Анотація
У дисертаційній роботі здійснений комплексний аналіз трансформаційних процесів, що відбуваються у системі відносин власності в умовах становлення і розвитку постіндустріальної економіки. Доведено, що господарська система постіндустріального суспільства являє собою сукупність двох складових: класичної і нової економіки. Обґрунтовано широке і вузьке тлумачення нової економіки як складової постіндустріальної економіки. Розкрито вплив факторів глобалізації та інформатизації, ціннісних та соціокультурних чинників на формування нової економіки та трансформацію відносин власності.
Розглянуто основні підходи до трактування поняття “власність”, визначено провідні напрями трансформації відносин власності у постіндустріальній економіці, розкрито значення інтелектуальної власності в сучасних умовах через характеристику її об’єктів, аналіз інтелектуального виробництва, розгляд трирівневої структури та різновидів інтелектуального капіталу, визначено сутність процесів інтелектуалізації, транснаціоналізації, інтернетизації, віртуалізації власності.
Annotation
Complex analysis of transformation processes which take place in the system of ownership relations during forming the postindustrial economy is implemented in the research work. The researcher also proves that economic system of the postindustrial society is an aggregate of two components: classical and new economy. The author substantiates wide and narrow interpretation of a new economy as a component of the postindustrial economy, discovers the influence of globalization and informatization, valuable and sociocultural factors on forming a new economy and transformation of ownership relations.
The researcher considers basic approaches to interpretation of the concept “property”, defines the main directions of transformation of ownership relations in the postindustrial economy, exposes the value of intellectual property in modern conditions through the description of its objects, analysis of intellectual production, consideration of three-level structure and varieties of intellectual capital, determines the essence of processes of intellectualization, transnationalization, internetization, virtualization of ownership.
Актуальність теми дослідження
Власність належить до числа фундаментальних основ будь-якої суспільної системи. З’ясування природи та соціально-економічної структури суспільства передбачає необхідність розкриття змісту притаманної йому системи відносин власності. Водночас відносини власності не є сталими, статичними, раз і назавжди даними, а характеризуються динамічністю, мінливістю зовнішніх форм та сутнісними трансформаціями.
Трансформація відносин власності може відбуватися: по-перше, під час перехідного періоду від однієї економічної системи до іншої (у такому разі зміни є системними, зачіпають структуру власності, кількісне співвідношення її основних форм, а трансформаційні процеси є обмеженими у часі); по-друге, у процесі еволюції суспільства, при переході від однієї стадії суспільного розвитку до іншої (у цьому сенсі трансформація власності є постійним процесом перетворень у системі власності, її суб’єкт-об’єктному складі, відносинах і правах власності як відображення змін у зовнішньому середовищі та реакція на проблеми всередині системи).
Проблема відносин власності постійно перебувала у центрі уваги дослідників соціально-економічних процесів. Аналіз її економічної природи, місця і ролі в суспільстві міститься у працях Ф. Кене, А. Сміта, Дж. С. Мілля, Г.В.Ф. Гегеля, П.Ж. Прудона, К. Менгера, К. Маркса та Ф. Енгельса, Т. Веблена, Дж. Коммонса.
Теоретичним питанням аналізу відносин власності, проблемам їх еволюції та практичної трансформації нині також присвячено чимало наукових праць. Зарубіжна наукова думка аналізує відносини власності переважно з юридико-економічних позицій у межах економічної теорії прав власності (А. Алчіан, Г. Демсець, Р. Коуз, С. Пейович, Е. Фуруботн). Наукові доробки сучасних вітчизняних дослідників та вчених країн пострадянського простору присвячені аналізу загальносвітових тенденцій трансформації власності та актуальним аспектам постсоціалістичних перетворень у цій сфері (В. Базилевич, Г. Григорян, А. Гриценко, Г. Задорожний, В. Іноземцев, В. Каменецький, Б. Кекух, М. Корецький, І. Лазня, Л. Мельник, С. Мочерний, В. Патрикеєв, В. Рибалкін, С. Сорокін, Р. Ульянов, М. Файнгольд, В. Фесечко, М. Хохлов, Г. Черкасов, А. Чухно та інші автори).
Незважаючи на значні досягнення вітчизняної та зарубіжної економічної думки у дослідженні проблем трансформації власності, недостатньо розробленими залишаються питання визначення провідних шляхів і напрямів еволюції власності у контексті загальносвітових тенденцій, глибинних зрушень у системі відносин власності в межах загальноцивілізаційних перетворень. Актуальність питань, пов’язаних з трансформацією відносин власності на етапі переходу від індустріальної до постіндустріальної стадії суспільного розвитку, у процесі формування неоекономіки, визначили тему дисертаційної роботи та структуру дослідження.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування процесів трансформації відносин власності в умовах становлення і розвитку постіндустріальної економіки; визначення структури економічної системи постіндустріального суспільства та з’ясування її місця і ролі у новітніх трансформаційних перетвореннях, що їх зазнає система відносин власності; здійснення комплексного аналізу інтелектуальної власності як визначальної економіко-правової категорії постіндустріального суспільства.
Для досягнення поставленої мети у роботі вирішено наступні завдання:
- з’ясовано особливості сучасного стану теорії постіндустріального суспільства; окреслено місце теорії неоекономіки в концепціях постіндустріалізму та визначено дане явище відповідно до структурно-змістового підходу;
- розкрито вплив факторів формування неоекономіки як складової постіндустріальної економічної системи та узагальнено її сутнісні характеристики;
- визначено провідні напрями трансформацій в економічній, соціальній та духовно-ціннісній сферах у процесі становлення і розвитку постіндустріальної економіки;
- розглянуто історичну ґенезу поняття “власність” та висвітлено особливості еволюції відносин власності у постіндустріальній економіці;
- розкрито зміст новітніх тенденцій у трансформації відносин власності в умовах становлення і розвитку економічної системи постіндустріального суспільства;
- здійснено аналіз відносин інтелектуальної власності та з’ясовано сутність інтелектуалізації власності як провідного процесу постіндустріальних соціально-економічних трансформацій.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є система відносин власності у постіндустріальній економіці.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади трансформації відносин власності у постіндустріальній економіці.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні впливу постіндустріальних факторів на трансформацію відносин власності.
До найбільш вагомих результатів, що визначають наукову новизну дослідження, належать такі:
вперше:
- у системі відносин власності постіндустріальної економіки виокремлено відносини між економічними суб’єктами з приводу привласнення-відчуження неречових (віртуальних) об’єктів, що функціонують переважно у віртуальному просторі та опосередковано представляють реальні відносини з приводу матеріальних і нематеріальних благ, на основі чого обґрунтовано категорію “віртуальна власність”. Запропонована категорія є теоретичним відтворенням розвитку відносин власності та, на відміну від інтелектуальної власності, характеризує нематеріальні об’єкти, що не є безпосередніми чинниками та результатами інтелектуального виробництва і виступають як відображення окремих властивостей матеріальних чи нематеріальних об’єктів та/або можливості певних дій чи утримання від них щодо цих об’єктів;
удосконалено:
- визначення неоекономіки як складової постіндустріальної економічної системи на основі узагальнень основних концептуальних положень, представлених існуючими напрямами в економічній теорії та враховуючи структурно-змістовий підхід, а саме: у широкому розумінні окреслене явище розглядається як складова глобальної господарської системи постіндустріального суспільства, що охоплює високотехнологічні та наукомісткі галузі – інформаційний і знаннєвий сектори – й характеризується визначальним впливом знань та інформації на соціально-економічний розвиток; у вузькому значенні неоекономіка
- розуміється як економіка знань, сфера застосування людського інтелекту, у якій домінантними процесами стають нагромадження й використання знань;
наукові підходи до визначення сутності інтелектуальних процесів шляхом розмежування понять “інтелектуальна праця” (цілеспрямована інтелектуальна діяльність, що має вольовий, вмотивований характер та здійснюється для задоволення потреб індивіда та/або з економічною метою) та “інтелектуальна активність” (мимовільна, спонтанна інтелектуальна діяльність, спрямована на перетворення або підтримку значимих для індивіда зв’язків між ним і зовнішнім середовищем), які є складовими категорії “інтелектуальна діяльність” (розумовий прояв будь-яких психологічних процесів, спрямований на засвоєння, відтворення та перетворення наявних у свідомості індивіда інформації, знань та досвіду);
отримали подальшого розвитку:
- теоретико-методологічні положення щодо визначення факторів формування неоекономіки, зокрема, структуровано вплив ціннісних та соціокультурних чинників, а саме: системи постматеріальних цінностей, перехід до якої зумовив усвідомлення на рівні економічних агентів провідного значення інтелекту та знань; актуалізації творчої складової трудової діяльності, що призвело до забезпечення роботодавцями умов для творчої праці та самореалізації особистості працівників; рефлексивної діяльності, зростання ролі якої викликало динамічний розвиток суспільних і гуманітарних наук; ментальних трансформацій, що мали наслідком розповсюдження технологій впливу на свідомість; креативної моделі економічної поведінки, поширення якої спричинило орієнтацію працівників на продукування і подальшу формалізацію нових ідей;
- наукові підходи щодо визначення особливостей реалізації володіння, користування і розпорядження інформацією та знаннями, зокрема, доведено, що володіння знаннями як суб’єктивованим інтелектуальним продуктом здійснюється виключно інтелектом, а, отже, повною мірою реалізується лише людиною-носієм знань, тоді як інтелектуальне володіння інформацією може доповнюватися володінням матеріальним носієм цієї інформації та реалізуватися широким колом суб’єктів; користування знаннями та інформацією, вилучення з них корисних властивостей здійснюється через інтелектуальну працю і є індивідуальним актом з огляду на суб’єктивність процесу мислення; розпорядження знаннями полягає у можливості суб’єкта їх об’єктивувати, перетворити на інформацією, розпорядження якою здійснюється без її відчуження шляхом поширення.