Анотація
У дисертації розкрито сутнісну характеристику інтелектуалізації праці як чинника, процесу і результату економічної діяльності. Систематизовано та доповнено показники кількісного вимірювання і форми прояву інтелектуалізації праці. Обґрунтовано вплив інтелектуалізації праці на інноваційний розвиток. Здійснено порівняння інтелектуалізації праці у постсоціалістичних країнах. Проаналізовано стан та динаміку інтелектуалізації праці у вітчизняній економіці. Встановлено рівень фінансового, кадрового та інституційного забезпечення інтелектуалізації праці в Україні. Розроблено заходи поглиблення інтелектуалізації праці у вітчизняній економіці. Запропоновано шляхи реалізації стратегії інноваційного розвитку України. Визначено умови поглиблення інтелектуалізації праці в національній економіці.
Annotation
In the dissertation the essential characteristics of intellectualization of labour as a factor, processhas and result of production has been determined. The parameters of quantitative measuring of intellectualization of labour and the shapes of its manifestation have been systematized and supplemented. The influence of intellectualization of labour on the innovative development has been grounded. The comparison of level of intellectualization of labour of the post-socialist countries has been made. The condition and the dynamics of intellectualization of labour of the native economy have been analyzed.
The level of financial, personnel and institutional support of intellectualization of labour in Ukraine have been established. The events of deepening of intellectualization of labour in the native economy have been developed. The ways of realization of innovative strategy of Ukraine have been offered. The conditions of deepening of intellectualization of labour in the national economy have been destined.
Актуальність теми дослідження
Інтелектуалізація праці завжди була тією рушійною силою, яка надавала певного змісту господарській діяльності людини, визначала характер економічного зростання і ступінь розвитку економіки. Поступове підвищення ролі переважно інтелектуальної, творчої, складної компоненти змісту праці порівняно із переважно фізичною, рутинною, простою шляхом появи новинок та їх застосуванням у господарській діяльності сприяло поглибленню спеціалізації виробництва, зростанню рівня продуктивності праці, створенню певного соціального ефекту й підвищенню статусу людини в економічній системі.
Одержання переваг від нововведень підсилювало прагнення поглиблювати інтелектуалізацію праці. Виняткової важливості це набуло в умовах становлення економіки знань. Ефективність формування та функціонування останньої залежить від рівня інноваційного розвитку, що в однаковій мірі охоплює усі сфери господарської діяльності й альтернативи якому практично не існує.
Дана проблема є особливо актуальною для країн, що стали на шлях ринкових перетворень, в тому числі й України. Інноваційний розвиток шляхом поглиблення інтелектуалізації праці дозволить господарюючим суб’єктам відкрити нові грані й охопити нові горизонти науки і техніки, а країні – проявити лідерські позиції в окремих видах економічної діяльності й закріпити власну нішу у світовому господарстві, розв’язати існуючі соціально-економічні та екологічні проблеми. Саме це і зумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Окремі теоретичні аспекти інтелектуалізації праці розкриті такими вченими як: Ф. Бастіа, Д. Белл, Дж. К. Ґелбрейт, Дж. Лодердель, Дж. Мак Куллох, Т. Мальтус, К. Маркс, А. Маршалл, Дж. Мід, Дж. С. Мілль, Ж. Неккер, Р. Оуен, В. Петті, Платон, П. Ревенстон, Д. Рікардо, Ж. Б. Сей, А. Сен-Сімон, А. Сміт, Р. М. Солоу, Я. Тінберґен, Й. Шумпетер. Вагомий внесок у вирішенні проблем праці щодо якісних змін у змісті праці здійснили І. Буян, Ю. Васильчук, Е. Вільховченко, В. Врублевський, О. Герасименко, М. Семикіна, С. Сурков, Р. Цвильов.
Питання інтелектуалізації праці та інноваційного розвитку у своїх роботах висвітлюють Ю. Бажал, Р. Березюк, О. Грішнова, В. Гусєв, Н. Дєжина, В. Інозємцев, В. Кісєльова, А. Колот, П. Леоненко, Т. Мірошниченко, Л. Мусіна, Л. Мяснікова, І. Павленко, В. Савчук, Д. Смірнов, В. Стогній, А. Федорчук, Л. Федулова, А. Чухно, П. Юхименко та інші. Методику кількісного оцінювання інноваційного розвитку й потенціалу країни, реґіону та підприємства обґрунтували О. Амоша, В. Антонюк, Л. Антонюк, В. Близнюк, В. Верба, М. Гаман, А. Гриньов, О. Денис, А. Землянкін, Г. Ільїна, М. Козоріз, Л. Лісогор, Н. Орлова, А. Поручник, М. Пугачова, А. Сухоруков та інші.
Проте, попри ґрунтовні дослідження цієї проблеми недостатньо уваги приділено з’ясуванню сутнісної характеристики інтелектуалізації праці, систематизації її позитивних і неґативних наслідків, форм прояву й обґрунтуванню визначальної ролі в інноваційному розвитку.
Мета і завдання дослідження
Мета дисертаційного дослідження – обґрунтування теоретичних засад інтелектуалізації праці, її взаємозв’язку з інноваційним розвитком та розробка практичних рекомендацій щодо заходів, які б сприяли поглибленню інтелектуалізації праці у стратегії інноваційного розвитку економіки України.
Із логіки поставленої мети випливає необхідність виконання таких завдань:
- з’ясувати основні аспекти сутності інтелектуалізації праці;
- класифікувати і доповнити показники кількісного вимірювання інтелектуалізації праці й систематизувати її форми прояву;
- обґрунтувати вплив інтелектуалізації праці на інноваційний розвиток;
- порівняти інноваційний розвиток економіки України та інших постсоціалістичних країн в аспекті поглиблення інтелектуалізації праці;
- проаналізувати стан і динаміку інтелектуалізації праці у вітчизняній економіці та розкрити причини, що перешкоджають інтелектуалізації праці;
- встановити рівень фінансового, кадрового та інституційного забезпечення інтелектуалізації праці в Україні;
- розробити систему заходів, які б сприяли інтелектуалізації праці;
- запропонувати шляхи реалізації стратегії інноваційного розвитку економіки України;
- визначити умови поглиблення інтелектуалізації праці в національній економіці.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єкт дослідження – інтелектуалізація праці як визначальний чинник, процес і результат економічного розвитку, загалом, та інноваційного, зокрема.
Предмет дослідження – теоретичні й організаційні засади інтелектуалізації праці в контексті реалізації інноваційного вектору економічного розвитку України.
Наукова новизна результатів дослідження
Основні положення, які визначають наукову новизну і виносяться на захист, полягають у такому:
вперше:
- обґрунтовано сутність інтелектуалізації праці через якісні зміни у структурі витрат трудових зусиль, засобів і предметів праці. Встановлено, що інтелектуалізація праці є органічною триєдністю – чинником, процесом і результатом економічної діяльності, саме тому вона виконує роль інтенсифікатора виробничих факторів. З’ясовано, що присутні єдність та суперечності стосовно якісних змін у змісті праці та у його переважно інтелектуальній, творчій, складній компоненті штовхають до безперервної інтелектуалізації праці. Цей процес постійно підсилюється діалектичною єдністю позитивних та неґативних наслідків на рівні особи, господарюючого суб’єкта, сфери економічної діяльності, реґіону, країни, світу і впливом на навколишнє природне середовище;
удосконалено:
- теоретичні підходи щодо впливу інтелектуалізації праці на інноваційний розвиток економічних аґентів. Встановлено, що поглиблення інтелектуалізації праці уповільнює дію закону спадної віддачі ресурсів, скорочує інноваційний лаг та інноваційний розрив, дозволяє одержати надлишок над середнім рівнем прибутку і заробітної плати у вигляді інновативної ренти, зміцнює інтелектуальну безпеку та підвищує стійкість до кризових явищ і процесів;
- теоретичні підходи до виокремлення форм інновативної ренти, яка, в залежності від чисельності суб’єктів-інноваторів й успішності реалізації новинок, на мікрорівні може бути монопольною або диференціальною, на рівні сфери економічної діяльності й реґіону – інфрамаржинальною або диференціальною, а на рівні країни – абсолютною, інфрамаржинальною або диференціальною;
- механізм прямого й опосередкованого страхування та хеджування інноваційних ризиків. Пряме здійснюється за участю страхових компаній і ринку похідних цінних паперів, а опосередковане – за посередництвом держави, недержавного нефінансового сектору, зарубіжного сектору, банків, небанківських фінансово-кредитних установ, ринку акцій та корпоративних обліґацій.
дістало подальшого розвитку:
- принципи побудови системи індикаторів інтелектуалізації праці та систематизації її форм прояву, в основу яких закладено органічну триєдність інтелектуалізації праці як чинника, процесу і результату економічної діяльності. На відміну від існуючих, такий підхід дав змогу здійснити аналіз інтелектуалізації праці у стані статики і динаміки для суб’єктів усіх видів економічної діяльності та сформувати «карти» інтелектуалізації праці й визначати її «проблемні зони»;
- виокремлення заходів поглиблення інтелектуалізації праці, які повинні ґрунтуватись на єдності й спорідненості національної, реґіональної, галузевої і мікроекономічної політики та сприяти реалізації стратегії інноваційного розвитку, що зводиться до п’яти кроків – застосування різних моделей інноваційного розвитку, галузева інноватизація, внутрішня інноваційна кооперація і кластеризація, визначення інтеґраційних векторів України у сфері поглиблення інтелектуалізації праці та стимулювання малого, середнього й великого бізнесу щодо поглиблення інтелектуалізації праці;
- підходи до побудови ринково-комунікаційної моделі інноваційного розвитку за участю креейтерів, провайдерів та імітаторів, фінансове, кадрове й інституційне забезпечення яких повинно здійснюватись державним, недержавним і зарубіжним секторами.