Анотація
У дисертації на прикладі економіки України розвинуто теорію сукупної пропозиції. Значну увагу приділено теоретико-методологічним засадам дослідження. Простежено еволюцію поглядів представників основних шкіл і напрямків на сукупну пропозицію та її взаємодію із сукупним попитом. Розкрито особливості формування сукупної пропозиції в командно-адміністративній, трансформаційній та ринковій економіках. Причини зменшення сукупної обсягу національного продукту на початкових етапах перехідного періоду з’ясовано в контексті аналізу чинників сукупної пропозиції. Розглянуто вплив макроекономічної політики в Україні на динаміку сукупної пропозиції. За допомогою регресійного аналізу виявлено найважливіші джерела зростання сукупної пропозиції у вітчизняній економіці в 2000-2007 рр. Запропоновано та обґрунтовано основні напрями збільшення сукупної пропозиції в економіці України як основи усталеного економічного зростання.
Annotation
The dissertation covers the analysis of aggregate supply using the case of Ukrainian economy. Structure of the dissertation is as follows. Introductory part illustrates the importance of the current research, states the goals, provides short description of the data sources, presents approbation and novelty of results. The first chapter discusses theoretical and methodological aspects of the macroeconomic analysis of aggregate supply. The second chapter estimates the dynamics and factors of aggregate supply in Ukraine. The third chapter considers perspectives of the stable aggregate supply growth in Ukraine. Conclusions are summarized in the final part. Following the conclusions, references and appendixes are presented.
The emergence of the aggregate supply concept and its subsequent development are examined. Since supply represents the ability to produce, which is a basic activity that enables permanent economic growth, the study of this category goes back to a period of the economy origin. The dissertation summarizes works of prominent economists who contributed to the study of production and supply. Special attention is paid to the golden era of practical approach to the supply – supply-side economics.
Based on the deep literature review the dissertation investigates the polemic concerning the shape of the aggregate supply curve. The verticality of the long-run aggregate supply (ASLR) cannot be validated for the Ukrainian economy due to the limited time series. For the short-run aggregate supply curve (ASSR) we compare diverse methodological approaches: based on the level of economy development (cost for unit of production) and based on the different types of market failures (imperfect information, worker-misperception, sticky price and sticky-wage models).
Analysis of the criticism of AS-AD is used to prove the validity of the model. It is shown that a standard AS-AD is an expectable model to study the second stage of transition, while to describe the period of hyperinflation it is worth to bring in an alternative approach to the aggregate supply. Based on the bifurcation level of inflation, this approach confirms that the state regulation can have positive as well as negative effects. It also shows that stable macroeconomic equilibrium can be achieved either with or without policy regulations. The first chapter also classifies factors of aggregate supply and elaborates their transmission mechanism in transitional and market economies.
Analysis of the peculiarities of aggregate supply in command economy revealed weaknesses of its economic mechanism. It is concluded that soviet economy had never been on verge of its production possibilities and aggregate supply was shifting left for decades. Thus deep and protracted depression in the Ukrainian economy was caused by two groups of determinants: inherited from the command system and those which appeared after renewal of state independence.
Transition foresees the formation of market mechanism as a result of price liberalization and creation of the market environment. The dissertation studies macroeconomic policies as the main tools used by the state for aggregate supply stimulation under transitional conditions. Until 1993 expansionary fiscal and monetary policies were used in Ukraine but, as it is shown, they resulted in hyperinflation and national production collapse. It is shown that the change in policy direction from stabilization to expansion should have been based on the principles of sustainable development. Since 1994 significant changes took place but situation remained difficult. Weaknesses of modern tax system are detected. It is proposed to speed up structural reformation of national economy by activation of tax reforms. State budget is analyzed and author draws a conclusion about the necessity to form a new mechanism of government regulation. For the future production increase monetary policy should focus on inflation targeting.
The dissertation argues that the current situation in Ukraine is not a transitional miracle but the result of both the diminishing force of factors which provoked output collapse and the increasing weight of positive market factors. Macroeconomic data from the IMF International Financial Statistics database is used to elaborate the sources of transitional recovery in Ukraine. Surprisingly, they are similar to those used by E. Prescott to explain myth of economic growth in the 1990s in the US. Analysis includes such issues as capital, innovation, NAIRU, migration, internal macroeconomic policy and external conditions.
Finally the dissertation discusses the policy implications of findings regarding future transition path. As necessary conditions of macroeconomic growth we emphasize the need to stimulate aggregate supply by innovation and structural reorganization. Lessons from other countries which implemented policies focused on aggregate supply are used to design recommendation for credible policy in Ukraine.
Sustainable growth in Ukraine can be achieved by implementation of macroeconomic regulation oriented more at stimulation of potential level of output rather thаn the rates of real GDP growth.
Актуальність теми дослідження
Суперечлива і непослідовна макроекономічна політика урядів України у поєднанні з успадкованими несприятливими умовами призвели до того, що трансформаційний спад тривав майже десять років, а сукупна пропозиція значно зменшилась. Макроекономічна рівновага встановилась за фактичного рівня безробіття, що помітно перевищував його природну норму. У зв’язку з цим важливого значення набуває аналіз заходів економічної політики, спрямованих на сукупну пропозицію, та узагальнення світового досвіду стимулювання зростання як короткострокової сукупної пропозиції, так і природного рівня виробництва. Додаткової актуальності цій проблемі надає те, що напрями збільшення сукупної пропозиції стали об’єктом гострої полеміки між різними політичними силами в Україні.
Проблеми збільшення обсягів національного виробництва здавна перебували в полі зору дослідників. Вагомий внесок у теорію відтворення та економічного зростання зробили класики економічної науки Ф. Кене, А. Сміт, Ж. Б. Сей, Д. Рікардо, К. Маркс, М. Туган-Барановський. Аналіз сукупної пропозиції як агрегованої величини уперше провів Дж. М. Кейнс. Усі основні сучасні школи та напрями економічної думки досліджують динаміку сукупної пропозиції, її взаємозв’язки із сукупним попитом та іншими макроекономічними змінними. Вагомий внесок у теорію сукупної пропозиції та пов’язаних з нею категорій зробили: Р. Баро, Л. Бол, О. Броунлі, П. Велс, C. Вайнтауб, Дж. Гікс, Б. Гансен, Дж. Грей, Р. Лукас, К. Маконел, Г. Манків, Дж. Маршак, Дж. Мілар, Р. Оукен, Д. Ромер, П. Семюелсон, Л. Таршіс, Дж. Тейлор, М. Фрідман, Е. Фелпс та ін.
На початку ХХІ ст. новим випробуванням для економічної науки стало дослідження особливостей механізму формування та поведінки сукупної пропозиції у перехідних господарських системах. Теорію сукупної пропозиції стосовно транзитивних економік розвинуто у працях вітчизняних та зарубіжних економістів: В. Автономова, Ю. Бажала, В. Базилевича, О. Бленчарда, Дж. Брада, А. Гальчинського, В. Гейця, В. Гриценка, С. Дідура, А. Задої, Д. Казмера, Дж. Калво, С. Корабліна, А. Кінга, А. Кутана, В. Мартинова, І. Малого, І. Осадчої, А. Ослунда, Є. Панченка, І. Радіонової, І. Розмаінского, Дж. Роналда, А. Савченка, А. Селіщева, Дж. Сакса та ін.
У вітчизняній економічній науці поки що відсутній комплексний макроекономічний аналіз сукупної пропозиції у господарській системі України. Особливої уваги потребує теоретичний рівень дослідження, оскільки багато положень мають суперечливий чи дискусійний характер. Так, жвава полеміка відбувається між представниками різних економічних шкіл навколо питання про взаємодію сукупного попиту та сукупної пропозиції на початковому етапі ринкової трансформації. Детально не з’ясовано обмеження щодо використання інструментарію дослідження сукупної пропозиції у транзитивній економіці.
Додаткового з’ясування потребує питання про особливості механізму формування сукупної пропозиції в неусталеній господарській системі. Відсутня систематизація чинників та джерел, що визначають сукупну пропозицію в економіці України. Необхідно також оцінити вплив макроекономічної політики на динаміку сукупної пропозиції на різних етапах ринкової трансформації вітчизняної економіки та запропонувати рекомендації для поліпшення стану макроекономічного середовища як умови стабільного зростання сукупної пропозиції. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та є обґрунтуванням мети, завдань і логіки викладення матеріалу.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретико-методологічного забезпечення та проведення багатопланового макроекономічного аналізу чинників, джерел і динаміки сукупної пропозиції в економіці України, які спрямовані на формулювання рекомендацій щодо ролі політики пропозиції у забезпеченні стабільного зростання вітчизняної господарки.
Для досягнення цієї мети поставлено такі наукові завдання:
- проаналізувати теоретико-методологічні підходи та інструментарій дослідження сукупної пропозиції;
- систематизувати чинники сукупної пропозиції та вивчити передавальний механізм їх впливу на коротко- та довгострокову пропозицію у ринкових і перехідних господарських системах;
- простежити еволюцію поглядів представників основних економічних шкіл на джерела зростання сукупної пропозиції та її взаємодію із сукупним попитом;
- виявити особливості механізму формування сукупної пропозиції в командній економіці та зміни у цьому механізмі в умовах переходу України до ринку;
- дослідити вплив макроекономічної політики на динаміку сукупної пропозиції на різних етапах ринкової трансформації вітчизняної економіки;
- узагальнити світовий досвід стимулювання зростання сукупної пропозиції та обґрунтувати рекомендації щодо його застосування в економіці України;
- проаналізувати джерела зростання реального ВВП, напрями зменшення ВВП-розриву та перспективи досягнення природного рівня виробництва у вітчизняній економіці;
- запропонувати напрями поліпшення стану макроекономічного середовища як умови стабільного зростання сукупної пропозиції в Україні.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є сукупна пропозиція в умовах ринкової трансформації економіки України.
Предметом дослідження є особливості формування, закономірності динаміки сукупної пропозиції та теоретичні засади її макроекономічного регулювання в Україні.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів:
уперше
- із використанням макроекономічного інструментарію на рівні дисертаційного дослідження здійснено багатоплановий аналіз сукупної пропозиції в економіці України, що дало змогу виявити основні визначники і джерела сукупної пропозиції у вітчизняній економіці, оцінити перспективи її зростання та обґрунтувати необхідність інтенсифікації дії чинників, що стимулюють сукупну пропозицію задля підтримання стабільних темпів економічного зростання та підвищення рівня добробуту в тривалій перспективі;
- за допомогою факторного та регресійного аналізу досліджено динаміку сукупної пропозиції в Україні 2000-2007 років, що дало змогу побудувати адитивну регресійну модель, яка показує, що приріст ВВП в умовах відновлення економічного зростання відбувався як за рахунок приросту фізичного, так і монетарного секторів. При цьому внесок фізичного сектора в дисперсію помісячного приросту ВВП становив 48 %, монетарного – 8 %. Водночас приріст ВВП був дещо чутливішим до змін у монетарній сфері;
уточнено
- складники механізму формування сукупної пропозиції в адміністративно-командній системі, що дозволило виявити глибинні слабини її господарського механізму; основні причини обвалу обсягу національного виробництва та джерела відновлення зростання сукупної пропозиції після трансформаційного спаду. На основі результатів реформування механізму визначення сукупної пропозиції запропоновано напрямки його удосконалення, які дозволять, не індукуючи інфляції, одночасно стимулювати реальний обсяг виробництва та наблизити вітчизняну економіку до природного рівня виробництва і зайнятості;
- низку причин, що зумовлюють відмінності динаміки головних макроекономічних змінних у транзитивних економіках; напрями використання світового досвіду для стимулювання зростання сукупної пропозиції в Україні та перелік рекомендаційних заходів щодо поліпшення макроекономічного середовища у вітчизняній економіці як головної передумови зростання сукупної пропозиції України;
дістав подальшого розвитку
- методологічний підхід, згідно з яким форма кривої сукупної пропозиції залежить від темпу інфляції, що дає змогу проілюструвати нестандартні для ринкових економік ситуації перехідного періоду. За допомогою альтернативної теорії сукупної пропозиції показано, що за певних умов стійка економічна рівновага досягається за відсутності реального впливу державних інститутів на господарську діяльність. Невизначеність часових меж та соціальних втрат у цьому випадку є аргументом на користь державного регулювання. Обґрунтовано необхідність державного стимулювання зростання сукупної пропозиції у перехідних господарських системах відповідно до можливостей сукупного попиту;
- аналіз впливу стабілізаційної політики 1990-х років на інфляцію і обсяг національного продукту. Встановлено, що фіскальна та монетарна політика у цей період в Україні були спрямовані на розв’язання поточних завдань, а не на досягнення природного рівня виробництва. Для переходу до політики стимулювання сукупної пропозиції відбулось поліпшення якості та зміна напрямів і методів макроекономічного регулювання.
