Анотація
Дисертація присвячена обґрунтуванню новітніх політекономічних підходів до визначення сутності соціального капіталу, його місця і ролі в сучасних економічних системах. Сформульовано основні концептуальні принципи та підходи до визначення соціального капіталу як факторного ресурсу сучасної економічної системи. У результаті аналізу, проведеного у загальному контексті еволюції системи капіталу та історичного процесу зміни домінуючої ролі її форм у ринковій економіці, доведено, що в умовах становлення постіндустріального суспільства створюються необхідні передумови для виділення соціального капіталу як найважливішого фактора виробництва.
Обґрунтовані методологічні підходи до визначення інституціональних складових соціального капіталу у термінах «соціальної економіки» – «довіра», «соціальні мережі», «соціальна справедливість», «соціальне партнерство», виходячи з розуміння нової якісної ролі соціальних взаємодій в економічній системі. Досліджено принципи та специфіку відтворення соціального капіталу на мікро-, мезо- та макрорівні в умовах становлення та розвитку постінституціонального суспільства. Проведено аналіз сім’ї, комерційних і недержавних організацій, держави як джерел формування соціального капіталу.
Annotation
The dissertation is devoted to the ground of new political economy approaches to defining the essence of social capital, of its place and role in the modern economic systems. Basic conceptual principles and approaches to defining social capital as factorial resource of private economical system are formulated. In the process of analysis conducted in the general context of evolutional of system of capital and historic process of changing dominant role of its forms in market economy, it was well-proven that in the conditions of becoming of post-industrial society necessary pre-conditions are created for the selection of social capital as major factor of production.
Methodological approaches to defining institutional constituents of social capital in the terms “social economy” – “trust”, “social networks”, “social justice”, “social partnership”, proceeded from understanding of new high-quality of social co-operations in economic system. Principles and specifics of reproduction on micro-, mezo- and macro level in the conditions of formation and development of post-industrial society were researched. The analysis of family, of commercial and non-state organizations of the state as the source of forming of social capital is given.
Актуальність теми дослідження
Вирішальними чинниками економічного зростання у сучасному світі, крім людського капіталу, є й інші новітні форми капіталу – інтелектуальний, інформаційний, клієнтський, марочний тощо. Але головна причина вкрай повільної розбудови економіки України, на наш погляд, полягає не у відсутності капіталу як такого, а в існуючому інституціональному середовищі, яке гальмує внутрішні чинники саморозвитку капіталу і не створює умов для реалізації його потенційних можливостей.
По мірі того, як інформація і знання стають основним, базовим ресурсом сучасної економіки, значно звужується коло традиційних економічних законів, за допомогою яких вона регулюється. Пішли в минуле часи А. Сміта і його «економічної людини» і навіть часи Дж. Кейнса з його психологічним законом. Наступає час пошуку нових важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства і, на наш погляд, найважливішим серед них стає соціальний капітал.
Актуальність теми обумовлена розвитком продуктивних сил суспільства, який призвів до глобальних трансформацій у системі сучасних економічних відносин, викликавши необхідність переосмислення теорії та практики господарювання, розробки ефективної економічної політики, спрямованої на гармонійний розвиток в умовах нового господарського середовища.
У новій економічній парадигмі в центр аналізу соціально-економічного розвитку ставиться здатність економіки до ефективних якісних і структурних зрушень, що прямо і безпосередньо визначаються людськими можливостями. Дослідження людини як живого носія знань, творчих здібностей та сил, за допомогою яких вона перетворює себе і навколишній світ, обумовило інтерес до її соціальних взаємодій, започаткувавши теорію соціального капіталу. Протягом останніх десятиріч концепція соціального капіталу стає все більш популярною. Соціальний капітал дає можливості найбільш ефективно використовувати інші види капіталу, а іноді й компенсувати їх відсутність. Він є своєрідним доповненням, каталізатором інших форм капіталу.
Здатність нагромаджуватись і приносити дохід визначає приналежність соціального капіталу до капіталу як універсальної вартості. Він є продуктивним, тому що сприяє досягненню загальних цілей. З’являється все більше доказів тому, що соціальна єдність є необхідною умовою для економічного розквіту суспільства і сталого розвитку. Здорова ринкова економіка – це економіка, в межах якої суспільство може володіти такою кількістю і якістю соціального капіталу, яка сприяє самоорганізації бізнесу, корпорацій, мережевих структур, формуванню демократичних, політичних інститутів. Таким чином, дослідження категорії «соціальний капітал», визначення його ролі і місця в сучасній економічній системі має велике теоретичне і практичне значення.
Термін «соціальний капітал» відносно недавно увійшов у науковий обіг, але проблемам формування та ефективного використання приділялося чимало уваги у працях зарубіжних науковців У. Бейкера, С. Боргатті, П. Бурд’є, Д. Джекобса, К. Джонса, М. Еверета, Д. Коулмена, А. Лайта, Г. Лаурі, Н. Ліна, Р. Патнама, М. Пелдема, В. Радаєва, Х. Флепа, Ф. Фукуями, М. Шиффа.
Не залишає зазначену проблематику й вітчизняна наука. Цілісному дослідженню проблем соціального капіталу присвячені праці таких науковців, як Ю. Бажал, В. Близнюк, О. Бородіна, В. Геєць, М. Горожанкіна, О. Грішнова, М. Диба, М. Дороніна, Ю. Зайцев, С. Ілляшенко, А. Колодій, Ю. Куликов, Е. Лібанова, І. Радіонова, В. Савчук, В. Сікора та інші.
Огляд наукових праць з проблеми дисертаційного дослідження показав, що залишається багато питань, які досліджено недостатньо або взагалі не досліджено. Загальною проблемою є обґрунтування методологічних аспектів визначення категорії «соціальний капітал» і її місця в системі капіталу. Зокрема, недостатньо досліджено теоретичні основи категорії «соціальний капітал», його інституціональні складові; джерела і механізми формування; місце і роль у трансформаційних механізмах соціально-економічної системи України.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування сутності, місця і ролі соціального капіталу в системі капіталу, особливостей його нагромадження і функціонування в сучасних економічних системах.
Відповідно до мети дослідження у роботі вирішувалися такі завдання:
- узагальнити та систематизувати методологічні підходи до визначення соціального капіталу як економічної категорії;
- визначити роль і місце соціального капіталу в системі капіталу та його значення для розвитку сучасних економічних систем;
- здійснити аналіз інституціональних складових соціального капіталу;
- дослідити принципи та специфіку відтворення соціального капіталу на мікрорівні, мезорівні та макрорівні;
- дослідити джерела формування соціального капіталу та визначити можливості їх використання в Україні;
- розробити пропозиції щодо шляхів формування соціального капіталу в національній економічній системі.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є сфера функціонування соціального капіталу в умовах сучасних економічних систем.
Предметом дослідження є соціальний капітал, особливості його становлення і розвитку у період системних трансформацій національної економіки.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному:
вперше:
- дано визначення категорії « соціальний капітал» на основі розмежування економічного, соціального та матеріального ( ресурсного) аспектів змісту цього складного явища , обгрунтовано його зміст як складової системи соціально-економічних відносин і ресурсного потенціалу суб’єктів, які його використовують;
- визначена система чинників розвитку соціального капіталу, таких як довіра, загальноприйнятні норми і принципи, соціальна справедливість і соціальне партнерство на різних рівнях його існування, а саме: на мікрорівні – безпосередні взаємодії між людьми в межах горизонтальних асоціацій; на мезорівні – відносини в межах вертикальних асоціацій, включаючи корпоративні та соціальні осередки; на макрорівні – відносини в межах формальних національних структур, зокрема, державних інституцій і визначена їх роль у процесах створення та використання соціального капіталу як економічного ресурсу;
удосконалено:
- уявлення про інституціональні складові соціального капіталу, що визначають певну якість економічних відносин, яка забезпечує сталий економічний розвиток сучасної економічної системи, а саме: рівноправність та взаємна вигода, соціальна єдність суспільства;
- підходи до аналізу соціального капіталу, втіленого у певних соціальних зв’язках та відносинах, як спонукального мотиву учасників економічних процесів до більш ефективних дій з досягнення спільних цілей, що стає необхідною умовою для позитивних змін в напрямку соціалізацій економічної системи;
- інструментарій дослідження соціального капіталу через розмежування змісту та визначення зв’язків таких категорій, як соціальний, людський, інтелектуальний, інформаційний капітал;
одержали подальший розвиток:
- уявлення про вплив нагромадження соціального капіталу на якість державної влади, реалізацію принципу верховенства закону, громадських і політичних свобод;
- оцінка ролі громадянських організацій у створенні соціального капіталу через формулювання і пропаганду громадянських цінностей, розвиток навичок та вмінь консолідації спільнот і суспільства для досягнення своїх цілей;
- ідея розробки національної програми формування, відтворення і нагромадження соціального капіталу для створення сприятливого соціально-економічного середовища з метою розбудови високоефективної економічної системи.