Дисертації України » соціальне партнерство

соціальне партнерство

розвиток споживчої кооперації

Скляр Г. П. Економічні умови і протиріччя розвитку споживчої кооперації в перехідній економіці

Розкрито зміст категорії «сумісно-розділені відносини» в сфері економічного розвитку споживчої кооперації. Представлено теоретичне обґрунтування наукового змісту категорії „соціальний капітал споживчої кооперації”. Обґрунтовано зміст і механізми реалізації ренти менеджера у споживчій кооперації, що є однією із форм розв’язання суперечностей розвитку кооперації, а також особливістю прояву суперечності між працею і капіталом у перехідній економіці. Удосконалено положення К. Ясперса і Д. Белла стосовно осьового часу, осьових принципів і структур з метою визначення осьових координат розвитку споживчої кооперації, а також визначення кооперативної ідентичності споживчої кооперації, яке включає сумісно-розділені відносини зі спільного визнання та реалізації кооперативних цінностей і принципів. Дістали подальшого розвитку модель розвитку відносин виробничо-заготівельної сфери споживчої кооперації, алгоритм формування фінансових ресурсів споживчої кооперації за рахунок коштів кооперативного сектору, визначення споживчої кооперації як форми забезпечення соціально-економічної безпеки держави.

Скляр Г. П. Економічні умови і протиріччя розвитку споживчої кооперації в перехідній економіці Читати далі

Соціальний капітал

Мішин Ю. Р. Соціальний капітал в сучасній економічній системі

Дисертація присвячена обґрунтуванню новітніх політекономічних підходів до визначення сутності соціального капіталу, його місця і ролі в сучасних економічних системах. Сформульовано основні концептуальні принципи та підходи до визначення соціального капіталу як факторного ресурсу сучасної економічної системи. У результаті аналізу, проведеного у загальному контексті еволюції системи капіталу та історичного процесу зміни домінуючої ролі її форм у ринковій економіці, доведено, що в умовах становлення постіндустріального суспільства створюються необхідні передумови для виділення соціального капіталу як найважливішого фактора виробництва. Обґрунтовані методологічні підходи до визначення інституціональних складових соціального капіталу у термінах «соціальної економіки» – «довіра», «соціальні мережі», «соціальна справедливість», «соціальне партнерство», виходячи з розуміння нової якісної ролі соціальних взаємодій в економічній системі. Досліджено принципи та специфіку відтворення соціального капіталу на мікро-, мезо- та макрорівні в умовах становлення та розвитку постінституціонального суспільства. Проведено аналіз сім’ї, комерційних і недержавних організацій, держави як джерел формування соціального капіталу.

Мішин Ю. Р. Соціальний капітал в сучасній економічній системі Читати далі

Соціалізація ринку праці

Зайцева К. В. Теоретичні та методологічні основи соціалізації ринку праці

Дисертацію присвячено актуальній проблемі державного управління – теорії та методології процесів соціалізації ринка праці. У дисертаційній роботі розглянуті теоретичні та методологічні основи розвитку ринка праці в умовах соціалізації суспільних відносин. Визначено створення умов для забезпечення раціональної зайнятості. Особливості та характерні риси трудових процесів визначають відповідні характеристики зайнятості населення. В умовах удосконалення виробничої та невиробничої діяльності українських підприємств достатньо гостро стає питання про регулювання процесів соціалізації та формуванні загального соціального спрямування ринка праці, раціонального рівня зайнятості у відповідності з пріоритетами розвитку національної економіки. Велика роль у цих питаннях відіграє держава – це формування механізмів регулювання соціалізації загальних відносин та ринка праці. Виявлено та проаналізовано послідовність визначення статусу економічної активності населення. Запропоновані напрями формування специфічної державної політики з формування ефективного впливу на ринок праці – з метою активного регулювання економічних процесів і зайнятості населення, шляхом удосконалення процесів соціалізації ринку праці. Розроблено рекомендації щодо удосконалення державної економічної політики відповідаючи наявним проблемам. Основним методом подолання прихованого безробіття є загальноекономічне та регулююче спрямування на стабілізацію економіки та активізацію розвитку підприємництва. Визначено роль антикризового управління на підприємствах. Розроблено механізм трудової мотивації, удосконалення діяльності центрів зайнятості населення. Рекомендовано модель удосконалення процесу соціалізації ринку праці у ринкових умовах.

Зайцева К. В. Теоретичні та методологічні основи соціалізації ринку праці Читати далі

Соціальна політика держави

Хао Хайбінь. Економічні основи соціальної політики держави в умовах ринкової трансформації

Доведено, що економічні основи соціальної політики держави з’являються як актуалізація різних компонентів фундаментальної структури людської діяльності в ході розвитку суспільства. Ефективність соціальної політики держави значною мірою залежить від світогляду вищих посадових осіб держави, що відображає протиріччя економізму й соціальної справедливості. Найбільш ефективними формами проведення оптимальної соціальної політики в умовах ринкових реформ є цільові національні програми комплексного розвитку окремих сфер суспільного відтворення або певних територій і цільові акції соціального партнерства місцево-регіонального рівня. Розвиток економічних основ соціальної політики в КНР засновано на вирішенні протиріччя між масовою некваліфікованою робочою силою й глобальною тенденцією переходу до економіки знань.

Хао Хайбінь. Економічні основи соціальної політики держави в умовах ринкової трансформації Читати далі

Максимович В. І. Соціально-економічна природа підприємництва: діалектика, потенціал реалізації

Дисертація присвячена дослідженню природи підприємництва як багатогранної системи соціально-економічних відносин. Поглиблено розуміння діалектики підприємництва, змісту соціалізації підприємця в економіці, яка продовжує перебувати на стадії формування цивілізованого ринку. Розглядаються різні підходи до визначення сутності підприємництва, уточнюється його визначення і розмежування основних дефініцій, а також розкриваються методологічні основи для врегулювання відносин між власниками та підприємцями, досліджуються мотиви підприємництва. Особлива увага приділяється парним характеристикам підприємництва, а саме співвідношенню конкуренції та партнерства, традиціоналізму та новаторству, кооперації та корисності відносин між  роботодавцем і найманими працівниками. Розглядається модель венчурного підприємництва, досвід країн, які його успішно запровадили, а також хід і перспективи вдосконалення державного регулювання приватного підприємництва; особлива увага приділена внутрішньому корпоративному підприємництву.

Максимович В. І. Соціально-економічна природа підприємництва: діалектика, потенціал реалізації Читати далі

Прокрутка до верху