У дисертації здійснено комплексне дослідження відносин нагромадження капіталу в умовах ринкової трансформації постсоціалістичних країн, виявлено його основні проблеми і тенденції, виділено напрями активізації та зміни векторів нагромадження капіталу, розроблено пропозиції щодо його стимулювання.
Проаналізовано становлення і розвиток наукових поглядів на нагромадження капіталу в економічній теорії. Подано авторське трактування категорії «нагромадження капіталу» як процесу забезпечення кількісних та якісних змін в структурі капіталу: зростання обсягів капітальних активів, активізації зрушень у відтворенні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталу, що дозволяє подолати обмеженість теоретичних підходів до виявлення сучасних тенденцій нагромадження капіталу.
Обґрунтовано, що приватизація і первісне нагромадження капіталу сприяли становленню приватних інвесторів, котрі через відсутність інтересів і наявність механізму гальмування економічних процесів не розширюють ресурсну базу підприємницької діяльності. Виявлено проблеми, протиріччя й тенденції нагромадження капіталу в країнах Центральної та Східної Європи та СНД. Охарактеризовано економічну поведінку основних суб’єктів нагромадження капіталу.
З’ясовано значення фінансового та інституційного забезпечення для здійснення ефективного нагромадження капіталу. Виявлено вплив нагромадження основного капіталу на оптимізацію структури суспільного виробництва, темпи зростання ВВП. Розроблено модель зростання ВВП на основі оптимізації структури валового нагромадження основного капіталу в економіці України за інституційними секторами. Запропоновано змістити акцент нагромадження капіталу у сторону його сучасних форм, що слугує запорукою становлення постіндустріального розвитку країн.
The dissertation has accomplished a complex investigation of the capital accumulation relations under conditions of market transformation in post socialist countries. Its main tendencies and problems have been pointed out. The research of this kind has provided the possibility to single out the ways of activation and alteration of the capital accumulation vectors as well as to work out proposals for its stimulation.
The formation and development of scientific views about capital accumulation have been analyzed. The author presents her own interpretation of the category of “capital accumulation” which is considered to be a process of maintenance of quantitative and qualitative changes in the capital structure, i.e. expanding of capital assets, activation of the shifts in the reproduction of human, intellectual, social and cultural capital, that permits overcoming the restrictions existing in theoretical methods to finding the up-to-date tendencies of capital accumulation. It has been proved that privatization and the primary capital accumulation encouraged the activity of private investors who do not tend to extend resource basis of business due to the lack of interest and the existence of obstacles in economic processes.
The mechanism of capital accumulation in the countries of Central and Eastern Europe as well as the contradictions and problems in the CIS countries has been revealed. The economic behavior of the main capital accumulation subjects has been characterized. The essence of financial and institutional support for the efficient capital accumulation has been cleared up. The influence of the fixed capital accumulation on the optimization of the social production structure and the rate of the GDP growth has been displayed. The created mathematical model allowed finding out the link between the optimization of the institutional investors’ structure and the gross accumulation of the fixed capital in Ukraine. It has been suggested that the accent should be transfered from the capital accumulation to its modern forms. That will guarantee the formation of the post socialist countries advanced development model.
Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн потребує досягнення якості економічного розвитку та зростання. Досвід розвинених країн свідчить, що забезпечити вказані процеси неможливо без розширеного суспільного відтворення, основою безперервності якого є нагромадження капіталу.
Актуальність дослідження проблем нагромадження капіталу пов’язана з необхідністю поглибленого наукового осмислення сутності змін, що відбулися в механізмах його здійснення і державного регулювання цих процесів у трансформаційній економіці України та інших постсоціалістичних країн, визначення ролі і місця нагромадження капіталу у забезпеченні відновлювального та поступального зростання трансформаційних економік.
Соціально-економічна та політична нестабільність, складний морально-психологічний клімат у трансформаційних суспільствах, переоцінка соціальних цінностей у свідомості людей викликають загострення протиріч між споживанням і нагромадженням, «проїдання» нагромадженого раніше капіталу, надходжень до бюджету від приватизації. Економічні суб’єкти втрачають спонукальні мотиви до нагромадження, заміщаючи їх прагненням до споживання та індивідуального збагачення, що свідчить про недосконалість механізму нагромадження капіталу. Значну частину отриманих доходів вони вивозять за межі країни. Ці явища становлять загрозу економічній безпеці країни.
Нагромадження фізичного капіталу потребують практично всі галузі вітчизняної економіки, так як функціонують на морально і фізично застарілому устаткуванні і тому виробляють неконкурентоспроможну продукцію. Людський капітал недостатньо відтворюється і слабо нагромаджується, його носій – робітник морально деградує. Низький рівень довіри населення до реформ, органів влади, фінансових установ, нерозвиненість громадських інститутів є свідченням недостатнього рівня нагромадження соціального капіталу. Високі трансакційні витрати, порушення формальних і неформальних правил і норм ведення бізнесу означають, що процес нагромадження культурного капіталу не відповідає потребам ринкових перетворень.
Разом з тим досвід економічно розвинених країн і тих, що здійснили економічний прорив у ХХ ст.: Японії, Кореї, Китаю, Німеччини, Чехії, Словенії, Угорщини, свідчить про вирішальне значення в цих процесах людського, інтелектуального, соціального капіталу. Модерна (посттрадиційна) концепція економічного розвитку, котра надає переваги сучасним формам нагромадження капіталу, змінила традиційну (ортодоксальну), в якій рушійною силою визнавалось нагромадження матеріальних чинників виробництва.
Це потребує теоретичного осмислення змін, виявлення напрямів реалізації зазначених тенденцій в господарському житті. Актуальність дослідження проблем нагромадження капіталу визначається також сучасними тенденціями інвестиційних процесів у вітчизняній економіці, зростанням частки заощаджень, інвестицій в основний капітал, валового і чистого нагромадження у валовому внутрішньому продукті (ВВП), що не знаходить свого прояву у впровадженні інноваційних технологій, збільшенні обсягів виробництва нової продукції, помітному зростанні експорту продукції обробної промисловості тощо.
Сутність нагромадження капіталу, його місце в розширеному суспільному відтворенні досліджувались представниками класичного напряму економічної теорії А. Смітом, Д. Рікардо, Ж. – Б. Сеєм; К. Марксом; неокласиками – К. Вікселлем, А. Маршаллом, Р. Солоу; Дж. Кейнсом та його послідовниками – Е. Домаром, Р. Харродом, Е. Хансеном, Дж. Хіксом; вченими інституціонального напрямку – В. Мітчеллом, Дж. Гелбрейтом та іншими.
Значну увагу проблемам нагромадження капіталу у суспільному відтворенні адміністративно-планової економіки приділяли радянські вчені: О. Анчишкін, К. Вальтух, О. Ноткін, О. Пашков, С. Струмілін та інші. Аналізом сутності капітальних вкладень, розробкою методик розрахунку їх ефективності тощо займалися Я. Кваша, В. Красовський, Т. Хачатуров. Питання про структурні зрушення в економіці в процесі нагромадження капіталу розглядались в працях М. Бора, О. Корягіна, В. Черковця та інших. Проблеми утворення фонду виробничого нагромадження в промисловості досліджувались Ф. Боровиком, Н. Плащинським та іншими економістами.
Питання нагромадження капіталу є предметом наукового пошуку вітчизняних економістів: О. Болховітінової, В. Гейця, Б. Кваснюка, Ю. Ніколенка та інших. Вони з’ясовували категоріальну сутність нагромадження капіталу, досліджували натурально-речову і вартісну форми фонду нагромадження, співвідношення між споживанням і нагромадженням, проблеми встановлення оптимальної для народного господарства норми нагромадження, напрямки державного регулювання процесів нагромадження з метою інтенсифікації виробництва тощо.
Вагомий внесок в дослідження проблем суспільного відтворення і нагромадження капіталу здійснили вчені Київського національного університету імені Тараса Шевченка: В. Базилевич, В. Бодров, П. Єщенко, О. Заруба, В. Литвицький, В. Мандибура, Ю. Ніколенко, В. Осецький, В. Сизоненко, С. Слухай, П. Солом’янюк, І. Ступницький, А. Чухно.
У пострадянський період з’ясуванню проблем нагромадження капіталу вітчизняна та зарубіжна економічна теорія надає недостатньо уваги. Рівень теоретичної розробки зазначених питань на даному етапі все ще не відповідає вимогам практики. Вони висвітлюються в працях А. Бикової, О. Болховітінової, В. Гейця, В. Дементьєва, Л. Дмитриченко, Б. Кваснюка, І. Колесник, А. Куліша, І. Лукінова, А. Фукса, Л. Шинкарук, О. Ющенко, російських вчених С. Абрамова, Л. Макаревича, С. Меншикова, Є. Ясіна.
На сьогодні відсутні теоретичні дослідження, які б узагальнювали вітчизняний та зарубіжний досвід нагромадження капіталу, визначали його тенденції в трансформаційній економіці, вплив на забезпечення цивілізаційного економічного розвитку. Питання нагромадження капіталу зникли з програм курсів політичної економії, макро- і мікроекономіки, не знаходять місця в навчальній літературі.
Разом з тим дослідження проблем нагромадження капіталу є актуальними для постсоціалістичних країн. Це пояснюється необхідністю з’ясування змін, що виникли в цих процесах в умовах системної трансформації, пошуками шляхів формування інтересів нових власників капіталу до продуктивного нагромадження капіталу з метою активізації зазначених процесів, необхідністю забезпечення випереджальної моделі розвитку вітчизняної економіки тощо. Виникла необхідність знаходження нових напрямів впливу держави на процеси нагромадження капіталу, так як ринкові механізми їх регулювання ще не сформувалися і не діють, що призвело до нагромадження капіталу в сфері обігу, тіньовому секторі економіки, вивезенню його в офшорні зони тощо.
Актуальність зазначених проблем як для економічної теорії, так і господарської практики, необхідність їх аналізу в умовах трансформаційної економіки обумовили вибір теми, мети і завдань дисертаційного дослідження.
Метою дисертації є розробка сучасної концепції нагромадження капіталу, визначення його ролі і місця в процесі розширеного відтворення та розробки теоретико-методологічних засад підвищення плідних мотивів власників капіталу до його нагромадження на інноваційній основі, а також визначення шляхів та напрямів удосконалення дієвості системи стимулів, регуляторів та інструментів механізму нагромадження в умовах ринкової трансформації.
Відповідно до поставленої мети дисертантом були визначені завдання:
- поглибити змістовне розуміння реального процесу нагромадження капіталу та його сучасного гносеологічно-сутнісного узагальнення як категорії економічної теорії;
- проаналізувати особливості первісного нагромадження капіталу в умовах трансформації економіки, приватизаційних процесів і їх вплив на розвиток відносин власності, перерозподіл національного багатства, становлення приватних інвесторів;
- визначити відмінності спонукальних мотивів та характерні особливості існуючих суперечностей нагромадження капіталу підприємцями в країнах розвинутої ринкової економіки і в тих, що перебувають в процесі ринкової трансформації;
- проаналізувати сучасний стан, чинники і джерела нагромадження капіталу в трансформаційній економіці;
- виявити специфіку впливу глобальних і регіональних чинників на нагромадження капіталу і напрямки їх ефективного використання;
- показати аномалії процесу нагромадження капіталу, зокрема його «проїдання», індивідуальне демонстративне збагачення нових власників капіталу, і механізми подолання цих небезпечних явищ в економіці України;
- визначити основні напрями нагромадження інтелектуального, людського, соціального, культурного капіталів як основи забезпечення цивілізаційного розвитку.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система соціально-економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарської діяльності в процесі нагромадження капіталу.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади нагромадження капіталу, організаційно-економічні та інституційні механізми забезпечення розширеного відтворення в умовах ринкової трансформації.
У дисертації проведено комплексне теоретико-методологічне дослідження нагромадження капіталу в суспільному відтворенні в умовах ринкової системної трансформації економіки постсоціалістичних країн. Найбільш вагомими результатами наукового дослідження є такі:
вперше:
- обґрунтовано сучасну концепцію нагромадження капіталу як процесу забезпечення кількісних та якісних змін в структурі капіталу: зростання обсягів капітальних активів, активізації еволюційних та революційних зрушень у відтворенні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталів, що дозволяє подолати обмеженість теоретичних підходів до виявлення сучасних тенденцій нагромадження капіталу;
- здійснено змістовну характеристику нагромадження сучасних форм капіталу: інтелектуального, людського, соціального, культурного, яке закладає основи формування постіндустріального розвитку економіки України;
- розроблено економетричну модель впливу оптимізації структури валового нагромадження основного капіталу за інституційними секторами в економіці України на зростання ВВП, що доводить необхідність регулювання державою макропропорції нагромадження основного капіталу між інституційними секторами;
удосконалено:
- трактування нагромадження капіталу як процесу зростання ресурсного потенціалу підприємницької діяльності за рахунок доходів економічних суб’єктів (на мікрорівні) і як примноження національного багатства, досягнення соціально-економічного ефекту за рахунок отриманих результатів функціонування економіки (на макрорівні);
- характеристику первісного нагромадження капіталу як основи становлення нових виробничих відносин, що базуються на приватній власності на засоби виробництва. Це дало можливість з’ясувати його вплив на виникнення приватних інвесторів;
- визначення ролі та впливу валового нагромадження основного капіталу та прямих іноземних інвестицій на приріст валового внутрішнього продукту України, встановлення залежності валового нагромадження основного капіталу від змінних факторів: кінцевих споживчих витрат, прямих іноземних інвестицій, індексів цін тощо, виявлено тісний кореляційний зв’язок між вказаними величинами, що потребує їх регулювання з метою ефективного впливу на процеси валового нагромадження капіталу;
дістало подальший розвиток:
- визначення трансформаційної місії нагромадження капіталу в економіці, суть якої полягає у тому, що економіка завдяки йому досягає вищих технологічних укладів, упорядковує розвиток продуктивних сил у відповідність із змінами виробничих відносин;
- характеристика основних джерел, чинників і суб’єктів нагромадження капіталу в трансформаційній економіці. Тим самим виявлені зміни в інститутах нагромадження капіталу в трансформаційній економіці;
- дослідження механізмів гальмування процесів нагромадження капіталу в Україні, що виникають в економічній, соціальній, в політичній сферах і призводять до невідповідності темпів і тенденцій нагромадження капіталу потребам модернізації вітчизняної економіки і необхідності ринкових перетворень;
- поглиблення теоретичних засад дослідження відмінностей процесів нагромадження капіталу в економіках, що розвивались шляхом еволюційного розвитку та в економіках радикально трансформаційного типу;
- механізми впливу нагромадження основного капіталу на зміни структури і змісту суспільного виробництва та напрями залучення фінансових ресурсів в реальний сектор економіки через інститути фінансової системи. Теоретичні положення слугують основою розробки державної політики регулювання процесів нагромадження капіталу в умовах трансформаційної економіки;
- окреслення шляхів, напрямів та пріоритетів регуляторної політики держави щодо активізації процесів нагромадження капіталу, використання його відтворювального потенціалу для становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки;
- дослідження основних напрямів впливу глобалізації та регіоналізації на процеси нагромадження капіталу.