Анотація
Дисертація присвячена подальшому розвитку теоретико-методологічних і практичних засад функціонування інституту державних фінансів в напряму формування національної моделі суспільного добробуту. У роботі досліджено генезис категорії “суспільний добробут”, визначено його властивості, межі і структуру. Теоретично обґрунтовано соціально-економічну природу державних фінансів, їх функції та роль у формуванні суспільства добробуту. Проаналізовано зарубіжний досвід формування моделей добробуту. Систематизовано принципові їх відмінності, що полягають у розбіжностях стосовно кількісних показників – рівня державної централізації ВВП та його розподілу через державну систему фінансів.
Досліджено основні напрями бюджетного забезпечення соціальної функції держави в Україні, визначено її особливості та проблеми реалізації. Розглянуто національну модель суспільного добробуту з позиції таких показників як рівень податкових вилучень і соціальних видатків в ВВП. Обґрунтовано роль фіскальної політики в перерозподільчих процесах. Наведено рекомендації щодо запровадження податку на майно в Україні. Визначено шляхи вдосконалення фінансових відносин в Україні, зокрема, структури державних видатків в напряму їх орієнтації на соціальну сферу.
Annotation
The thesis is devoted to the further development of the scientific and practical bases of functioning of the institute of public finances in forming the national model of public welfare. The origin of the category “public welfare”, its properties, their framework and structure are defined. Socio-economic nature of public finances, their function and role in forming public welfare are determined on theoretical level.
Foreign experience of forming models of welfare is analyzed. Systematized are their peculiarities that lie in divergences of quantitative indexes – the level of state centralization of GDP and its distributing through the state system of finances.
Investigated are directions of the budgetary providing social function of the state in Ukraine, its features and problems of realization are presentad. The national model of state finances is considered by means of such indexes as a level of taxation and social charges in GDP.
The role of fiscal policy in redistribution processes is grounded. Recommendations as to introduction of tax on property in Ukraine are given. Ways of perfection of the system of state finances of Ukraine, in particular state spending structure in the direction to social sphere.
Актуальність теми дослідження
Трансформація соціально-економічної системи України у контексті поглиблення ринкових засад функціонування економіки потребує якісного вдосконалення діючої нині системи державних фінансів, оскільки пропорції розподілу ВВП та рівень його державної централізації в ХХ столітті суттєво зросли. Фінанси є важливою інституційною складовою економічної системи суспільства. Неможливо собі уявити забезпечення життєдіяльності людини, функціонування підприємств, реалізацію функцій держави без фінансів.
Фінансові відносини охоплюють усіх і кожного, а тому фінансові проблеми завжди привертають увагу всього суспільства. Водночас ці проблеми зачіпають інтереси громадян та держави, породжуючи протиріччя між ними. Якщо кожного громадянина цікавить насамперед його власний добробут та фінансовий стан, то держава має забезпечувати добробут всього суспільства, шляхом реалізації економічної політики.
Сучасний аналіз стану державних фінансів України свідчить про нівелювання значимості економічної науки в практичній діяльності, спрямованої на формування системи фінансових відносин. Наслідками цього є недосконалість економічного механізму використання державних фінансів та їх впливу на перерозподільчі процеси, що не сприяє підвищенню рівня життя пересічних громадян.
Формування потужної системи державних фінансів на сьогоднішньому етапі вимагає пошуку шляхів оптимізації державних видатків на соціальний захист і фінансування соціальної сфери. Мається на увазі перш за все кількісні параметри цього впливу: якою є припустима частка соціальних видатків, яка б не справляла дестабілізуючого впливу на макроекономічні показники. Зазначені проблеми видаються ще гострішими для вітчизняної економіки на тлі розгортання світової фінансово-економічної кризи, де дослідження кращих варіантів формування та використання державних фінансів як потужної складової підвищення суспільного добробуту лише набувають належної уваги.
Аналіз еволюції економічної думки свідчить про неусталеність поглядів на державні фінанси. Розробці нормативних принципів державних фінансів та моделей їх функціонування присвячено велику кількість наукових праць таких учених як А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Ст. Міль, У. Мацолла, Ф. Нітті, К. Віксель, Ф. Еджуорт, А. Маршалл, В. Парето, А. Пігу, Дж. Кейнс, А. Лернер, Р. Масгрейв, П. Самуельсон, Дж. Ейджел, Т. Лінд, Х. Ольсон, Д. Бойд, Р. Барро, С. Лін, Е. Аткінсон, Дж. Стігліц, Дж. Б’юкенен та інші.
Дослідженням фінансових проблем за умов соціалізму займалися представники радянської фінансової школи – О. Бірман, Б. Болдирєв, І. Злобін, М. Шерменьов, В. Суторміна. Проблеми удосконалення фінансових відносин досліджуються у роботах українських вчених М. Азарова, В. Андрущенка, В. Базилевича, В. Беседіна, О. Василика, А. Даниленка, М. Карліна, В. Лагутіна, І. Луніної, С. Льовочкіна, І. Лютого, В. Міщенка, В. Опаріна, К. Павлюка, В. Пархоменка, В. Пинзеника, Д. Полозенка, Г. П’ятаченка, О. Романенко, В. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія, Ф. Ярошенка та інших.
Найбільш значимими дослідженнями фінансового забезпечення умов розширеного відтворення у контексті інноваційного розвитку є роботи вітчизняних науковців В. Гейця, Ю. Пахомова, А. Чухна, Б. Кваснюка, В. Савчука, К. Кривенка, А. Фукса, впливу макроекономічної політики на розподільчі процеси А. Гриценка, П. Єщенка, Ю. Зайцева, І. Радіонової, І. Малого, М. Миронова, О. Мельника, М. Савлука та ін.
Відсутність комплексних досліджень питань, пов’язаних з використанням державних фінансів в якості чинника впливу на соціально-економічні процеси, а також невизначеність вітчизняної науки із вибором фінансової моделі забезпечення суспільного добробуту обумовили вибір теми, її мету, завдання і структуру.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертації є дослідження теоретичних засад суспільного добробуту, узагальнення в систематизованому вигляді позитивних і нормативних принципів функціонування інституту державних фінансів в напряму формування національної моделі суспільного добробуту.
Реалізація поставленої мети обумовила такі завдання дослідження:
- розглянути теоретичні підходи за допомогою яких розкривається сутність суспільного добробуту;
- розкрити сутність, структуру та елементи добробуту;
- з’ясувати роль інституту державних фінансів у формуванні суспільного добробуту виходячи з теоретичних концепцій про державні фінанси;
- теоретично обґрунтувати соціально-економічний зміст та функції державних фінансів, їх соціальну спрямованість у напряму формування суспільства добробуту;
- проаналізувати зарубіжний досвід формування моделей суспільного добробуту та основні їх відмінності;
- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення структури фінансового забезпечення соціальної сфери;
- визначити напрями формування моделі суспільного добробуту в Україні на основі аналізу сучасного стану державних фінансів;
- проаналізувати вплив фіскальної політики на формування національної моделі суспільного добробуту;
- дослідити інституційні зміни в державних фінансах України та їх роль у формуванні держави добробуту.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є сукупність фінансових відносин пов’язаних з розподілом і перерозподілом ВВП.
Предметом дослідження є соціальна спрямованість державних фінансів у напряму формування ефективної моделі суспільного добробуту.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає у оптимізації управління бюджетними видатками на соціальний розвиток суспільства та підвищення їх результативності в напряму формування національної моделі суспільного добробуту.
У процесі проведення автором дисертаційного дослідження отримано наступні результати, які становлять наукову новизну:
вперше:
- на основі аналізу теорій добробуту, визначено модель суспільного добробуту для України як особливу форму розв’язання протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами в напряму посилення соціальної спрямованості державних фінансів в розподілі і перерозподілі ВВП. Позитивний вплив соціальних видатків на рівень суспільного добробуту у короткостроковій перспективі є актуальним для України, оскільки за останні роки номінальні показники економічного зростання не підтверджені реальними процесами покращення рівня суспільного добробуту більшості населення країни;
- виявлено внутрішню структурну недосконалість вітчизняних державних фінансів, що проявляється у суттєвому порушенні принципу економіки добробуту – справедливості в перерозподілі доходів. Державна фінансова політика не сприяє відновленню соціальної справедливості у перерозподілі доходів. Відсутність податку на майно та прогресивної податкової шкали на доходи населення збільшує прірву між багатством незначної частини населення і бідністю великих мас, що живуть на низьку зарплату і пенсію (в Україні 90% населення мають низькі доходи і 10% надвисокі);
удосконалено:
- визначення державних фінансів як сукупності інституційних норм та правил поведінки (формальних і неформальних), що формують систему взаємозв’язків індивідів, визначаючи таким чином мотиви їх діяльності, та за якими здійснюється як специфікація прав власності на фінансові ресурси, так і мобілізація їх з метою формування державних фондів грошових ресурсів та використання на потреби соціально-економічного розвитку;
отримало подальший розвиток:
- на основі порівняльного аналізу структур бюджетів України і країн з розвиненою ринковою економікою визначено основні їх відмінності, що полягають у виборі бюджетних пріоритетів. В Україні присутні коливання часток державних витрат у часі та зміщення бюджетних видатків на фінансування адміністративно-управлінського апарату на відміну від розвинених країн, де переважають соціальні мотиви та стабільність видаткових частин їх бюджетів;
- дослідження ефективності державного бюджету, що полягає в оптимізації управління бюджетними видатками, їх стабільності та соціальній орієнтації. Досить ефективною моделлю формування видаткової частини бюджету є завдання максимізації функції корисності держави при заданих бюджетних обмеженнях, що визначаються інституціональними умовами розвитку країни.