Анотація
Дисертацію присвячено дослідженню освіти як комплексної економіко-теоретичної категорії та фактору економічного розвитку. В роботі розроблено методологічні засади такого дослідження: визначено зміст економічного розвитку в широкому сенсі; досліджено діалектику знань та освіти у логіко-історичному контексті; проведено теоретичне відтворення освіти як комплексної суспільної категорії. В дисертації висвітлено причини актуалізації фактору освіти у вимірах глобального розвитку та стратегії розвитку України, а саме: визначено об’єктивні засади перетворення освіти у провідний фактор глобального економічного розвитку; досліджено актуалізацію освіти в умовах трансформаційних перетворень соціально-економічного устрою України; проаналізовано проблеми, особливості та перспективи реформування вітчизняної системи освіти.
Annotation
Dissertation is devoted to research of education as complex economic concept and factor of economic development. Methodological background of such research is provided by substance definition of economic development to wide extent, analysis of knowledge’s and education’s dialectics in logical and historical context along with theoretical reproduction of education as complex social category. The causes of education’s actualization are revealed. In particular, the objective preconditions of education becoming the leading factor of global economic development are defined; actualization of education under conditions of socio-economic transformations in Ukraine is researched; the problems, peculiarities and perspectives of domestic educational system are analyzed.
Актуальність теми дослідження
У сучасному світі все більш наявними стають значні зрушення в соціально-економічному устрої суспільства. До того ж, цим зрушенням притаманний якісно відмінний характер від усіх попередніх суспільних змін. Їх основний зміст полягає у безпрецедентному в масштабах історії людського розвитку збільшенні значення та ролі знань і людини як основного імперативу та цілі економічного та суспільного розвитку. Через це надзвичайної актуальності набувають дослідження саме тих сфер, у яких власне і відбувається відтворення і розвиток людини та знань, тобто, насамперед – освіти.
Складність дослідження цієї проблематики полягає у тому, що найбільш масштабний погляд на освіту дорівнює спробі цілісного бачення усього логічного та історичного шляху людства з моменту його виникнення і до теперішнього часу. Тому проблема адекватного теоретичного відтворення освіти постає насамперед як проблема реконструкції логіки суспільного та економічного розвитку, взятих у певному аспекті – аспекті відносин з приводу привласнення, виробництва та нагромадження знань, а також відтворення та розвитку особистості та її здібностей.
Мета і завдання дослідження
Метою дослідження є комплексне теоретичне відтворення освіти як економіко-теоретичної категорії.
Відповідно до зазначеної мети було поставлено наступні завдання:
- розробити методологічні засади дослідження економічного розвитку у широкому сенсі;
- розкрити діалектику знань та освіти у логіко-історичній перспективі суспільного розвитку;
- визначити сутність та економіко-теоретичний зміст категорії «освіта»;
- провести теоретичне відтворення освіти як комплексної суспільної категорії;
- проаналізувати об’єктивні засади перетворення освіти на провідний фактор сучасного економічного розвитку;
- визначити особливості інституційної специфіки освітньої сфери України;
- обгрунтувати можливості та визначити необхідні заходи з метою удосконалення вітчизняної системи освіти;
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є система суспільних відносин, що визначає процеси відтворення та розвитку освіти.
Предметом дослідження є зміст та діалектика освіти як фактору економічного розвитку.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна результатів, отриманих особисто здобувачем, полягає у наступному:
Вперше:
- обґрунтовано, що сумісно-розподілена праця є основою діалектичного взаємозв’язку та логіко-історичного руху знань та освіти в процесі економічного розвитку суспільства.
Виділено та охарактеризовано три основні етапи діалектики знань, освіти та сумісно-розподіленої праці: -
- синкретична єдність знань, освіти та сумісно-розподіленої праці;
- відокремлення знань та освіти, їх перетворення у самостійні форми людської діяльності;
- знання та освіта як здібності людини у органічній єдності із всезагальною працею;
- виявлено у мета-контексті світового господарського розвитку протиріччя між об’єктивною необхідністю переходу до освіти як сфери розвитку комплексної унікальної особистості та економічними особливостями стадії пізнього капіталізму, який блокує елементи креатосфери у вигляді перетворених форм, що на національному рівні доповнюється взаємодією інституційних ефектів розриву між освітою та вартістю робочої сили, надмірної централізації та її наслідку – інертності та низької іноваційністі системи освіти, відриву від науки, залишкового фінансування, що призводить до деформації інституту освіти та його перетворення у квазі-інститут.
Удосконалено:
- визначення освіти як складного базового соціально-економічного інституту, у якому відбувається відтворення та розвиток особистості, адекватної певній стадії суспільного розвитку, а також реалізуються суспільні відносини з приводу привласнення, виробництва та нагромадження знань.
- систематизацію функцій освіти як фактору економічного розвитку за рахунок виділення та характеристики функцій розвитку культури особистості та засад особистого самопізнання (формування культури рефлексії, створення глибинних мотиваційних структур щодо пошуку сенсу життя свого «я» та людства в цілому) і становлення проблемно-глобальної та цивілізаційно-історичної орієнтації особистості (прищеплення бачення та розуміння глобальних проблем сучасності, формування відповідальної позиції по відношенню до цих проблем; створення культурно-освітніх механізмів подолання різноманітних форм відчуження людини від суспільства).
Дістали подальшого розвитку:
- наукове положення про подвійну актуалізацію освіти: з одного боку, – як необхідність реалізації імперативу переходу до постекономічної стадії суспільного розвитку, з іншого – як спосіб компенсації та скорочення глобальних розривів (у рівнях доходів, якості життя, розвитку людського потенціалу), що є необхідною умовою реалізації гармонійного розвитку людства як цілісності.
- розкриття змісту економічного розвитку в широкому сенсі як діалектичного сходження до цілісності виробництва та привласнення всезагальних форм суспільного життя, що переходить до диверсифікуючого та процесуючого виходу за межі усіх наявних форм буття суспільства (трансгресування) та визнання своїм імперативом особистості, яка всебічно розвивається у гармонійній коеволюції з природою.
- аргументація необхідності впровадження системи заходів щодо формування сучасної моделі освіти, до яких належать: оптимізація структури навчальних закладів у відповідності із потребами економіки інноваційного етапу розвитку; оновлення змісту та технологій освіти, що забезпечують взаємозв’язок світоглядних та академічних знань і практичних навичок; налагодження партнерських відносин між навчальними закладами, роботодавцями, державою, громадянами; утворення нової системи фінансового забезпечення навчальних закладів; запровадження ефективних механізмів організації безперервної освіти, узгодженості усіх рівнів, а також загальних підходів до якості освіти та інструментів соціалізації.
