Досліджено взаємозв’язок відносин власності та управління в процесі ринкової трансформації державного сектора економіки від держави загального добробуту до ефективної держави. У контексті взаємозв’язку відносин власності і вартості досліджуються закономірності розвитку відносин управління як форми розв’язання протиріччя між правом власності та економічною владою в системі держава – корпоративний сектор. Розкрито зміст і умови формування публічного сектора економіки як форми реалізації моделі ефективної держави. Охарактеризовано моделі корпоративного управління; виявлені можливості їх реалізації в умовах ринкової трансформації інверсійного типу.
Research devoted to interrelation of relations of the property and management during market transformation of public sector of economy from the state of general prosperity to the effective state. In a context of interrelation of relations of the property and cost laws of development of relations of management as forms of the sanction of the contradiction between the property right and economic authority in system the state – corporate sector are investigated.
Are opened the contents and conditions of formation of public sector of economy as forms of realization of model of the effective state. Models of corporate management are characterized; opportunities of their realization in conditions of market transformation inversive type are revealed.
Докорінні економічні перетворення, що здійснювались в народному господарстві України з кінця 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст., гостро актуалізували проблеми реформування, а отже, і подальшого наукового дослідження відносин власності, влади, управління. Процеси якісних змін економічної системи суспільства завжди супроводжуються глибокою трансформацією прав і відносин власності. З одного боку, динаміка взаємозв’язку відносин власності і управління об’єктивно обумовлює постійну видозміну складної системи господарювання; з іншого, – теоретичне осмислення закономірностей розвитку прав і відносин власності сприяє формуванню ефективної системи управління процесами перерозподілу ресурсів і правових повноважень у суспільстві.
Відносини власності, влади, управління є предметом наукового дослідження багатьох поколінь світової наукової громадськості – від юристів Стародавнього Риму до представників сучасного інституціоналізму. Однак незважаючи на великі наробітки, неможливо говорити про завершену теорію в цій галузі.
Сучасна трансформація відносин власності і управління в Україні нерозривно пов’язана з реформуванням держсектора економіки, зміною економічної ролі держави в системі суспільного господарства та характеризується певними особливостями. По-перше, вона є складовою частиною процесів ринкового трансформування традиційної соціалістичної системи за законами інверсії. По-друге, вона здійснюється в більш широкому контексті глобальної ринкової трансформації державного сектора в напрямку від держави загального добробуту до ефективної держави. По-третє, результативність господарських перетворень значною мірою залежить від теоретичного обґрунтування стратегії і тактики державного будівництва.
В останні роки наукове дослідження сутності і динаміки державного сектора в умовах ринкової трансформації інверсійного типу значно активізувалося. Велику роботу в цьому напрямку здійснили вітчизняні економісти: Бендерський Е., Вахненко Т., Геєць В., Гриценко А., Дементьєв В., Ємченко В., Жадан І., Задорожний Г., Залога З., Зверяков М., Канов А., Кваснюк Б., Киреєв С., Коломійцев В., Крупка М., Малий І., Мірошник А., Мендрул В., Михасюк І., Мищенко В., Наливайченко С., Науменкова С., Новицький В., Осауленко О., Федулова Л., Чередниченко В., Чечетов М. та інші.
Значний внесок зробили російські автори: Балацький Є., Бизаге Ф., Бірюков В., Варга В., Варнавський В., Віссаріонов А., Губанов С., Ілларионов А., Іонов М., Клейнер Т., Кочеврин Ю., Кошкін В., Кудров В., Кузнєцова О., Кушлин В., Лукашенко О., Львів Д., Мау В., Нестеренко А., Осадча І., Папава В., Патрон А., Пороховський А., Рассадіна А., Супян В., Танци В., Хубієв К., Четков М., Шамхалов Ф., Шупиро В., Якобсон Л., Ясін Є. та інші. Заслуговують на серйозну увагу дослідження Бьюкенена Дж., Корнаі Я., Олсона М., Стігліца Дж., Тобіна Дж.
Разом з тим у вітчизняній економічній літературі та офіційних документах держсектор економіки, як правило, ототожнюється з державною власністю, а проблема його трансформування розглядається поза контекстом динаміки відносин власності і управління в системі „держава – корпоративний сектор”. Такий підхід істотно утруднює реалізацію стратегічних цілей післяперехідного етапу реформування економіки України, відображених у національній концепції ендогенно орієнтованого розвитку.
Відродження державності в Україні має здійснюватись паралельно із процесами приватизації, тому відкритими залишаються проблеми впорядкування відносин власності, формування ефективного власника як на приватизованих, так і на державних підприємствах, поліпшення якості системи корпоративного управління. Вищесказане свідчить про актуальність дослідження проблем взаємозв’язку відносин власності та управління в процесі ринкової трансформації державного сектора економіки в Україні, що обумовило вибір теми дисертаційної роботи, мету і завдання дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є аналіз теоретичних передумов взаємозв’язку відносин власності та управління в процесі ринкової трансформації державного сектора економіки в напрямку від держави загального добробуту до ефективної держави, а також виявлення особливостей реалізації зазначеного взаємозв’язку в перехідній економіці інверсійного типу та обґрунтування на цій основі напрямків довгострокового і короткострокового реформування державного сектора в Україні.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення наступних завдань:
- виявити передумови формування нових підходів до дослідження відносин власності у контексті взаємозв’язку з відносинами вартості;
- визначити зміст, інструменти та умови реалізації економічної влади;
- простежити закономірності розвитку відносин управління в процесі розв’язання протиріччя між правом власності та економічною владою в системі держава – корпоративний сектор;
- розкрити зміст, масштаби і тенденції розвитку сучасного публічного сектора економіки;
- охарактеризувати інститут управління корпоративними правами в системі ефективної держави;
- дослідити моделі корпоративного управління; виявити можливості їхнього застосування в умовах ринкової трансформації інверсійного типу;
- з’ясувати суть і передумови формування ефективного власника в системі публічного сектора економіки;
- узагальнити досвід реформування корпоративного сектора в країнах Східної і Центральної Європи;
- запропонувати рекомендації, що відповідають цілям довгострокового та короткострокового реформування держсектора економіки в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система соціально-економічних відносин, що складаються в процесі ринкової трансформації державного сектора в напрямку від моделі держави загального добробуту до моделі ефективної держави.
Предметом дослідження є механізм взаємозв’язку відносин власності і управління в системі державного сектора перехідної економіки інверсійного типу як складової частини глобальної ринкової економіки.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні закономірностей розвитку і реалізації відносин управління як форми розв’язання протиріччя між правом власності та економічною владою в процесі розбудови інституційних засад ефективної держави. Нові наукові положення, отримані особисто здобувачем, полягають в наступному.
Вперше:
- Виявлено, що в умовах формування зрілого ринку державний сектор економіки трансформується в публічний сектор. Ця трансформація відображає процеси модифікації моделі держави загального добробуту в модель ефективної держави;
- Обґрунтовано, що зміст публічного сектора економіки можна конкретизувати через розмежування держсектора у вузькому і широкому розумінні. Державним сектором економіки у вузькому розумінні (ядром публічного сектора) є система економіко-правових відносин, що відображає умови функціонування і розвитку державної власності і державного управління. Держсектор у широкому розумінні – це система взаємозалежних відносин власності і управління, що складається між державою і корпоративним сектором та забезпечує підпорядкування кругообігу корпоративних фінансових потоків загальнонаціональним інтересам.
Дістали подальшого розвитку:
- Методологія дослідження відносин власності, влади і управління у взаємозв’язку з відносинами вартості в системі публічного сектора економіки, що знайшло відображення в обґрунтуванні взаємної обумовленості організаційно-економічних форм великих фірм і структури державного устрою, системи менеджменту і відносин управління між державою і корпоративним сектором. Це дозволило розвинути тезу про управління як форму розв’язання протиріччя між власністю та економічною владою;
- Уявлення про особливості відтворення публічного сектора в перехідній економіці інверсійного типу, а саме розкрито, що розбудова держсектора в широкому розумінні здійснюється тут в умовах відсутності адекватного корпоративного законодавства, чіткого розмежування і захисту прав власності на тлі зайвої централізації управління промисловими підприємствами та розповсюдження тіньових схем контролю за фінансовими потоками, а отже, має опосередковуватись розвитком держсектора у вузькому розумінні шляхом формування системи ефективних інститутів корпоративного управління і перетворення організаційної структури корпоративного сектора;
- З’ясування періодизації та умов реформування державного сектора в економіці України. Зокрема, у короткостроковому періоді слід оптимізувати держсектор економіки у вузькому розумінні і створити інституційні передумови формування держсектора в широкому розумінні. У довгостроковому періоді через механізми гнучкого взаємозв’язку відносин власності та управління в системі „держава – корпоративний сектор”, варто забезпечити організаційно-економічні умови для відтворення ефективного власника та ефективної системи управління корпоративними правами.
Удосконалено:
- Визначення ефективного власника як суб’єкта публічного сектора економіки через конкретизацію його характерних рис як відповідального власника корпоративного типу, наділеного інноваційною поведінкою, що впроваджує на підприємстві ефективну систему корпоративного управління і високу корпоративну культуру, які дозволяють погодити інтереси найманого робітника, корпорації і суспільства через соціалізацію економічних відносин, глибоку реструктуризацію підприємств, підвищення конкурентноздатності національної економіки.