Анотація
У дисертації обґрунтовано новий концептуальний підхід до розкриття економічного змісту інтелектуальних послуг, їх капіталоутворюючої, інноваціюючої ролі та напрямків й організаційних форм її реалізації в умовах інноваційного розвитку національної економіки. Розкрито головні види інтелектуальних послуг, загальні умови їх ефективної організації, особливості трудової діяльності з їх надання. Розроблено класифікацію міжорганізаційних мереж інтелектуальних послуг. Систематизовано чинники, що перешкоджають ефективному розвитку інтелектуальних послуг в умовах трансформаційної економіки. Розкрито особливості сучасного етапу інституціоналізації інтелектуальних послуг в Україні. Обґрунтовано систему заходів щодо удосконалення державного регулювання інтелектуальних послуг.
Annotation
In this thesis a new conceptual approach to disclosure of economic content of intellectual services was grounded as well as their capital formation ability, innovative role and the directions and organizational forms of its implementation in the conditions of innovative development of national economy.
The main types of intellectual services were disclosed, general conditions of their effective organization and work peculiarities while their implementation. The classification of inner-organizational and inter-organizational networks was worked out. The factors that prevent effective development of intellectual services in the conditions of transformative economy were systematized. The peculiarities of modern stage of institualization of intellectual services in Ukraine were shown. The system of activities connected with the improvement of state regulation of intellectual services were considered.
Актуальність теми дослідження
Інноваційний розвиток економіки спирається на всебічне використання інтелектуальних ресурсів, найважливішим видом яких є професійні знання і інформація, що складають зміст інтелектуальних послуг.
В умовах становлення економіки знань сфера послуг, по-перше, перетворюється на ядро сучасного господарства на його національному і світовому рівнях. По-друге, зазнає радикальні структурні зміни: у загальному обсязі послуг зростає питома вага послуг інтелектуальних, що динамічно розвиваються, в чому знаходить свій прояв провідна роль знань і інформації у забезпеченні економічного зростання інноваційного типу.
Теоретичну основу дослідження місця і ролі інтелектуальних послуг в інноваційному розвитку економіки складають твори Д. Белла, Н. Бережної, Дж. К. Гелбрейта, В. Гейця, А. Гриценка, П. Друкера, В. Іноземцева, М. Кастельса, М. Кіма, М. Колота, Л. Мірошника, Д. Норта, В. Осецького, С. Тютюнникової, Е. Тоффлера, Л. Федулової, А. Чухна і ін. Обгрунтуванню соціально-економічних основ діяльності у сфері послуг присвячена значна кількість праць вітчизняних і зарубіжних учених: Т. Бурменка, В. Вороніної, Н. Даніленка, Л. Демідової, Дж. Зінгельмана, Д. Лавлока, Р. Мердік, Р. Рассела, Б. Рендера, В. Рутгайзера, Т. Туренка, К. Хаксевера і ін.
Окремі види інтелектуальних послуг досліджуються в роботах В. Александрова, В. Альошнікової, А. Блінова, Р. Бутиріна, В. Верби, Б. Данилишина, Ю. Забродіна, Т. Камінської, М. Книша, В. Куценка, О. Марченко, Т. Решетняк, Е. Шканової і ін. Проте зміст інтелектуальних послуг як економічної категорії, їх види, особливості праці в даній сфері, специфіка організаційних форм, тенденції і суперечності їх інституціоналізації і розвитку в умовах трансформаційної економіки України не стали ще предметом комплексного економіко-теоретичного дослідження.
Мета і завдання дослідження
Мета дослідження – обґрунтування теоретико-методологічних засад визначення економічного змісту та видів інтелектуальних послуг і розробка на цій підставі практичних рекомендацій щодо оптимізації їх ролі в інноваційному розвитку національної економіки.
Для досягнення цієї мети були поставлені й вирішені такі завдання:
- розкрити сутність, види, загальні риси і особливості інтелектуальних послуг;
- обґрунтувати зміст капіталоутворюючої, інноваціюючої ролі інтелектуальних послуг та напрямки її реалізації в умовах становлення інноваційної моделі економічного розвитку;
- визначити особливості організації трудової діяльності в сфері інтелектуальних послуг;
- обґрунтувати загальні умови та організаційні особливості надання інтелектуальних послуг;
- виявити та змістовно розкрити причини неефективності інституціональних інвесторів та тінізації інтелектуальних послуг;
- розкрити особливості й суперечності сучасного етапу інституціоналізації інтелектуальних послуг в умовах трансформаційної економіки України, специфіку їх розвитку в період світової фінансово-економічної кризи.
Об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є система соціально-економічних відносин з приводу продукування, обміну й використання інтелектуальних послуг в умовах переходу до інноваційного типу економічного розвитку.
Предметом дослідження є соціально-економічний зміст інтелектуальних послуг, особливості їх розвитку в трансформаційній економіці, умови підвищення їх інноваційної спрямованості.
Наукова новизна результатів дослідження
Наукова новизна отриманих результатів полягає в розкритті змісту інтелектуальних послуг як фактора інноваційного розвитку. Особисто здобувачем виявлено і обґрунтовано наступні положення наукової новизни:
уперше:
- розроблено класифікацію видів міжорганізаційних мереж інтелектуальних послуг відповідно до критерію рівня взаємодії учасників: –галузеві, структура яких представлена виробниками одного або різних видів інтелектуальних послуг (внутрішньопослугові і міжпослугові мережі), спрямовані на підвищення їх цінностей і конкурентоспроможності;
–міжгалузеві – організаційна форма взаємодії виробників інтелектуальних послуг і: а) постачальників ресурсів (ресурсні мережі); б) споживачів інтелектуальних послуг (клієнтські мережі); в) учасників різних стадій інноваційного процесу (інноваційні мережі), функціонування яких забезпечує економію трансакційних витрат, зниження ризиків, оптимізацію інноваційної діяльності;
–національні і регіональні – соціальні мережі виробників інтелектуальних послуг і організацій соціально-культурної сфери, функціонування яких спрямовано на забезпечення людського розвитку; - доведено, що в умовах трансформаційної економіки культурна інерція, імпорт неефективних інститутів, інституційний застій і вакуум обумовлюють ціннісну розбіжність (ціннісний конфлікт) в оцінці домогосподарствами, фірмами, державою капіталоутворюючої і інноваціюючої ролі інтелектуальних послуг, що проявляється в неефективності інституційних інвесторів, тінізації інтелектуальних послуг;
удосконалено:
- методологічний підхід відокремлення й оцінки інтелектуальних послуг на основі критеріїв: капіталоутворення, ресурсозабезпечення, ретрансляція професійних знань та інформації;
- систематизацію і характеристику чинників, перешкоджаючих ефективному розвитку інтелектуальних послуг в умовах трансформаційної економіки України:
– розрив між накопиченим людським капіталом і рівнем його реального використання;
–незавершеність і суперечність інституціоналізації інтелектуальних послуг;
–відсутність комплексної державної підтримки інноваційного розвитку;
–високий рівень тінізації економіки;
–наслідки сучасного етапу світової фінансової кризи; - модель галузевої міжпослугової мережі створення інтелектуальних послуг, основу якої складають диверсифікація діяльності і співпраця її учасників;
дістали подальшого розвитку:
- уявлення стосовно загальних умов ефективної організації інтелектуальних послуг, що спрямовані на реалізацію їх капіталоутворюючої та інноваціюючої ролі: розвиток культури інтелектуальної організації, управління знаннями, створення внутрішньоорганізаційних і міжорганізаційних мереж;
- доведення особливої ролі держави у спрямуванні інтелектуальних послуг на забезпечення інноваційного розвитку: вироблення загальнонаціональних пріоритетів, координація технологічних, людських та соціальних ресурсів, інтеграція мережевих учасників інноваційного ланцюжка;
- виявлення і характеристика особливостей організації трудової діяльності у сфері інтелектуальних послуг:
–індивідуалізація і персоніфікація процесу і результату праці;
–безпосередня залежність результативності праці не тільки від професійних, а й від особистісних якостей працівника: репутація, здатність до ефективних комунікацій, універсальність, оперативність, креативність, спрямованість на навчання, самоконтроль, культура;
–активна участь споживача послуг в отриманні результату трудової діяльності;
–залежність ефективності праці від своєчасності надання послуг;
–використання внутрішньофірмової системи навчання працівників як основного джерела трудових ресурсів високої кваліфікації.