Анотація
Дисертацію присвячено науково-конструктивному обґрунтуванню теоретико-методологічних положень і практичних аспектів функціонування та вдосконалення механізму координації економічної системи. Сформовано авторський підхід до розкриття сутності механізму координації. Визначено його основні змістові характеристики. Проведено ідентифікацію загальних форм його вияву в межах функціонування економічних відносин координації. З’ясовано зміст і особливості впливу принципів удосконалення механізму координації за умов трансформаційних процесів.
Розроблено та апробовано трикомпонентний методичний підхід до оцінки соціально-економічної ефективності механізму координації економіки України. На основі результатів здійсненої аналітичної системної оцінки соціально-економічної ефективності функціонуючого механізму координації економіки України сформульовано пропозиції щодо способів та конкретизації напрямів його комплексного вдосконалення.
Annotation
The dissertation is dedicated to the scientific-structural grounds of theoretical-methodological and practical aspects of functioning and improvement of the mechanism of economic system coordination. The author has formed his own approach to highlight the nature of coordination mechanism. He has defined the basic characteristics of the mechanism. He has also identified the general forms of its expression within the limits of functioning of economic relation coordination.
The contents and the peculiarities of the impact of the principles of coordination mechanism improvement under conditions of transformation period were cleared up. Tricomponent methodical approach to the evaluation of social-economic efficiency of the mechanism of the Ukrainian economy coordination has been developed and approbated. Suggestions on the ways and concrete definitions of its complex improvement have been formulated. They were based on the results of the approved analytical systematic evaluation of the social-economic efficiency of the current mechanism of Ukrainian economy coordination.
Актуальність теми дослідження
Економічна діяльність суспільства є досить складною системою, що охоплює безліч факторів об’єктивного і суб’єктивного походження, які в процесі розвитку економічної системи можуть набувати різної сили впливу на кінцеві результати як позитивного, так і негативного характеру. Уникаючи руйнівної дії економічних, політичних, соціальних та техногенних чинників, суспільство постійно регулює економічний розвиток за допомогою координації спільного впливу їх на соціально-економічний прогрес. Поняття координації методологічно пов’язане з реалізацією основоположної ролі цілісності будь-якої системи та системотвірного зв’язку у формуванні, функціонуванні та розвитку систем.
Координація покликана розкрити процес впливу з боку цілісної системи на її складові, на формування структурних елементів та динамічне забезпечення їх узгодженого функціонування. Дослідження ефективності функціонування механізму цієї координації є вкрай важливим, оскільки внаслідок безперервного вдосконалення економічних відносин у суспільстві виникає потреба його постійного корегування та оновлення. У разі порушення адекватного впливу координаційного механізму на динамізм економічних процесів він може не підтримувати, а навпаки, стримувати прогресивний поступ.
Механізм координації, з одного боку, має виступати як цілісна стабільна система, яка через погодження інтересів здатна забезпечувати економічний розвиток, а з другого — його необхідно постійно вдосконалювати згідно з критеріями ефективності, сучасними тенденціям розвитку економічної системи. Тож проблема побудови та вдосконалення механізму координації є важливою для будь-якої економічної системи.
Особливого значення проблема оновлення механізму координації набуває під час глибоких перетворень у соціально-економічних підвалинах суспільної організації.
Трансформаційні процеси, які відбуваються в економіці України, якісно змінили умови господарювання; сформували принципово нове середовище діяльності економічних суб’єктів, яке характеризують розмаїття форм власності, ринкові принципи господарювання, нова структура економіки та системи формальних і неформальних інституціональних засад її функціонування.
Загальні проблеми координаційної архітектоніки різних соціально-економічних формацій досліджували представники багатьох економічних шкіл, зокрема, Дж. Кейнс, Ф. Кене, К. Маркс, А. Маршалл, А. Пігу, Д. Рікардо, А. Сміт та інші.
Теоретичним та методологічним аспектам ринкового механізму координації присвятили наукові праці Л. Бальцерович, Я. Корнаї, В. Ойкен, Д. Старк, Дж. Стігліц, Л. Тевено, Ф. Хайєк.
Інституціональні аспекти взаємодії елементів механізму координації вивчали представники інституціоналізму, такі як А. Берлі, Дж. Б’юкенен, Т. Веблен, Дж. Гелбрейт, Р. Коуз, У. Мінз, У. Мітчелл, Д. Норт, Ф. Перру, О. Уїльямсон.
Серед представників радянської, а пізніше постсоціалістичної політичної економії, які досліджували фундаментальні теоретико-прикладні аспекти механізму координації в контексті господарського механізму, відзначимо Л. Абалкіна, О. Бузгаліна, П. Буніча, Р. Євстігнєєва, Л. Євстігнєєву, А. Колганова, В. Мавріщєва, П. Мєдвєдєва, Ю. Осіпова.
Фундаментальним та прикладним проблемам удосконалення механізму координації економіки України присвятили наукові розвідки вітчизняні вчені А. Амоша, Ю. Бажал, О. Бєляєв, В. Геєць, О. Гош, Б. Кваснюк, В. Лановий А. Покритан, Ю. Пахомов, О. Розинка, А. Чухно. Різні аспекти функціонування механізму координації на теоретико-методологічному та прикладному рівнях розглядали такі українські автори, як А. Алексєєв, О. Білик, І. Галиця, Ф. Зинов’єв, В. Нестеренко, В. Паламарчук, В. Стахівський, В. Черняк, А. Шегда, Ю. Ященко та інші.
За значного теоретико-методологічного надбання науковці, однак, ще не виробили усталеного погляду щодо засадничих концепцій та методології аналізу змісту механізму координації, а отже, тривають дискусії щодо сутності, структури та методики оцінки соціально-економічної ефективності механізму координації. Чимало аспектів проблеми вдосконалення механізму координації, особливо за умов ринкової трансформації, які генерують системні зміни в економіці, потребують поглибленого вивчення.
Водночас науково обґрунтоване дослідження теоретичних засад механізму координації є неможливим без застосування фундаментальних положень економічної теорії та врахування результатів аналітичної оцінки плинності ринкової трансформації постсоціалістичних економік. Отже, назріла потреба системного дослідження теоретико-прикладних засад функціонування механізму координації економічних процесів. Наведені міркування обумовили актуальність вибору теми дисертаційної роботи, формулювання її завдань і розробку структурної архітектоніки.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертації є науково-конструктивне обґрунтування теоретико-методологічних положень і практичних аспектів стосовно змісту, структури, принципів функціонування механізму координації економічної системи, що забезпечує оптимальне узгодження економічних інтересів в умовах ринкової трансформації економіки України.
Для досягнення зазначеної мети здобувачем поставлені такі завдання:
- проаналізувати еволюцію концептуальних теоретико-методологічних підходів до трактування категорії «механізм координації»;
- уточнити сутність категорії «механізм координації», визначити її місце і функції в категоріально-понятійному апараті предметної галузі;
- дати змістово-структурну характеристику механізму координації економічної системи;
- ідентифікувати форми вияву економічних відносин координації та виявити їх особливості на макро-, мезо-, мікрорівнях економіки;
- обґрунтувати зміст і сформулювати принципи вдосконалення механізму координації з урахуванням плинності трансформаційних процесів;
- розробити методологічно-методичні підходи до оцінювання ефективності механізму координації та означити її рівень для економіки України;
- провести системний аналіз та встановити рівень соціально-економічної ефективності функціонуючого механізму координації економіки України;
- виявити пріоритетні напрями комплексного вдосконалення механізму координації економіки України з метою підвищення ефективності його функціонування.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є економічна система.
Предметом дослідження є механізм координації трансформаційної економіки.
Наукова новизна результатів дослідження
Проведене дослідження дало змогу здобути такі наукові результати, що є особистим надбанням дисертанта і виносяться на захист:
уперше:
- доповнено понятійно-категоріальний апарат економічної науки поняттям механізму координації як сукупності дій взаємозв’язаних елементів, яка конституює економічну систему в певний спосіб через реалізацію економічних відносин координації та функціонально спрямована на узгодження економічних інтересів на основі свідомого використання економічних законів та оптимального поєднання факторів виробництва. Таке визначення є методологічно конструктивним, оскільки, по-перше, відповідає сучасній парадигмі економічної науки, а по-друге, уточнює місце і роль механізму координації в процесі розвитку економічної системи;
- запропоновано модель комплексної соціально-економічної оцінки ефективності механізму координації через синектичне поєднання в єдиній системі показників, які зорієнтовані на визначення рівня соціальної та економічної ефективності механізму координації різних об’єктів, а також відповідними суб’єктами оцінки;
удосконалено:
- методологічні аспекти дослідження теоретичних засад механізму координації економічної системи, які ґрунтуються на діалектичній єдності історичного та логічного методів. Перший забезпечив логічність, внутрішню несуперечливість ретроспективного аналізу усталених та загальнозначущих концептуальних підходів, заходів та теорій. Другий дав змогу уникнути еклектичного нагромадження положень різних концепцій і теорій та систематизувати їх згідно з такими родовими категоріями як «спосіб виробництва» та «ринковий механізм»;
- теоретичне обґрунтування діалектичного взаємозв’язку якісно нового рівня співвідношення між об’єктивними реаліями, які проявляються у ступені пізнання економічним суб’єктом об’єктивних закономірностей та суб’єктивними оцінками рівня розвитку економічних суб’єктів та конкретних форм їхнього функціонування. Їх поєднання запропоновано реалізовувати в межах сфери функціонування механізму координації, що обумовлює існування функціональної структури, яка його характеризує як складну, багаторівневу, функціональну цілісність;
- теоретико-методологічні підстави технологічної ідентифікації форм вияву механізму координації на різних рівнях його функціонування через аналіз рівневої специфікації економічних відносин координації. Архітектурне подання особливостей форм вияву механізму координації на макроекономічному рівні, яке реалізується через побудову ієрархічної структури економічних функцій держави, на мезорівні — через двоїстість регіональної політики, яка має забезпечувати гармонізацію державних та регіональних інтересів, на мікрорівні — за дихотомією структури економічних відносин координації: вертикальної та горизонтальної;
дістало подальшого розвитку:
- структурування функцій механізму координації, яке вперше виконане на засадах аналізу їх диференційної залежності від структурних елементів економічної системи. З позицій множинності методологічних підходів до виділення функцій механізму координації та існування в сучасній економічній системі відносин координації обґрунтовано виконання механізмом координації інтегративної функції, яка забезпечує реалізацію економічних відносин координації через узгодження економічних інтересів та є адекватною відповідній системі;
- наукове уявлення про співвідношення категорій «господарський механізм», «механізм управління», «механізм координації» через вияв їхньої глибинної сутнісної основи — узгодження економічних інтересів, та означення субординаційного зв’язку між цими категоріями;
- змістове уточнення методологічного підходу до аналізу якості державного управління в системі комплексної соціально-економічної оцінки ефективності механізму координації як рівня керованості національної економіки. За методологічну основу оцінки ступеня керованості взято математичну модель порівняння планових і фактичних показників. Змістом моделі є порівняння величини співвідношення прогнозного значення ВВП до його фактичного значення у попередньому році та рівня реалізації прогнозу.