Анотація
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та методологічних основ формування ринку землі сільськогосподарського призначення, з’ясуванню сутності та особливостей інституціональних чинників формування ринку землі як важливого сегмента ринкової економіки України. В роботі проаналізовано як інституційні, так і неінституційні обмеження, що існують в Україні щодо володіння, користування, розпорядження земельними ресурсами, у порівнянні з обмеженнями, що існують в інших країнах трансформаційної економіки.
Визначено основні напрями необхідних інституційних змін у сфері обігу земельних ресурсів сільськогосподарського призначення, запропоновано механізми створення конкурентного ринку земель цього типу як в Україні в цілому, так і на прикладі окремо взятого агропромислового регіону. Обґрунтовано основні принципи функціонування моделі ринку землі сільськогосподарського призначення. Розроблено теоретичні засади і концептуальні підходи для вдосконалення державної політики на ринку землі й у сфері використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення.
Annotation
The thesis is devoted to the research of theoretical and methodological principles of agricultural land market forming, defining the essence and peculiarities of institutional criteria of land market forming as an important segment of the market economy in Ukraine. It has been analysed here both: institutional as well as non-institutional restrictions existing in Ukraine in terms of ownership, usage, proprietorship of the land resources compared to the restrictions existing in other countries of transformational economy.
The main trends of the necessary institutional changes in the sphere of turnover of agricultural land resources have been defined. The trends and mechanisms of the criteria of the competitive land market of this type in Ukraine in general as well as on the example of an agricultural region have been suggested. The main principles of the agricultural land market model have been proposed. The theoretical basis and conceptual approaches for improving the state policy in the land market and in the sphere of using the agricultural land market have been developed.
Актуальність теми дослідження
У сучасних умовах утвердження ринкових відносин в аграрній сфері України важливого значення набуває формування дійових механізмів ефективного використання земельних ресурсів. З їх становленням і розвитком пов’язане створення умов реалізації права на земельну власність, розгортання іпотечних процесів у сільському господарстві для залучення капіталовкладень, без яких неможливі формування та функціонування ефективного землевласника. Для України актуальним залишається перехід до цивілізованих принципів включення землі – обмеженого, особливого економічного ресурсу – в ринковий обіг на ринкових умовах і за ринковими цінами.
Відсутність ринкових механізмів у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення посилює тіньовий сектор позаринкового обігу земель, ускладнює налагодження взаємовигідних відносин між суб’єктами зазначеного ринку, стримує розвиток аграрного підприємництва й поглиблює проблеми соціально-економічного розвитку села. У сфері дослідження економічних явищ і процесів, пов’язаних зі становленням та розвитком ринкових відносин в аграрному секторі економіки України, першочерговим залишається завдання формування ринку землі з позиції інституціонального напряму сучасної економічної теорії, враховуючи зростаюче значення саме інституціональних чинників у здійсненні кардинальних ринкових перетворень.
Теоретичні основи розробки концептуальних підходів до вдосконалення процесів інституціоналізації ринку землі здійснили західні економісти – А. Алчіан, Т. Веблен, Дж. Гелбрейт, Дж. Коммонс, Р. Коуз, Д. Норт, М. Олсон, Г. Таллок та ін. Дослідженню питань становлення інституціональних аспектів ринку землі та прикладних його елементів приділяють увагу і вітчизняні вчені-економісти. До робіт, присвячених цій тематиці, належать наукові розробки С. Архієреєва, В. Геєця, А. Гриценка, Б. Кваснюка, О. Крисального, В. Савчука, А. Чухна, П. Юхименка та ін.
Серед відомих російських дослідників ринку землі з позиції інституціонального напряму слід виділити Р. Капелюшнікова, Н. Креснікову, Д. Лукманова, Р. Нурєєва, Н. Шагайду, А. Шастітко та ін. Важливість і необхідність функціонування ринку землі в сільському господарстві розкрита у працях Ю. Білика, П. Гайдуцького, О. Онищенка, О. Песцової, П. Саблука, В. Трегобчука, А. Третяка, В. Юрчишина та ін.
Теоретичні аспекти реформування аграрних відносин і формування ринку землі сільськогосподарського призначення знайшли відображення у працях таких відомих українських учених, як А. Даниленко, М. Дем’яненко, В. Месель-Веселяк, Л. Новаковський, А. Тихонов, М. Федоров. Дослідженню проблеми розвитку та вдосконалення ринку сільськогосподарських земель приділяли увагу Л. Балаш, Д. Добряк, М. Калінчик, М. Малік, С. Смоленська. Проте різноманітність поглядів, викладених у численних наукових працях, засвідчує складність проблеми та відсутність систематизованих концепцій її розв’язання.
Залишаються актуальними і потребують подальшого дослідження окремі питання регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення, а саме: теоретико-методологічні аспекти становлення й формування інституціональних основ цього ринку; запровадження механізмів ефективного використання та підтримання високого рівня ефективності землекористування в ринкових умовах; методологічні аспекти формування ціни на земельні ділянки; державного регулювання ринку земель цього типу. Недостатня вирішеність у науковому плані зазначених вище питань, з одного боку, та необхідність у нових підходах до реалізації завдань, пов’язаних з регулюванням ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні, – з іншого, зумовили актуальність дисертаційного дослідження.
Мета і завдання дослідження
Мета роботи полягає у з’ясуванні сутності та особливостей інституціональних чинників формування ринку землі як важливого сегмента ринкової економіки України, розробці теоретичних засад і концептуальних підходів щодо вдосконалення державної політики у сфері використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення.
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:
- виявити теоретико-методологічне значення, суть та особливості інституціонального підходу до проблем становлення і функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення;
- провести історичний аналіз розвитку земельних відносин на теренах України у ХІХ – на початку ХХІ ст.;
- проаналізувати питання суперечностей, що виникають у процесі формування й подальшого розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки, показати способи їх розв’язання в інтересах всього суспільства;
- виявити інституціональні обмеження, що існують в Україні щодо володіння, користування, розпорядження земельними ресурсами;
- визначити основні напрями необхідних інституціональних змін у сфері обігу земельних ресурсів сільськогосподарського призначення та запропонувати механізми створення конкурентного ринку земель цього типу як в Україні в цілому, так і на прикладі окремо взятого агропромислового регіону;
- здійснити теоретичний аналіз проблеми становлення й розвитку орендних відносин, висвітлити усі труднощі, що стоять на шляху формування цивілізованого ринку оренди земель сільськогосподарського призначення;
- з’ясувати значення інституту іпотечно-заставного кредитування для загального ринкового розвитку всієї економіки України та її аграрного сектора;
- конкретизувати роль державних владних інститутів, муніципальних органів влади та громадськості у регулюванні ринкових форм обігу земельних ресурсів і дослідити досвід окремих країн Європи з цього питання.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування, функціонування й розвитку ринку земельних ресурсів сільськогосподарського призначення.
Предметом дослідження є тенденції та особливості використання інституціональних чинників ринкової трансформації аграрного сектора економіки України та організаційно-економічні засади становлення ринку земель сільськогосподарського призначення.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
вперше:
- здійснено цілісний системний теоретичний аналіз інституціональних основ формування ринку земель сільськогосподарського призначення, на базі якого систематизовано існуючі та виділено нову групу інституціональних обмежень, що виникла у зв’язку зі зміною співвідношення дієвості формальних і неформальних інститутів при запровадженні ринкових принципів аграрного підприємництва; зокрема сукупність об’єктивних та інституціонально-визначених обмежень, а також обмежень «консерватизму та спротиву» земельно ринковим реформуванням, що сформовані попередніми нормами економічної культури аграрного господарювання;
- введено та обґрунтовано поняття «рекомбінація економічних прав власності на землю», суть якого полягає в тому, що за формального права на земельний пай власник його не може повністю скористатися всіма специфікованими правами власності, особливо правом на дохід від власності, а цим правом (на основі недосконалості інституціональних норм) користуються інші суб’єкти земельно-ринкових процесів;
удосконалено:
- пріоритетне теоретико-методологічне значення інституціонального підходу до розгляду фундаментальних основ формування ринку земель сільськогосподарського призначення та показано, що воно зумовлене насамперед акцентуванням уваги на забезпеченні ефективної економічної поведінки власника земельних ресурсів, дослідженням умов формування дієвого механізму конкурентного ринку;
- положення про складність і тривалість процесу діалектичної взаємодії суб’єктів нової економічної поведінки та інститутів як законів, норм, правил, принципів, форм власності, реального послідовного впровадження ринкових відносин у галузі аграрної економіки України;
- положення про об’єктивне формування національного ринку землі як сукупності регіональних (за своїми основними параметрами – попитом, пропозицією, рівнем цін) ринків землі. Обґрунтовано висновок про необхідність селективної політики держави щодо розвитку ринкових форм обігу земельних ресурсів із максимальним врахуванням специфіки регіонів України;
дістали подальшого розвитку:
- теоретичні обґрунтування основних принципів функціонування моделі ринку землі сільськогосподарського призначення, механізмів ефективного використання та підтримання високого рівня землекористування в ринкових умовах, зокрема поєднання державою ринкових, непрямих методів впливу на попит, пропозицію, ціну на регіональних ринках землі, з виваженою політикою аграрного розвитку країни із використанням необхідних інституціонально-адміністративних заходів та прямих владних впливів на цей ринок;
- напрями удосконалення формальних інституціональних основ ефективного обігу земельних ресурсів сільськогосподарського призначення та здійснення ринкових операцій із ними, залучення необхідних капіталовкладень в аграрний сектор економіки країни. В роботі обґрунтована теоретико-економічна необхідність прийняття не одного Закону України «Про ринок земель», а відповідно самостійних Законів України «Про ринок земель населених пунктів» та «Про ринок земель сільськогосподарського призначення», а також окремого Закону «Про заставу земель сільськогосподарського призначення».
