Анотація
У дисертаційній роботі досліджено теоретичні, методологічні та практичні аспекти відтворення факторів виробництва в аграрному секторі. Узагальнено та систематизовано теоретичні підходи до визначення функціональної ролі землі, робочої сили (праці), капіталу в аграрному виробництві та деструктивні тенденції їх відтворення в економіці України. Виокремлено специфічні риси землі як економічного ресурсу (просторову обмеженість, граничну корисність, граничну продуктивність) та дуалістичну функцію робочої сили (праці). Досліджено інституційні чинники, що призвели до системної кризи аграрного виробництва, визначено змістовні складові економічного механізму відтворення, обґрунтовано пропозиції щодо корекції політики ринкового реформування в контексті забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників.
Annotation
The thesis reveals theoretical, methodological and practical aspects of the reproduction process of production factors in agrarian sector. The theoretical approaches to the definition of the functional role of land, man power (labour) and capital in agricultural production, as well as the destructive bias of the reproduction in the economy of Ukraine are summarized and systematized. The specific characteristics of land as an economic resource (spatial scantiness, boundary utility, boundary productivity) and the dualistic function of man power are marked out.
The institutional factors having lead to the system-defined crisis of the agrarian production are investigated, the substantial constituents of the economic mechanism of reproduction are defined, the proposals concerning correction of the market reform policy in the context of ensuring the competitiveness of the national agricultural producers are proved.
Актуальність теми дослідження
Аграрний сектор економіки відіграє найважливішу роль у системі суспільного відтворення матеріальних благ, підвищенні життєвого рівня і добробуту населення. У сучасних умовах загострення проблеми забезпечення населення продуктами харчування розвиток аграрного сектору набуває особливої значимості, від нього залежить відтворення не тільки людини, а й навколишнього середовища.
На сьогодні економіка аграрного сектору України представляє собою хаотичну та архаїчну систему, в якій понад 50% зруйновано виробничий потенціал, понад третини земель сільськогосподарського призначення не обробляється, а кадровий потенціал загублено. Недосконалість формування інституту приватної власності на землю стало причиною акумуляції земельних ресурсів у руках неефективного власника, що зовсім не сприяє покращенню якісних характеристик землі. У зв‘язку з прийняттям України у СОТ нагальною постає проблема конкурентоспроможності аграрних підприємств на світовому ринку сільськогосподарських продуктів, що неможливо досягти без радикального оновлення техніки, технології та підприємницького забезпечення.
Відсутність системного реформування аграрних відносин та гострота означених проблем актуалізує необхідність теоретичної аргументації нової політики відтворювальних процесів в аграрному секторі трансформаційної економіки.
Дослідження процесу відтворення факторів виробництва в агарному секторі трансформаційної економіки базується на синтезі гносеологічних основ теорій факторів виробництва та їх відтворення (Дж.Кейнс, Ф.Кене, Дж.Б.Кларк, К.Маркс, А.Маршалл, Дж.С.Міль, У.Петті, Д.Рікардо, П.Самуельсон, Ж.Б.Сей, А.Сміт, Д.Хікс, Й.Шумпетер). Сучасними вітчизняними економістами досліджено проблеми розвитку аграрного сектору в умовах перехідної економіки (В.Андрійчук, П.Гайдуцький, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Даниленко, М.Дем’яненко, М.Зубець, С.Кваша, І.Лукінов, Є.Майовець, І.Малий, І.Михасюк, О.Могильний, О.Онищенко, О.Олійник, Б.Пасхавер, Ж.Поплавська, В.Радченко, П.Саблук, В.Юрчишин та ін).
Незважаючи на вагомі досягнення зарубіжних та вітчизняних вчених у дослідженні аграрних відносин, недостатньо розробленими залишаються проблеми відтворення факторів виробництва землі та уречевленого капіталу, підприємницьких та фахових навичок працівників сільського господарства в умовах перехідної економіки України.
Мета і завдання дослідження
Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування суперечностей відтворення факторів виробництва аграрного сектору та вироблення пропозицій щодо їх подолання в трансформаційній економіці України.
Для реалізації мети дисертаційної роботи необхідно розв’язати наступні завдання:
- здійснити ретроспективний аналіз еволюції теорій факторів виробництва;
- проаналізувати наслідки інституційних змін в аграрному секторі економіки;
- розкрити специфічні особливості кожного фактору сільськогосподарського виробництва;
- виокремити проблеми відтворення землі та робочої сили, визначивши їх масштаби та глибину;
- розкрити інституційні чинники та економічні важелі механізму відтворення факторів виробництва, проаналізувати їх особливості та стан в трансформаційній економіці;
- розробити рекомендації по корекції економічної політики держави щодо забезпечення розширеного аграрного відтворення, створення умов підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору України.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є процес відтворення факторів виробництва.
Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають з приводу відтворення факторів виробництва в аграрному секторі трансформаційної економіки.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
Вперше:
- на основі плюралістичного використання теорій відтворення, аграрних відносин та інституційних змін виявлено загострення протиріч у відтворенні аграрного сектору економіки України, наслідком чого є зниження родючості ґрунту та збільшення земельних площ, що не обробляються; знищення основного капіталу (будівель, техніки тощо); розпорошення аграрного кадрового потенціалу, без розширеного інноваційного оновлення яких в умовах входження в СОТ в Україні наростатиме проблема продовольчого забезпечення населення;
- доведено, що основною причиною кризового стану аграрного сектору є безсистемність у реформуванні економіки, правова невизначеність в реалізації прав власності на землю, відсутність науково обґрунтованої, прозорої, юридично визначеної та доступної для всіх громадян цільової стратегії не стільки формування ринку землі, скільки створення інституційних умов для продуктивного використання кожної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що є вкрай важливим для України в умовах загострення світової продовольчої кризи.
Удосконалено:
- визначення дуалістичної функціональної ролі землі у відтворенні аграрного сектору: по-перше, земля є специфічним предметом праці, по-друге, обмеженим у пропозиції економічним ресурсом, що веде до постійного зростання її ціни; по-третє, засобом формування земельної ренти; по-четверте, виконує функцію нагромадження капіталу в теперішніх умовах зростання попиту на землю та сільськогосподарську продукцію;
- методичні підходи до вартісної оцінки землі та інших складових основного капіталу в аграрному секторі з урахуванням їх граничної корисності та довгострокового використання, що складає методичну базу вартісного виміру основних елементів відтворення національного багатства.
Дістали подальшого розвитку:
- конкретизація впливу інституційних чинників (ментальності, корупції, тіньової економіки, правового нігілізму, «постсоціалістичної» історичної пам‘яті тощо) на результативність ринкового реформування аграрного сектору, на пропорційність та динамічність процесів відтворення;
- уявлення про зосередження в особі селянина виконання ним функцій власника капіталу, підприємця та найманого працівника, що накладає свій відбиток на специфіку прояву в аграрному секторі класичної моделі взаємодії трьох факторів виробництва: землі, капіталу та робочої сили (праці);
- обґрунтування методичних підходів підвищення ролі держави по залученню інвестицій, вдосконаленню цінової, амортизаційної, кредитної та податкової політики в аграрній сфері економіки. Запропоновано запровадити систему сільськогосподарського кредитування, яка б спиралася на державні спеціалізовані кредитні установи; забезпечити бюджетне фінансування програм моніторингу природного ресурсного потенціалу АПК; розмежувати нарахування амортизації для цілей оподаткування та фінансової звітності; визначити величину фіксованого сільськогосподарського податку в залежності від фінансового стану господарств.
