Анотація
Дисертацію присвячено актуальній проблемі державного управління – теорії та методології процесів соціалізації ринка праці. У дисертаційній роботі розглянуті теоретичні та методологічні основи розвитку ринка праці в умовах соціалізації суспільних відносин. Визначено створення умов для забезпечення раціональної зайнятості. Особливості та характерні риси трудових процесів визначають відповідні характеристики зайнятості населення. В умовах удосконалення виробничої та невиробничої діяльності українських підприємств достатньо гостро стає питання про регулювання процесів соціалізації та формуванні загального соціального спрямування ринка праці, раціонального рівня зайнятості у відповідності з пріоритетами розвитку національної економіки.
Велика роль у цих питаннях відіграє держава – це формування механізмів регулювання соціалізації загальних відносин та ринка праці. Виявлено та проаналізовано послідовність визначення статусу економічної активності населення. Запропоновані напрями формування специфічної державної політики з формування ефективного впливу на ринок праці – з метою активного регулювання економічних процесів і зайнятості населення, шляхом удосконалення процесів соціалізації ринку праці. Розроблено рекомендації щодо удосконалення державної економічної політики відповідаючи наявним проблемам.
Основним методом подолання прихованого безробіття є загальноекономічне та регулююче спрямування на стабілізацію економіки та активізацію розвитку підприємництва. Визначено роль антикризового управління на підприємствах. Розроблено механізм трудової мотивації, удосконалення діяльності центрів зайнятості населення. Рекомендовано модель удосконалення процесу соціалізації ринку праці у ринкових умовах.
Annotation
The thesis deals with solution of theoretical problems concerning socialization of the labor market. The author considers methodological approaches to improvement socialization processes, employment theory, basic principles of socio-economic nature of employment, influence of unemployment on the efficiency of social production and analyzes management of employment in developed countries. Conceptual approaches to socialization of the labor market have been described in the country where socially-oriented policy is formed with the purpose of creating appropriate conditions for the people’s work.
The conclusion has been made that without an integrated approach to realization of offered processes of the labor market socialization, without worthy wages that makes possible to settle the problems concerning ability-to-pay, competitiveness the welfare of the society will not be achieved. The above-mentioned statements are possible only after formation of the middle class, the quantity and quality of which being adequate to life standards in EU and guarantor of the democracy.
Role of social partnership between enterprises, trade unions (of employment) and the state is clearly defined under transition to the market relations. The role of anti-crisis management of population employment in all stages is also defined. In all cases, the processes of labor market socialization are but necessary. Improvement of employment centers’ activity in investigated and the system of economic efficiency of realization of directions for socialization of labor market is structured. The model has been built to improve of socialization of the labor market.
Актуальність теми дослідження
В умовах сучасної ринкової економіки активізується процес соціалізації ринку праці, а відтак – зростає інтерес до теоретико-методологічного обґрунтування його сутності, умов, чинників і механізмів розвитку. Формування ринкових відносин в Україні супроводжується кризовими явищами й визиває глибокі суперечності на ринку праці, що стає перешкодою ефективного суспільного відтворення та обумовлює необхідність наукових досліджень у цьому напрямку .
Щодо суперечностей на ринку праці, то їх наявність підтверджують офіційні показники зайнятості й безробіття в Україні. Незважаючи на зростання загального рівня зайнятості з 55,8% у 2000 році до 59,3% у 2008 році, спостерігається зниження зайнятості по деяким регіонам країни. Так, найбільший рівень падіння у Вінницькій (з 65,9% до 58,7%), у Волинській ( з 64,8% до 58,8%) та у Івано-Франківській (з 57,8% до 53,4%) областях. Суттєве зростання зайнятості за означений період відбулося у АРК (з 56,2% до 60,2%), у Київській (з 54,8% до 60,1%), Миколаївській (з 52,8% до 58,9%), Рівненській (з 50,0% до 57,4%), Херсонській (з 54,1% до 59,5%), Чернівецькій (з 44,5% до 57,2%) областях.
Нерівномірний розвиток галузей національної економіки обумовив значне скорочення зайнятості в промисловості та у сільському господарстві Частка найманих працівників в промисловості скоротилася з 22,2% у 2000 році до 17,1% у 2008 році, а в сільському господарстві відповідно з 13,6% до 4,7%.
Протягом майже десяти останніх років високим залишається рівень безробіття в країні. За офіційними даними, у 2000 році він становив 11,6%, у 2007-2008 роках – понад 6% і у кризовий період (після жовтня 2008 року) перевищив 10%. Негативними є показники зайнятості за віковими групами: серед людей у віці 25-39 років безробітними є понад 12%, а у віці 40-49 років – майже 30%. Існують також суперечності зайнятості населення за статтю та за місцем проживання у міській і сільській місцевостях. Зрозуміло, що така ситуація ніяк не сприяє зокрема соціалізації ринку праці.
Проблеми соціалізації економічних відносин,, зокрема соціалізації ринку праці, знайшли відображення у роботах зарубіжних економістів Е.Долана, Дж.Кейнса, П.Друкера, Дж.Ліндсея, Р.Макконелла, А.Маршалла, П.Самуєльсона. Ж.Сея, М.Фішера, М.Фрідмена, Г.Форда, Й.Шумпетера та інших провідних вчених світу.
Теоретичне обґрунтування проблем соціалізації ринку праці відбито в працях вітчизняних науковців О.Амоші, Д.Богині, З.Варналія, А.Гальчинського, В.Гейця, Л. Дмитриченко, Н.Дучинської, О.Лібанової, І.Сироти, Г.Тарасенко, В.Петюха, Л.Кривенко, В. Лукова, В.Лукінова, О.Фінагіної. Різні аспекти формування соціалізації ринку праці розглянуто у працях В.Дубіщева, Б.Кліяненка, М.Хохлова та ін.
Визнаючи глибину теоретичних і практичних розробок відповідних проблем в ринкових умовах, зазначимо, що відсутньою є цілісна концепція механізму розвитку процесів соціалізації ринку праці. Залишаються недостатньо дослідженими і не визначеними теоретичні та методологічні питання напрямків реалізації цих процесів, зокрема – формування і розвитку середнього класу, соціального партнерства, розвитку малих і середніх підприємств, проблеми працевлаштування молоді, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів і робітників, що працюють на підприємствах всіх формах власності.
Відсутність науково обґрунтованої концепції розвитку процесів соціалізації ринку праці практично роз’єднує такі складові суспільної системи, як загальні соціальні та виробничі відносини, соціальне середовище, ринкова культура праці. Отже, необхідним є узагальнення теоретичних і методологічних положень, а також практичного досвіду реалізації процесів соціалізації ринку праці в умовах активізації та поширення ринкових відносин, що й і визначило актуальність теми дисертації, її мету, задачі й структуру.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційного дослідження є розробка сучасної цілісної концепції формування механізму розвитку процесів соціалізації ринку праці та обґрунтування практичних рекомендацій щодо її реалізації.
Для досягнення мети було поставлено та вирішено наступні завдання:
- обґрунтовано концепцію формування механізму соціалізації ринку праці в умовах сучасної ринкової економіки;
- досліджено та узагальнено теоретико-методологічні засади й практичний досвід реалізації процесів соціалізації ринку праці в умовах мінливого ринкового середовища;
- розроблено механізм управління розвитком трудового потенціалу підприємства, галузі;
- визначено й запропоновано напрямки удосконалення системи професійної освіти, її інноваційної орієнтації; механізми стимулювання праці;
- сформульовано науково-методичні підходи до розвитку відносин соціального партнерства в суспільстві, визначено шляхи розв’язання конфліктів між соціальними партнерами;
- розроблено концепцію гарантованого працевлаштування молоді і механізм удосконалення державної політики з питань її професійної орієнтації;
- обґрунтовано механізми державного стимулювання керівників підприємств, що створюють нові робочі місця для молоді, яка ще не має відповідного стажу роботи;
- розвинуто понятійно-категоріальний апарат економічної теорії, зокрема уточнено поняття «соціалізація ринку праці», «ринок праці», «ринкове середовище» тощо;
- систематизовано методичні підходи до здійснення державою нових функцій, притаманних і породжених ринковою економікою: управління зайнятістю, попередження безробіття, своєчасний перерозподіл вивільнених працівників між підприємствами і галузями з успішно діючою економікою;
- розроблено й систематизовано пропозиції щодо напрямків розвитку механізму формування середнього класу як складової процесу соціалізації ринку праці – пріоритетної цілі державної політики;
- запропоновано напрямки розвитку механізму поступового підвищення ціни робочої сили до світового рівня;
- визначено шляхи підвищення ефективності системи антикризового управління на підґрунті процесу соціалізації ринку праці;
- сформульовано принципи управління персоналом в умовах ринкової економіки на підприємствах при появі перших ознак кризи.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є процеси соціалізації ринку праці в цілому та національного ринку праці зокрема.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади розвитку системи соціально-економічних відносин щодо соціалізації ринку праці.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному вирішенні важливої наукової проблеми, що має теоретичне й практичне значення для економічної науки і для економіки України.
Вперше:
- розроблено концепцію формування механізму соціалізації ринку праці в умовах сучасної ринкової економіки, що ґрунтується на узагальненні теоретико-методологічних засад і практичного досвіду реалізації процесів соціалізації ринку праці в умовах мінливого ринкового середовища та передбачає розвиток системи сучасних інститутів державного управління; удосконалення правового поля, що регулює трудові відносини; удосконалення механізмів управління розвитком трудового потенціалу і мотивації праці; дає змогу удосконалити систему професійної орієнтації молоді і механізми її гарантованого працевлаштування; сприяє активізації малого і середнього підприємництва;
- запропоновано методи розробки та реалізації механізмів управління розвитком трудового потенціалу підприємства (галузі) з урахуванням ситуацій на ринку праці, що надає можливості досягнення світового рівня її продуктивності;
- систематизовано методи соціального партнерства, які спрямовані на гармонізацію інтересів працедавця і найманого працівника, де держава, будучи працедавцем, має виступати ще й в ролі арбітра; визначено шляхи розв’язання конфліктів між соціальними партнерами, що забезпечують встановлення соціального миру на мікро- і макрорівні;
- розроблено концепцію гарантованого працевлаштування молоді і механізм удосконалення державної політики з питань її професійної орієнтації, що сприятиме результативному пошуку свого місця на ринку праці і в житті й обумовить активізацію трудового потенціалу суспільства.
Удосконалено:
- понятійно-категоріальний апарат економічної теорії з урахуванням поширення ринкових відносин та розвитку процесів соціалізації (соціалізація ринку праці, ринок праці, ринкове середовище тощо), що надає змогу більш ефективно впроваджувати новітні методи державного регулювання ринку праці;
- методичні підходи до реалізації державою нових функцій, притаманних і породжених ринковою економікою: управління зайнятістю, попередження безробіття, своєчасний перерозподіл вивільнених працівників між підприємствами і галузями з успішно діючою економікою;
- теоретичний підхід до вивчення проблем соціалізації ринку праці в умовах поширення ринкових відносин та впровадження сучасних інститутів державного управління;
- механізм формування середнього класу як складової процесу соціалізації ринку праці, що надає можливості виконання пріоритетних цілей державної політики;
- механізми розвитку соціального партнерства, що, з одного боку, передбачає формування системи соціальної відповідальності бізнесу за умови відтворення робочої сили найманих працівників (стимулювання активної праці, залучення працівників до управління підприємствами, сприяння розвитку освітнього й кваліфікаційного рівня трудящих, добродійство тощо), а з другого – виконання найманими працівниками вимог бізнесу (високопродуктивна праця, гарантування якості продукції тощо);
- механізми поступового підвищення ціни робочої сили до світового рівня, що передбачає державне регулювання частки заробітної плати найманих працівників в структурі собівартості продукції та в структурі ВВП, підвищення мотивації до праці та її продуктивності;
Дістали подальшого розвитку:
- систематизація шляхів підвищення ефективності механізмів антикризового управління, що ґрунтується на створенні постійно діючих антикризових оперативних груп для прогнозування кризи і залученні новітніх технологій; впровадженні інновацій; використанні пропозицій працівників підприємств і організацій для постійного удосконалення діяльності у мінливому ринковому середовищі;
- принципи управління персоналом в умовах ринкової економіки на підприємствах при появі перших ознак кризи, що передбачає ранню діагностику кризових явищ у діяльності підприємства та їх класифікацію за ступенем небезпечності; дослідження основних чинників, які зумовлюють розвиток криз; реалізацію внутрішніх резервів для уникнення банкрутства; контроль за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи і збереження персоналу підприємства;
- шляхи підтримки приватного бізнесу і сприяння працевлаштуванню, що передбачає розвиток привабливості підприємницької діяльності; надання безпроцентної довгострокової позики бажаючим розпочати власну справу і формування фондів для цього; удосконалення законодавства щодо приватного бізнесу; спрощення системи реєстрації новостворюваних підприємств; створення громадських організацій і асоціацій молодих підприємців; активізацію самозайнятості громадян; удосконалення роботи центрів зайнятості тощо;
- напрямки державної політики з питань професійної орієнтації молоді, а саме: активна дія органів державного управління, спрямована на захист національного ринку праці та поглиблення процесів його соціалізації; працевлаштування початківців-фахівців; державне замовлення навчальним закладам державного і недержавного підпорядкування на спеціалістів, яких вимагає ринок праці; стимулювання з боку держави керівників підприємств, що створюють нові робочі місця для молоді, яка ще не має відповідного стажу роботи; гарантування першого робочого місця для молоді.