У дисертації розроблено концептуально новий підхід до дослідження нагромадження основного капіталу як складного трьохрівневого процесу, наділеного особливими закономірностями становлення розвитку і функціонування. Запропоновано комплексний підхід до вивчення категорії “основний капітал” через такі взаємозалежності категорій: заощадження, нагромадження, капітальні вкладення, основні засоби.
З’ясовано особливості нагромадження основного капіталу за інституційними секторами. Визначено пропорції матеріальної і нематеріальної складових нагромадження та його структуру за видами економічної діяльності. Виявлено і оцінено домінуючу роль чистого нагромадження як фундаментальної бази економічного зростання у трансформаційній економіці. Обґрунтовано пропозиції щодо усунення викривлень у формуванні ключових відтворювальних пропорцій та диспропорцій нагромадження і підвищення ефективності впливу нагромадження на економічне зростання.
The thesis offers a conceptually new approach to investigation of fixed capital formation as a complex three-level process characterized by special mechanisms of development and functioning formation. A comprehensive approach to study of the category “fixed capital” through the following interdependent categories: saving, capital formation, capital investments, and fixed assets is suggested.
Unevenness of capital formation process and peculiarities of transition from the bottom to the top turning point in cyclic dynamics of the fixed capital formation is investigated and synergetic effect of interaction through simultaneous evolution of cost and natural material characteristics of the fixed capital which form dynamics of the capital structure through the determinant role of intellectualization under the circumstances of formation of information-oriented society in Ukraine is grounded.
The endogenous mechanism of crisis and role of the fixed capital in the crisis passing with supplement of theoretical apparatus with the categories “bifurcation point” and “growth recession” is explained.
The thesis suggests overall performance of capital formation functions in the system of continuous reproduction: integrant function – realizes necessity of reproduction and strengthening of the integrity of the economic system structure; structure-forming function – stimulation of economic system structure improvement; regulative function – impact on the process of capital formation as material basis of economic system proportion; stimulating function – through harmonious combination and coordination of economic interests of all market participants; function of social orientation – realizes the tendency of economic systems humanization; function of development and realization of fixed capital property – reflection of property relations at the level of individual and social reproduction.
Conceptual framework of fixed capital formation as of material and non-material components is revealed. Dynamics and levels of gross and net fixed capital formation in Ukraine were assessed. Peculiarities of cyclic capital formation expressed through periodization were determined. Negative impact of excess of property income payments over gained ones, which is treated as reduction of gross revenue at the expense of economy “shadowing”, concealment of profits and gaining profits at the expense of unpaid natural rent and flow-out of capital abroad through payment of property income to the “other world”, is revealed and grounded.
Peculiarities of fixed capital formation according to institutional sectors as well as proportions of material and non-material components of capital formation and its structure according to the kinds of economic activity have been determined. The dominating role of net capital formation as functional basis of economic growth in transformational economy was revealed and assessed. Propositions on elimination of distortions in the process of formation of key reproduction proportions and disproportions of capital formation were grounded.
Periodization of transformation of savings into capital formation has been elaborated: as causes of incomplete transformation of savings into capital formation as change of periods of net crediting of the “other world” and net borrowing, the following complex of causes has been found: negative balance of payments, Consolidated budget deficit of the country, external debt service expenses, economic activity “shadowing”, imperfection of estimation procedures.
Approaches to grounding of mechanisms of transition to extended reproduction in transitive economic systems by means of action of Marshall’s law of increasing returns and Leontyev’s model, which at the stage of “revival of economy” require to give the key importance to investments and demand factors, have been improved. Propositions on enhancement of efficient impact of capital formation on economic growth were grounded.
Дослідження нагромадження основного капіталу в Україні відіграє значну роль у пізнанні шляхів ефективного виходу з системної кризи і переходу до сталого економічного зростання, оскільки нагромадження матеріалізує в собі не лише всю глибину спаду і особливість сьогоднішнього етапу, але є підґрунтям для обґрунтування довготермінових трендів економічного розвитку, основою яких є система відносин з приводу виробництва, розподілу, перерозподілу і використання національного доходу.
Таким чином, характер і зміст сучасних теоретичних і прикладних проблем нагромадження зумовлюють необхідність нового підходу у вивченні причино-наслідкових зв’язків системи відносин з приводу нагромадження капіталу, інвестування та економічного зростання.
Проблему нагромадження капіталу досліджували представники різних економічних шкіл, для яких характерні суттєві відмінності у підходах до конкретних питань теорії нагромадження. У працях відомих вчених Є. Бем-Баверка, Ф. Кене, Д. Лодерделя, А. Маршалла, Дж. Мілля, Д. Рікардо, А. Сміта, Н. Сеніора, Ж.Б. Сея та інших, максимізація нагромадження була визначальним фактором розширення можливостей економічного зростання. Наукові дослідження Т. Веблена, К. Вікселя, Д. Гобсона, Дж. Х. Робертсона характеризувалися визнанням суперечливості процесу нагромадження, зумовленої докорінними змінами умов нагромадження ХХ століття.
Дослідження теорії і методології ролі основного капіталу в процесі суспільного відтворення здійснювалося у працях представників різних економічних шкіл: Є. Бем-Баверка, Ф. Візера, Ф. Кене, Дж. Кларка, К. Маркса, К. Менгера, Д. Рікардо, А. Сміта, Дж. Хікса, А. Шпітгофа, Й. Шумпетера та інших. Проблемі нагромадження основного капіталу відводилася значна роль у теорії циклічної динаміки дослідження А. Афтальона, Дж. Кларка, Дж. Моделскі, Е. Хансена, Й. Рандерса, Й. Шумпетера, Р. Хоутрі, С. Кузнеця, С. Сисмонді, Т. Веблена. Заслуговують уваги підходи російської школи кінця ХІХ – початку ХХІ століть. Це праці М. Бунатяна, М. Кондратьєва, О. Богданова, П. Сорокіна, С. Глазьєва, Ю. Яковця та інших. Принципово новий етап теорії відтворення і теорії циклів заклали підходи українських вчених зі світовим іменем Є. Слуцького та М. Туган-Барановського, які уже в кінці ХІХ – початку ХХ століть стали підґрунтям не тільки основи теорії інвестиційних циклів, а й сучасної теорії синергетики.
Дискусії щодо теорії і складових економічного зростання, які різнилися залежно від етапів економічного розвитку, дали змогу викристалізувати два аспекти проблеми нагромадження капіталу: пропозицію капітальних благ і попит на них, що обумовило появу численних праць про відповідність заощаджень та інвестицій, яким властиві суперечливі погляди. Витоками сучасних моделей економічного зростання є кейнсіанська теорія динамічної рівноваги та неокласична теорія економічного зростання, в яких ключове місце, відведене капіталу, тлумачилося по-різному. Якщо у працях Дж. М. Кейнса та його послідовників – О. Домара, Н. Калдора, Л. Пазінетті, Дж. Робінсон, П. Самуельсона, Дж. Хікса, Р. Харрода, Е. Хансена в основному наголошувалося на поточних інвестиціях, то у працях неокласиків – Е. Денісона, Г. Менк’ю, Р. Солоу, Е. Фелпса – вивчався загальний рівень функціонуючого капіталу у тандемі з іншими факторами.
Тенденції економічного розвитку кінця ХХ – початку ХХІ століть і випрацювання рекомендацій для країн третього світу та перехідних економік дозволили досліджувати нагромаджен-ня основного капіталу у сукупності зі структурними чинниками у працях Д. Вейля, К. Гренджера, Д. Маккартура, Р. Енгла, Дж. Сакса, Д. Ромера, Х. Ченері, М. Бруно, Н. Картера.
Серед українських науковців, у працях яких досліджуються питання нагромадження основного капіталу, можна виділити В. Александрову, В. Базилевича, О. Болховітінову, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, П. Єщенка, М. Звєрякова, Б. Кваснюка, С. Кірєєва, І. Крючкову, В. Мандибуру, М. Меламеда, В. Мунтіяна, І. Малого, А. Ревенка, Л. Федулову, Л. Шаблисту. Науковцями досліджено і висвітлено якісні та кількісні характеристики норми і структури заощаджень, механізмів їх конвертації в інвестиції, секторну структуру заощаджень, окремі інституційні та інвестиційно-інноваційні чинники економічного зростання.
Враховуючи важливість існуючих в Україні наукових досліджень з проблематики нагрома-дження основного капіталу, необхідно зауважити, що найґрунтовніше розроблено конкретно-економічні питання, в яких проблема нагромадження розглядається як дещо механічний розподіл національного доходу, що актуалізує дослідження і визначення якісних показників нагромадження, особливостей рівнів нагромадження та інституційних секторів, циклічної динаміки на основі категорійного апарату системи національних рахунків.
Для сучасних умов функціонування економіки України науковий аналіз особливостей становлення і функціонування основного капіталу актуалізується у зв’язку з необхідністю виходу на траєкторію сталого економічного зростання, яке апріорно неможливо відокремити від процесу нагромадження.
Метою дисертаційної роботи є розробка на основі системи національних рахунків теоретико-методологічних підходів щодо дослідження процесу нагромадження і відтворення основного капіталу, які визначають концептуальну платформу переходу до сталого економічного зростання.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:
- дослідити процес еволюції категорії “основний капітал”;
- розкрити функції нагромадження у системі суспільного відтворення;
- обґрунтувати концептуально новий підхід як методологічну базу дослідження нагромадження капіталу на основі СНР;
- оцінити динаміку та рівні нагромадження основного капіталу;
- з’ясувати особливості нагромадження основного капіталу за інституційними секторами;
- обґрунтувати домінуючу роль чистого нагромадження основного капіталу як фундаментальної бази економічного зростання у трансформаційній економіці;
- дослідити циклічний характер заощаджень і нагромадження основного капіталу в Україні та запровадити їх періодизацію;
- визначити чинники трансформації заощаджень у нагромадження;
- виявити і оцінити вплив трансформаційних змін у нагромадженні основного капіталу як основі формування ключових відтворювальних пропорцій та тенденцій нагромадження;
- розробити концептуальні засади та обґрунтувати пропозиції щодо підвищення обсягу і ефективності нагромадження основного капіталу.
Об’єктом дослідження є процес нагромадження основного капіталу в системі суспільного відтворення.
Предметом дослідження – закономірності і особливості нагромадження основного капіталу та тенденції його відтворення в економіці України.
Наукова новизна одержаних результатів теоретико-методологічного аналізу нагромадження і відтворення основного капіталу полягає у наступному:
вперше:
- здійснено концептуально новий підхід до дослідження процесу нагромадження, який дав можливість розкрити весь ланцюг трансформацій: доходу → заощаджень → нагромадження крізь призму системи національних рахунків як трьохрівневого процесу: на рівні утворення доходу; на рівні розподілу первинного доходу; на рівні перерозподілу доходу;
- надано характеристику функцій нагромадження у системі суспільного відтворення: інтегруючої, структуроутворюючої, регулюючої, стимулюючої, соціальної орієнтації, розвитку і реалізації власності на основний капітал “демпфіруючої”;
- запропоновано визначення динаміки основного капіталу, яке ґрунтується на притаманності йому незворотного і нелінійного характеру, що дало змогу дослідити нерівномірність утворення капіталу та особливості переходу від нижнього до верхнього поворотного пунктів у циклічній динаміці нагромадження основного капіталу та обґрунтувати синергетичний ефект взаємодії через одночасну еволюцію вартості і натурально-речової характеристик основного капіталу;
- розкрито і обґрунтовано негативний вплив на процес нагромадження, перевищення потоків виплат доходів від власності над отриманими, яке трактується як зменшення валового національного доходу за рахунок відтоку капіталу за кордон через сплату доходів від власності “іншому світові”;
- розроблено періодизацію трансформації заощаджень у нагромадження як зміну періодів чистого кредитування іншого світу та чистого запозичення, причинами неповної трансформації заощаджень у нагромадження визнані: негативне сальдо платіжного балансу, дефіцит Зведеного бюджету країни, видатки на обслуговування зовнішнього боргу, тінізацію економічної діяльності, недосконалість методик оцінки;
- визначено особливості циклічного нагромадження основного капіталу в Україні, виражені через періодизацію: 1990-1995 рр. – стрімке зниження частки валового нагромадження і його реального розміру; 1996-1999 рр. – досягнення негативних порогових характеристик, які констатують розпад старої системи нагромадження; 2000-2005 рр. – нестійка тенденція до стабілізації норми нагромадження із точкою “ростового спаду” 2005 року;
- розкрито концепцію нагромадження основного капіталу за секторами, елементами якої є: трансформація валового прибутку і валового наявного скоригованого доходу у заощадження і нагромадження; періодизація у структуруванні нагромадження і заощаджень секторів; визначення пропорцій матеріальної і нематеріальної складових нагромадження; оцінка структури нагромадження за видами економічної діяльності.
Набуло подальшого розвитку:
- визначення впливу коливань нагромадження основного капіталу на порушення ключових відтворювальних пропорцій між частинами доходу, що використовуються на споживання і заощадження (нагромадження); основними засобами і трудовими ресурсами; валовими доходами та інвестиціями; спожитим і заново створеним капіталом; наявним економічним потенціалом виробництва і рівнем випуску товарів і послуг, які формують макроекономічні засади сталого економічного зростання;
- дослідження процесу заощаджень через обґрунтування циклічної динаміки чистих заощаджень, що дало змогу виявити потребу позитивних шоків саме чистих заощаджень для створення незворотних змін у точках біфуркації;
- обґрунтування інверсійного типу нагромадження основного капіталу, який знаходить свій прояв у специфічних умовах становлення форм власності; зміні загальноісторичної логіки руху первісного нагромадження основного капіталу; зрушень у секторній структурі нагромадження; порушенні закономірностей нагромадження;
- уявлення про поточну кризу як епізод цілої смуги неминучих довготермінових процесів оновлення всієї економічної системи та її адаптації до нових закономірностей і пріоритетів економічного зростання, чинником яких є еволюція основного капіталу через зміну його елементів, зв’язків між ними та властивостей, які у свою чергу зумовлюють зміну місця людського капіталу, його знань і здібностей;
- методологічне обґрунтування ефективності процесу нагромадження, макроекономічними узагальнюючими показниками якого є максимальний обсяг чистого продукту (доходу, заощаджень, нагромадження) у порівнянні з функціонуючими виробничими ресурсами і оптимальне співвідношення між фондом нагромадження і споживання, які визначають поступальність економічного розвитку, темпи розвитку науково-технічного прогресу, напрямки переходу економіки на шлях інтенсифікації, освоєння нових природних ресурсів та їх раціональне використання.
Удосконалено:
- визначення категорії “основний капітал” як сукупності нефінансових активів і комплексного показника матеріальної і нематеріальної складових усіх секторів, які генеруються у процесі виробництва, розподілу, перерозподілу і споживання;
- обґрунтування відмінностей у сучасному механізмі розростання криз за рахунок посилення поведінкового фактора власників у процесі нагромадження первісного капіталу і перерозподілу уже нагромадженого;
- визначення тенденцій нагромадження, в яких реалізується сучасна парадигма економічного розвитку, зокрема: соціальна переорієнтація, посилення інноваційного характеру, диверсифікація, демонополізація;
- оцінку нагромадження капіталу (з погляду витрат на споживання), застосовуючи методологію розрахунку граничної і середньої схильності до споживання і заощаджень та розроблено пропозиції щодо оптимізації споживання і заощаджень;
- підходи до обґрунтування механізмів переходу до розширеного відтворення у транзитивних економічних системах через дію закону зростаючої віддачі за Маршаллом та модель В. Леонтьєва.