економіка

Дисертація присвячена обґрунтуванню новітніх політекономічних підходів до визначення сутності інтелектуального капіталу, його місця і ролі у сучасних процесах суспільного відтворення. Сформульовано основні концептуальні принципи та підходи до визначення інтелектуального капіталу як факторного ресурсу. У результаті аналізу, проведеного у загальному контексті еволюції економічних систем та історичного процесу зміни домінуючої ролі економічних факторів у суспільному відтворенні, доведено відповідність ознак інтелектуального капіталу як «п’ятого» економічного фактора виробництва, критеріям, які характеризують фактори виробництва у рамках сприйнятих традицій економічної теорії. Обґрунтовано методологічні підходи до визначення специфіки постіндустріальної парадигми у термінах «інформаційна економіка», «економіка знань», «креативна економіки» виходячи з розуміння інтелекту як процесуальної цілісності, яку формує і визначає тріада: інформація – знання – креативність. Досліджено принципи та специфіку відтворення на мікро- та макрорівні в умовах становлення та розвитку постіндустріального суспільства. Відображено дію механізмів відтворення та руху вартості, які набувають змін із залученням до виробничих процесів інтелектуального капіталу. Розроблено модель інституційного забезпечення інтелектуально-інноваційного типу економічного відтворення. Діагностовано дієвість інтелектуальної складової конкурентоспроможності національної економіки.