооперативного руху в Україні та Росії в кінці ХІХ – на початку ХХ століть, а також широке висвітлення цих проблем в економічній літературі 20-х років ХХ ст. Виявлення та обґрунтування значення набутого досвіду організації кооперативних форм господарювання в надзвичайно складних умовах непу набуває особливо актуального значення в сучасних умовах формування ринкової економічної системи України.
Мета і завдання дослідження
Метою дослідження є вивчення й аналіз генезису та особливостей розвитку різних форм кооперативних економічних організацій в економічній системі непу, врахування досвіду їх функціонування в процесі формування структури та інститутів сучасної ринкової економічної системи України.
Досягнення поставленої мети потребувало вирішення наступних дослідницьких задач:
- визначити методологічні підходи сучасної інституціональної теорії до аналізу кооперації як економічної організації особливого типу;
- розкрити характерні риси кооперативних економічних організацій, що відрізняють їх від інших типів економічних організацій ринкового господарства;
- розглянути генезис кооперативних економічних організацій та еволюцію кооперативної думки в науковій економічній літературі періоду другої половини ХІХ – початку ХХ ст.;
- виявити вплив політики та ідеології «воєнного комунізму» на генезис кооперативних економічних організацій;
- дослідити інституційне середовище, що сприяло розвиткові різних форм кооперативних економічних організацій в умовах непу;
- оцінити роль держави у становленні і розвитку кооперативних економічних організацій на різних історичних етапах та, передусім, в умовах непу;
- запропонувати заходи по вдосконаленню інституційного забезпечення кооперативного руху в Україні на сучасному етапі.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є кооперативні економічні організації в господарській системі України в 20-ті роки ХХ ст. та їх попереднього генезису на рубежі ХІХ і ХХ ст.
Предметом дослідження є особливості становлення та розвитку різних форм кооперативних економічних організацій в економічній системі непу та їх відображення в економічній літературі.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна отриманих результатів пов’язана із застосуванням цивілізаційного підходу до розуміння природи кооперативних економічних організацій та історичних тенденцій їх генезису. До найбільш вагомих результатів, що визначають наукову новизну дослідження, належать такі:
Вперше:
- запропоновано новий методологічний підхід з позицій сучасної інституціональної теорії до аналізу становлення і розвитку кооперативних економічних організацій в Україні у 20-ті роки ХХ ст. та врахування фактору їх попередньої генези на рубежі ХІХ і ХХ ст.;
- виявлено вплив інституційної системи, яка існувала в період непу, зокрема політичних, правових, фінансово-кредитних інститутів на загальний стан та характер розвитку кооперативних організацій в 20-ті роки ХХ ст.;
- реалізовано комплексний підхід до висвітлення теорії та практики розвитку кооперативних організацій в Україні, виходячи з аналізу всіх їх форм, які мали місце в період непу;
Удосконалено:
- формулювання цілей та функцій кооперативних економічних організацій у сфері задоволення соціальних та економічних потреб їх членів шляхом удосконалення форм і напрямів спільної господарської діяльності, розподілу прибутку кооперативу, забезпечення соціальної підтримки тощо;
- оцінка реальної (досить обмеженої) ролі кооперативних організацій, особливо в аграрному секторі економіки, у залученні в період непу дрібнотоварних виробників до ринку та захисту їх конкурентоспроможності, а також можливостей сучасного врахування цього досвіду тільки на базі критичного зіставлення з подібною світовою та дореволюційною практикою;
- визначення понять «кооперація» і «кооператив» у ринковій економічній системі. Кооперація розглядається як економічне явище, суть якого полягає в економічній взаємодії, співробітництві, формуванні різних форм спільної кооперативної власності для досягнення спільної мети – взаємної вигоди для всіх учасників кооперації при найменших витратах ресурсів; Кооператив – як організаційна форма кооперації, що ефективно функціонує лише при чіткому дотриманні кооперативних принципів.
Дістало подальший розвиток:
- обґрунтування напрямів підвищення економічної ролі кооперативної власності, передусім шляхом законодавчого забезпечення більш чіткої їх специфікації та посилення відповідальності за їх дотримання кооперативних організацій;
- визначення ролі держави у формуванні законодавчої бази кооперативних економічних організацій різних рівнів та необхідності надання умов і можливостей для їх самостійної господарської діяльності.
