Анотація
Дисертаційну роботу присвячено вирішенню проблеми обґрунтування і розроблення теоретико-методологічних засад формування галузевої системи екологічного менеджменту підприємств на основі розробленої теоретичної концепції екоменеджменту. Доповнено понятійний апарат за темою дисертації. Розроблено методологію формування галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки. Визначено об’єкт оптимізації, методи підвищення надійності та здійснено економіко-математичне моделювання основних задач системи. Розроблено механізми зовнішнього і внутрішнього екологічного аудиту підприємств у галузевій системі екологічного менеджменту.
Annotation
The thesis paper is devoted to solving the problem of substantiation and development of theoretical and methodogical basis for forming a branch system of the ecological management of enterprises, which is based on the elaborated theoretical concept of ecomanagement.
Complemented here are the notional tools related to the theme of the thesis. There has been worked out the methodology of forming a branch system of enterprise ecomanagement in the forest section. The paper defines the object of optimization and determines methods of improving reliability; also presented here is an economic and mathematician modelling of basic tasks of the system. There has been also developed the methodology of external and internal ecological auditing of enterprises in the branch system of ecological management.
Актуальність теми дослідження
Наприкінці ХХ століття світова екологічна криза загострилася. Тотальне погіршення якості довкілля, його деградація та виснаження природних ресурсів зробили актуальним пошук напрямків подальшого розвитку цивілізації. Розпочався світовий рух за досягнення сталого розвитку суспільства. На початку третього тисячоліття науковці все більше схиляються до думки, що дослідження з безпеки навколишнього природного середовища, природокористування і соціально-економічного розвитку не можна проводити відокремлено.
Постала потреба ефективного регулювання комплексного процесу екологізації виробництва, всієї господарської діяльності суспільства з врахуванням фактору екологічної безпеки. При цьому екологізація виробництва вимагає відповідного вдосконалення господарського механізму. У Європейському Співтоваристві у системі управління промисловими підприємствами впроваджена підсистема регулювання впливу на довкілля – екологічний менеджмент. Стимулюється зацікавленість у проведенні екологічної політики в напрямку добровільного регулювання діяльності підприємств, що сприяє цілеспрямованому зрушенню в поведінці споживача, забезпеченню конкурентоспроможності компаніям з ефективним екологічним управлінням. Актуалізувалась потреба впровадження екоменеджменту в усі сектори економіки, формування галузевих систем екологічного менеджменту.
В основі методології екоменеджменту – використання у системі управління, в т.ч. менеджменту, основних положень еколого-економічного вчення, концепції сталого розвитку. Зокрема, розроблено теоретико-методологічні засади і прикладні механізми державної екологічної політики та екологічної діяльності підприємств, принципи, методи екологічно орієнтованого управління та екологічного менеджменту, економічні інструменти екоменеджменту.
У цій царині важливі праці таких науковців, як О.Ф. Балацький, В.Б. Буркинський, О.О. Веклич, А.Е. Воронкова, Т.П. Галушкіна, В.М. Геєць, З.В. Герасимчук, Л.С. Гринів, В.Я. Гуменюк, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.А. Євтушенко, В.П. Кислий, В.С. Кравців, О.Є. Кузьмін, В.О. Лук’янихін, С.В. Макаров, Л.Г. Мельник, Є.В. Мішенін, В.М. Навроцький, М.М. Петрушенко, Н.Ф. Реймерс, Ю.М. Саталкін, І.М. Синякевич, Ю.І. Стадницький, В.Н. Степанов, Ю.Ю. Туниця, Є.І. Хабаров, С.К. Харічков, Є.В. Хлобистов, В.Я. Шевчук, А.В. Шегда, В.Г. Шинкаренко та інших.
У сталому розвитку Землі важливою є проблема збереження та раціонального використання природних ресурсів, зокрема, лісів. Актуальною є оптимізація еколого-економічних та соціальних функцій лісів. При цьому пріоритетним є екологічний аспект. У першу чергу, це стосується нашої країни.
Історично склався унікальний лісовий сектор економіки України, який об’єднує процеси збереження і відтворення лісових ресурсів, їх заготівлі й переробки. До його складу входять комплексні лісогосподарські підприємства та підприємства лісопереробної промисловості, в т.ч. деревообробної, целюлозно-паперової і лісохімічної галузей. Реформування, реорганізація управління лісовим сектором економіки на еколого-економічних засадах, тобто у напрямку формування системи екологічного менеджменту підприємств, сьогодні стали одними з найактуальніших проблем.
У нашій країні система екологічного менеджменту лише на стадії становлення. Теоретично цей напрямок ще недостатньо розроблений, зокрема, щодо теоретико-методологічних засад і прикладних механізмів формування галузевої системи екоменеджменту підприємств. Немає також методології формування системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору економіки.
Необхідність вивчення та наукового розроблення окреслених проблем свідчить про актуальність теми даного дослідження, визначає його мету та завдання.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування і розроблення теоретико-методологічних засад формування галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки України.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- уточнити сутність основних понять щодо теоретико-методологічних засад формування галузевої системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору економіки, доповнити понятійний апарат за даною тематикою;
- визначити особливості сучасних концептуальних підходів до екоменеджменту, на основі чого сформувати його нову теоретичну концепцію;
- застосовуючи системний і кібернетичний підхід до проблеми, розробити методологію формування галузевої системи екологічного менеджменту;
- здійснити аналітичну оцінку сучасного управління лісовим сектором економіки та сформулювати передумови ефективного управління сектором на еколого-економічних засадах;
- виявити особливості системи екоменеджменту підприємств лісового сектору економіки з метою визначення об’єкта оптимізації і методів підвищення надійності системи;
- розробити методологічні засади формування оптимальної системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору економіки на базі економіко-математичного моделювання основних задач системи;
- уточнити методичні положення концепції Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ) щодо вдосконалення організаційно-економічного й інституціонального механізмів природокористування;
- удосконалити сучасні методичні підходи щодо розрахунку і обліку екологічних витрат;
- удосконалити методичні рекомендації до застосування екологічного аудиту на промислових підприємствах з метою їх адаптації до умов галузевої системи екоменеджменту підприємств;
- удосконалити спосіб оцінювання ризиків внутрішніми аудиторами, на основі чого розробити методичний підхід до оцінювання ризиків, пов’язаних з системою внутрішнього екоаудиту, для вибору ефективних внутрішніх екоаудиторських методів і процедур;
- забезпечити подальший розвиток теорії екологічного менеджменту шляхом включення в структуру системи виробничого менеджменту підприємств екологічної складової.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є процес екологічного менеджменту підприємств лісового сектору економіки.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та прикладні механізми формування галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки України.
Наукова новизна результатів дослідження
Науково обґрунтовані результати проведеного дослідження у своїй сукупності розв’язують важливу наукову проблему теоретичного обґрунтування і розроблення теоретико-методологічних засад формування галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки на теоретичному підґрунті розробленої якісно нової парадигми управління еколого-економічними процесами із забезпеченням оптимального співвідношення між екологічним і економічним механізмами управління.
Розв’язання проблеми представлено сукупністю нових теоретичних і методологічних наукових положень, висновків і рекомендацій, наукова новизна яких полягає у такому:
вперше:
- сформовано теоретичну концепцію екологічного менеджменту, згідно з якою екоменеджмент не відокремлюється від загальної системи управління, а органічно “вбудовується” в структуру системи менеджменту. Зазначена концепція відрізняється від існуючих тим, що дає можливість здійснювати весь процес менеджменту, розробляти та приймати управлінські рішення на еколого-економічних засадах із забезпеченням належного рівня інтегрального еколого-економічного ефекту природокористування;
- розроблено методологію формування галузевої системи екоменеджменту, яка включає сукупність прийомів побудови територіально орієнтованої, складної, відкритої, ієрархічної системи управління із спеціальним органом управління. При цьому система має бути такою, що самоорганізується, має зворотній зв’язок (як позитивний, так і негативний), емерджентність, економічний гомеостаз, еквіфінальність, активну взаємодію з середовищем, стохастичну структуру, адаптивну поведінку з рівновагою різноманітних цілей системи. У цій стійкій динамічній системі потрібно здійснювати адаптивне дуальне управління на базі стану рівноваги, з часом прямуючи до оптимального. Ієрархічна структуризація системи та розроблення управлінських рішень на всіх її рівнях повинні здійснюватись з використанням принципу зовнішнього доповнення, раціоналізуючи канали зв’язку між керуючою і керованою системами, маючи на меті досягнення оптимального рівня працездатності системи, мінімізуючи поступові і повністю виключаючи її раптові відмови. Така методологія дозволяє сформувати організаційно-методичний інструментарій впровадження галузевої системи екологічного менеджменту підприємств у процесі реформування економіки України;
- сформульовано необхідні й достатні умови ефективної реалізації розробленої парадигми управління еколого-економічними процесами в лісовому секторі економіки України. Необхідними умовами є такі інструменти організаційно-економічного механізму реалізації стратегії щодо розвитку соціоеколого-економічної системи вітчизняного лісового сектору: проголошений курс країни на сталий розвиток, розроблення державної екологічної політики, створення механізму фінансування і контролювання екологічної політики, Державна програма “Ліси України” на 2002-2015 роки, нова редакція Лісового кодексу України. Достатні умови включають як існуючі теоретико-методологічні й прикладні наукові підходи (створення і розвиток еколого-економічного вчення, напрацювання з розроблення і впровадження концепції Екологічної Конституції Землі, розроблення і розвиток системи моніторингу лісів, напрацювання з екологічних менеджменту, маркетингу, аудиту й страхування), так і початок практичної реалізації важливих інструментів державної екологічної політики (вдосконалення діючого законодавства в екологічному напрямку, сертифікація лісів). Це надає органам державної влади і управління, галузевому керівництву науково обґрунтовані підстави для ефективного реформування лісового сектору у контексті сталого розвитку;
- розроблено концепцію формування оптимальної галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки, згідно з якою об’єктом оптимізації є відтворювана система з терміном служби не менше 5 років і оптимальним рівнем напрацювання на відмову, а запропоновані методи підвищення надійності системи класифікуються як активні, адаптивні й зовнішнього доповнення. Активні методи полягають у розробленні оптимальних планів виробництва (заготівлі) продукції, ведення лісогосподарських, лісовідтворювальних і спеціальних еколого-рекраційних робіт у повній відповідності з динамікою екологічних потреб територій і попиту споживачів продукції. Адаптивні методи передбачають нівелювання протиріч між потребами у результатах еколого-економічної діяльності підприємств лісового сектору та їх можливостями за допомогою як матеріального резервування продукції, лісових площ, так і часової надлишковості. До методів зовнішнього доповнення системи належать моніторинг і сертифікація лісів, екологічний аудит і екострахування. Застосування зазначених методів дозволяє обґрунтувати і здійснити постановку та моделювання основних задач галузевої системи екологічного менеджменту;
- розроблено методологічні засади формування як галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки на базі економіко-математичних моделей задач збалансованості з природним життєвим середовищем, вибору компромісної альтернативи щодо критеріїв системи екологічного менеджменту і резервування, так і системи екоменеджменту окремо для лісогосподарських і лісопромислових підприємств на основі задач оптимізації екологічної експертизи, екологічної діагностики, календарного планування збуту, технічної підготовки виробництва на еколого-економічних засадах, забезпечення, календарного планування виробничої програми та задачі рівноваги потреб працівників, а також зовнішнього екоаудиту підприємств сектору на основі задачі оптимізації функціонування спеціалізованої екоаудиторської фірми і внутрішнього екологічного аудиту цих підприємств на основі задачі оптимізації визначення обсягів робіт з внутрішнього екоаудиту за календарними періодами. Розв’язання зазначених задач дає можливість визначити стан збалансованості сектору економіки з природним життєвим середовищем протягом періоду часу не менше 5 років та рівноваги первинних, у т.ч. екологічних, і вторинних потреб працівників підприємств, врахувати багатокритеріальність системи екологічного менеджменту, а також визначити оптимальні на еколого-економічних засадах плани щодо резервів у системі, вибору комплектів документації, належного рівня екологічності ресурсного забезпечення, виробництва (заготівлі) і збуту продукції, технічної підготовки виробництва та зовнішніх і внутрішніх екоаудиторських робіт;
удосконалено:
- методичні положення концепції Екологічної Конституції Землі на основі обґрунтування і розроблення проекту Екологічного Кодексу України, у якому відображено запропоновані підходи до вдосконалення організаційно-економічного й інституціонального механізмів природокористування. Зокрема, визначено компетенцію відповідних державних організаційних структур та суб’єктів господарювання щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, а також наведено пропозиції з еколого-економічної оцінки функціонування суб’єктів підприємницької діяльності та їх оподаткування;
- методичні підходи щодо розрахунку і обліку екологічних витрат. На відміну від діючих, запропонований підхід дозволяє включити у витрати звичайної діяльності і валові витрати підприємств у повному обсязі об’єктивно необхідні екологічні витрати. Обґрунтовано і розроблено пропозиції з доповнення чинних вітчизняних обов’язкових організаційних регламентів з обліку;
- методичні рекомендації щодо застосування екологічного аудиту на промислових підприємствах на основі розроблених моделей процесу екоаудиту і екологічної паспортизації підприємств, які враховують специфіку діючої національної нормативно-правової бази. При цьому модель екопаспортизації підприємств дає можливість ефективно проводити екологічний аудит, забезпечуючи його системою вхідних даних, контрольних моментів і базою по-рівняльного аналізу;
- спосіб оцінювання ризиків внутрішніми аудиторами на засадах розробленого методичного підходу до оцінювання ризиків системи внутрішнього екологічного аудиту залежно від рейтингової оцінки підрозділу підприємства. Це дає можливість ефективно здійснювати вибір методів і процедур внутрішнього екоаудиту;
дістали подальшого розвитку:
- понятійний апарат, а саме:
- запропоновано поняття “лісовий сектор економіки” як сукупність комплексних лісогосподарських підприємств та підприємств лісопереробної промисловості, в т.ч. деревообробної, целюлозно-паперової і лісохімічної галузей, що дало можливість у дисертації системно досліджувати процеси збереження і відтворення лісових ресурсів, їх заготівлі й переробки;
- введено поняття “галузева система екологічного менеджменту” як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, таких як специфічні для конкретного сектору економіки організаційна структура підприємства і необхідні ресурси та окреслене організаційними регламентами коло відповідальності, управлінські процедури і процеси, метою якої є регулювання впливу на природне життєве середовище і яка ґрунтується на принципах самоорганізації, синергії й розвитку. Це дає можливість конкретні завдання вирішувати як на рівні окремого підприємства, так і з урахуванням всієї сукупності підприємств конкретного сектору економіки, тобто на галузевому рівні;
- запропоновано поняття “еколого-рекреаційний потенціал лісогосподарського підприємства” як зафіксована можливість ефективного, сталого ведення лісогосподарських, лісовідтворювальних і спеціальних еколого-рекреаційних робіт, що дозволяє поряд з виробничими потужностями ідентифікувати еколого-економічні обмеження функціонування лісогосподарських підприємств;
- уточнено поняття “внутрішній екологічний аудит” як незалежна та об’єктивна аналітико-консультаційна діяльність, спрямована на забезпечення належного рівня інтегрального еколого-економічного ефекту природокористування на даному підприємстві. Це дає можливість при відсутності чіткого визначення поняття в діючих обов’язкових організаційних регламентах з екоаудиту адекватно його трактувати в системі екоменеджменту;
- теорія екологічного менеджменту підприємства шляхом включення в структуру системи виробничого менеджменту екологічної складової, в т.ч. у підсистеми його керуючої системи елементів еколого-економічного аналізу. Екологічними компонентами цільової підсистеми стали: підвищення рівня екологічності продукції, виконуваних робіт і послуг, ресурсозбереження, екологічний розвиток виробництва, охорона і покращення якості природного життєвого середовища. Екологічні компоненти функціональної підсистеми: екологічний маркетинг, екологічна діагностика, внутрішній екологічний аудит, екологічна експертиза. До підсистеми управлінських рішень належить екологічний ситуаційний аналіз. Це дає можливість розробити методологію формування системи екологічного менеджменту конкретного підприємства.
