Анотація
Досліджено проблеми відтворення акціонерного капіталу на сучасному етапі становлення і розвитку акціонерних товариств за умов трансформації економіки України в аспекті сучасних тенденцій розвитку ринку цінних паперів. Проведено аналіз особливостей структури економічних форм реалізації власності. Розроблено механізм фінансування розширеного відтворення акціонерного капіталу на основі таких інструментів, як: акції, облігації, варанти, що відіграють досить важливу роль у функціонуванні інтегрованих корпоративних структур. Удосконалено інструментарій досліджень щодо провідної ролі поглинань у системі механізмів, які формують ефективність акціонерного капіталу, а також участі банків у процесі перерозподілу власності. Визначено основні напрями підвищення ефективності акціонерного капіталу в промисловості України.
Annotation
The issues of reproduction of the joint-stock capital at the present stage of formation and development of joint-stock partnerships in the conditions of transformation of the national economy of Ukraine in the mainstream of modern tendencies of the development of securities market are studied. The peenliarities of the structure of economic forms of property are analysed. The mechanism of financing the extended reproduction of the joint-stock capital is worked out on the basis of the analysis of the conditions of using the basic sources of extended reproduction of the joint-stock capital: shares, bonds, warrants which play an important role in financing the integrated corporative structures-financial-industrial groups.
The set of methods for studying the dominant role of merging in the system of mechanisms forming the efficiency of joint-stock capital and also the role of banks in the redistribution of property is improved.
The main trends of raising efficiency of joint-stock capital in Ukrainian industry are defined
Актуальність теми дослідження
В ході процесів трансформації економіки України об’єктивно виникають проблеми адаптації ринкових нововведень до реалій економічного життя. Одним із таких нововведень стало утворення акціонерних товариств, яке відбувається в процесі реформування ринкового середовища, змін умов господарювання в різних галузях економіки України.
Як відомо, історично акціонерна (корпоративна) форма власності з’явилась як механізм інтеграції та концентрації капіталу і за своєю суттю залишається такою до теперішнього часу. В зв’язку з цим слід уточнити визначення акціонерного капіталу, розглянути його структуру, обґрунтувати шляхи, джерела, методи формування, відтворення і шляхи підвищення ефективності його використання в Україні. Від вирішення цих питань залежить майбутнє економіки країни, її ефективність, темпи економічного зростання, технологічний прогрес, конкурентноздатність на світових ринках.
Актуальність даного дослідження полягає також і в тому, що процес розширеного відтворення акціонерного капіталу є провідним в системі становлення і розвитку інтегрованих корпоративних структур, фінансово-промислових груп. Формування корпоративного сектора економіки України проходить в умовах суперечливості процесів зміни форми власності внаслідок приватизації та акціонування підприємств, а також непослідовності у формуванні нормативно-законодавчої бази. Ці особливості зумовлені історико-інституціональними трансформаціями перехідного періоду і розбудови ринкової економіки в державі. Темпи формування потужних корпорацій, здатних створити критичну масу зрушень в українській економіці, поки що не призвели до істотних позитивних структурних змін у вітчизняному виробництві, що вимагає пошуку шляхів вирішення проблеми формування корпоративного сектора економіки, який має взяти на себе основний тягар формування високоефективного виробництва та відповідних структурних змін.
Відзначаючи недосконалість трансформаційно-інтеграційних процесів у вітчизняній економіці, хотілося б акцентувати увагу на необхідності вирішення проблеми досягнення позитивного синергічного ефекту акціонерного капіталу шляхом його вираження у реальну продуктивну силу, внаслідок концентрації і ефективного відтворення.
Аспекти ефективного відтворення акціонерного капіталу розглядались економістами на прикладі капіталістичних країн і під кутом зору марксистсько-ленінської теорії в працях Л.Абалкіна, Н.Берзона, А.Іванова, А.Ковальова, С.Мочерного та ін. У 1990-х роках теоретичні і практичні проблеми акціонерного капіталу стали об’єктом ґрунтовного дослідження з нових теоретико-методологічних позицій вітчизняними економістами. В цьому контексті слід назвати таких відомих вчених як А.Гальчинський, А.Гриценко, П.Дем’яненко, П.Єщенко, К.Кривенко, І.Лазня, Д.Лук’яненко, В.Рибалкін, А.Чухно, В.Якубенко та ін.
Проблемами формування і розвитку акціонерного капіталу і корпоративних форм господарювання займались такі економісти із світовим ім’ям, як С.Брю, О.Вільямсон, Дж.Гелбрейт, Р.Гільфердінг, К.Макконнелл, К.Маркс, А.Маршалл, М.Міллер, Ф.Модільяні, П.Самуельсон, І.Фішер та ін.
Необхідно враховувати те, що з розвитком акціонерних товариств відбуваються значні зміни в соціально-економічному змісті акціонерного капіталу. Новим явищем останніх років є виявлення трансформаційних процесів у корпоративному секторі економіки країни, які охоплюють широкий спектр інституціональних перетворень, пов’язаних із формуванням бізнес-груп і управління інтегрованими корпоративними структурами. Ці нові аспекти функціонування, розвитку і відтворення акціонерного капіталу не одержали у вітчизняній та зарубіжній економічній теорії належного вивчення й узагальнення.
Значущість визначеної проблематики, необхідність її вирішення обумовили вибір теми дисертації та напрями її дослідження.
Мета і завдання дослідження
Мета дослідження полягає у вивченні особливостей відтворення акціонерного капіталу в трансформаційній економіці, еволюції його соціально-економічної природи, закономірностей зміни його структури, та основних шляхів підвищення ефективності акціонерного капіталу в промисловому комплексі країни.
Реалізація мети дисертаційної роботи зумовила необхідність розв’язання таких задач:
- використовуючи системний метод дослідження, розкрити сутність та соціально-економічну природу акціонерного капіталу, його еволюцію в розвинених та постсоціалістичних країнах, обґрунтувати місце акціонерного капіталу в економічному відтворенні на початку ХХІ століття;
- дослідити співвідношення різних джерел відтворення акціонерного капіталу в Україні;
- обґрунтувати закономірності і розкрити особливості відтворення акціонерного капіталу в процесі трансформації економіки України – утворення інтегрованих корпоративних структур;
- дати характеристику організаційно-економічної структури акціонерного капіталу у вітчизняній промисловості та напрямів її оптимізації;
- виявити соціально-економічні наслідки перетворення державних підприємств в акціонерні товариства в процесі перерозподілу прав власності та їх подальшого реформування;
- дослідити актуальні проблеми перерозподілу акціонерної власності та механізм узгодження і реалізації інтересів власників;
- з’ясувати актуальні проблеми та основні напрями формування джерел розширеного відтворення акціонерного капіталу;
- визначити та обґрунтувати основні напрями підвищення ефективності акціонерного капіталу в промисловості України.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єкт дослідження – економічні відносини, властиві корпоративному сектору суспільного виробництва, що сформувалися та розвиваються в постсоціалістичних країнах.
Предметом дослідження є закономірності, соціальний характер та особливості відтворення акціонерного капіталу в трансформаційній економіці України.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці та теоретичному обґрунтуванні нових підходів щодо активізації відтворення акціонерного капіталу в контексті реалізації національних інтересів України. Основні результати дослідження, що є особистим внеском автора та складають наукову новизну, полягають в наступному:
вперше:
- обґрунтовано діалектичну єдність і суперечність відтворення двох складових відносин акціонерної власності, одна з яких безпосередньо обслуговує функціонування реального капіталу як об’єкта колективної власності, а друга – фіктивного капіталу як об’єкта приватної власності кожного акціонера. Визначено, що на сучасному етапі в зв’язку з усуспільненням фіктивного капіталу (“розсіювання” акцій серед все більшої частини населення; концентрація акцій та інших цінних паперів в інвестиційних та пенсійних фондах тощо) стає закономірністю відтворення двох сторін відносин акціонерної власності у їх органічному поєднанні;
- доведено, що організована на акціонерних засадах підсистема економічної системи суспільства створює інституціональні передумови для колективістського оформлення значної частки державного сектора економіки постсоціалістичних країн; поєднує в собі передові соціально-економічні та організаційно-економічні відносини (сучасні відносини власності, влади і підкорення); забезпечує широкі можливості для концентрації і централізації капіталу та виробництва (у формі ФПГ, бізнес-груп та інших об’єднань);
- розроблено та обґрунтовано механізм фінансування розширеного відтворення акціонерного капіталу, який визначається такими етапами:
1) збільшення власного капіталу за рахунок реальних інвестицій акціонерів, проведення додаткової емісії акцій з урахуванням дивідендної політики, випуску облігацій, отримання банківських позик, оптимальної кредиторської заборгованості та інших запозичених підприємством ресурсів; 2) поєднання відтворення реального і фіктивного капіталу, його концентрація та централізація; 3) створення інтегрованих корпоративних структур в партнерській та інкорпорованій формах, які характеризують сучасні тенденції злиття і поглинання та формування на цій основі консорціумів, фінансово-промислових груп, стратегічних альянсів. Це на відміну від існуючих моделей дозволяє узгодити інтереси інвесторів та власників акціонерного товариства та більш повно враховувати довгострокову стратегію розвитку корпорації; - запропоновано авторську методику формування оптимальної структури відтворення акціонерного капіталу на основі критерію максимізації рівня фінансової рентабельності; за критерієм мінімізації фінансових ризиків; формування показників цільової структури капіталу, яка включає розв’язання таких проблем: визначення критеріїв формування етапів розширеного відтворення капіталу; вибору показників його цільової структури; визначення стратегічних напрямів відтворення капіталу компанії і забезпечення зростання його ринкової вартості;
удосконалено:
- визначення економічної категорії “акціонерний капітал”. Показано, що акціонерний капітал – це система суспільно-виробничих відносин, пов’язаних з приватною корпоративною діяльністю та специфічними ресурсами виробничого призначення, що характеризується ознаками колективної власності. Інституціональною формою акціонерного капіталу є корпорація (в Україні ВАТ, ЗАТ);
- класифікацію функцій власного капіталу компанії такими новими складовими, як: довгострокове фінансування, відповідальність і захист прав кредиторів; фінансування ризиків; поєднання влади і самостійності. Визначено процедуру застосування новітнього інструментарію у формуванні активів корпоративних інститутів шляхом структурного оновлення ринків цінних паперів та ефективного використання акцій, облігацій, варантів;
- моделі корпоративного контролю доповненням моделі “диференційованого корпоративного контролю”, яка склалася на рівні функціонування бізнес-груп, і пояснюється концентрацією капіталу в надприбуткових пріоритетних галузях економіки з розвитком стратегії подальшого поглинання і злиття підприємств цих галузей в процесі ефективного відтворення капіталу;
дістало подальшого розвитку:
- положення, що корпорація стає домінуючою інституційною формою господарювання великого капіталу в постсоціалістичних країнах. В умовах трансформації вітчизняної економіки вона функціонує і розвивається в таких інституційованих варіантах: відповідним чином організований колектив, дії якого визначаються груповими інтересами (асоціація, союз); об’єднання капіталу, формування потужних інтегрованих корпоративних структур в промисловості, на транспорті, в торгівлі, в банківській сфері; об’єднання, що визначаються як юридичні особи (наприклад бізнес-холдиг-групи);
- обґрунтування об’єктивної необхідності формування в Україні інтегрованих корпоративних структур (бізнес-груп) шляхом використання методів консолідації пакетів акцій в тій чи іншій формі; передачі частини активів учасників групи в довірче управління центральній компанії; формування спеціальних централізованих фондів та використання кредитів для концентрації ресурсів.
- концептуальне положення щодо узгодження інтересів власників акціонерного капіталу і зовнішніх інвесторів, як необхідність врахування інтересів власників (акціонерів) в зростанні капіталу (вартості акцій) і доходів (дивідендів); інвесторів – у стабільності капіталотворення, соціалізації та демократизації акціонерного капіталу, переосмисленні статусу та реальної ролі спостережних рад.
