Анотація
Дисертація присвячена теоретико-методологічному дослідженню державного регуляторного механізму регіонального розвитку та виявленню його особливостей в умовах транзитивної економіки. Розкрито теоретико-методологічні засади аналізу регіональної економіки та проаналізовані економічні інтереси як спонукальний чинник регіонального розвитку на основі їхнього раціонального узгодження на мікро-, мезо- та макрорівнях. Обґрунтовано методологічну дієвість при дослідженні регіональних проблем категорій «соціально-економічна архітектоніка регіонального розвитку» і «регіональна економічна транспаритетність».
Дана змістовно-аналітична характеристика механізму державного регулювання регіональної економіки та досліджені його особливості за умов ринкової трансформації в Україні. У дисертації розкрито інституціонально-правові засади забезпечення регіональної соціально-економічної динаміки в сучасних українських реаліях. Досліджено державне регулювання як пріоритетна форма реалізації економічної політики на мезорівні та проаналізовані її стратегічно-функціональні складові. Узагальнені практичні напрями реформування міжбюджетних відносин в системі «держава—регіон».
Annotation
Thesis is devoted to the development of the theoretical and methodological footing of the mechanism of state regional regulation and to the exposure of its peculiarities under transformational economics. The theoretic and methodological basis of the regional economy analyze is explored. Economic interests are considered as motive forces of the regional development on the basis of their rational coordination on micro and macro levels. Methodological effectiveness is grounded while exploring the regional problems of the «social and economical architectonics of the regional development» and «regional economic transformation».
The substantial and analytical characteristic of the mechanism of state regional economics regulation is given and its peculiarities are explored under market transformation in Ukraine.
In the thesis institutional and legal conditions of the security of regional social economical dynamics are explored in the modern Ukrainian realities. State regulation is explored as priority form of the economic policy realization on middle level and its strategic and functional components are analyzed. Practical directions of the reforming of the different budget levels in the system «state-region» are generalized.
Актуальність теми дослідження
Сучасний розвиток економіки характеризується зростанням ролі регіонів в двоякому аспекті: з одного боку – відбувається поглиблення регіоналізації між країнами в контексті глобалізаційних процесів, з іншого – загострюються проблеми динамічного та пропорційного розвитку регіонів в рамках національної економіки.
Наслідком зосередженості зусиль та ресурсів держави на світову інтеграцію національної економіки стала недооцінка значимості та ролі територіально-регіонального розвитку, що призвело до напруженості у вирішенні питань культури, мови, побуту окремих районів, областей та цілих регіонів як в розвинених країнах, так і в країнах з трансформаційною економікою. Особливої актуальності дослідження проблеми регіонального розвитку набуває і в сучасній українській суспільно-політичній та соціально-економічній ситуації. Це обумовлено рядом обставин.
По-перше, на сучасному етапі ринкової трансформації в країні відбувався демонтаж вертикально інтегрованої адміністративно-командної системи влади, до чого фактично ні центр, ні регіони по-справжньому не були готові. Нині значно розширюються функції і завдання регіонів щодо раціонального використання природних ресурсів, забезпечення зайнятості населення, участі їх в зовнішніх зв’язках тощо.
По-друге, ейфорія ринкової трансформації, наслідки економічної політики в частині приватизації та реприватизації державного майна повністю відкинули визначальну роль держави в розвитку міст і сіл, виробничої та соціальної інфраструктури, що призвели до значних перекосів та диспропорцій в соціальному, економічному, територіальному та інфраструктурному розвиткові України.
По-третє, об’єктивно існує складність визначення ролі та місця економіки регіону в народногосподарській системі, оскільки найважливіші контури останньої ще повністю на терені України не стали реальністю. Перманентно нові проблеми виникають і в результаті ринкових змін управлінських функцій на рівні регіону, а також із-за відсутності дієвої системи інституціонального забезпечення регіонального розвитку.
По-четверте, наявний механізм регулювання регіонального розвитку є недостатньо ефективним, що обумовлено відсутністю системного підходу до реалізації регіональної політики, а відтак — аморфністю стратегічного планування і програмування перспектив розвитку українських регіонів. Такий стан призводить до подальшого поглиблення в країні соціально-економічних диспропорцій регіональної динаміки, неврегульованості проблем депресивності ряду територій та економічно-фінансової нерівноважності міжбюджетних відносин, а відповідно і фінансової слабкості місцевих бюджетів.
Значимість регіональних проблем в Україні на сьогодні визначається сучасною суспільно-політичною ситуацією. Адже «регіональне поле», на якому волею-неволею «грають» різні представники влади та їхні партійні репрезентанти — «політпартблоки» — дуже чутливе соціальне місце для розхитування засад формування державності, тим самим штучно нагнітається політична нестабільність, викривляються уявлення про співвідношення держави та регіонів.
На генеровані ними проблеми (тренди) різні прошарки населення регіональних спільнот далеко не завжди адекватно реагують, оскільки у таких юридично неформалізованих ситуаціях нерідко плутаються навіть і кваліфіковані фахівці: економісти, політологи, правники, соціологи, не говорячи вже про державний менеджмент. В цьому контексті тема дисертаційного дослідження є актуальною та вкрай важливою для забезпечення стабільного та довготривалого розвитку національної економіки, її безпеки та конкурентоспроможності на світовому ринку.
Важливо зазначити, що питання функціонування регіональних економічних систем, їх адаптації до умов ринкової економіки активно розробляються як іноземними, так і вітчизняними дослідниками. Серед західних економістів це — Ф.Адамчик, У.Айзард, Р.Акофф, А.Вебер, Л.Гілмор, В.Кристаллер, А.Куклинський, Д.Медоуз, 3.Пшибила, Н.Річардсон, Е.Тоффлер та ін. Досить змістовно регіональні проблеми (за умов федералізації) розробляють російські науковці: В.Арзамаскін, С.Артоболевський, В.Городецький, Н.Гоффе, В.Заусаєв, Б.Зикін, Б.Ічтелеусов, П.Мінакір, Н.Найдьонов, А.Щуплецов і багато інших.
Останнім часом терміни «регіональна економіка», «регіональне регулювання» міцно закріплялися в науково-дидактичному лексиконі як українських вчених, так і практиків різних рівнів державного управління. Важливі аспекти регіонального розвитку розглядаються в працях О.Бєляєва, П.Бубенка, 3.Варналія, А.Гальчинського, В.Геєця, Б.Данилишина, М.Диби, М.Долішнього, С.Дорогунцова, С.Злупка, Б.Кваснюка, В.Керецмана, Е.Лібанової, І.Лукінова, І.Малого, М.Маніліна, Я.Олійника, Ю.Пахомова, В.Симоненка, А.Федорищевої, В.Чужикова, М.Чумаченка та ін.
При цьому українські науковці-економісти внесли суттєвий вклад у формування системної палітри дослідження специфіки нашого національного регіонального середовища (архітектоніки — Д. П.), зокрема його ядра — регіональної економіки, механізму її функціонування і регулювання, а також аналізу їхньої специфіки та проблем розвитку в період ринкової трансформації.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретико-методологічний аналіз механізму державного регулювання регіональної економіки за умов ринкової трансформації: його змісту, функцій, тенденцій.
Відповідно до поставленої мети в роботі поставлені такі завдання:
- узагальнити та систематизувати підходи щодо обґрунтування об’єктивної характеристики регіональної економіки з позиції її об’єктної природи за умов формування ринкових відносин у постсоціалістичних державах;
- визначити місце і виявити структурно-функціональну роль регіональної економіки у народногосподарському комплексі із застосуванням діалектичного, синергетичного та статистичного методів аналізу її змісту і складових;
- аналіз мезо- і макро- економічних інтересів як спонукальних мотивів розвитку регіонального середовища та узагальнення форм і методів їхньої оптимізації;
- обґрунтувати об’єктивну необхідність вдосконалення механізму державного регулювання регіональної складової у транзитивній економіці України на основі дослідження перспективних напрямів розвитку відповідного регуляторного механізму організації регіональних соціально – економічних процесів;
- систематизувати та конкретизувати функції державного регулювання економіки регіонів з врахуванням українського вектору ринкової трансформації;
- аналіз державного регулювання економіки регіонів як форми реалізації її регіональної політики та умови формування механізму переводу регіонального відтворення на інноваційно-інвестиційний тип;
- функціонально-аналітична характеристика пріоритетних ланок регіональної економічної політики та обґрунтування напрямів її вдосконалення.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єкт дослідження — система соціально-економічних відносин держави і регіонів у контексті їхньої специфіки в транзитивній економіці України.
Предмет дослідження — механізм державного регулювання регіональної економіки та забезпечення динамічного і рівномірного розвитку національної економіки України на сучасному етапі ринкової трансформації.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному узагальненні, обґрунтуванні та уточненні ряду методологічних засад і підходів щодо змістовного аналізу державного регуляторного механізму функціонування та розвитку регіональної економіки в умовах ринкової трансформації з проекцією цих процесів на українські сучасні реалії. Наукові результати, що одержані автором і виносяться на захист, полягають у наступному:
вперше:
- запропоновано авторській підхід до використання терміну «соціально-економічна архітектоніка регіону». Сутнісно останній трактується як загальна функціональна структура наявних в ньому виробничих потужностей, ринкової і соціальної інфраструктури, а також інституцій, які включають норми, правила, традиції, установи та інші соціальні утворення у їх співвідношенні з сутністю та стратегією функціонування відповідного адміністративно-територіального формування;
отримали подальший розвиток:
- узагальнення функцій механізму державного регулювання регіональної економіки на основі включення в них елементів, здатних до відображення суперечностей та цілеспрямованості даного регуляторного процесу за умов регіональної економічної транспаритетності – відносин між регіонами, які «проходять» через усю національну економіку;
- систематизація принципів регіонального прогнозування з урахуванням специфіки об’єкта: системність, узгодженість (мети і засобів), варіантність (альтернативність), безперервність, верифікація, рівність можливостей та ін.;
- змістовне обґрунтування регіональної відтворювальної специфіки, яка визначається не тільки формами власності, а способами управління соціально-економічними відносинами на основі раціонального використання регіональних абсолютних і відносних переваг, а відповідно – формування власних конкурентних переваг;
- обґрунтування згідно до теорії систем правомірності використання при аналізі регіональних проблем (економіки, механізму її регулювання) методологічного підходу відповідно до загальних законів еволюції організаційних структур, що дозволяє передбачати відповідні труднощі та знаходити запобіжні заходи, в т. ч. і на регіональному рівні;
удосконалено:
- на основі репрезентативного статистико-аналітичного матеріалу обґрунтовано, що структурна регіонально-галузева диспропорційність і недосконалість української економіки унеможливлює збалансований розвиток ринку праці за критеріями капітало- і працемісткості виробництв, тобто працеінтенсивності. Аргументовано, що підвищення останнього має стати ключовим ланцюгом регуляторної політики соціально-економічного розвитку фактично всіх регіонів України;
- в практичному аспекті запропоновано на рівні мезоекономічного аналізу включати показники порівняння економічного зростання та рівнів безробіття різноманітних і неоднорідних регіонів – у системі національної статистики, а також облік руху факторів виробництва: капіталу (інвестицій) та робочої сили між регіонами, оскільки нині ці проблеми комплексно не відслідковує наша національна статистика.