Анотація
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню основних чинників, передумов та тенденцій становлення й розвитку інститутів і механізмів функціонування фондового ринку в Україні в хронологічних межах другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Особливу увагу приділено вивченню складових інституційної структури даного ринку, що стимулюють його становлення та розвиток в Україні. Виявлено інституційні бар’єри ефективного функціонування вітчизняного фондового ринку та сформульовано практичні рекомендації щодо ефективного розвитку даного фінансово-економічного інституту в Україні.
Annotation
The Thesis is dedicated to complex study of the main reasons, conditions and trend of the formation and developments institutes and mechanisms of the operation domestic stock market in second half XIX – begin XX st. Especial attention is spared study forming of institution structure this market, which bring about his formation and development in Ukraine. The Revealled institutions barriers efficient operation domestic stock market, and are worded practical recommendations on cause of the efficient development this financial-economic institute in Ukraine.
Актуальність теми дослідження
Враховуючи сучасний стан національної економіки, котрий характеризується спадом інвестиційної активності та дефіцитом фінансових ресурсів як у державному, так і в приватному секторах, важливим постає завдання дослідження історичного досвіду становлення і розвитку тих інститутів і механізмів фондового ринку, що виявили значний економічний потенціал у сфері залучення та ефективного перерозподілу фінансових ресурсів у минулому. Одним із найважливіших етапів у розвитку вітчизняного фондового ринку є період другої половини ХІХ – початку ХХ ст., упродовж якого розпочалася розробка правових норм та формування засадничих принципів його функціонування, сформувалися основні інститути та механізми фондового ринку, обіг цінних паперів набув системного характеру.
Окремі аспекти функціонування фондового ринку в Україні у період другої половини ХІХ – початку ХХ ст. досліджувалися у працях сучасних істориків-економістів у контексті висвітлення проблем становлення підприємництва, розвитку торгівлі, еволюції форм державного та муніципального управління, розвитку корпоративного сектора економіки, концентрації виробництва та капіталів, формування ринкових фінансових механізмів тощо.
Істотний вклад у розроблення даної проблематики внесли В. Гринчуцький, Т. Дерев’янкін, Л. Єлісєєва, В. Загорський, В. Лантух, Е. Лортикян, С. Медведчук, В. Небрат, О. Сайкевич, О. Соболєва, О. Сохацька, Н. Супрун, Р. Толстов, В. Фещенко та ін. Сучасні теоретико-методологічні основи дослідження ролі інститутів та механізмів фондового ринку у процесі становлення інституційної структури економічної системи представлено працями А. Даниленка, О. Барановського, М. Гольцберга, В. Венгера, В. Євтушевського, Н. Кузнєцової, В. Корнєєва, В. Кузьмінського, О. Любкіної, О. Мендрула, О. Мозгового, О. Носової, Г. Филюк, Л. Шаблистої, Н. Шелудько та ін.
Незважаючи на наявність цілої низки наукових праць, в яких висвітлено окремі аспекти історичного розвитку фондового ринку, у вітчизняній літературі відсутнє системне дослідження даного процесу, зокрема більш ґрунтовного аналізу потребують питання закономірностей формування та функціонування інститутів і механізмів фондового ринку в Україні, а також ролі державного регулювання в їхньому розвитку.
Мета і завдання дослідження
Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей розвитку інститутів і механізмів фондового ринку в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. для визначення на цій основі ролі фондового ринку у процесі формування інституційної структури ринкової економіки.
Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки розв’язанню таких завдань:
- визначити теоретико-методологічні засади дослідження закономірностей історичного розвитку інститутів та механізмів функціонування вітчизняного фондового ринку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.;
- розробити критерії та здійснити періодизацію процесу становлення та органі-заційного оформлення інфраструктури вітчизняного фондового ринку з метою виявлення закономірностей його розвитку;
- визначити історичні чинники та тенденції розвитку фондового ринку в Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.;
- виявити основні складові інституційної структури фондового ринку в Україні та показати роль його інститутів і механізмів у забезпеченні процесів акумуляції та ефективного перерозподілу капіталу;
- визначити ступінь впливу механізмів державного регулювання на функціо-нування фондового ринку та характеризувати цілі, напрями і інструменти державної політики у сфері обігу цінних паперів у досліджуваний період;
- розкрити роль елементів ринкової інфраструктури у розвитку фондового ринку в Україні;
- виявити особливості організаційної структури вітчизняних бірж та охарак-теризувати їхню роль у розвитку механізмів функціонування фондового ринку;
- обґрунтувати доцільність та визначити напрями використання історико-економічного досвіду діяльності фондового ринку на сучасному етапі розвитку національної економіки.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є процес становлення фондового ринку як провідного елементу інституційної структури ринкової економіки України, що перебувала в складі Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Предметом дослідження є закономірності розвитку інститутів та механізмів функціонування фондового ринку в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні закономір-ностей розвитку та функціонування основних інститутів і механізмів фондового ринку в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Зокрема, у дисертації:
вперше:
- визначено особливість функціонування українського сегменту фондового ринку Російської імперії, котра полягала в тому, що з огляду на організаційну специфіку бірж, які були на українських землях (Одеська, Київська, Харківська біржі), процес обігу цінних паперів на них характеризувався нижчим, у порів-нянні з іншими біржами, рівнем державної регламентації. Це сприяло активізації інвестиційних процесів та пришвидшенню розвитку інститутів і механізмів функціонування фондового ринку;
- встановлено внесок вітчизняних вчених другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у розвиток наукового аналізу фондового ринку та практичних підходів до формування інститутів і механізмів, що полягав у розробленні концепцій “оптимістичної споживацької антиципації” як психологічного чинника розвитку фондового ринку (Л. Петражицький), якісної диференціації явищ “біржової спекуляції” та “біржової гри” (Л. Ходський), прямого наслідкового зв’язку між рівнем розвитку ринку муніципальних позик та ефективністю використання фінансових ресурсів муніципалітетами (В. Твердохлєбов);
набули подальшого розвитку:
- визначення основних чинників розвитку вітчизняного фондового ринку, до яких зараховано: активну політику державних запозичень; розбудову великої фабрично-заводської промисловості та інфраструктури господарства у період здійснення форсованої модернізації економіки; розширення внутрішнього ринку; розвиток вітчизняного підприємництва, основною організаційно-правовою формою якого стали акціонерні компанії; розвиток банківської системи, зокрема приватних комерційних банків;
- характеристика розвитку вітчизняного фондового ринку в період формування ринкової економіки, в частині розкриття закономірності, яка полягає у становленні даного фінансово-економічного інституту не шляхом самоорганізації, а під впливом державної регламентації обігу цінних паперів, що здійснювалася через механізми урядових запозичень, конверсій державних позик, урядових гарантій приватних цінних паперів тощо. Домінантна роль серед названих механізмів належала урядовим запозиченням, практика застосування яких спричинила формування фондового ринку переважно як ринку боргових цінних паперів. Аргументовано, що дана практика була активізуючим чинником розвитку фондового ринку у короткостроковому періоді, проте стала інституційним бар’єром реалізації довгострокових інвестиційних стратегій;
удосконалено:
- науково-практичні підходи до оптимізації інституційної структури фондового ринку на основі виявлення причинно-наслідкової залежності між рівнем розвитку інститутів і механізмів даного ринку та зростанням обсягів позабіржового обігу цінних паперів;
- якісну характеристику розвитку інститутів і механізмів функціонування фондового ринку на основі здійснення періодизації даного процесу з використанням критерію рівня організаційно-інституційного забезпечення, зокрема виокремлено такі періоди: 1860–1870-ті рр. – організаційне оформлення універсальних біржових майданчиків; 1876–1900 рр. – розроблення інституційно-правових засад функціонування фондового ринку; 1900–1917 рр. – створення фондового відділу як спеціалізованого торговельного майданчика для купівлі-продажу цінних паперів;
- історичну аргументацію закономірності, за якою монополізація банківськими структурами позабіржового обігу цінних паперів та встановлення контролю за операціями на біржі призвела до руйнування механізму ринкового ціноутворення на фондовому ринку, та, як наслідок, зростання вартості інвестиційних ресурсів.