Анотація
Дисертацію присвячено економіко-теоретичному дослідженню оренди землі в системі аграрних відносин України, з’ясуванню сутності та особливостей інститутціональних чинників формування ринку оренди землі сільсько-господарського призначення. У роботі визначена роль орендних відносин у підвищенні соціально-економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, яка може бути розкрита шляхом аналізу п’яти суспільних функцій, за рівнем реалізації яких доцільно оцінювати досконалість відносин землекористування.
Досліджено формування та розвиток орендних відносин під час аграрної реформи, у процесі становлення нової системи землекористування, визначено передумови реалізації їх потенціалу як чинника розвитку агро продовольчого сектора. Сформовано оптимальні риси розвитку інституту оренди землі сільськогосподарського призначення, розглянуто проблему оцінки спроможності орендних відносин сприяти вибору суб’єктами господарювання оптимальної моделі поведінки та забезпечувати рух ресурсів до осередків їх найбільш ефективного використання в межах сільськогосподарської галузі. Розроблено теоретичні засади і концептуальні підходи для вдосконалення державної політики в системі земельних відносин, спрямованої на надання дрібним землевласникам повноцінних можливостей реалізації економічного потенціалу землі як виробничого ресурсу.
Annotation
Thesis is devoted to economic-theoretical investigation of land tenancy in the system of agrarian relations of Ukraine, finding the essence and peculiarities of the institutional factors forming of the market rent of agricultural land. In this paper was determined the role of land tenancy in improving social-economic efficiency of agricultural production, which can be revealed by analyzing of five social functions, according to the level of their realization it is expedient to evaluate the perfection of relation in the system of land tenure.
It was investigated the formation and development of lease relations during agrarian reform in the process of development of a new system of land tenure, defined prerequisites of realization of their potential as a factor of development agriculture in Ukraine. It was formed optimal features in the development of land tenancy institute, it was considered the problem of assessing the ability of rental business to facilitate the selection of optimal model and provide the movement of resources to the cells of the most effective their use within the agricultural branch. Developed the theoretical principles and conceptual approaches to improve state policy in the system of land relations, directed for assignation to small landowners (owners of land parts (share), land areas) a full feasibility of realization the economic potential of land as a productive resource.
Актуальність теми дослідження
Як свідчить досвід економічно розвинених країн, використання потенціалу агропродовольчого сектора для реалізації цілей соціально-економічного розвитку суспільства вимагає перетворення відносин оренди землі на механізм досягнення оптимальних розмірів землекористування. Оренда землі є ефективним способом узгодження суперечностей між відносинами власності і господарювання на селі та найменш витратною формою переходу земельної ділянки від малоефективного власника до успішного підприємця без відчуження права власності.
Водночас недосконалість орендних відносин у вітчизняному сільському господарстві зумовлює поширення деструктивних моделей економічної поведінки, розрив між приватними й загальносуспільними інтересами у сфері землекористування, порушує систему стимулювання продуктивної праці на землі. Виявлення джерел резервів поліпшення соціально-економічної ефективності землекористування в Україні вимагає дослідження загальних закономірностей еволюції та функціонування оренди землі, особливостей їх прояву на етапі становлення ринкових відносин у сільському господарстві.
У процесі тривалої еволюції теоретичного осмислення відносин землекористування етапними стали роботи Д. Рікардо, А. Сміта, Д. Ворчестера, К. Маркса, А. Маршалла, В. Парето, М. Туган-Барановського та ін. Основу теоретичних і практичних розробок реформ в аграрному секторі економіки у вітчизняній науці сформували дослідження В. Андрійчука, О. Бородіної, А. Бурика, П. Гайдуцького, М. Дем’яненка, В. Зіновчука, І. Лукінова, М. Маліка, В. Месель-Веселяка, Л. Новаковського, О. Онищенка, П. Саблука, В. Трегобчука, А. Третяка, М. Федорова, М. Хорунжого, В. Юрчишина та ін.
Основою формування і розвитку земельних відносин є власність на землю. Серед сучасних вітчизняних вчених, які зробили вагомий внесок у вивчення сутності категорії власність та займаються дослідженням становлення інституціональних аспектів оренди, слід відзначити праці А. Гальчинського, В. Геєця, П. Єщенка, К. Кривенка, І. Лазні, С. Мочерного, В. Радченка, В. Рибалкіна, В. Савчука, А. Чухна та ін.
Проте специфіка функціонування орендних відносин в умовах ринкової трансформації економіки, інституціональні чинники, що впливають на пропорції розподілу доходів від землекористування, зокрема на розміри ренти й можливості реалізації потенціалу орендних відносин для узгодження приватних і суспільних інтересів у сфері землекористування, досі не повною мірою розриті в науковій літературі. Недостатній ступінь розробленості проблеми, її теоретичне і практичне значення для економіки України обумовили вибір теми, постановку мети і завдання дослідження.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційного дослідження є з’ясування основних закономірностей і проблем функціонування орендних відносин та розроблення теоретичних і концептуальних засад ефективного державного регулювання землекористування в сільському господарстві як важливої складової державної аграрної політики України.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- дослідити еволюцію теоретичних поглядів на сутність оренди землі та ренти в сільському господарстві, сформувати теоретичні засади дослідження закономірностей взаємодії суб’єктів відносин землекористування і становлення інститутів, що регулюють таку взаємодію оренди землі в аграрному секторі;
- виявити роль та особливості функціонування оренди і орендної плати в системі чинників ефективності землекористування;
- обґрунтувати критерії оцінки раціонального використання оренди землі в сільському господарстві;
- оцінити, якою мірою орендні відносини в агарному секторі економіки дозволяють узгодити реалізацію приватних короткострокових інтересів із довгостроковими загальносуспільними пріоритетами соціально-економічного розвитку;
- визначити основні принципи й теоретичні підходи формування, розвитку та вдосконалення орендних відносин у ході земельної реформи в Україні;
- виявити резерви реалізації потенціалу орендних відносин як чинника розвитку агропродовольчого сектора України.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування, функціонування та розвитку орендних відносин між суб’єктами господарювання.
Предметом дослідження є оренда землі в її діалектичному зв’язку із земельною рентою в контексті удосконалення орендних відносин в аграрному секторі України.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному узагальненні та обґрунтуванні методологічних засад дослідження й регулювання інституційних передумов формування ринку оренди земель сільськогосподарського призначення в Україні.
Вирішення цієї науково-практичної проблеми представлене сукупністю теоретико-методологічних положень, висновків, рекомендацій, наукова новизна яких полягає в такому:
уперше:
- теоретично обґрунтовано неможливість забезпечити оптимальні для суспільства, орендаря та землевласника розміри землекористувань в умовах функціонування недосконалого ринку землі, що зумовлює асиметричний розподіл економічної влади між власником землі й орендарем. Доведено, що досягнення оптимальних розмірів землекористувань, які дозволяють мінімізувати суспільні витрати на одиницю обсягів продукції сільськогосподарського виробництва, вимагає державного коригування ринкових механізмів розвитку аграрного сектора;
удосконалено:
- визначення особливостей функціонування основних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі на основі врахування диференціації соціально-економічних наслідків реалізації економічних прав учасників відносин оренди землі, що дозволило обґрунтувати потенційні переваги кооперативних процесів для підвищення соціальної ефективності землекористування;
- методичні підходи до визначення критеріїв оцінювання отримуваного суспільством ефекту від розширення обсягів орендної форми землекористування та вдосконалення організаційно-методичного і нормативно-правового забезпечення оренди землі;
- вихідні положення стандартизації процедур визначення орендної плати для протидії неповному використанню рентного потенціалу орендованих земельних ділянок, заниженню суспільних стандартів ефективності землекористування та недофінансуванню реалізації проектів, суспільний ефект від яких перевищує економічні вигоди суб’єкта, що їх реалізує;
- систему заходів державного сприяння розвитку орендних відносин шляхом запровадження паспортів економічної оцінки земельних ділянок; обов’язкової реєстрації договору передачі земельної ділянки в оренду; стандартизації процедур визначення розміру орендної плати; запровадження механізму застави права оренди;
набули подальшого розвитку:
- понятійний апарат дослідження розподільчих відносин у сфері землекористування шляхом уведення у використання поняття “рентний потенціал одиниці ресурсу”, який являє собою очищення фактичної ренти від складових, зумовлених інституційними обмеженнями руху ресурсів до осередків їх найбільш ефективного використання;
- теоретичні засади державного регулювання механізмів кредитування під заставу права оренди земельних ділянок на основі запропонованої моделі створення державного центру координації кредитування при Державному комітеті земельних ресурсів, який забезпечуватиме узгодження інтересів учасників землекористування на засадах, оптимальних для розвитку виробничого потенціалу агросектора пропорцій розподілу доходів від землекористування;
- обґрунтування доцільності створення спеціалізованого державного земельного банку або мережі спеціалізованих банківських установ зі змішаною формою власності, які би здійснювали і регулювали іпотечне кредитування за рахунок коштів, одержаних від випуску іпотечних облігацій, контролювали цільове використання коштів, забезпечували своєчасність надходження коштів до позичальника.