Гражевська Н. І. Трансформація економічних систем в умовах глобалізації

Анотація

У дисертаційній роботі на основі комплексного, системного дослідження трансформації економічних систем в умовах глобалізації запропоновані теоретико-методологічні положення, методичні та практичні рекомендації щодо ефективної реінтеграції національної економіки в сучасне світогосподарське середовище.

Обґрунтовано новий методологічний підхід до дослідження сутності та структури економічних систем. Проаналізовано основні чинники, механізми та вектори соціально-економічних трансформацій, характерні ознаки та типи транзитивних економік. Побудовано моделі які відповідають закономірностям поглиблення інтеграційних процесів у різних групах країн та підтверджено гіпотезу щодо інформаційно-технологічного й фінансово-економічного атракторів структурування сучасної світогосподарської системи. Розкрито діалектичний взаємозв’язок самоорганізаційних та організаційних засад розвитку глобальної економіки. Розроблено теоретичну модель та запропоновано практичні рекомендації щодо ефективної реінтеграції України до сучасного світо-господарського середовища.

Annotation

The dissertation, based on a comprehensive and systemic study of transformation of economic systems under globalization, develops theoretical and methodological postulates, suggests systematic and practical recommendations as to an efficient reintegration of the national economy into present-day international economic environment.

A new methodological approach is proposed to study essence and structure of economic systems. Main driving forces, mechanisms and vectors of the socio-economic transformations are analyzed together with specific features and types of transition economies. Regularities in deepening of integration processes are modeled along with a hypothesis proved about formation of three major attractors of structuring within the international economic environment: the IT, financial and economic, and social arrangements. A dialectic interrelation is revealed between self-organizing and organizing principles of development of the global economy. A theoretical model is substantiated and practical recommendations are made for an efficient reintegration of Ukraine into the world economic system.

Актуальність теми дослідження

Визначальною ознакою сучасності є ускладнення структури економічних систем, прискорення науково-технологічних змін та збурення глобалізації господарського життя суспільства. Зазначені процеси знаменують формування так званої “епохи біфуркацій”, за якої якісні глибинні перетворення охоплюють економіку практично всіх країн світу, відкриваючи нові можливості та породжуючи небачені загрози й ризики їхнього подальшого розвитку.

Оскільки нестабільність та непередбачуваність розвитку, як не парадоксально, стають найстійкішою рисою нинішнього часу, загострюється потреба в глибокому економіко-філософському осмисленні сутності, структурної динаміки та механізмів трансформації економічних систем в умовах глобалізації. Особливого значення набуває аналіз господарського розвитку як нелінійного, багатоваріантного та внутрішньо суперечливого процесу.

Нові актуальні аспекти дослідження обраної дисертантом теми зумовлені світовою фінансово-економічною кризою, яка засвідчила невідповідність ендогенних та екзогенних чинників посткомуністичних трансформацій, загострення суперечностей між глобальною природою сучасних світогосподарських процесів та існуючими інституційно-організаційними механізмами їх урегулювання.

Для перехідних економік нового типу, які функціонують у несприятливих умовах поглиблення нестійкості світогосподарської системи та прискореного входження до структур вже сформованих економічних зв’язків, питання самовизначення у глобальному середовищі та створення дієвих механізмів ефективної міжнародної інтеграції є пріоритетними напрямами наукових досліджень та практичної діяльності.

Проблеми трансформації економічних систем в умовах глобалізації набувають особливого науково-теоретичного та практичного значення з урахуванням сучасних реалій розвитку Української держави. Загальновизнаним є те, що здійснювані в країні соціально-економічні перетворення призвели до результатів, якісно відмінних від очікуваних. Незважаючи на численні декларовані наміри, в суспільстві, й насамперед у політичної еліти, немає єдності щодо стратегічних перспектив національного розвитку, напрямів та цілей глибинних структурних змін, механізмів входження до світогосподарського середовища.

Досвід, накопичений за роки перетворень, переконливо довів необхідність перегляду сформованої нині національної моделі розвитку, виявлення екзогенних та ендогенних ризиків трансформації економіки України та обґрунтування стратегічних пріоритетів її ефективної реінтеграції до глобального економічного простору.

Недостатній ступінь розробки теоретико-методологічних засад трансформації економічних систем в умовах глобалізації, з одного боку, та важливість результатів даного дослідження для забезпечення динамічного розвитку перехідних економік і насамперед, України, з другого, свідчать про об’єктивну необхідність подальшого дослідження зазначеної наукової проблеми. Саме цим зумовлене обрання теми дисертаційної роботи та її актуальність.

Мета і завдання дослідження

Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження трансформації економічних систем в умовах глобалізації, сформулювання на цій основі теоретико-методологічних положень та подання обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій щодо ефективної реінтеграції національної економіки до сучасного світогосподарського середовища.

Для досягнення визначеної мети було передбачено постановку й вирішення таких завдань:

• розкрити сутнісні характеристики та функціонально-структурні параметри сучасних економічних систем, обґрунтувати авторський підхід до їх типологізації;
• дослідити генезис методологічних засад економічної транзитології, виявити теоретичні здобутки сучасного етапу наукового осмислення розвитку традиційної перехідної економіки та перехідної економіки нового типу;
• проаналізувати трансформацію економічних систем у новітньому парадигмальному контексті з урахуванням теоретико-методологічних новацій синергетики, еволюційного й інституційного підходів;
• висвітлити специфіку відбиття трансформаційних процесів у системі категорій соціально-економічної динаміки;
• систематизувати основні чинники, механізми та вектори сучасних соціально-економічних трансформацій;
• визначити тенденції структурування глобальної економіки, їх вплив на розвиток перехідних суспільств;
• виявити чинники підвищення конкурентоспроможності національних господарських систем в умовах глобалізації;
• здійснити порівняльний аналіз сучасних моделей соціально-економічних перетворень;
• дослідити відмінності національних перехідних господарських систем як вияв діалектичної єдності загального, особливого та специфічного в трансформаційному процесі;
• проаналізувати сучасні інституційно-організаційні механізми розвитку економічних систем у світогосподарському середовищі;
• розкрити системні ризики трансформації економіки України в умовах глобалізації та обґрунтувати інноваційно-випереджальну модель її реінтеграції до світового економічного простору;
• розробити обґрунтовані науково-практичні рекомендації щодо розбудови національної інноваційної системи в конкретно-історичних умовах сучасного розвитку економіки України.

Об’єкт і предмет дослідження

Об’єктом дослідження є відкриті господарські системи як складні, організаційно неоднорідні цілісності, здатні до самоорганізації та саморозвитку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади трансформації економічних систем в умовах глобалізації та концептуальні підвалини їх інтеграції до сучасного світогосподарського середовища.

Наукова новизна результатів дослідження

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному теоретико-методологічному дослідженні трансформації господарських систем в умовах глобалізації, покладеному в основу обґрунтування стратегії підвищення конкурентоспроможності економіки України та її ефективної інтеграції до світового економічного простору.

Найвагомішими теоретичними і практичними результатами, що характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок автора, є такі:

вперше:

• обґрунтовано новий методологічний підхід до дослідження сучасних господарських систем з урахуванням їхньої синергетичної природи: складності, організаційної неоднорідності, квазістаціонарності, здатності до самоорганізації та саморозвитку, історичності та людинорозмірності. Запропонований підхід поглиблює розуміння сутності та закономірностей розвитку трансформаційної й транзитивної економік, уможливлює розмежування широкого й звуженого підходів до трактування поняття “трансформація економічних систем”. Трансформація у широкому розумінні – всезагальна форма розвитку економічних систем, пов’язана з їх еволюційними та революційними перетвореннями, постійними переходами від стійкого до нестійкого стану й навпаки. Трансформація у вузькому розумінні – внутрішня складова еволюційного процесу, пов’язана з порушенням рівноваги та поступовості на шляху оновлення системи у ході стрибкоподібних якісних перетворень;
• розкрито генезис теоретико-методологічних засад економічної транзитології в частині дослідження традиційної та нової перехідних економік, що уможливило виокремлення таких його складових: (1) започаткування теорії модернізації; (2) фрагментація подальших досліджень у межах концепцій залежності, “розвитку недорозвиненості”, світ-системного аналізу; (3) переорієнтація наукового пошуку на виявлення глобалізаційних чинників трансформаційних процесів; (4) парадигмальні зрушення, зумовлені теоретико-методологічними новаціями синергетичного, еволюційного та інституційного підходів до дослідження соціально-економічних перетворень;
• здійснено кластерний та кореляційно-регресійний аналіз процесів глобалізації за результатами якого:

а) виокремлені два періоди (1970-1990, 1991-2005 рр.) та чотири підперіоди (початковий, становлення, перехідний, інтенсифікації) розгортання глобаліза-ційних тенденцій;
б) виділені групи країн із досить низьким, низьким, середнім, вищим за середній та високим і досить високим рівнем глобалізації;
в) побудовано моделі, що відповідають закономірностям поглиблення інтеграційних процесів у кожній групі країн з урахуванням економічних, соціальних та політичних чинників;
г) підтверджена гіпотеза щодо інформаційно-технологічного та фінансово-економічного атракторів структурування сучасної світогосподарської системи, вплив яких визначається рівнем розвитку та цивілізаційною специфікою окремих країн;

• обґрунтовано теоретичну модель реінтеграції національної економіки до сучасного світогосподарського середовища з урахуванням діалектичної єдності загального (постіндустріалізація та глобалізація економічного розвитку), особливого (ринкові перетворення командно-адміністративних економік) та специфічного (розбудова національної моделі соціально-економічних перетворень) у трансформаційному процесі;

удосконалено:

• систематизацію наукових підходів до дослідження сутності, структури та типологізації сучасних економічних систем шляхом виокремлення функціональ-ного (трактування природи економічної системи виходячи з її спрямованості, взаємодії з оточуючим середовищем та механізму вирішення основних проблем господарської життєдіяльності суспільства), структурно-морфологічного (визначення сутності економічної системи на основі дослідження її субординованої ієрархічної будови, елементного складу, зв’язків та закономірностей формоутворення), інформаційного (виявлення рівня організації, впорядкованості системи, ймовірнісне прогнозування її реакції на певний інформаційний вплив) та еволюційно-генетичного (дослідження економічної системи як складного динамічного об’єкта, що саморозвивається) підходів;
• трактування поняття “глобалізація економіки” на основі визначення діалектичного взаємозв’язку самоорганізаційних (рух капіталу як системо-утворюючої структури) та організаційних (взаємодія національних держав та міжнародних організацій) засад розвитку сучасної світової господарської системи. Доведено, що як системорозвиваючий чинник ринкової економіки капітал відіграє активну роль в інтенсифікації глобалізаційних процесів, створюючи нові можливості та ризики розвитку національних економік. Відтак інституціоналізація системи планетарного регулювання світогосподарських процесів набуває важливого значення як чинник, здатний пом’якшити суперечності процесів самоорганізації та прискорити досягнення нової якості у системах, що трансформуються;
• методику порівняльного аналізу сучасних моделей соціально-економічних перетворень шляхом виокремлення прискореної, керованої та спонтанної трансформацій економічних систем;
• класифікацію провідних чинників (екзогенних, ендогенних) та механізмів (адаптаційних, біфуркаційних) трансформації економічних систем, характерних ознак і закономірностей розвитку транзитивних економік, зумовлених суперечливою взаємодією інерційності та інноваційності, нестійкістю, інституційною нерівновагою, нецілісністю та фрагментарністю відтворювальних процесів, диспропорційністю та вразливістю щодо зовнішніх шоків, посиленням неекономічних детермінантів господарського розвитку перехідних суспільств;

набуло подальшого розвитку:

• характеристика сучасного етапу інституціоналізації системи регулювання світогосподарських процесів, на основі виявлення суперечностей неоліберальної моделі економічної глобалізації та обґрунтування необхідності утвердження ноосферо-синергетичного підходу до цивілізаційного розвитку;
• теоретико-методологічні підходи до дослідження глобалізаційних детермінантів системної трансформації економіки України на основі виокремлення та аналізу екзогенних (зумовлених глобальними біфуркаціями та структурною перебудовою світової економіки) та ендогенних (пов’язаних із диспропорціями розвитку національної господарської системи) ризиків інтеграції України до світового економічного простору;
• систематизація чинників низької конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації, пов’язаних із переважанням енерго- та ресурсомістких виробництв; малоперспективною моделлю міжнародної спеціалізації; однобічною транснаціоналізацією; нестійкістю інституційного середовища; кризою в сфері соціального капіталу; відсутністю ефективних механізмів конвертації заощаджень в інвестиції, цілеспрямованого, послідовного та системного управління інноваційними процесами з боку держави;
• пріоритети регуляторної політики держави щодо розбудови національної інноваційної системи на основі випереджального розвитку високотехнологічних галузей, запровадження ефективних механізмів правової, фінансової, організаційної, кадрової та освітньої підтримки перспективних інноваційних проектів; розширення міжнародного співробітництва в галузі науки, техніки та інновацій, входження до наднаціональних структур регулювання міжнародної конкуренції та міжнародної економічної політики.

Переглянути / скачати файли

Не знайшли того, що шукали?