Анотація
У дисертаційній роботі на основі використання неокласичних та інституціональних теорій досліджено функціонування, закономірності розвитку галузевих ринків в умовах глобалізації, надано обґрунтовані методичні та практичні рекомендації щодо ефективної державної галузевої політики. Проаналізовано еволюцію теорії галузевих ринків, запропоновано авторське визначення галузевого ринку, глобального галузевого ринку, класифікацію ринків на рівні галузей економіки. Визначено головні тенденції та суперечності розвитку галузевих ринків в умовах глобалізації, інституційне забезпечення їх розвитку.
Висвітлено сутність, напрями, види галузевої політики та особливості її проведення в Україні. Обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до визначення пріоритетних видів діяльності економіки на основі теорій довгострокового техніко-економічного розвитку, міжнародної торгівлі та конкурентоспроможності, а також стратегічних напрямів розвитку галузевих ринків в Україні.
Annotation
Theoretical and methodological principles of industrial markets development were defined; reasoned methodological and applicative recommendations about effective national industrial markets’ policy based on the integrated, systematic research in the context of globalization were presented in the dissertation.
The evolution of industrial markets’ theory was analyzed, the author’s definition of industry market and global industry market was suggested, and the classification of markets at the level of national economy branches was made.
The main tendencies, conflicts of industry markets development in the context of globalization and institutional support of their development were identified. The essence, trends, forms of industrial policy and its specific aspects in Ukraine were presented.
Theoretical and methodological approaches to the identification of the priority kinds of economic activity based on the theories of long-term technical and economic development, international trade and competitiveness, as well as strategic directions of industrial markets development in Ukraine were reasoned.
Актуальність теми дослідження
Сучасний розвиток світової економіки демонструє суперечливі тенденції глобалізації, які призводять до радикальної зміни співвідношення різних секторів і галузей економіки. Посилюється нерівномірність розвитку національних економік, вплив ТНК і глобальних компаній на ринки окремих країн, зростають бар’єри входження фірм до світового економічного простору. За цих умов економіка України характеризується суттєвими диспропорціями в галузевій структурі суспільного виробництва, втратою конкурентних позицій підприємств на агропромислових галузевих ринках, зменшенням частки наукоємної промислової продукції тощо.
Забезпечення конкурентоспроможності економіки України неможливе без підвищення питомої ваги високотехнологічних галузей, галузей інформаційних та нанотехнологій, виробництва продукції поглибленої переробки і кінцевого споживання з високою часткою доданої вартості, посилення впливу інноваційної складової розвитку агропромислового комплексу.
У світлі глобалізаційних викликів і необхідності нового етапу економічного розвитку України підвищується значущість наукового обґрунтування національних галузевих пріоритетів, формування на цій основі ефективної економічної політики, що ґрунтується на теорії промислової організації (теорії галузевих ринків). Складання міжгалузевого балансу виробництва та розподілу товарів і послуг відповідно до системи національних рахунків (СНР), а також порівняння національної статистичної інформації України з міжнародною зумовили необхідність визначення галузей на основі класифікації видів діяльності статистичних одиниць (КВЕД) на вищих рівнях. Це дозволило досліджувати провідні тенденції у світовій економіці, зокрема у сфері послуг, фінансовій діяльності, виробництві нових товарів тощо.
Крім цього, в умовах розвитку й глобалізації ринкових відносин виникає потреба в дослідженні діяльності підприємств, які пов’язані як галузевими ознаками, так і ринком, конкурентними відносинами, споживчим попитом, що вимагає теоретико-методологічного аналізу ринкових відносин на рівні галузей економіки, тобто галузевих ринків.
Кожний галузевий ринок має специфічні ознаки, однак існують спільні риси їх функціонування, зокрема концентрація ринку на рівні галузі, бар’єри входження на галузевий ринок, диференціація продукції, вертикальні взаємозв’язки між фірмами, цінова дискримінація, стратегічна поведінка фірм, тенденції глобалізації тощо.
Теоретичне осмислення цих процесів дає змогу розширити та систематизувати напрями ефективного функціонування й розвитку галузевих ринків і економіки в цілому, визначити напрями регулювання галузевих ринків у сучасних умовах.
Врахування нових тенденцій у практиці функціонування галузевих ринків в умовах глобалізації та трансформації економічних систем потребує теоретичного аналізу реальної економічної ситуації, виокремлення галузевої політики в структурі загального регулювання економіки як на національному, так і на світовому рівнях, з метою розробки ефективних інструментів впливу на розвиток окремих видів економічної діяльності та галузевої структури економіки.
Таким чином, актуальність теоретичного аналізу функціонування й розвитку галузевих ринків пов’язана з необхідністю вирішення трьох груп проблем української економіки: підвищенням ефективності функціонування галузевих ринків, подоланням галузевих диспропорцій у структурі економічної системи, посиленням конкурентоспроможності національної економіки в світовому економічному просторі.
Розв’язання цих завдань можливе на основі дослідження інституціональних засад функціонування галузевих ринків, що поєднують ринковий механізм саморегулювання, державне регулювання та формування ефективних інститутів, які б забезпечували реалізацію національних інтересів розвитку української економіки в умовах глобалізації.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційної роботи є комплексне, системне дослідження галузевих ринків в умовах глобалізації, визначення основних тенденцій їх функціонування й розвитку, надання обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій щодо проведення ефективної державної галузевої політики.
Для досягнення сформульованої мети було передбачено постановку та розв’язання комплексу таких завдань:
- виявити теоретико-методологічні засади, етапи формування й напрями розвитку теорії галузевих ринків,
- систематизувати основні теоретико-методологічні підходи до аналізу ринків на галузевому рівні;
- обґрунтувати авторський підхід до визначення сутності категорії «галузевий ринок» і класифікації ринків на галузевому рівні;
- висвітлити тенденції та суперечності впливу глобалізації на функціонування галузевих ринків;
- дослідити еволюцію структурних ознак галузевих ринків в умовах глобалізації;
- визначити особливості стратегічної конкуренції фірм на галузевих ринках у сучасних умовах;
- з’ясувати сутність та чинники бар’єрів входження на галузеві ринки за умов глобалізації;
- проаналізувати особливості інституційно-організаційної системи регулювання галузевих ринків в умовах поглиблення світогосподарських зв’язків;
- розкрити основні напрями та інструменти галузевої політики в умовах глобалізації;
- систематизувати теоретичні засади визначення пріоритетних галузей національної економіки;
- виявити особливості формування українських галузевих ринків в умовах трансформації економіки;
- здійснити обґрунтування стратегічних напрямів розвитку національних галузевих ринків.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є система економічних відносин з приводу формування та еволюції галузевих ринків.
Предметом дослідження є закономірності та суперечності функціонування і розвитку галузевих ринків в умовах глобалізації.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному теоретико-методологічному дослідженні функціонування і розвитку галузевих ринків в умовах глобалізації та розробці на цій основі методичних і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності їх функціонування в трансформаційній економіці України.
Найвагомішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок автора, є:
вперше:
- здійснено комплексний, системний аналіз функціонування та розвитку галузевих ринків в умовах глобалізації, що дозволило дати авторське визначення й розкрити сутність:
- галузевого ринку як сукупності відносин між продавцями, що займаються однаковим видом діяльності, тобто здійснюють процес виробництва за допомогою схожих ресурсів, створюють однаковий за цільовим призначенням товар, і покупцями, які формують попит на нього, з приводу купівлі-продажу цього товару;
- глобального галузевого ринку як сукупності відносин між продавцями, що представлені транснаціональними корпораціями, та покупцями з приводу купівлі-продажу стандартизованого продукту певного виду діяльності в межах єдиного світогосподарського простору на основі мережевої організації виробництва й обміну товарами;
- проаналізовано еволюцію теорії галузевих ринків і виокремлено чотири етапи: 1) зародження теорії галузевих ринків на основі аналізу ринкових відносин у працях економістів класичної політичної економії, формування науково-методологічних засад дослідження природи фірми (кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст.); 2) виокремлення двох напрямів розвитку теорії галузевих ринків: теоретико-дедуктивного аналізу − на основі дослідження цін, обсягу випуску фірм, їх впливу на ефективність, розміщення ресурсів, економічний добробут; та емпіричного, коли на описовому рівні вивчалися історія й розвиток окремих фірм і галузей, а також концентрація структури та поведінка однієї або кількох галузей у працях представників неокласичної школи (кінець ХІХ − початок ХХ ст.); 3) поєднання двох напрямів дослідження, виникнення теорій монополістичної та недосконалої конкуренції, виокремлення теорії галузевих ринків, її розвиток у межах інституційного напряму (20−70 рр. ХХ ст.); 4) сучасний етап розвитку: дослідження фірми, недосконалої конкуренції, державного регулювання; проблем вертикальних відносин; диференціації продукції; інноваційних чинників розвитку галузей; аналіз глобалізації галузевих ринків, монополістичної та олігополістичної конкуренції на міжнародних ринках тощо (з 70-х рр. ХХ ст.);
- на основі статистичного аналізу видів економічної діяльності в Україні виявлено тенденції уповільненого розвитку високотехнологічних видів діяльності, переробної промисловості, будівництва, сільського господарства, а також спрямованість української економіки на добування та первинну переробку сировини, зокрема, провідні позиції суб’єктів добувної промисловості, підприємств, що займаються виробництвом і розподілом електроенергії, газу та води, а також фінансовою діяльністю; серед промислових підприємств – виробники коксу та продуктів нафтоперероблення, електроенергії, газу і води, а також добувної промисловості, що дозволило обґрунтувати висновок про необхідність проведення активної державної підтримуючої селективної галузевої політики при виробництві сільськогосподарської продукції, а також у високотехнологічних галузях, зокрема в авіабудуванні, космічній галузі, інформаційних технологій тощо;
удосконалено:
- класифікацію галузевих ринків у частині її систематизації та розширення за такими критеріями: за видами економічної діяльності (в Україні – за КВЕД), охопленням території (глобальні, міжнародні, національні, регіональні, місцеві), рівнем конкуренції (конкурентні ринки, ринки природної монополії, з індивідуальним домінуванням, з колективним домінуванням), реагуванням на стадії економічного циклу (ринки зі стабільним та циклічним характером розвитку), динамікою витрат (із зростаючими, постійними та спадними витратами), стадіями зрілості попиту (піонерні, зростаючі, розвинені, затухаючі), висотою бар’єрів входження (із вільним входженням, неефективними, ефективними бар’єрами, блокованим входженням);
- обґрунтування теоретико-методологічних підходів до визначення пріоритетних видів економічної діяльності на основі: теорій довгострокового техніко-економічного розвитку, міжнародної торгівлі та конкурентоспроможності, основою яких є конкурентні переваги, кластери, інтелектуальне лідерство; моделей економічного розвитку країни (ресурсно-, експортно-, інноваційно-орієнтовані, імпортозаміщення); завдань економічної політики щодо подолання криз, наслідків стихійних лих, війн тощо;
- систематизацію провідних тенденцій функціонування галузевих ринків в умовах глобалізації, а саме: 1) фундаментальні зміни в організації виробництва: підвищення мобільності ресурсів і об’єднання географічно поділеного світу; формування мережевого характеру відносин між фірмами, продавцями і покупцями; розширення існуючих і створення нових зв’язків між видами діяльності як у межах компанії, так і за її межами на основі інформаційних технологій; здіснення виробництва, купівлі-продажу продукції, матеріалів і компонентів по всьому світу;
збільшення економії за рахунок масштабів виробництва; безперервне підвищення продуктивності у мікроелектроніці та комунікаційній техніці; 2) трансформацію відносин конкуренції між фірмами: істотний вплив конкурентних позицій фірми в одній країні на її позиції в інших країнах; збільшення кількості галузей, де компанія може отримувати конкурентні переваги; зростання обсягів виробництва ТНК і глобальних компаній, отримання на цій основі панівного становища на більшості глобальних і міжнародних галузевих ринках; обмеження конкуренції за рахунок зменшення кількості учасників галузевих ринків, формування олігопольних структур на міжнародних і глобальних ринках; 3) виникнення та розвиток нових видів діяльності фірм; 4) зростання стандартизації продукції тощо; - визначення суперечностей, притаманних розвитку глобальних галузевих ринків та інституційно-організаційної системи їх регулювання, а саме: локальні та глобальні тенденції розвитку галузевих ринків; збільшення обсягів виробництва ТНК і глобальних компаній, їх пануюче становище на більшості галузевих ринків і входження на ринки нових компаній; фінансова й інвестиційна централізація ресурсів у межах національних галузевих ринків і залучення ресурсів для розвитку обмеженої кількості країн світу; національні інтереси й інтереси світового капіталу, міжнародних корпорацій, міжнародних інвестиційних інститутів на галузевих ринках; потреба у вільному переміщенні технологій, ресурсів і продукції та наявний рівень транспортної інфраструктури; неспроможність існуючої системи регулювання ефективно вирішувати проблеми на глобальному рівні, протистояти кризам, надавати обґрунтовані рекомендацій щодо розвитку національних економік;
- обґрунтування специфічних структурних ознак галузевих ринків в умовах глобалізації, а саме: провідна роль найбільших компаній світу на галузевих ринках видобування та переробки нафти і газу, банківських послуг, автомобілебудування, виробництва металу, електроніки та електричного обладнання, страхування, роздрібної торгівлі, інжинірингу та конструкторських розробок; зміна видів економічної діяльності серед провідних компаній світу та позицій найбільших фірм у світових рейтингах відображає технологічні зміни в економіці; зростання монопольної влади фірм на основі сервісної диференціації; посилення стандартизації продукції;
- виявлення тенденцій трансформації бар’єрів входження на ринки в умовах глобалізації, серед яких: великий розмір початкових інвестицій, зростання капітальних витрат за рахунок підвищення ролі реклами та вартості бренду з метою просування продукції на ринки; збільшення витрат на дослідницько-конструкторські роботи, оскільки частка постійних витрат суттєво зростає при зменшенні граничних витрат; збільшення мінімально ефективного розміру фірми під впливом додатних мережевих ефектів; відкладення попиту, оскільки споживач, по-перше, сподівається на зниження цін, по-друге, на швидку появу більш продуктивної технології; виокремлення часу як фактору успіху при входженні на ринки;
набули подальший розвиток:
- характеристика головних стратегій компанії та наслідків їх застосування в умовах глобалізації в частині протидії входженню на ринок за рахунок: ціноутворення й обмеження обсягу випуску; збільшення інвестицій з метою зменшення витрат; збільшення витрат конкурентів; перехоплення ініціативи та розмноження торговельних марок; витіснення конкурентів і монополізації ринків шляхом хижацьких дій та мережевих ефектів; розширення на основі злиття і поглинань; узгоджених дій між фірмами;
- систематизація суперечностей розвитку галузевих ринків України в умовах трансформації з метою визначення напрямів їх ефективного регулювання, а саме: експлуатація наявних сировинних і матеріально-технічних ресурсів та застарілих технологій без їх якісного оновлення; суттєві структурні диспропорції, що проявляються у розвитку добувних видів діяльності, виробництві й розподілі газу та води; диспропорції у напрямку прямих інвестицій, їх обмежене надходження у високотехнологічні галузі; недостатній розвиток внутрішніх ринків з боку пропозиції вітчизняних компаній; низькі адаптаційні можливості сільськогосподарських підприємств; суттєве падіння обсягів виробництва у тваринництві; декапіталізація сільськогосподарських підприємств, обмежене інвестування в основний капітал, а також недостатній розвиток високотехнологічних галузей з використанням нано-, біотехнологій, мікроелектроніки тощо;
- обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку галузевих ринків України, зокрема: 1) у довгостроковій перспективі: створення вітчизняної наноіндустрії, розвиток галузей на основі енергозберігаючих технологій, ефективного використання енергетичних ресурсів; екологічне спрямування діяльності національних виробників; 2) у середньостроковій перспективі: стимулювання авіабудування, космічної галузі, машинобудування, будівництва та вдосконалення автомобільних доріг; 3) у короткостроковому періоді: сприяння подоланню криз на галузевих ринках.