Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методичних засад виникнення закономірностей та суперечностей у процесі становлення інформаційно-економічних відносин та розробці теоретичних і концептуальних підходів до розвитку ринку інформаційних послуг в Україні, а також його подальшого вдосконалення. У роботі розкрито сутність закономірностей і специфіки ринку інформаційних послуг, визначено місце і роль інформаційної послуги у системі ринкової економіки та макроекономічній політиці держави.
Окрім того, теоретично обґрунтовано зміст економічної категорії «інформація», як особливого виду товару та ресурсу у якого відсутня адекватна форма доходу. На основі проведеного аналізу запропоновано сегментацію ринку інформаційних продуктів та послуг, вивчено світовий досвід забезпечення потреб в інформаційному продукті на ринкових умовах його реалізації, класифіковано поширені у світовій практиці моделі інформаційних ринків та механізмів їхнього функціонування.
У дослідженні вперше розроблена модель ціноутворення на продукт інформаційного ринку, а також моделі інтеграції інформаційного ринку в управлінський процес на мікроекономічному рівні. У роботі узагальнено досвід Європи щодо правового регулювання інформаційного ринку та визначено можливості його використання у вітчизняній практиці, проаналізовано соціальні чинники інформаційної нерівності у суспільстві та визначено шляхи і механізми її подолання, а також розроблено пропозиції щодо удосконалення формування ринку інформаційних послуг в Україні.
The dissertation is devoted to the research of theoreticmethodological basis of regularities’ and contradictions’ origin during the process of formation of information economic relations and while working out theoretical and conceptual approaches to the development of information services market in Ukraine, and its further improvement. The essence of regularities and information services market specificity are uncovered in paper work. Place and role of information services are determined underconditions of market economy and in macroeconomic policy of a country.
Besides the essence of economic category such as “information” was theoretically grounded as special kind of good and resource which does not have an appropriate form of income. Based on the conducted analysis the segmentation of information goods and services market was proposed. World experience of supplying needs in information good under market conditions was studied. W idespread models of information markets and their functioning mechanisms in world practice were categorized.
The model of pricemaking on information good and models of information market integration into management process on microeconomic level were developed for the first time and proposed in the paper research. The European experience regarding legislative regulation of information market and the possibility of its using were analyzed in paper. Social factors of information gap in society and ways of its overcoming also were analyzed. The proposals of better information services market formation in Ukrainewere developed.
Формування нової економічної парадигми розвитку світового суспільства базується на закономірності зростаючого використання інформаційного ресурсу як домінуючої складової економічної діяльності, що зумовлює бурхливий розвиток міжнародної сфери обміну інформацією – глобального інформаційного ринку.
Завдяки інформаційній революції формується нова світова економіка, де державні кордони нестримно розмиваються, а конкуренція національних техніко-економічних потенціалів різко загострюється. Сучасні системи телекомунікацій дають змогу одержувати необхідну інформацію з будь-якої відстані в режимі реального часу і швидко приймати рішення, значною мірою полегшують організацію міжнародного інвестування, прискорюють рух капіталів, кооперування виробництва і маркетингу, сприяють оптимальній адаптації макроекономічної політики різних держав на рівні урядів і центральних банків.
Поява поняття «інформаційна індустрія» пов’язана з поширенням концепції постіндустріального суспільства, з якої випливає, що основні ресурси розвинених країн сьогодні залучені до інформаційного сектора економіки. Інформаційні послуги та інформація стають одним із найважливіших продуктів суспільного виробництва, а сучасна економіка стає інформаційною.
Економісти розглядають інформацію як один із видів ресурсів, який використовується людиною в трудовій діяльності та побуті. Як ресурс, інформація має всі властивості товару: її можна генерувати, обробляти, зберігати, продавати, купувати тощо. Інформаційний ресурс — це особливий вид ресурсу, що ґрунтується на ідеях і знаннях, накопичених в результаті наукової та практичної діяльності людей, поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення.
Разом з тим, в умовах інформаційного інтегрування світу складаються передумови для глобалізації таких процесів, що дотепер залишалися локальними за своєю природою. В умовах системної трансформації економіки на ринкових засадах Україна одержує доступ до світової системи знань і можливість підвищити якість національного людського капіталу, що у свою чергу дозволяє здійснити технологічний прорив і забезпечити конкурентну спроможність вітчизняній економіці.
Все це вимагає наукових досліджень закономірностей і сучасних тенденцій розвитку ринку інформаційних послуг, пошуку оптимальних моделей його функціонування та ефективних механізмів забезпечення.
Мета дослідження полягає у пізнанні закономірностей та суперечностей становлення інформаційно-економічних відносин; розробці теоретичних засад і концептуальних підходів до розвитку ринку інформаційних послуг в Україні, а також його подальшого вдосконалення.
Реалізація мети дослідження зумовила необхідність визначення і розв’язання наступних завдань:
- проаналізувати сутність закономірностей та розкрити специфіку ринку інформаційних послуг, визначити місце і роль інформаційної послуги в системі ринкової економіки та макроекономічній політиці держави;
- узагальнити світовий досвід забезпечення потреб в інформаційному продукті за умов його ринкової реалізації, класифікувати поширені у світовій практиці моделі інформаційних ринків та поглибити розуміння механізмів їхнього функціонування;
- теоретично обґрунтувати зміст економічної категорії «інформація», як особливого виду товару та ресурсу, а також систематизувати сегментацію ринку інформаційних продуктів та послуг;
- розробити модель ціноутворення на продукт інформаційного ринку та модель інтеграції інформаційного ринку в управлінський процес на мікроекономічному рівні;
- узагальнити досвід розвинутих країн Західної Європи щодо забезпечення нормативного регулювання інформаційного ринку та розкрити можливість його використання у вітчизняній практиці;
- проаналізувати соціальні чинники інформаційної нерівності у суспільстві та визначити шляхи і механізми їх подолання;
- розробити пропозиції щодо удосконалення формування ринку інформаційних послуг в Україні.
Об’єктом дослідження є система економічних, соціальних та правових відносин, що виникають між персоніфікованими та інституційними суб’єктами у процесі функціонування інформаційного ринку.
Предметом дослідження є закономірності розвитку компонентів, сегментів і структури інформаційного ринку, суперечності, що виникають в процесі реалізації інтересів суб’єктів інформаційного ринку та механізми їх оптимального узгодження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному науково-теоретичному та прикладному аналізах тенденцій, закономірностей і динаміки розвитку ринку інформаційних послуг, визначенні ролі і місця державного регулювання і підвищенні його ефективності.
Основні положення і результати дослідження, що характеризують наукову новизну і особистий внесок автора, полягають у розробці наступних концептуальних положень, що виносяться на захист:
вперше:
- сформульовані закономірності розвитку інформаційного ринку, зокрема: 1) глобальний характер динамічного поширення інформації та нових знань, що формують якісно новий освітній і культурний потенціал суспільства, в якому домінуючою стратегією розвитку стає ідея розвитку людського інтелекту та пріоритетність інвестицій у розвиток знань; 2 ) інформація як продукт має найвищу цінність в момент її актуальності за умов прискореного морального старіння; 3) зміна характеру людської діяльності та типів ресурсів, що залучаються у виробництво, а також істотна модифікація традиційної соціальної структури в умовах зниження ролі матеріального виробництва і розвитку сектора послуг та інформації; 4 ) “інформаційний розрив”, що полягає у “інформаційній” та “цифровій нерівності”, а саме в обмеженні доступу до новітніх інформаційнокомп’ютерних технологій для малозабезпечених верств населення; які є спільними як для України, так і для світового інформаційного простору на глобальному та локальному рівнях;
- запропоновано математичну модель ціноутворення на інформаційний продукт, що ґрунтується на часовому критерії, як основній ознаці форварднооперативної цінності інформаційного ресурсу та розроблено мікроекономічну модель практичноприкладного інтегрування інформаційних потоків в господарськоуправлінський процес;
отримало подальший розвиток:
- поглиблення теоретичного розуміння сутності економічної категорії “інформаційний товар”, зокрема: 1) зроблено уточнення та розмежування змісту понять “матеріалізованого інформаційного продукту”, що існує у вигляді сформованих баз даних, паперових носіїв (книги, каталоги, довідники), електронних носіїв (диски, дискети) та “нематеріальної інформаційної послуги”, такої як продаж або надання права/ліцензії на тимчасове або постійне користування інформаційним продуктом;2)визначено здатність інформаційного товару/послуги капіталізуватися і набувати ознак економічного ресурсу, який прискорює виробництво і оборот капіталу та сприяє ефективному використанню трудового потенціалу;
- схема взаємовідносин учасників інформаційного ринку, в якій виокремлюються персоніфіковані, асоційовані та інституційні суб’єкти, що виступають не лише як постачальники або клієнти, а одночасно є постачальниками клієнтами, серед яких виділяються: ЦГБД (центри генератори баз даних); ЦОБД (центри обробки баз даних); шлюзові інформаційні служби; служби передачі даних; телекомунікаційні компанії; інформаційні брокери;
- обґрунтування твердження, що створення одиниці інформаційного продукту здійснюється за умови існування споживчого попиту щодо її одержання, а внаслідок поступлення одиниці певного інформаційного продукту виникає можливість отримання певного результату — аналітичного висновку, прийняття управлінського рішення тощо;
- напрями удосконалення процесу формування ринку інформаційних послуг в Україні, що включає:1) модернізацію інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури; 2) розвиток інформаційних та телекомунікаційних технологій; 3) ефективне формування й використання національних інформаційних ресурсів та забезпечення широкого і вільного доступу до них; 4) підготовку особистості до життя й роботи в інформаційному суспільстві; 5) створення необхідної інформаційно-правової бази побудови інформаційного суспільства;
- пропозиції щодо оптимального шляху подолання суттєвої інформаційної нерівності в соціальному аспекті розвитку інформаційного ринку: ) підвищення освітнього рівня населення; б) забезпечення правового поля для товарів інтелектуальної власності; в) вирівнювання доходів населення, забезпечення зростання «середнього класу» і т. ін.
удосконалено:
- перелік ознак «інформації» як специфічного виду ресурсу, зокрема поділу її на повну і неповну, достовірну і недостовірну, відкриту і приховану;
- основні вимоги до інформації, такі як наявність носія інформації, джерела поширення інформації, приймача інформації та каналів зв’язкуміж ними, з точки зору задоволення інтересів суб’єктів виробництва, реалізації та споживання інформаційних послуг;
- структурну сегментацію ринку інформаційних продуктів та послуг, що базується на двох основних моментах, таких як, призначення інформаційного продукту/послуги та його використання споживачем: 1)сегментспоживчої інформації; 2) сегмент організаційноадміністративної інформації; 3) сегмент бізнесінформації; 4)сегмент інтелектуальної інформації;