У дисертаційній роботі на основі комплексного аналізу досліджені теоретико-методологічні й практично-прикладні проблеми соціально-економічних гарантій в трансформаційному суспільстві. Розроблено наукові підходи класифікації соціально-економічних гарантій, розкрито суперечності функціонування системи надання соціально-економічних гарантій, зокрема, визначення індикаторів, соціальних нормативів та стандартів в умовах трансформаційної економіки.
Розглядається світовий досвід надання соціально-економічних гарантій з позиції реалізації принципів соціальної справедливості в контексті можливостей використання цих здобутків у вітчизняній практиці, розкрито складові механізму забезпечення прав населення на соціально-економічні компенсації, що мають бути поєднані з процесом обмеження бюрократичних привілеїв в умовах ринкової трансформації. Досліджена специфіка реалізації соціально-економічних гарантій в умовах процесу трансформації економіки України та визначені шляхи вдосконалення механізму їх реалізації для працездатних і непрацездатних верств населення.
Theoretic-methodological and practical problems of market transformation are being researched. Scientific approaches of socio-economic guarantees classification are elaborated, contradictions of socio-economic guarantees providing system are discovered (i.e. definitions of indicators, social norms and standarts in conditions of market transformation). World experience of socio-economic guarantees providing is analysed in the context of social justice realisation, especially in the domestic economy. The components of the mechanism that protects the peoples rights on socio-economic compensations are discovered and have to be combined with the restriction of bureaucratic privilages in conditions of market transformation. The specific of socio-economic guarantees realisation in conditions of Ukrainian economy transformation process is analysed and the ways of their realisation mechanism improvement are determined for people capable of working and those who are not.
Процес суспільної трансформації, що відбувається в Україні, спрямований на формування та розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки, найважливішою ознакою якої є наявність надійної системи соціального захисту населення. Проте ринкова трансформація вітчизняної економіки має досить суперечливі результати, які повною мірою не відповідають задекларованим цілям соціально-економічних перетворень. Так, водночас із позитивними процесами, набули суспільно загрозливих масштабів такі негативні явища як неприпустиме соціально-економічне розшарування населення, його маргіналізація та поширення глибокої бідності (злиднів).
В умовах, за яких спостерігається певна неспроможність держави щодо гарантованого забезпечення громадянам реалізації їх основних соціально-економічних прав закріплених Конституцією України, надзвичайно важливим та актуальним є питання поглиблення науково-теоретичних та практично-прикладних досліджень у сфері посилення надійності соціального захисту економічно вразливих верст населення, а також представників найманої праці.
Зокрема це стосується такого напряму економічної теорії як дослідження системи відносин і суперечностей, що виникають в процесі реалізації соціально -економічних гарантій та виявлення реальних можливостей (фінансових, організаційних, нормативно-правових) їх забезпечення державою в умовах процесу поглиблення ринкової трансформації. Зазначене потребує також пошуку шляхів підвищення надійності та ефективності механізмів забезпечення реалізації соціально-економічних гарантій, передусім мінімальних.
Метою дослідження є комплексний політико-економічний аналіз соціально-економічних гарантій, що забезпечується або контролюється державою та конкретні механізми їх реалізації і шляхи підвищення дієвості в умовах трансформаційної економіки.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:
- Здійснити огляд методологічних аспектів еволюції наукових поглядів щодо сутності соціально-економічних гарантій та необхідності і можливості їх реалізації в ринкових умовах.
- Поглибити сутнісне розуміння змісту категорій “соціально-економічні гарантії”, зокрема “мінімальні соціально-економічні гарантії”, визначити їх роль і місце в системі соціальної та економічної політики держави, а також в системі забезпечення задоволення потреб населення, передусім, соціального захисту малозабезпечених верств.
- Виокремити існуючі теоретичні підходи до класифікації соціально-економічних гарантій, зокрема мінімальних, та, на основі узагальнення світового досвіду, виявити проблеми і визначити дієві заходи щодо їх реалізації у сучасних умовах.
- Визначити найбільш суперечливі аспекти вибору соціально-економічних індикаторів та показати шляхи розв’язання проблем, що виникають при реалізації принципу соціальної справедливості у процесі визначення та нормативно-правового закріплення їх вартісних і натуральних показників.
- Здійснити оцінку надійності механізмів визначення соціально припустимих рівнів мінімальних соціальних гарантій та існуючих проблем їх практичного надання, зокрема, обґрунтувати необхідність переходу до переважного їх надання у формі адресної соціальної допомоги.
- Розкрити зміст найбільш оптимальних підходів забезпечення соціальної справедливості у розв’язанні проблеми надання соціально-економічних пільг, визначити найбільш ефективні способи забезпечення реалізації їх компенсацій ної складової та обґрунтувати необхідність і шляхи згортання соціально невиправданих привілеїв.
- Визначити шляхи вдосконалення механізму реалізації мінімальних соціальних гарантій в умовах трансформаційної економіки України, зокрема механізму мінімальної заробітної плати та інших мінімальних соціальних гарантій.
Об’єктом дослідження є система відносин, що виникають у процесі гарантованого забезпечення реалізації основних соціально-економічних прав населення, передусім, малозабезпечених та соціально вразливих верств.
Предметом дослідження є соціально-економічні гарантії в умовах ринкового реформування та конкретні механізми державного забезпечення їх реалізації на засадах соціальної справедливості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методологічного комплексу проблем визначення сутності соціально-економічних гарантій та вдосконалення механізмів їх реалізації в умовах ринкової трансформації.
Теоретичні та практичні результати роботи:
вперше:
- методологічно обґрунтовано структурування архітектоніки внутрішніх елементів “соціально-економічної політики”, що віддзеркалює особливості взаємозв’язку економічної і соціальної політики, характеризує взаємодію базисних і надбудовних відносин, та включає: 1) політику соціально-економічного захисту; 2) політику розподілу і перерозподілу суспільного продукту в сфері кінцевого споживання; 3) політику зайнятості та охорони праці; 4) політику соціально-економічного узгодження та оптимізації інтересів різних суспільних верств і класів; 5) функціонально-цільові складові соціально-економічної політики, зокрема: політику соціально-економічного захисту материнства і дитинства; соціально-економічні складові молодіжної політики; політику захисту прав споживачів (консюмеризм) тощо;
- теоретично доведено необхідність класифікації соціально-економічних гарантій за чотирма критеріями: структурно-економічними ознаками; виконанням державою зобов’язань щодо дотримання принципів соціальної справедливості; роллю держави у реалізації або контролі за реалізацією соціально-економічних гарантій; за їх належністю до структурних складових системи соціально-економічного захисту населення;
- розкрито зміст підходу щодо визначення чотирьох можливих рівнів диференціації натурально-вартісної бази мінімальних соціально-економічних гарантій з позиції забезпечення процесу відтворення людини в сучасних умовах: “відтворювально-достатнього мінімуму”; “соціально припустимого мінімуму”; “мінімуму соціально-економічної деградації”; “мінімуму фізіологічної деградації”;
отримало подальший розвиток:
- поглиблення розуміння сутнісного змісту системи відносин, що охоплюється такими економічними категоріями як “соціально-економічна політика”, “соціально-економічна справедливість”, “соціально-економічні гарантії”, “мінімальні соціально-економічні гарантії”, “бідність” та “глибока бідність (злиденність)”;
- оцінка стану малозабезпеченості, що є підставою для надання соціально-економічних гарантій та визначення базових індикаторів диференціації населення за глибиною недоспоживання, які відповідають таким станам маргінального забезпечення задоволення потреб життєдіяльності людини як бідність, злидні й межа фізіологічного виживання;
- уточнення підходів щодо вдосконалення порядку визначення та затвердження мінімальних соціальних гарантій і забезпечення реалізації їх регулюючої соціальної функції для двох основних груп населення: працездатного, що працює на умовах найму; непрацездатного непрацюючого населення (пенсіонери, інваліди та утриманці);
- поглиблення уявлення щодо реальних можливостей розв’язання проблеми соціально справедливого надання пільг малозабезпеченим верствам населення шляхом адресних компенсацій, а також визначення умов та конкретних заходів прискореного згортання необґрунтованих привілеїв сучасної бюрократії в умовах поглиблення ринкових трансформацій;
удосконалено:
- методичні підходи щодо оцінки репрезентативності соціально-економічних індикаторів визначення вартісних рівнів малозабезпеченості та виміру глибини недоспоживання життєвих благ найбільш соціально вразливими верствами населення;
- методику визначення глибини бідності для різних категорій громадян України, за якою глибина бідності для бідніших, найбідніших і злиденних верств є величиною адекватною певним відхиленням поточної вартості їх життя від загальноприйнятого в державі критерію бідності.